Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №607/18984/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.10.2026 Справа №607/18984/26 Провадження №2/607/7725/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути із відповідача заборгованість за Договором №3418011 від 28.12.2020 у розмірі 24520,00 грн.

Позов мотивовано тим, що ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ОСОБА_1 28.12.2020 уклали Договір №3418011 на суму 8000 грн.

ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" 26.08.2021 уклали договір № 26082021 відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3418011.

ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 23.05.2024 уклали договір № 23/05/24, відповідно до якого ТОВ "ФК "ЄАПБ" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3418011.

Розмір заборгованості за Договором №3418011 від 28.12.2020 становить 24520.00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 8000.00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 16520.00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 через свого представника надав відзив на позов, у якому не погоджується з сумою заборгованості зазначеною у розрахунку та заявленою позивачем до стягнення в частині суми нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, так як вважає, що вони здійсненні позивачем безпідставно та всупереч вимогам чинного законодавства України.

Проте, як вбачається із змісту Графіку платежів, який є Додатком № 1 до Договору сторони погодили розмір відсотків за користування кредитом в сумі 16 грн, які разом із тілом кредиту, у розмірі 8 000 грн, разом 8016 грн відповідач повинен був повернути 17.01.2021, так як строк кредитування становить 20 днів Будь якої додаткової угоди на продовження строку дії договору Сторонами не укладалося. І позичальник не вчиняв жодних дій, а ТОВ «Авентус Україна» не акцептувало продовження строку Договору про надання споживчого кредиту.

Отже згідно укладеного та погодженого сторонами умов Договору про надання споживчого кредиту: сума кредиту - 8000 грн., строк кредиту - 20 днів, датою повернення 17.01.2021, сума відсотків за користування кредитом - 16 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк кредитування - 8 016 грн.

Саме таку суму відповідач не заперечує повернути позичальнику, так як саме на такі умови та суми отримання кредиту було його виявлення та саме ці умови були погодження сторонами. Інших розрахунків вартості кредиту, які кредитор надав позичальнику і відповідно погодив з ним та з яких би випливало що строк повернення кредиту встановлено не у 20 днів, і що сума за нарахованими відсотками, які слід сплатити за користування кредитними коштами становить 16 520 грн., жодні документи, які погоджувалися та якими обмінювалися сторонами при оформленні кредиту не містять такої інформації та не надані позивачем у даній судовій справі.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.09.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, через свого представника звернувся в суд із заявою про розгляд справи в його відсутності.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ОСОБА_1 28.12.2020 уклали Договір про споживчий кредит №3418011. Сума кредиту - 8000,00 грн; Строк кредиту 20 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору.

Позичальник підписав договір за допомогою одноразового ідентифікатора M928900 2020-12-28 18:40:15, який був надісланий на номер НОМЕР_4.

Відповідно до інформації ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та довідки ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» згідно договору з ТОВ «Авентус Україна» № 087/20-П від 08.07.2020 надає запитувану інформацію про успішність операції 28.12.2020 18:41 на суму 8000 грн на карту НОМЕР_1 через систему EasyPay.

ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" 26.08.2021 уклали договір № 26082021 відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" права вимоги за кредитними договорами.

Згідно з пунктом 1.2 договору перехід права вимоги від Клієнта до Фактора відбувається в момент підписання акта приймання-передачі прав вимоги.

Відповідно до Акта прийому-передачі відступлених прав від 26.08.2021 за договором факторингу та витягу з реєстру прав вимоги, Клієнт передав, права вимоги, в тому числі за Договором №3418011 від 28.12.2020.

ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 23.05.2024 уклали договір №23/05/24, відповідно до якого ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3418011.

Згідно з пунктом 5.2 договору перехід права вимоги від Клієнта до Фактора відбувається в момент підписання цього договору, відповідного реєстру прав вимоги/реєстру боржників та акта приймання-передачі прав вимоги.

Відповідно до Акта прийому-передачі відступлених прав від 23.05.2024 за договором факторингу та витягу з реєстру прав вимоги, Клієнт передав, права вимоги, в тому числі за Договором №3418011 від 28.12.2020.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та розрахунком ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 24520.00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 8000.00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 16520.00 грн.

Дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ОСОБА_1 28.12.2020 уклали Договір про споживчий кредит №3418011 на суму 8000 грн.

Факт одержання коштів відповідачем підтверджується інформацією надання послуг, яка досліджена судом.

Відповідач не надав жодних доказів, які б спростовували вказані обставини, зокрема тих, які є у його володінні, - відомості про наявні в нього рахунки та банківської карти в банківських установах, зокрема, ті, на які перераховувалися кошти, виписки по банківських рахунках, тощо.

Як встановлено судом, на підставі договорів факторингу право вимоги до відповідача за кредитним договором №3418011 перейшло до позивача, що підтверджується змістом договорів, актами приймання передачі, реєстрами прав вимог, які досліджені судом.

Визначаючи розмір відсотків, суд виходить із такого.

