Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №458/667/26 — Турківський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючий – суддя Ференц Р.І.,

секретар судового засідання – Баранишин Д.В.,

Справа № 458/667/26

Провадження №2/458/441/2026

за участі сторін цивільного провадження:

позивачка – ОСОБА_1 не прибула,

представник позивачки адвокат Миньо М.М.,

відповідач – ОСОБА_2 не прибув,

представник відповідача адвокат Заремба О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В :

23.06.2026 року через канцелярію Турківського районного суду Львівської області представник позивачки – адвокат Миньо М.М. подав позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якій позивач просить розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 22.11.2003 року Либохорською сільською радою Турківського району Львівської області згідно актового запису в книзі реєстрації шлюбу за № 10.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026 року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана дана справа.

Предметом позову є припинення шлюбу внаслідок його розірвання.

Зазначений спір відповідно до вимог ст.19 ЦПК України належить до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, оскільки ч.1 ст.19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справа підсудна Турківському районному суду Львівської області, оскільки ст.ст.23, 27 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування такої особи. Ч.2 ст.28 ЦПК України передбачено, що позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», яка набрала чинності 19.07.2020 року, в Україні утворено 136 нових та ліквідовано 490 районів, в тому числі, ліквідовано Турківський район Львівської області та утворено інші райони, зокрема, Самбірський район (з адміністративним центром у місті Самбір) у складі територій, у тому числі Боринської селищної територіальної громади, затверджених Кабінетом Міністрів України, до якої віднесено с. Либохора.

Пунктом 3.1 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” встановлено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року №807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, який був продовжений і діє на цей час.

Позовна заява подана особою, яка згідно вимог ст. 47 ЦПК України наділена цивільною процесуальною дієздатністю.

У зв`язку з вищевказаним, справа підсудна Турківському районному суду Львівської області, оскільки ст. ст. 23, 27, 28 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, позови пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування відповідача, позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти, за домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ СТОРІН ПО СПРАВІ.

Позиція особи, яка подала позов.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22.11.2003 року між сторонами було укладено шлюб, зареєстрований Либохорською сільською радою Турківського району Львівської області згідно актового запису в книзі реєстрації шлюбу за № 10. Сторони мають спільних неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стосунки у сім`ї погіршилися, позивачка зрозуміла, що вони з відповідачем різні люди із різними поглядами на сімейне життя, їх нічого не об`єднує, крім спільних дітей. За таких умов позивачка вважає, що їхня сім`я розпалася остаточно, а шлюб існує лише формально. Просить шлюб розірвати.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, клопотань про відкладення розгляду справи не подавала.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Миньо М.М. позов підтримав з підстав, наведених в позові, проти примирення заперечив, просив позов задовольнити.

Позиція відповідача.

Відповідач в судове засідання не прибув, через свого представника – адвоката Зарембу О.О. подав відзив на позовну заяву, позов не визнав, просив надати строк на примирення 6 місяців, зазначив, що сторони в шлюбі проживають вже 23 роки і позивачка його не повідомляла про намір розірвати шлюб. У відзиві також заявив клопотання про передачу справи до Верховного Суду для визначення підсудності у зв`язку із тим, що обидві сторони проживають закордоном.

В судовому засіданні представник відповідача Заремба А.А. підтримав позицію відповідача. Просив відмовити у позові, зазначив, що підстав для розірвання шлюбу немає.

Заяви (клопотання) учасників справи.

23.06.2026 року через канцелярію Турківського районного суду Львівської області представник позивачки – адвокат Миньо М.М. подав позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

16.07.2026 року на електронну адресу суду від представника відповідача – адвоката Заремби О.О. надійшло клопотання про відкладення розгляд справи.

21.07.2026 року засобами підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи від представника відповідача – адвоката Заремби О.О. надійшло клопотання про продовження оголошеної перерви.

27.07.2026 року засобами підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи від представника відповідача – адвоката Заремби О.О. надійшов відзив на позовну заяву.

28.07.2026 року засобами підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи від представника відповідача – адвоката Заремби О.О. надійшло клопотання про відкладення розгляд справи.

04.08.2026 року засобами підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи від представника відповідача – адвоката Заремби О.О. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.

12.08.2026 року засобами підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи від представника позивача – адвоката Миня М.М. надійшло клопотання про відкладення розгляд справи.

17.08.2026 року засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» від відповідача ЦІка Ю.М. надійшло клопотання про надання строку на примирення.

20.08.2026 року засобами підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи від представника відповідача – адвоката Заремби О.О. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.

30.09.2026 року засобами підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи від представника відповідача – адвоката Заремби О.О. надійшло клопотання про долучення доказів.

