Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №191/5488/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2472/26 Справа № 191/5488/24 Суддя у 1-й інстанції - Форощук С. А. Суддя у 2-й інстанції - Мудрецький Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі судді: Мудрецького Р.В., за участю: захисника — Лобова М.О.(в режимі відеоконференції), переглянувши апеляційну скаргу захисника на постанову Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2024 року, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених за ст. 124 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду від 05 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним за ст. 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 грн та стягнуто судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати постанову та закрити провадження стосовно ОСОБА_1 за відсутності складу правопорушень, або за закінченням строків накладення стягнення.

Також, захисник просить поновити строк, так як відсутні належні докази отримання судової повістки ОСОБА_1 , який на час розгляду справи перебував на військовій службі. Рішення ОСОБА_1 отримав лише 22 квітня 2026 року під час розгляду цивільної справи.

В апеляційному суді захисник підтримав доводи клопотання.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення захисника, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, приходить до висновку, що клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Із матеріалів адміністративної справи видно, що судовий розгляд у суді першої інстанції відбувся 05 грудня 2024 року та того ж дня було винесено постанову. Під час розгляду справи ОСОБА_1 дійсно не був присутній, але був належним чином повідомлений. Тому, строк для оскарження в даному випадку слід рахувати з 05 грудня 2024 року, і кінцевий термін на оскарження припадав на 25 грудня 2024 року.

Разом з тим, з матеріалів справи видно, що апеляційну скаргу захисник подав 21 серпня 2026 року, тобто один рік та вісім місяців..

При цьому, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про необхідність рахування строку з моменту отримання копії рішення суду І інстанції, так як він рахується з дня винесення постанови. При цьому, до апеляційної скарги не долучено даних, що ОСОБА_1 не міг раніше звернутися до адвоката для подачі апеляційної скарги, з 05 грудня 2024 року. Як зазначає сам захисник, що ОСОБА_1 дізнався про рішення 22 квітня 2026 року під час розгляду цивільного справи, тобто в той момент останній і отримав рішення суду від 05 грудня 2024 року, однак із апеляційною скаргою захисник звернувся лише 21 серпня 2026 року.

Так, у рішенні ЕСПЛ у справі «Пономарев проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і, як наслідок, тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

За таких обставин апеляційний суд, з урахуванням вимог ст. 294 КУпАП, дійшов безсумнівно висновку, що строк на оскарження постанови був пропущений без поважної причини, тому в задоволенні клопотання про поновлення строку слід відмовити.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в поновлені строку захиснику Лобова М.О., на постанову Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2024 року, стосовно ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених за ст. 124 КУпАП, а апеляційні скаргу провернути особі, яка її подала.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Р.В.Мудрецький