Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №461/1673/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/1673/25 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/811/372/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Копняк С.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Іванової О.О.

без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 грудня 2025 року у справі за позовом Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до ОСОБА_1 , про стягнення коштів державної допомоги, виплаченої надміру, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2025 року Галицький відділ соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення коштів державної допомоги, виплаченої надміру.

Позовну заяву мотивував тим, що Галицьким відділом соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, відповідно до заяви ОСОБА_1 від 24 березня 2022 року, надавалась допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам на неї та двох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на періоди з 01 березня 2022 року до 30 квітня 2022 року та з 01 листопада 2022 року до 31 серпня 2023 року.

ОСОБА_1 та її діти перебувають на обліку у Галицькому відділі соціального захисту з 28 березня 2022 року по теперішній час, як внутрішньо переміщені особи з міста Одеси, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28 березня 2022 року №1307-5000529160, №1307-5000530149, №1307-5000529791.

Зазначав, що в результаті проведеної 24 жовтня 2023 року спеціалістами Галицького відділу соціального захисту перевірки, наданих даних верифікацією міністерства фінансів України, встановлено, що відповідачка неправомірно отримала грошову допомогу в період з 01 листопада 2022 року по 31 серпня 2023 року.

Починаючи з травня 2022 року ОСОБА_1 не мала права на виплату грошової допомоги, так як відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, територія з якої перемістилась відповідачка, а саме м.Одеса, не входить до територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

З 01 листопада 2022 року нарахування, виплата і фінансування допомоги здійснюється на центральному рівні за допомогою Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (ЄІССС) без участі районних відділів соціального захисту.

Стверджував, що Державним центром «Інформаційно – обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» було проведено ОСОБА_1 неправомірну виплату грошової допомоги за період з 01 листопада 2022 року до 31 серпня 2023 року на суму 80 000 грн.

31 жовтня 2023 року та 29 лютого 2024 року, з метою досудового вирішення справи та врегулювання даного спору позивачем скеровалися повідомлення про переплату коштів виплачених надміру та запропоновано відповідачці повернути борг добровільно.

З наведених підстав просив стягнути з ОСОБА_1 державну допомогу, виплачену надміру в розмірі 80 000 грн.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 29 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні позову Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до ОСОБА_1 , про стягнення коштів державної допомоги, виплаченої надміру.

Рішення суду оскаржив Галицький відділ соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.

В апеляційній скарзі покликається на те, що ОСОБА_1 не мала права на виплату допомоги з 01 листопада 2022 року та не входила в категорію осіб, яким могла бути призначена допомога.

Відповідачці щомісячно виплачувалася допомога у розмірі 8 000 грн.

Стверджував, що в ОСОБА_1 отримувала кошти, які їй не належали.

Порядок №332 є загальнодоступним для ознайомлення, що, на думку Галицького відділу соціального захисту свідчить про недобросовісність, винність та зловживання правом ОСОБА_1 .

З 01 листопада 2022 року нарахування, виплата і фінансування допомоги здійснюється на цептральному рівні за допомогою Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (EICCC) без участі районних відділів соціального захисту.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що призначення допомоги відбулося без заяви і без правових підстав. Виплата допомоги була нарахована не в результаті особистого звернення відповідачки або подання заяви, а внаслідок автоматичного перенесення даних між двома інформаційними системами (помилка програмного забезпечення, внаслідок автоматичного відновлення при міграції з АСОПД в ICCC). Під час процесу виникла технічна помилка, в результаті якої особа була помилково ідентифікована як така, що має право допомоги, попри фактичну відсутність правових підстав.

Відповідно до п.9 Порядку, уповноважена особа зобов`язана протягом 14 календарних днів після виникнення змін, які впливають на визначення права на отримання допомоги, поінформувати про це засобами поштового/електронного зв`язку орган соціального захисту населення, уповноважену особу виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центр надання адміністративних послуг, що не було своєчасно зроблено відповідачкою та вона продовжувала отримувати допомогу з 01 листопада 2022 року до 31 серпня 2023 року, що і призвело до надмірної виплати бюджетних коштів на суму 80 000 грн. саме з вини відповідачки, оскільки, ці кошти набуті нею безпідставно.

ОСОБА_1 знала, що не має права на отримання допомоги, однак продовжувала отримувати її з 01 листопада 2022 року, не повідомивши Галицький відділ соціального захисту про зміни, які впливають на її право на допомогу.

Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

30 квітня 2026 року представником ОСОБА_1 – ОСОБА_4 подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому він покликався на законність та обргунтованість рішення суду першої інстанції.

Покликався на те, що у заяві відповідачка не вказувала період (-и), на які просила призначити вказану допомогу.

Рішенням про призначення переміщеним особам допомоги на проживання прийнято 09 квітня 2022 року, допомога призначена і виплачувалась з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року.

ОСОБА_1 не зверталась до позивача про призначення їй та її дітям соціальної допомоги як внутрішньо переміщеним особам, оскільки повернулась з міста Львова до міста Одеси на місце свого постійного проживання.

