Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №465/5459/21 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/5459/21

Провадження 2/465/1546/26

РІШЕННЯ

Іменем України

28.09.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді – Мартьянової С.М.

при секретарі судового засідання – Штокало С.-М.Р.

за участю:

представника позивачів – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частку,

ВСТАНОВИВ:

До Франківського районного суду м. Львова звернулися позивачі, в особі свого представника з позовною заявою до ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частку, в якій просили суд припинити право власності ОСОБА_5 на частку в розмірі у спільному майні – квартирі АДРЕСА_1 ; Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 , яка належала відповідачу ОСОБА_5 ; Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 , яка належала відповідачу ОСОБА_5 ; Виплатити ОСОБА_5 вартість частки квартири.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що в серпні 2004 року згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» була приватизована квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до Свідоцтва про право власності на квартиру (номер свідоцтва: № НОМЕР_1 ), яке видане 19 серпня 2004 року Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради згідно з розпорядженням від 19 серпня 2004 року № 1178, зареєстроване Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 18.10.2004 року, реєстраційний №7944086 - квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 . Після її смерті право на спадщину за законом на (одну четверту) частину квартири отримала її дочка - ОСОБА_7 , про що 5-ою Львівською Державною Нотаріальною Конторою 04.07.2005 року за р.№4-1697 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідну відмітку зроблено державним нотаріусом П?ятої Львівської державної нотаріальної контори на звороті Свідоцтва про право власності на квартиру, а також на Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.10.2004 року.

04 липня 2005 року ОСОБА_7 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження; «належну мені на праві особистої власності частину квартири АДРЕСА_1 , заповідаю, своїй дочці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », про що свідчить Заповіт, складений та підписаний ОСОБА_7 і тією ж датою записаний та посвідчений державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Бобеляк Т.В.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7 , про що складено відповідний актовий запис № 559 Франківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 06 червня 2020 року видане Свідоцтво про смерть ОСОБА_7 .

Як з`ясувалося пізніше, ще за життя ОСОБА_7 30.05.2019 року подарувала частку () в квартирі АДРЕСА_1 , що належала їй на праві приватної власності після смерті ОСОБА_6 , своєму синові ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 дочка померлої ОСОБА_7 - ОСОБА_3 звернулася в Четверту Львівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за заповітом, складеним на неї ОСОБА_7 і посвідченим П`ятою Львівською державною нотаріальною конторою 04.07.2005 року за реєстром №4-1700 та 07 травня 2021 року отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно: частини квартири АДРЕСА_1 . Набуте ОСОБА_3 право власності на частину квартири 07.05.2021 року зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відтак, станом на сьогоднішній день, співвласниками об`єкта нерухомості, а саме: квартири АДРЕСА_1 є: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . При цьому, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 володіють квартири на праві спільної сумісної власності від 19.08.2004 року. Окрім цього, ОСОБА_3 з 07.05.2021 року на праві спільної часткової власності належить зазначеної квартири, ОСОБА_5 з 30.05.2019 року на праві спільної часткової власності належить зазначеної квартири.

За своєю технічною характеристикою, спірна квартира, загальною площею 76,9 кв.м., з яких житлова площа: 54,1 кв., розташована в багатоквартирному житловому будинку типового планування, складається з трьох кімнат та кухні, комора в підвалі - 4,0 кв.м.

В квартирі на сьогоднішній день є зареєстрованими 2 особи (співвласники): ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

До моменту своєї смерті в згаданій квартирі була зареєстрованою та проживала і ОСОБА_7 .

ОСОБА_5 (Відповідач) не є зареєстрованим і не проживає у спірній квартирі, оскільки має окреме житло.

Перебування у власності відповідача незначної частки квартири створює для інших співвласників численні незручності, як от: погодження будь-якого перепланування або переоснащення квартири потребують погодження з відповідачем, чого останній не бажає. Намір співвласників квартири розпорядитися квартирою на власний розсуд також є неможливим без згоди відповідача.

Формальне володіння відповідачем незначною часткою квартири лише ускладнює для позивачів можливість вільного володіння та розпорядження своїм майном.