У пункті 1.4 та додатку №1 договору встановлено, що строк кредитування становить 20 днів, проценти за користування кредитом становлять за весь період 16 грн.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про укладення угоди про продовження строку кредитування в порядку пункту 4 договору.

Відповідно до пунктів 4.3.1, 4.3.2 договорів сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту

Суд не погоджується із можливістю продовження строку кредитування та нарахування відсотків за вказаний період на підставі цього пункту договору.

Цими умовами не передбачено вчинення відповідачем активних дій для пролонгації договору, а кредитодавець визначив, що сам факт прострочення виконання зобов`язання є такими діями та відкладальною обставиною в розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору).

Суд звертає увагу на те, що невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань не може бути підставою для звільнення від відповідальності боржника, тим більше розглядатися як «відкладальна умова», яка може й не настати, оскільки в розумінні частини першої статті 212 ЦК України, відкладальною є саме та обставина, щодо якої невідомо чи настане вона чи ні.

Тому, добросовісний кредитор укладаючи договори зі споживачем розраховує на повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом в межах погодженого сторонами договору строку, відповідно й обов`язком споживача у такому договорі визначено своєчасну сплату кредиту.

У зв`язку із цим, несвоєчасне повернення відповідачем кредиту чи її відсутність є саме порушенням споживачем договірних зобов`язань за укладеним договором, а не відкладальною умовою.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

При цьому, у разі не повернення кредитних коштів у визначений договором термін, договір передбачає збільшену процентну ставку за подальше користування кредитними коштами, що має ознаки сум відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Пролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника за змістом укладеного договору, пов`язується виключно з не поверненням кредитних коштів у визначений п. 1.7 договору строк, що не узгоджується з Правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

За таких обставин суд доходить висновку, що неповернення позичальником кредитних коштів за відсутності активних дій відповідача щодо пролонгації договору є неправомірною поведінкою, а саме неповерненням кредиту у визначений договором строк, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу строку кредитування проценти, визначені за користування кредитними коштами у розмірі встановленому договором.

Тому, нарахування відсотків поза межами строку кредитування, у тому числі і автопролонгації, є неправомірним.

Тому, суд вважає, що позивач мав нараховувати відсотки протягом строку кредитування, встановленого пунктом 1.4 та додатку №1 до договору на суму 16 грн, які, згідно розрахунку заборгованості первісного кредитора нараховані у строк кредитування 20 днів.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).

Відповідачем не спростовано розмір заборгованості у розмірі - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 8000.00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 16 грн, разом - 8016 грн, а тому, позов підлягає до задоволення.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 грн.

Відповідач просить зменшити розмір витрат на правову допомогу з підстав їх невідповідності вимогам розумності та дійсності понесених судових витрат.

На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, заявку, витяг з Акта про надання юридичної допомоги від 31.07.2026 та витяг з прайс-листа АО «Лігал Ассістанс».

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін, поведінку сторін під час розгляду справи, а також дії сторін щодо досудового врегулювання спору та мирного врегулювання спору під час розгляду справи.

Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Судом установлено, що відповідно до заявки до договору про надання правової допомоги до складу заявлених до відшкодування витрат включено, зокрема, усну консультацію з вивченням документів та складанням відповідних документів тривалістю 2 години вартістю 4 000 грн (пункт 1.2).

Разом із тим матеріалами справи не підтверджено фактичне надання зазначеної послуги саме у зв`язку з розглядом цієї справи, її необхідність та обумовленість окремо від інших заявлених послуг. Зміст та характер цієї послуги також свідчать про те, що відповідні дії за своїм змістом охоплюються підготовкою позовної заяви та не потребують окремого відшкодування.

Крім того, заявлена вартість складання позовної заяви у розмірі 9 000 грн не відповідає критеріям розумності та співмірності з огляду на характер спору, його складність, обсяг матеріалів справи та характер виконаної представником роботи.

При визначенні розміру витрат, що підлягають відшкодуванню, суд також враховує, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, не є складною за своїм характером, не потребувала значного обсягу доказування чи проведення експертиз, а заявлені до відшкодування витрати повинні відповідати фактичному обсягу та складності наданої правничої допомоги.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 грн є завищеними та не відповідають критеріям реальності, необхідності, обґрунтованості, розумності та співмірності.

Водночас суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають відшкодуванню, витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн, та судовий збір у розмірі 2662,40 грн, разом - 8662,40 грн.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково - на суму 8016 грн з 24520 грн, що становить 32,69 %, з відповідача слід стягнути 2831,88 (32,69 % від 8662,40) грн понесених судових витрат.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 258, 259, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» 8016 гривень 00 копійок заборгованості за кредитним договором №3418011 від 28.12.2020 та 2831 гривень 88 копійок судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, оф. 521, м. Київ, 03150.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , засоби зв`язку: НОМЕР_3 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2

Головуючий суддя В. М. Позняк