З листа Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики вбачається, що у зв`язку з впровадженням Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (ЄІССС) при міграції особових справ з програмного комплексу АСОЛПД з технічних причин відбулося автоматичне відновлення допомоги ВПО з листопада 2022 по серпень 2023 року в розмірі 8000 грн. щомісячно, що є підтвердженням неправомірних дій позивача щодо призначення і виплати допомоги відповідачці без жодної ініціативи з боку останньої.

Будь яких доказів, що свідчать про певні технічні причини відновлення виплат, збої в системі до матеріалів справи позивачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення – 09 жовтня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішенням таким вимогам відповідає.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 24 березня 2022 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради для призначення щомісячної грошової допомоги їй та дітям: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №53 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №5431.

Довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28 березня 2022 року №1307-5000529160, від 28 березня 2022 року №1307-5000530149, від 28березня 2022 року №1307-5000529791 підтверджується, що ОСОБА_1 та її діти перебувають на обліку у Галицькому відділі соціального захисту з 28 березня 2022 року по теперішній час, як внутрішньо переміщені особи з міста Одеси.

09 квітня 2022 року позивачем прийнято рішенням про призначення переміщеним особам допомоги на проживання, ОСОБА_1 та дітям призначена і виплачувалась така допомога з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року. Всього було виплачено 16 000 грн.

14 серпня 2023 року прийнято рішення № 51307-606426 про утримання надміру виплачених сум допомоги, а перевірка щодо отримання неправомірно призначеної допомоги проведена 24 жовтня 2023 року. Згідно прийнятого рішення сума переплати становить 80 000 гривень.

Відповідно до довідки про отримання (неотримання) допомоги від 10 лютого 2025 року ОСОБА_1 з 01 листопада 2022 року до 31 серпня 2023 року призначено допомогу на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях та допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам. Загальна сума доходу за вказаний період,, за винятком аліментів, становить 80 000 гривень.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка зверталась із заявою про призначення відповідної допомоги.

31 жовтня 2023 року та 29 лютого 2024 року ОСОБА_1 було надіслано листи про необхідність повернення переплати.

З таких листів вбачається, що у зв`язку із запровадженням Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (ЄІСС) при міграції особових справ з програмного комплексу АСОПД з технічних причин відбулось автоматичне відновлення допомоги ВПО з листопада 2022 року по серпень 2023 року в розмірі 80 000 гривень (щомісячно).

Судом встановлено, що відповідачка вперше звернулася із заявою про отримання допомоги 24 березня 2022 року.

Станом на дату оформлення заяви пункт 3 цього порядку був викладений в такій редакції: допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 року включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням та дати припинення чи скасування воєнного стану.

Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 року отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (Офіційний вісник України, 2014 р., № 80, ст. 2271). Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.

Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), формується в електронній формі відповідно до Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2022 року № 562, а у разі відсутності технічної можливості формування такого переліку в електронній формі - затверджується Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 507 від 29 квітня 2022 року було внесено зміни до наведеного вище передостаннього абзацу п. 3 Порядку: починаючи з травня 2022 року допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через Єдиний державний вебпортал електронних послуг.

Згідно із п. 6 Порядку в редакції, чинній на час прийняття рішення, про призначення допомоги для отримання допомоги внутрішньо переміщена особа заповнює заяву, яка формується засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія. У заяві зазначається: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) заявника; реєстраційний номер облікової картки платника податків; дата народження; відомості про задеклароване/зареєстроване місце проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, звідки перемістилася особа; адреса місця, куди перемістилася особа, та контактний номер телефону; номер поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування допомоги “єПідтримка” або номер банківського рахунка (за стандартом IBAN) заявника для виплати допомоги; наявність статусу особи з інвалідністю; відомості про неповнолітніх дітей, які перемістилися разом із внутрішньо переміщеною особою.

Постановою Кабінету Міністрів № 602 від 17 травня 2022 року Порядок доповнено пунктом 11, відповідно до якого у разі неправомірного або повторного отримання внутрішньо переміщеною особою допомоги на проживання за певний період суми виплаченої допомоги повертаються особою добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення.

Статтею 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Надання допомоги внутрішньо переміщеним особам регулюється Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року N332.

Відповідно до п.2 Порядку, допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території російською федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми Підтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року №204.

Згідно із п. 29 Порядку в редакції, яка була чинна на момент винесення позивачем рішення про визначення обсягу надміру виплачених коштів (14 серпня 2023 року) у разі неправомірної або повторної виплати отримувачу допомоги за певний період суми такої виплаченої допомоги повертаються отримувачем добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення.