Добровільно відповідач не бажає відчужити будь-кому з позивачів належну йому частку, не на які перемовини щодо цього питання не погоджується.

За таких обставин, враховуючи те, що спільне володіння і користування майном (квартирою) є неможливим, у позивачів (співвласників квартири) залишається єдиний варіант вирішення своїх питань: застосувати примусовий механізм викупу частки у співвласника, реалізувавши його шляхом звернення до суду із позовом про припинення права відповідача на частку в їх спільному із відповідачем майні (квартирі).

Як було зазначено вище, відповідач зі своєю родиною не проживає в квартирі АДРЕСА_1 , має інше житло.

Відтак, у випадку припинення судом права відповідача на ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 , жодним чином на завдасть істотної шкоди інтересам цього співвласника та членам його сім?ї.

Як вбачається із наведеного вище, частка відповідача є незначною і не може бути виділеною в натурі.

Спільне володіння і користування квартирою (майном) є неможливим, та й відповідач ніколи такого бажання не висловлював.

У зв`язку з вищевикладеним позивачі і були змушені звернутися до суду з даними позовними вимогами.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Гладишевої Х.В. від 19.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

24.03.2022 до суду надійшло клопотання від представника позивачів про долучення квитанції про внесення коштів на депозитний рахунок ТУ ДСА в Львівській області.

06.06.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на наступні обставини.

Так, позивачі є рідною сестрою та племінницею відповідача. Починаючи з лютого 2008 року позивачі виїхали за кордон, де постійно проживають по даний час. Вперше після виїзду за кордон ОСОБА_3 приїжджала в Україну лише у серпні 2020 року для того, щоб подати заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері – ОСОБА_7 , яка була власницею частки квартири АДРЕСА_1 і яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позовні вимоги позивачів не визнає, оскільки на даний час співвласниками спірної квартири є ОСОБА_3 – 2/4 частки; ОСОБА_4 - 1/4 частка; ОСОБА_5 -1/4 частка.

Іншого житла крім частки у спірній квартирі у відповідача не має.

Також зазначає, що починаючи з 2008 року, після виїзду позивачів за кордон, впродовж 12 років увесь тягар сплати комунальних платежів був понесений відповідачем. Крім цього, лише відповідачем здійснювалося утримання хворої матері та понесені витрати, пов`язані з її похованням.

Квартира у якій зареєстрований відповідач належить на праві власності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , відтак у відповідача відсутні жодні права на це нерухоме майно. У цій квартирі зареєстровано четверо осіб, у тому числі двоє різнополих повнолітніх дітей.

Зі ОСОБА_8 у відповідача останній часом виникли серйозні сімейні непорозуміння, що потягнули неприязні відносини, і, як наслідок, окреме проживання продовж останнього року.

У зв`язку з цим відповідач проживає у спірній квартирі, частка якої належить йому на праві власності. Оскільки між відповідачем та позивачами з їх ініціативи виникли суперечності з приводу користування приміщеннями квартири АДРЕСА_1 , починаючи з 2021 року, для уникнення можливих конфліктів та провокацій, відповідач став проживати у будинку своїх знайомих – подружжя ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_2 .

Зокрема, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позові інших співвласників, якщо:

- частка є незначною і не може бути виділене в натурі. (Від загальної площі спірної квартири – 76,9 кв.м., належна йому частка складає 19,225 кв.м. Відтак відповідач не вважає свою частку у спірній квартирі незначною).

- Річ є неподільною.

- Спільне володіння і користування майном є неможливим (починаючи з 2008 і по даний час позивачі перебувають за кордоном і в Україні не проживають, а для комунікації у анкетних даних позивачів зазначений контактний телефон їх представника. У зв`язку з цим не зрозуміло у чому полягає неможливість спільного володіння і користування майном).

- Таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (у відповідача у власності іншого житла не має, тому таке припинення його права власності на частки в квартирі АДРЕСА_1 завдасть істотної шкоди його інтересам та інтересам його дітей).

