Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №175/21389/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2601/26 Справа № 175/21389/25 Суддя у 1-й інстанції - Шаповалова І.С. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є.,

за участю:

захисника Ангелова Ю.В.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

потерпілої ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Ангелова Ю.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду міста Дніпра від 24 березня 2026 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до встановлених обставин у постанові суду, 03.12.2025 року о 14:00 год гр. ОСОБА_1 , перебуваючи у будинку АДРЕСА_1 , висловлювався на адресу своєї колишньої дружини ОСОБА_2 грубою нецензурною лайкою, умисно погрожував фізичною розправою, чим скоїв домашнє насильство в сім`ї психологічного характеру, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 173-2 КУпАП. Правопорушення вчинено повторно протягом року.

Постановою Дніпровського районного суду міста Дніпра від 24 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 020 гривень та стягнуто на користь держави судовий збір.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, захисник Ангелов Ю.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що відомості, які б могли свідчити про вчинення ОСОБА_1 психологічного насильства по відношенню до колишньої дружини містяться лише в письмових поясненнях останньої. При цьому інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Вважає, що в судовому засіданні не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП України щодо ОСОБА_1 .

В поясненнях, наданих представником потерпілої ОСОБА_2 , адвокатом Лагодою О.А. зазначено, що уповноважені працівники поліції, отримавши повідомлення про подію, здійснили передбачене законодавством реагування та застосували до ОСОБА_1 спеціальний захід – терміновий заборонний припис.

Зазначає, що пояснення потерпілої у цій справі узгоджуються із самим змістом протоколу про адміністративне правопорушення, матеріалами попередніх фактів домашнього насильства, а також іншими матеріалами, долученими до справи.

В суді апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та його захисник Ангелов Ю.В. підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, потерпіла ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, приходжу до такого висновку.

Вимоги апеляційної скарги захисника Ангелова Ю.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 щодо поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду, у зв`язку з поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження підлягають задоволенню, оскільки відповідно до матеріалів справи захисник Ангелов Ю.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу вперше у встановлений десятиденний строк.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписами ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого

Частиною 3 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати, чи дійсно особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

При цьому для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вказаною нормою має бути доведено вчинення особою конкретних умисних діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, які відповідають ознакам домашнього насильства, а також інші обов`язкові ознаки складу адміністративного правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вчинення ОСОБА_1 03 грудня 2025 року домашнього насильства фактично наявні, зокрема, письмові пояснення ОСОБА_2 , у яких остання зазначила, що перебувала вдома, коли прийшов її колишній чоловік, з яким вони спільно проживають, у стані алкогольного сп`яніння, після чого почав конфліктувати, погрожувати їй фізичною розправою та висловлюватися на її адресу нецензурною лайкою.

Водночас інших належних та достатніх доказів, які б об`єктивно підтверджували викладені у цих поясненнях обставини, матеріали справи не містять.

Сам по собі факт звернення ОСОБА_2 до органів поліції та викладення нею обставин конфлікту не є безумовним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки її пояснення не узгоджуються з поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та не підтверджуються іншими доказами, що унеможливлює усунення наявних розбіжностей.

При цьому матеріали справи містять форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, у якій зазначено, що терміновий заборонний припис стосовно кривдника не видавався. Вказана обставина не узгоджується з твердженнями потерпілої сторони про застосування до ОСОБА_1 такого спеціального заходу реагування та, відповідно, не підтверджує зазначені обставини.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства є доведеною, не ґрунтується на достатній сукупності належних та допустимих доказів.

Суд першої інстанції, посилаючись у постанові переважно на пояснення потерпілої, не навів належного обґрунтування того, якими саме доказами, крім її пояснень, підтверджується факт вчинення ОСОБА_1 конкретних дій психологічного характеру, а також не надав належної оцінки суперечностям, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши додані до протоколу про адміністративне правопорушення матеріали, судом встановлено, що матеріали справи не містять переконливих та достатніх доказів, крім заяви та пояснень самої ОСОБА_2 , на підтвердження того, що ОСОБА_1 , 03 грудня 2025 року, о 14:00 год., вчинив домашнє насильство відносно колишньої дружини – ОСОБА_2 .

При цьому, в судовому засіданні ОСОБА_1 , категорично заперечував факт вчинення домашнього насильства відносно колишньої дружини – ОСОБА_2 .

Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

При цьому, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно із яким винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях.

Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь.

Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Враховуючи викладене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням того, що всі сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь та винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях, приходжу до переконливого висновку, що вина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, є недоведеною та факт вчинення ОСОБА_1 03 грудня 2025 року, о 14:00 год. домашнього насильства відносно колишньої дружини – ОСОБА_2 не знайшов свого підтвердження, у зв`язку з чим вважаю, що в діях ОСОБА_1 , відсутня подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Також самі по собі обставини конфліктних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їх спільного проживання, а також попереднього притягнення особи до адміністративної відповідальності не підтверджують факту вчинення ним саме 03 грудня 2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Апеляційний суд звертає увагу, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно із ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Виходячи з вищевикладеного, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст.ст.245, 252, 280 КУпАП, не встановив всі фактичні обставини справи та всі обов`язкові ознаки складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.173-2 КУпАП, та дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

Згідно із п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова судді підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Поновити захиснику Ангелову Ю.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Дніпровського районного суду міста Дніпра від 24 березня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Ангелова Ю.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду міста Дніпра від 24 березня 2026 року – задовольнити.

Постанову Дніпровського районного суду міста Дніпра від 24 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП – скасувати.

Прийняти нову постанову.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Є. Джерелейко