Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №727/12970/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/12970/26

Провадження № 3/727/1893/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Гавалешко П.С., розглянув справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з УПП в Чернівецькій області, відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №764725 встановлено, що ОСОБА_1 , 06.09.2026 о 21.02 год., керував транспортним засобом марки «Мерседес Віто», державний номерний знак НОМЕР_1 , в м. Чернівці по вул. Героїв Майдану в стані алкогольного сп`яніння.

Своїми діями порушив п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку за допомогою прилада Alcotest Drager 6810, результат позитивний.

Вказані порушення діючого законодавства підпадають під дію ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав до суду заперечення, просив закрити провадження, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що працівник поліції без причини зупинив його автомобіль, ознак сп`яніння в нього не було, після проходження огляду за допомогою газоаналізатора він не погодився з результатом, однак поліцейські не забезпечили його доставку до медичного закладу. Крім того, вказує на процесуальні порушення працівників поліції, зокрема йому не було вручено копії протоколу, акту огляду та направлення для проходження огляду на стан сп`яніння.

Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення, серед іншого, зазначається суть адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція норми ч.1 ст.130 КУпАП виділяє два окремих, незалежних один від одного види адміністративних правопорушень. Перший, це керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а другий, це відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

При цьому обидві форми правопорушення передбачають обов`язковою умовою притягнення до адміністративної відповідальності факт керування правопорушником транспортним засобом.

Згідно з ч.2, 3 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до ч.6 ст.266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ст.266 КУпАП, та висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог Інструкції, вважаються недійсними.

Згідно з п.5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою КМУ №1103 від 17.12.2008, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння.

Згідно п.1 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, цим нормативним актом визначена процедура проведення огляду водіїв на стан сп`яніння.

Відповідно до п.2 розділу 1 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п.3 та п.4 Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Перелік таких ознак є вичерпним.

При цьому, згідно п.6 розділу 1 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби).

Тобто, нормами законодавства передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп`яніння, поліцейський зобов`язаний запропонувати провести на місці зупинки огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (ч.2 ст.266 КУпАП), а у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами поліцейський повинен направити водія в найближчий заклад охорони здоров`я для проведення огляду на стан сп`яніння за встановленою законом формою направлення (ч.3 ст.266 КУпАП).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що для покладення на водія обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння, поліцейський повинен встановити наявність передбачених законом підстав вважати, що водій перебуває в цьому стані.

Як вбачається із досліджено судом акту огляду, працівники поліції виявили у водія ОСОБА_1 такі ознаки алкогольного сп`яніння як запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння зіниць очей, тремтіння пальців рук.

Проте, відповідно до відеозаписів, такі ознаки алкогольного сп`яніння не озвучувались працівниками поліції та не встановлювались під час спілкування із ОСОБА_1 . Крім того, така ознака як почервоніння зіниць очей відсутня в переліку ознак сп`яніння у відповідності до Інструкції.

Оскільки наданими суду доказами не доведена наявність у водія ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, як підстави для проведення огляду, які у водія не встановлювались та не вбачається з досліджених відеозаписах, а тому такий огляд слід вважати недійсним.

Вивчивши, відео обставин та події (ID реєстратора 758777), яке долучено до матеріалів адміністративної справи, слід звернути увагу, на те, що відеофіксація містить переривання фіксації подій, зафіксовані окремі дії, тому не можливо встановити чи всі події були зафіксовані на вказаному відео.

Також, як вбачається із відеозапису, ОСОБА_1 не було надано в передбаченому законодавством порядку акт огляду на стан сп`яніння та направлення на огляд до медичного закладу з метою виявлення стану сп`яніння, що в свою чергу свідчить про безпідставність проведення такого огляду та відповідно недопустимість в подальшому як доказу в розумінні ст.251 КУпАП.

Суду із наданих відеоматеріалів є незрозумілим, які документи пропонувалися для підпису ОСОБА_1 , працівники поліції пояснень водію щодо цього не озвучили.

Також поліцейськими було порушено п.10 розділу 2 Інструкції, оскільки ними не було, вручено примірник акту огляду водієві, який мав бути складений у двох примірниках, один з яких мав бути вручений водію.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року).

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а зазначено, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).

Так, порушення процедури проведення огляду на стан сп`яніння, у зв`язку із чим її результати є недійсними, свідчить про недоведеність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КупАП.

Відповідно до п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Згідно з ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вищенаведеного, вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КупАП, не доведено належними доказами.

Відповідно до ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Суд не має права перебирати на себе визначений ст.251 КУпАП обов`язок збирання доказів, який покладений у даному випадку на орган поліції.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Така ж позиція встановлена і в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Перевіркою матеріалів провадження встановленні порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, крім того, судом встановлено порушення вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Зважаючи на вищезазначені істотні процесуальні порушення, відсутність достатніх та належних доказів доведення вини ОСОБА_1 , з огляду на всебічне, повне та об`єктивне дослідження всіх обставин справи, суд вважає, що справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Керуючись ст.247, 130, 221, 266, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя П.С. Гавалешко