Позивачі не бажають надалі проживати в Україні і переслідують мету продажу спірної квартири. Усунути відповідача з числа співвласників їм необхідно лише для того, щоб відчужити квартиру за її дійсною ринковою вартістю, і щоб відповідач від цього не отримав своєї реальної частки в грошовому еквіваленті.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Гладишевої Х.В. клопотання представника відповідача ОСОБА_5 – адвоката Снігура Я.Е. про призначення будівельно-технічної експертизи – задоволено.

Призначено у справі №465/5459/21 за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частку у праві спільної власності на квартиру судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

07.08.2024 на адресу суду повернулася справа №465/5459/21 та висновок експерта №2692-Е від 22.07.2024.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2024 автоматизованою системою документообігу суду для цього судового провадження визначено суддю Мартьянову С.М.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Мартьянової С.М. від 13.08.2024 провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частку у праві спільної власності на квартиру. Справу призначено до підготовчого засідання.

17.02.2026 до суду від представника позивачів про долучення квитанції про внесення коштів на депозитний рахунок ТУ ДСА в Львівській області.

Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, фактично надав пояснення як викладенні у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, також зазначив, що відповідач іншого житла не має, є розлучений, та зняти з реєстрації за попередньою адресою.

Суд, вислухавши пояснення представника позивачів та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, наявні в ній докази у їх сукупності і кожен доказ окремо, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Положеннями ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В судовому засіданні встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 , згідно свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 19.08.2004 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , що також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5094813 від 18.10.2004. (а.с.12-13, 14-15)

Згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки №3133 від 02.10.2017 за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_7 (співвласник), ОСОБА_4 (співвласник), ОСОБА_3 (співвласник). (а.с.18)

Відповідно до технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 квартира розташована на 2 поверсі та складається з трьох кімнат, житловою площею 54.1 кв.м., в тому числі 1-а кімната 17,7 кв.м., 2-га кімната 22,0 кв.м., 3-тя кімната 14,4 кв.м., коридор 9,7 кв.м., кладова 1,1 кв.м., ванна 3,1 кв.м., вбиральня 1,3 кв.м., кухня 7,6 кв.м. Загальна площа квартири 76,9 кв.м. (а.с.8-11)

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 06.06.2020. (а.с.19)

За час свого життя ОСОБА_7 склала заповіт, який посвідчений державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори 04.07.2005 року, зареєстрований в реєстрі за №4-1700, та в якому зробила таке розпорядження: належну їй на праві особистої власності частину квартири АДРЕСА_1 , заповіла своїй доньці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.16)

Після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 відкрилася спадщина.

07.05.2021 року ОСОБА_3 державним нотаріусом Четвертої львівської державної нотаріальної контори Мігущенко З.Г. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстровано в реєстру за № 1-242. (а.с.21)

З вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за заповітом вбачається, що воно видано ОСОБА_3 , спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з частини квартири АДРЕСА_1 .

30.05.2019 ОСОБА_7 подарувала частину квартири за адресою АДРЕСА_3 своєму синові ОСОБА_5 , даний договір дарування частини квартири посвідчено державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Мельник Г.Я., зареєстрований в реєстрі за №3-1645. (а.с.117)

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової оціночної-будівельної експертизи №2692-Е від 22.07.2024 ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на час проведення дослідження становить 2984258,00 грн.

Право на житло є одним із конституційних прав людини, як визначено у ст. 47 Конституції України.

Положеннями ч. 3 ст. 41 Конституції України закріплено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (ч. 5 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

У ст. 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Зокрема, для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що припинення права на частку в одного співвласника одночасно виступає для інших співвласників підставою набуття права на частку; рішення суду про припинення права на частку є підставою, з якою закон пов`язує набуття для іншого (інших) співвласника(-ів) права на частку; визнання права є способом захисту, що використовується при порушенні. Необхідність у застосуванні цього способу захисту виникає у випадках, коли оспорюється або не визнається право, тобто певне суб`єктивне право; у співвласника, який тільки пред`являє позов про припинення права на частку, відсутнє суб`єктивне право, яке не визнається або оспорюється. Рішення суду буде лише підставою для правонабуття. У випадку відсутності суб`єктивного права власності неможливо стверджувати й про його порушення, тобто невизнання чи оспорювання, що виступало б передумовою для визнання права; недопустими є поєднання конструкції позову про припинення права на частку (ст. 365 ЦК України) та визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України) одночасно.