Орган соціального захисту населення з моменту виявлення факту надміру перерахованої (виплаченої) допомоги визначає обсяг неправомірно або повторно отриманих коштів та протягом 30 робочих днів повідомляє про це уповноваженій особі або отримувачу шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/ електронного зв`язку (із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи (за технічної можливості)/засобами мобільного зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Орган соціального захисту населення має право здійснити перерахунок надміру виплачених коштів допомоги отримувачу за рахунок наступних виплат.

У разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки орган соціального захисту населення вирішує питання про їх стягнення в судовому порядку.

Кошти надміру перерахованої (виплаченої) допомоги повертаються отримувачами на небюджетні рахунки органів соціального захисту населення, відкриті в Казначействі.

Повернуті кошти, перерахування (виплату) яких проводило Мінсоцполітики, протягом 15 робочих днів місяця, що настає за місяцем, в якому були повернуті кошти, але не пізніше ніж 26 грудня поточного року, орган соціального захисту населення перераховує на рахунок Мінсоцполітики, відкритий в Казначействі, з розподілом коштів за місяцями та роками, в яких проводилася відповідна виплата.

Повернуті кошти Мінсоцполітики використовує з дотриманням бюджетного законодавства.

Орган соціального захисту населення інформує щомісяця до 5 числа наступного періоду територіальний орган Нацсоцслужби про повернення надміру виплачених коштів допомоги за формою, яка визначена Нацсоцслужбою.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і едобросовісності з боку набувача.

Оскільки нараховані відповідачу кошти у розмірі 80 000,00 грн є допомогою на проживання внутрішньо переміщеним особам, то при вирішенні питання повернення вказаних коштів застосуванню підлягають положення ст.1215 ЦК України.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15, у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Правильність розрахунків, за якими проведено виплати, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових сум.

З рішення позивача про визначення обсягу надміру виплачених коштів вбачається, що встановлено надміру виплачені кошти з підстав помилки програмного забезпечення (автоматичне відновлення при міграції з АСОПД в ЄІССС).

Зловживанням або недобросовісністю з боку набувача соціальної допомоги в розумінні норм цивільного законодавства, зокрема, Порядку №332, є, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

Галицький відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради в апеляційній скарзі зазначав, що Державним центром «Інформаційно – обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» було проведено ОСОБА_1 неправомірну виплату грошової допомоги за період з 01 листопада 2022 року до 31 серпня 2023 року на суму 80 000 грн.

Встановлено, що позивачем виявлено вказаний факт 14 серпня 2023 року, повідомлення відповідачці надіслані 31 жовтня 2023 року, тобто фактично через два місяці після його виявлення. Ще одне повідомлення надіслане їй 29 лютого 2024 року.

Позивачем у встановленому законом порядку не доведено факту зловживань з боку

відповідачки, винність її дій чи недобросовісність щодо умисного надання

недостовірних даних, що призвело до безпідставного отримання соціальних виплат.

Галицьким відділом соціального захисту управління соціального захисту

Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради не надано жодних

доказів, що підтверджують виникнення рахункової помилки при нарахуванні

допомоги відповідачці.

ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що ризик будь-якої помилки,

зробленої органами державної влади, повинна нести держава, вони не повинні

виправлятися за рахунок зацікавленої особи.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 26 квітня 2018 року у справі «CAKAREVIC v. CROATIA» суд

звертав увагу, що у випадку, коли компетентний орган приймає рішення на користь

заявника та продовжує здійснювати відповідні платежі, заявник має законні підстави

припускати, що отримані платежі є юридично правильними.

Також ЄСПЛ підкреслював, що з урахуванням того, що сума, яку отримувала заявниця, була достатньо скромною і витрачена на задоволення основних життєвих потреб, вимога

до заявниці про відшкодування суми допомоги, виплаченої помилково компетентним

органом, становить надмірний індивідуальний тягар для неї і свідчить про порушення

ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що переплата за листопад 2022 року - серпень 2023 року виникла не з вини ОСОБА_1 або внаслідок її недобросовісних дій, а через недосконалість механізму призначення/припинення соціальної допомоги та його належної інтеграції з іншими базами даних, зокрема базою даних про внутрішньо переміщених осіб, та фактично свідчить про недотримання принципу належного урядування.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Позивачем не надано суду доказів зловживань з боку відповідачки, винність її дій чи недобросовісність щодо надання недостовірних даних, що призвело до безпідставного отримання соціальних виплат, а отже позивачем не надано належних та допустимих доказів, що переплата за сумою призначеної допомоги виникла з вини відповідача.

Доводи апеляційної скарги щодо недобросовісності дій ОСОБА_1 не підтверджуються матеріалами справи, також відсутні докази того, що надмірна виплата допомоги виникла саме з вини відповідачки.

Сам по собі факт надмірної виплати не свідчить про вину відповідачки та не є достатньою підставою для покладення на неї обов`язку повернути такі кошти.

Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно норм ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення витрати зі сплати судового збору у сумі 4542 грн. слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384, ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 грудня 2025 року– залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Постанову складено та підписано 09 жовтня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Копняк С.М.

Цяцяк Р.П.