Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №464/6211/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/6211/24 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.

Провадження № 22-ц/811/2936/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Р.В. Савуляка, М.М. Шандри

при секретарі: В.В. Черевко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Юнко Марії Василівни на ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 05 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівської міської ради, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відновлення становища, яке існувало до порушення права, усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та визнання недійсним рішення ради з моменту прийняття, -

в с т а н о в и в :

11.09.2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Львівської міської ради, в якому просили визнати недійсною ухвалу Львівської міської ради № 2189 від 28.02.2013 року «Про внесення змін до ухвали міської ради № 1931 від 28.02.2013 року» з моменту її прийняття, відновити становище, яке існувало до порушення права шляхом усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а саме демонтажу самовільно побудованого об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці площею 0,0732 га, кадастровий номер 610136800:02:005:0281 за адресою АДРЕСА_1 .

28 жовтня 2024 року представник Львівської міської ради - Пилип`як Х.І. звернулася до суду з клопотанням про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ЛМР про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради №2189 від 28.02.2013 року «Про внесення змін до ухвали міської ради №1931 від 14.11.2012 року» з моменту її прийняття.

В обгрунтування клопотання покликалася на те, що позивачі вже зверталися до суду з позовом до тих самих сторін, про той самий предмет та з тих самих підстав (справа №464/6314/17). При цьому на час їх звернення до суду з даним позовом, наявним є судове рішення у цій справі, яке набрало законної сили. Так, постановою Верховного Суду у справі №464/6314/17 від 16.02.2022 року за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівської міської ради, треті особи ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради №2189 від 28.02.2013 року «Про внесення змін до ухвали міської ради №1931 від 14.11.2012 року» касаційну скаргу ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задоволено частково, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівська міської ради про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради. Крім того, ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 22.07.2024 року у справі №464/192/14 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівської міської ради, треті особи ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання незаконної та скасування ухвали Львівської міської ради №2189 від 28.02.2013 року «Про внесення змін до ухвали міської ради №1931 від 14.11.2012 року», закрито провадження у справі з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Отже, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є рішення, що набрало законної сили.

02.06.2025 року представник третіх осіб ОСОБА_7 подав до суду клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ЛМР про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради №2189 від 28.02.2013 року «Про внесення змін до ухвали міської ради №1931 від 14.11.2012 року» з час її прийняття, яке обгрунтовував тим, що станом на час звернення позивачів до Сихівського районного суду м. Львова (18.09.2024 року) з позовом до Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 існує та існувало рішення суду (у справі № 464/6314/17), яке набрало законної сили та ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Оскаржуваною ухвалою заяви представника Львівської міської ради - Пилип`як Х.І. та представника третіх осіб ОСОБА_7 про закриття провадження у справі задоволено.

Закрито провадження у справі в частині визнання недійсною ухвали Львівської міської ради №2189 від 28.02.2013 року «Про внесення змін до ухвали міської ради від 14.11.2012 року №1931» з моменту її прийняття. В іншій частині позовних вимог продовжено судовий розгляд.

Ухвалу суду оскаржила представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_8 .

Вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначила, що як убачається зі змісту постанови Верховного Суду від 16.02.2022 року у справі №464/6314/17 у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівської міської ради, треті особи ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради №2189 від 28.02.2013 року «Про внесення змін до ухвали міської ради №1931 від 14.11.2012 року» було відмовлено у зв`язку з неналежним суб`єктним складом, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Отже, на даний час відсутнє судове рішення, яке б набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав. Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судом не розглянуто, підстави для застосування судом пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України відсутні.

Просить ухвалу суду в частині закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради №2189 від 28.02.2013 року «Про внесення змін до ухвали міської ради від 14.11.2012 №1931» з моменту її прийняття.

21.10.2025 року на адресу суду від представника третіх осіб - ОСОБА_7 надійшов відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_8 , в якому зазначено, що постановою Верховного Суду від 16.02.2022 року у справі № 464/6314/17 було відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради № 2189 від 28 лютого 2013 року «Про внесення змін до ухвали міської ради № 1931 від 14.11.2012 року». Зазначена постанова Верховного Суду від 16.02.2022 року у справі № 464/6314/17 набрала законної сили 16.02.2022 року. Тобто, станом на час звернення позивачів до суду (11.09.2024 року) існувало рішення суду (у справі № 464/6314/17), яке набрало законної та було ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, у зв`язку з чим суд правомірно закрив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради № 2189 від 28 лютого 2013 року «Про внесення змін до ухвали міської ради № 1931 від 14.11.2012 року». Крім того, ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 22.07.2024 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 02.04.2025 року, провадження у справі №464/192/14за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівської міської ради, треті особи ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання незаконної та скасування ухвали Львівської міської ради №2189 від 28.02.2013 року «Про внесення змін до ухвали міської ради №1931 від 14.11.2012 року», було закрито з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. При цьому, залишаючи зазначену ухвалу суду без змін, Верховний Суд виходив з наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, для закриття провадження у справі, оскільки, як було встановлено судом, позивачі за наявності остаточного судового рішення у справі № 464/6314/17 повторно звернулися до суду з вимогою про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради від 28 лютого 2013 року № 2189 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 14 листопада 2012 року № 1931» з тим самим суб`єктним складом, за винятком третьої особи ( ОСОБА_9 ), з ідентичними вимогами та аналогічним обґрунтуванням у справі № 464/6314/17, яка вже була розглянута судами по суті. Просив апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_8 залишити без задоволення, ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 05 серпня 2025 року залишити без змін.

