Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №185/9244/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2349/26 Справа № 185/9244/26 Суддя у 1-й інстанції - Мельник Ю. А. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу захисника Клочкової А.О., яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

за участю:

захисника — Клочкової А.О.

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до протоколу серії ЕПР №673805 від 23.05.2026 року, водій ОСОБА_1 23.05.2026 року о 20:38 год. в с.Булахівка вул. Дім Мисливця,1, Павлоградського району, керував автомобілем марки «Nissan Navara», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, нестійка хода. На вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки або проїхати в медичний заклад для встановлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому порядку - відмовився, що зафіксовано на службову бодікамеру, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою захисник ОСОБА_2 , яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

На думку апелянта, постанова суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Вважає, що суд першої інстанції не об`єктивно оцінив докази.

Зазначає, що працівниками поліції фактично було спровоковано ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан сп`яніння; працівники поліції незаконно та необґрунтовано вимагали від ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, оскільки у останнього були відсутні ознаки сп`яніння.

Вважає, що направлення на медичний огляд, яке міститься в матеріалах справи є неналежним та недопустимим доказом, оскільки працівники поліції навіть не пропонували йому пройти огляд в медичному закладі та не вручали йому копію вказаного направлення.

Відео із бодікамер не містить всього процесу спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , не містять всього процесу оформлення адміністративного матеріалу, а саме процесу складання протоколу та ознайомлення з його змістом. Також, протокол про адміністративне правопорушення складений без участі ОСОБА_1 .

Зазначає, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який виконує обов`язки військової служби, а тому огляд на стан сп`яніння потребував застосування спеціального порядку встановленого ст. 266-1 КУпАП.

Враховуючи викладене, захисник просить не застосовувати відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, оскільки посвідчення водія йому необхідне для виконання обов`язків військової служби.

Позиція учасників судового розгляду.

Будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадів, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

З урахуванням того, ОСОБА_3 належним чином та завчасно повідомлений про дату та час розгляду справи, про що свідчать довідки про доставку смс-повідомлення, у судове засідання не з`явився, його інтереси в судовому засіданні представляє професійний юрист - адвокат Клочкова А.О., а тому з метою своєчасного та належного розгляду справи у розумні строки, у відповідності до ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважаю за можливе розглянути подану апеляційну скаргу без його участі.

Під час апеляційного перегляду захисник Клочкова А.О. підтримала доводи апеляційної скарги та наполягала на їх задоволенні з підстав викладених в ній.

Мотиви апеляційного суду.

Суд апеляційної інстанції, вислухавши думку захисника, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №673805 від 23.05.2026 року, водій ОСОБА_1 23.05.2026 року о 20:38 год. в с.Булахівка вул. Дім Мисливця,1, Павлоградського району, керував автомобілем марки «Nissan Navara», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, нестійка хода, і на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння на місці або проїхати в медичний заклад для встановлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому порядку - відмовився, що зафіксовано на службову бодікамеру, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Даний протокол за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та складений, в силу ст. 255 КУпАП уповноваженою на те особою — поліцейським Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області сержантом поліції Шумським В.В.

Судом апеляційної інстанції переглянуто відеозапис з нагрудних камер працівників поліції щодо досліджуваних подій, на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння, поліцейським було оголошено ознаки алкогольного сп`яніння, попереджено про відповідальність за відмову від проходження огляду, проте останній одразу відмовився від огляду за допомогою спеціального пристрою Драгер на місці зупинки та проходження огляду у медичному закладі.

Дії працівників поліції узгоджуються з вимогами Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, а кваліфікація дій ОСОБА_1 відповідає кваліфікуючим ознакам норми ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Досліджений судом відеозапис досить інформативний, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, містить відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Так, наданим суду відеозаписом зафіксовані реальні події, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити дійсні обставини справи, які чітко вказують на ОСОБА_1 , як на правопорушника, який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та який на вимогу поліцейського пройти огляд, відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я.

Вищезазначені докази, досліджені під час апеляційного розгляду, жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять. Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний:

- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;

- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом.

Відповідальність за статтею 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З аналізу диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння, вже сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Поліцейські, виявивши у водія ознаки сп`яніння (алкогольного або наркотичного), який свідчить про зниження уваги та швидкості реакції водія, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов`язані вчинити дії по перевірці стану водія на предмет перевірки дотримання водієм вимог підпунктів "а" та "б" пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, а водій відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху повинен на вимогу працівника поліції - пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп`яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені статтею 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частині 2 статті 251 КУпАП).

