Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №465/10635/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/10635/24 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/811/3024/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Савуляка Р.В.

секретаря: Черевка В.В.

за участю: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м.Львова від 30 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівського комунального підприємства «Навколо базару», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Легінь», «ТФ Петбол», з участю третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог: ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , про захист прав споживача житлово – комунальних послуг, визнання договору управління будинком нечинним,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ЛКП «Навколо базару», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ТзОВ «Легінь», «ТФ Петбол», з участю третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог: ОСОБА_1 , ОСОБА_9 ,, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , в якому просила, враховуючи нікчемність протоколу співвласників будинку на АДРЕСА_1 , визнати нечинним Договір управління будинком на АДРЕСА_1 , що підписаний з перевищенням повноважень ОСОБА_18 з ЛКП «Навколо базару» 01.09.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що збори співвласників будинку на АДРЕСА_1 22.07.2019 фактично не відбувались, тому протокол № 205 від 22.07.2019, оформлений на наслідками проведення таких, є нікчемним. Нікчемний протокол №205 від 22.07.2019 складено невідомими особами без участі осіб, зазначених в протоколі. На підставі протоколу № 205 від 22.07.2019 делеговано право підпису договору з Управителем, від імені власників будинку, ОСОБА_7 , який 01.09.2019 уклав договір з ЛКП «Навколо базару». Вважає, що оскільки протокол № 205 від 22.07.2019 є нікчемним, відтак Договір управління будинком на АДРЕСА_1 , що підписаний з перевищенням повноважень ОСОБА_18 з ЛКП «Навколо базару» 01.09.2019, в силу вимог ст.. 203 ЦК України є нечинним.

На підставі наведеного позивачка просила задовольнити її позов.

Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 30.07.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 , подавши апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що протокол № 205 від 22.07.2019 містить недостовірні відомості щодо: проведення зборів, кількості голосів співвласників та прийнятих рішень. Вказує, що для проведення зборів не було належним чином створено ініціативну групу, співвласників не повідомлено про дату, час і місце їх проведення, а в протоколі відсутні відомості про голову та секретаря зборів. Посилається на те, що зазначена у протоколі кількість голосів не відповідає дійсності, оскільки до підрахунку, на думку апелянта, були включені підписи осіб, які фактично не брали участі у зборах, перебували за межами Львова або не мали відповідних повноважень. Зокрема, апелянт ставить під сумнів повноваження осіб, які підписали протокол від імені ТОВ «Легінь» та ТФ «Петбо», а також достовірність окремих підписів співвласників. З огляду на це вважає, що фактичний кворум був відсутній, а зазначені у протоколі 46,9 відсотка голосів не могли забезпечити правомочність зборів та прийняття ними відповідних рішень. Також апелянт зазначає, що в протоколі №205 сфальсифіковано результати голосування щодо укладення договору управління будинком, призначення управителя та встановлення тарифу і винагороди управителю. Звертає увагу, що для прийняття відповідних рішень необхідна більша кількість голосів співвласників, ніж зазначена у протоколі, а тому такі рішення не могли бути прийняті належним чином. На обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на матеріали службового розслідування Львівської міської ради, яким, за її твердженням, встановлено, що ЛКП «Навколо базару» не було учасником зборів, його директор ОСОБА_19 заперечував проведення ним зборів та зазначав, що протокол №205 йому підкинули, після чого він прошив його, завірив підписом і печаткою підприємства. Апелянт також посилається на інші матеріали, які, на її думку, підтверджують фальсифікацію протоколу. Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам про порушення вимог Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» щодо порядку скликання та проведення зборів, повідомлення співвласників, визначення їхньої кількості та підрахунку голосів, а також вимог до форми і змісту протоколу зборів. На думку апелянта, недотримання зазначених вимог свідчить про нікчемність протоколу № 205 від 22.07.2019, а відтак і про відсутність правових підстав для укладення на його підставі договору управління будинком пл. Липнева, 2 від 01.09.2019. При цьому зазначає, що нікчемний правочин не породжує юридичних наслідків, а тому суду першої інстанції не потрібно було окремо визнавати його недійсним. Також апелянт вважає, що суд безпідставно взяв до уваги докази, надані відповідачами, та не перевірив їх належність і допустимість, тоді як її докази та аргументи щодо фальсифікації протоколу залишилися без належної оцінки.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній. Інші учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому неявка учасників, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

З наявного у матеріалах справи протоколу № 205 від 22.07.2019 зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що зборами прийнято рішення про визначення управителя багатоквартирного будинку та затверджено умови договору з управителем, вирішено питання передачі протоколу зборів співвласників на зберігання до виконавчого комітету Львівської міської ради, обрано уповноважену особу співвласників під час укладення, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням.

01.09.2019 між ЛКП «Навколо Базару», в особі директора Пеха А.В. та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в особі ОСОБА_7 , укладено Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до протоколу зустрічі представників ЛМР з мешканцями будинку АДРЕСА_1 від 17.06.2020, співвласники квартир і нежитлових приміщень, які були присутні на зустрічі, підтвердили свої підписи у протоколі № 205 від 22.07.2019.

У матеріалах справи наявні особисті розписки відповідних осіб, які запевняють, що підписи у протоколі № 205 від 22.07.2019 проставляли особисто та визнають такі дійсними, а також довідки ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , які зазначають, що оскільки протокол № 205 має ознаки сфальсифікованого, мешканцям незаконно виставлені повідомлення про необхідність оплати житлово-комунальних послуг.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_20 покликалася на те, що протокол № 205 від 22.07.2019 зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є нікчемним, а тому наявні підстави для визнання Договору управління будинком від 01.09.2019 нечинним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Нікчемність правочину, навпаки має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.06.2021 у справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, перевіривши доводи сторін спору та подані ними докази, дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки позивачка не довела, що недійсність протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку № 205 від 22.07.2019 встановлена законом, тобто, що такий протокол є нікчемним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та звертає увагу, що саме по собі посилання позивачки на те, що протокол № 205 від 22.07.2019 є нікчемним, не звільняло її від обов`язку довести наявність передбаченої законом прямої вказівки на його нікчемність. Як убачається з наведених положень статті 215 ЦК України, нікчемність правочину має місце виключно у випадку, коли його недійсність прямо встановлена законом. Таких обставин у справі не встановлено.

Доводи позивачки щодо можливого підроблення підписів співвласників, недотримання порядку скликання та проведення зборів, а також інші обставини, на які вона посилалася як на підстави неправомірності протоколу № 205, можуть свідчити про оспорюваність відповідного правочину, однак самі по собі не зумовлюють його нікчемності.

Натомість позовної вимоги про визнання протоколу № 205 від 22.07.2019 недійсним як оспорюваного правочину позивачкою заявлено не було, тоді як позовну вимогу про визнання нечинним Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01.09.2019 вона обґрунтовувала саме нікчемністю протоколу № 205 від 22.07.2019, на підставі якого було укладено зазначений договір.

За таких обставин, з огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_20 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення – без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 30 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено: 09.10.2026

Головуючий

Судді