Тлумачення п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою ( зокрема., постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.11.2021 року в справі № 754/16751/18 (провадження № 61-10039св21) зроблено висновок, що: «аналіз положень ст. 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном. Правова норма, закріплена п. 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Приписи п. 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України («таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї») перш за все спрямовані на регулювання майнових відносин, учасниками яких є співвласники фізичні особи».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21) від вказано, що «право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (ч. 1 ст. 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (ч. 2 ст. 365 ЦК України)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в ст. 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена п. 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.10.2019 року в справі № 750/11178/17 (провадження № 61-42000св18) зроблено висновок по застосуванню п. 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України та вказано, що «припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку».

Умови, за наявності яких суд може припинити право співвласника на частку у спільній власності у порядку, визначеному статтею 365 ЦК України, повинні досліджуватися судом з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), згідно з якими втручання у право власності може бути виправданим, якщо воно здійснено: з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника (суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і пропорційності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

У даному випадку позивачами не надано жодних доказів наявності у власності відповідача ОСОБА_5 будь-якого іншого нерухомого майна, окрім частки спірної квартири, а відтак припинення права власності відповідача на його частку може призвести до істотної шкоди останньому.

Крім того, позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що 1/4 частка у спірному житловому будинку, яка належить відповідачу, є незначною відповідно до ст. 365 ЦК України. У даному випадку, на думку суду, частка у розмірі 1/4 від цілого об`єкта нерухомості не може бути визнана такою, що не має істотного значення для забезпечення прав та інтересів співвласника.

Позивачами не доведено, що відповідачем чиняться будь-які перешкоди у реалізації ними права власності, не надано підтвердження позбавлення можливості користуватися їх часткою, зокрема проживати у спірній квартирі, відповідно не доведено, що спільне володіння і користування майном є неможливим.

Судом також встановлено, що позивачі, обґрунтовуючи свої вимоги, посилалися, зокрема, на те що частка відповідача не може бути виділеною в натурі. Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували неможливість виділу частки в натурі чи інші підстави, передбачені ст. 365 ЦК України.

За відсутності доведеності обставин незначності частки та її неподільності, суд приходить до висновку, що інтереси відповідача як співвласника підлягають врахуванню, а підстави для застосування положень ст. 365 ЦК України відсутні.

Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивачів про припинення права власності ОСОБА_5 на 1/4 частку у праві спільної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , то не підлягає задоволенню і вимога про визнання права власності позивачів на цю частку.

У ст. 265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суду зазначаються розподіл судових витрат.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

З урахуванням того, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, то керуючись ст. 141 ЦПК України, понесені позивачами судові витрати в частині сплати судового збору

Сплачену на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області згідно квитанції №0.0.2450096726.1 від 08.02.2022 суму у розмірі 80000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. та згідно квитанції №0.0.2443697271.1 суму у розмірі 298758 (двісті дев`яносто вісім тисяч сімсот п`ятдесят вісім) грн. 00 коп. слід повернути позивачу ОСОБА_3 .

Сплачену на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області згідно платіжної інструкції №2.345127383.1 від 08.10.2025 суму у розмірі 367306 (триста шістдесят сім тисяч триста шість) грн. 50 коп. слід повернути позивачу ОСОБА_4 .

Судові витрати позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

в задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частку - відмовити.

Повернути ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , сплачену на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області згідно квитанції №0.0.2450096726.1 від 08.02.2022 суму у розмірі 80000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. та згідно квитанції №0.0.2443697271.1 суму у розмірі 298758 (двісті дев`яносто вісім тисяч сімсот п`ятдесят вісім) грн. 00 коп.

Повернути ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , сплачену на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області згідно платіжної інструкції №2.345127383.1 від 08.10.2025 суму у розмірі 367306 (триста шістдесят сім тисяч триста шість) грн. 50 коп.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін та учасників справи:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено 07.10.2026

Суддя Мартьянова С.М.