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно з п. 1 розділу Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 р. за № 28/32999, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення; 2)охорони громадської безпеки та власності; 3) забезпечення безпеки осіб; 4) забезпечення публічної безпеки і порядку.

Факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 23 травня 2026 року повністю знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи дослідженими доказами у їх сукупності, та не викликає будь-яких сумнівів.

Враховуючи вище наведене, в сукупності досліджених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Доводи про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими доказами по справі та переглянутими в судовому засіданні відеозаписом з боді камер працівників поліції.

Доводи захисника, що відносно військовослужбовців під час виконання службових обов`язків діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп`яніння, передбачений ст. 266-1 КУпАП, а тому вимога поліцейських щодо проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння на місці зупинки або в медичному закладі є протиправною, а отже вся процедура огляду є недійсною, є безпідставними, виходячи з наступного.

Стаття 266 КУпАП регламентує відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Стаття 266-1 регламентує огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Таким чином вказані статті КУпАП розмежовують порядок огляду осіб на стан сп`яніння за суб`єктом правопорушення та об`єктивною стороною.

У порядку ст. 266 КУпАП оглядаються водії транспортних засобів при керуванні ними транспортними засобами з ознаками сп`яніння.

У порядку ст. 266-1 КУпАП оглядаються водії, які керують транспортними засобами з ознаками сп`яніння, та при цьому вказані водії є військовозобов`язаними, резервістами під час проходження зборів, а також військовослужбовцями ЗСУ.

Військовослужбовці, при виконанні своїх службових обов`язків, крім іншого, є суб`єктами адміністративного правопорушення за ст. 172-20 КУпАП у разі виявлення у них ознак чи стану сп`яніння, та у вказаному випадку слід розмежовувати поняття суб`єкта правопорушення, а саме першочергово - особа, яка керує транспортним засобом спочатку визначається як водій (загальний суб`єкт), а при умові виконання ним ще й службових обов`язків, пов`язаних із проходженням служби в ЗСУ (керуючи транспортним засобом) як військовослужбовець (спеціальний суб`єкт).

У другому випадку, на думку суду, є доцільним вирішення питання про притягнення військовослужбовця до адміністративної відповідальності за ст.172-20 КУпАП, та саме у цьому випадку, при огляді військовослужбовця на стан сп`яніння діють норми ст.266-1 КУпАП.

При цьому, суд вважає, що за наявності існування ознак двох складів адміністративних правопорушень, як за ст.130 КУпАП, так і за ст.172-20 КУпАП, такі дії слід фіксувати при спільних діях працівників поліції та служби ВСП для складення протоколів про адміністративні правопорушення за відповідними статтями.

Отже, огляд саме водія, який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння проводиться на підставі ст. 266 КУпАП.

До таких висновків дійшов Дніпровський апеляційний суд у своїх постановах у справі №235/5919/24 (провадження №33/803/1230/25) від 07 липня 2025 року та справі №175/4067/25 (провадження №33/803/1806/25) від 14 липня 2025 року.

В даному випадку ОСОБА_1 , безумовно є суб`єктом правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, тому огляд на стан сп`яніння обґрунтовано проведений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП. Факт перебування його у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідності проведення огляду в особливому порядку. При цьому з доданих відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем на цивільних реєстраційних номерах, був одягнений в цивільний одяг, для встановлення особи надав посвідчення водія.

Твердження, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння повинен був здійснюватися в порядку визначеному ст. 266-1 КУпАП, ґрунтується на помилковому тлумаченні наведеної норми закону.

За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП складено уповноваженою посадовою особою, відповідно до вимог ст. 254, 256 КУпАП та підстав для визнання його недопустимим не вбачається.

Інші доводи, викладені захисником в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції оцінює критично, як обраний спосіб захисту, з метою уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не вбачається.

Суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 33 КУпАП прийняв до уваги характер вчиненого правопорушення, його наслідки, обставини даної справи, а також дані про особу правопорушника, і наклав на правопорушника справедливе адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 17 000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Постанова суду першої інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог та скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Клочкової Аліни Олександрівни, яка діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , – залишити без задоволення.

Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Ю. Іванченко