10.11.2025 року на адресу суду від представника Львівської міської ради - Пилип`як Х.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_8 , в якому така зазначила, що позивачі неодноразово зверталися до суду з ідентичними позовами про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради №2189 від 28.02.2013 року. Зокрема, постановою Верховного Суду від 16.02.2022 року у справі №464/6314/17 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівської міської ради про визнання незаконною та скасування цієї ж ухвали касаційну скаргу третіх осіб було задоволено частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні їх позову. Крім того, за участю тих самих сторін у справі №464/192/24 постановою Верховного Суду від 02.04.2025 року скасовано постанову Львівського апеляційного суду від 19.11.2024 року та залишено без змін ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 22.07.2024 року про закриття провадження у справі з піддстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Просила апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_8 залишити без задоволення, ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 05 серпня 2025 року залишити без змін.

У засіданні суду апеляційної інстанції позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , їх представник ОСОБА_8 та представник ОСОБА_1 - ОСОБА_10 скаргу підтримали з підстав, наведених у ній, просили скаргу задоволити.

Представник Львівської міської ради - Пилип`як Х.І. та представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 проти скарги заперечили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 08 січня 2024 року у справі № 947/31700/20, зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто й остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Відповідно до вищезазначеної норми цивільного процесуального закону позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементи його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

У таких випадках спір між сторонами остаточно вирішено судом і повторне звернення до суду не допускається. Після набрання законної сили судовим рішенням воно стає обов`язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і громадян і підлягає виконанню на всій території України.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Львівської міської ради, в якому просили визнати недійсною ухвалу Львівської міської ради № 2189 від 28.02.2013 року «Про внесення змін до ухвали міської ради № 1931 від 28.02.2013 року» з моменту її прийняття, відновити становище, яке існувало до порушення права шляхом усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а саме демонтажу самовільно побудованого об`єкту нерухомого майна на земельній ділянці площею 0,0732 га, кадастровий номер 610136800:02:005:0281 за адресою АДРЕСА_1 .

Закриваючи провадження у справі в частині визнання недійсною ухвали Львівської міської ради №2189 від 28.02.2013 року «Про внесення змін до ухвали міської ради №1931 від 14.11.2012 року» з моменту її прийняття, суд першої інстанції виходив з наявності підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, для закриття провадження у справі в цій частині, оскільки на час звернення позивачів до суду з цим позовом Верховним Судом ухвалено постанову від 16.02.2022 року у справі №464/6314/17 про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівської міської ради, треті особи ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради №2189 від 28.02.2013 року «Про внесення змін до ухвали міської ради №1931 від 14.11.2012 року», тобто з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю з огляду на наступне.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 05 жовтня 2023 року у справі № 522/8873/22, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Встановлено, що у вересні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради №2189 від 28.02.2013 року «Про внесення змін до ухвали міської ради №1931 від 14.11.2012 року» з підстав відсутності у Львівської міської ради повноважень для скасування прийнятих нею попередніх ненормативних правових актів (справа №464/6314/17).

Постановою Верховного Суду від 16.02.2022 року у справі №464/6314/17 у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівська міської ради, треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради відмовлено.

У січні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вдруге звернулися до суду з позовом до Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , в якому просили визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 28 лютого 2013 року №2189 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 14 листопада 2012 року №1931», обґрунтовуючи пред`явлені ними позовні вимоги тим, що оспорюваною ухвалою незаконно зменшено площу належної їм на праві власності земельної ділянки, кадастровий номер 4610136800:02:005:0281, яку їм передано у спільну сумісну власність ухвалою Львівської міської ради від 14 листопада 2012 року №1931 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель

і споруд за адресою АДРЕСА_1 (справа №464/192/24).

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 22 липня 2024 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 02 квітня 2025 року закрито провадження у справі №464/192/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівської міської ради про визнання незаконної та скасування ухвали Львівської міської ради з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки постановою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі №464/6314/17 вирішено тотожний спір між тими самими сторонами.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду втретє з позовом про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради №2189 від 28.02.2013 року «Про внесення змін до ухвали міської ради №1931 від 14.11.2012 року», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 посилалися на її недійсність з часу прийняття органом місцевого самоврядування за відсутності у нього повноважень для внесення змін у вже прийняту міською радою ухвалу.

При цьому, у справі 464/6314/17 та у справі №464/192/24 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 28 лютого 2013 року № 2189 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 14.11.2012 року № 1931», що свідчить про тотожність зазначених спорів зі спором який виник у даній справі, незважаючи на формулювання пред`явлених позивачами позовних вимог.

Враховуючи, що судом першої інстанції обґрунтовано закрито провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, тобто з підстав, що набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – адвоката Юнко Марії Василівни залишити без задоволення.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 05 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 09 жовтня 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Р.В. Савуляк

М.М. Шандра