Інших клопотань і заяв від сторін на адресу суду не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Згідно вимог ст. 187 ЦПК України скеровано запит до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Відповідно до ч. 8 ст. 187 ЦПК України судом засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» отримано відповідь № 2927218 від 24.06.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до якої місце реєстрації відповідача – АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. від 24.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідачці визначено строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали, встановлено відповідачці п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву, надіслання копії такого відзиву та доданих до нього документів позивачу і суду, право подати зустрічний позов в строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповідь на відзив, а відповідачці - заперечення. Сторонам роз`яснено що суд має право вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області ОСОБА_5 від 04.08.2026 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Заремби Олександра Олександровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів – задоволено. Судове засідання 05.08.2026 о 11:00 та усі наступні судові засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – ухвалено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Заремби Олександра Олександровича та програмного забезпечення Електронного кабінету Електронного суду cabinet.court.gov.ua, підсистеми відеоконференцзв`язку на сайті vkz.court.gov.ua.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. від 04.08.2026 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Заремби Олександра Олександровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів – задоволено. Судове засідання 05.08.2026 о 11:00 та усі наступні судові засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – ухвалено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Заремби Олександра Олександровича та програмного забезпечення Електронного кабінету Електронного суду cabinet.court.gov.ua, підсистеми відеоконференцзв`язку на сайті vkz.court.gov.ua.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. від 21.08.2026 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Заремби Олександра Олександровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів – задоволено. Судове засідання 05.08.2026 о 11:00 та усі наступні судові засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – ухвалено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Заремби Олександра Олександровича та програмного забезпечення Електронного кабінету Електронного суду cabinet.court.gov.ua, підсистеми відеоконференцзв`язку на сайті vkz.court.gov.ua.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. від 26.08.2026 року заяву відповідача ОСОБА_2 , яка підписана відповідачем 11.08.2026 року про надання строку на примирення – задоволено частково. Надано строк для примирення подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 призначено строк для примирення на один місяць. Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України зупинено до 26.09.2026 року (до закінчення строку для примирення). Після закінчення строку для примирення та відновлення провадження призначено дату судового розгляду – 29.09.2026 року о 17:30 год.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. від 28.09.2026 року поновлено провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. У випадку неприбуття на визначену судом дату судового засідання учасників цивільного провадження, у випадку можливого припинення електропостачання в Турківському районному суді Львівської області, у зв`язку з можливими оголошеннями повітряних тривог, додатково визначити дату судового засідання 01.10.2026 року о 09:15 год з документальним підтвердженням в письмовому вигляді поважності причин неприбуття. Призначено по справі судове засідання 29.09.2026 року о 17.30 год в залі судових засідань в приміщенні Турківського районного суду Львівської області за адресою: 82500 Львівська область м. Самбірський район м. Турка вулиця Молодіжна,23, про що ухвалено повідомити сторони.

Судові засідання у справі було призначено на 17.07.2026 о 09:15, 21.07.2026 о 17:40, 29.07.2026 о 09:10, 04.08.2026 о 09:45, 05.08.2026 о 11:00, 05.08.2026 о 17:35, 12.08.2026 о 14:30, 26.08.2026 о 10:30, 29.09.2026 о 17:30, 01.10.2026 о 09:15.

01.10.2026 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, складання повного тексту судового рішення відкласти не більше як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи, і визначити дату складення повного судового рішення 06.10.2026 року.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи, відповідні до них правовідносини та зміст спірних правовідносин.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів.

Вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що 22.11.2003 року Либохорською сільською радою Турківського району Львівської області згідно актового запису в книзі реєстрації шлюбу за № 10 зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 22.11.2003 року.

Прізвище дружини після реєстрації шлюбу було змінено із прізвища « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

Від шлюбу сторони по справі мають двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 13.09.2024 Турківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 13.04.2016 Виконавчим комітетом Либохорської сільської ради Турківського району Львівської області відповідно.

Сторони не підтримують шлюбних відносин, хоча зареєстровані за однією адресою.

Спільне сімейне життя у сторін не склалося через відсутність між сторонами взаєморозуміння, поваги, любові, а також відсутність бажання примиритись та зберегти сім`ю, позивач не бажає миритися та продовжувати подальше подружнє життя.

Встановивши дійсні обставини справи, дослідивши докази позивача на обґрунтування заявлених вимог, суд, вирішуючи сімейний спір між сторонами, виходить з наступних мотивів та норм права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Предметом спору у цій справі є припинення шлюбу.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції, яка з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 1 ст. 21 СК України).

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Водночас принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі.

Так, згідно з ч. 3,4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування зокрема до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

У відповідності до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України).

Частиною 3 ст. 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

У свою чергу підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя визначені ст. 112 СК України, положеннями якої встановлено, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. А ч. 2 ст. 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Так судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 22.11.2003 року, зареєстрованому Либохорською сільською радою Турківського району Львівської області згідно актового запису в книзі реєстрації шлюбу за № 10, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 22.11.2003 року.

Прізвище дружини після реєстрації шлюбу було змінено із прізвища « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

Від шлюбу сторони по справі мають двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 13.09.2024 Турківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 13.04.2016 Виконавчим комітетом Либохорської сільської ради Турківського району Львівської області відповідно.

Сторони не підтримують шлюбних відносин, хоча зареєстровані за однією адресою.

Спільне сімейне життя у сторін не склалося через відсутність між сторонами взаєморозуміння, поваги, любові, а також відсутність бажання примиритись та зберегти сім`ю, позивач не бажає миритися та продовжувати подальше подружнє життя.

Однією із основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, зокрема, особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберегти шлюб з відповідачем.

Згідно з положеннями ст. 112 СК України та роз`ясненнями, викладеними в п. п. 10,11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини - інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим ЦПК України випадках.

Згідно із ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Позивач не погодилася на примирення, оскільки звернулася до суду з позовом, в якому просить суд шлюб з відповідачем розірвати.

Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи і надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком. Оскільки суд, з урахуванням усіх фактичних обставин справи може відкласти розгляд справи та призначити подружжю строк для примирення, у зв`язку з тим, що відповідач, не висловивши свого відношення до заявленого позову, а позивач не погодився на примирення, суд в такому випадку, не вирішував питання примирення, оскільки враховував положення того, що примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що вимоги сторін підтверджується їх доказами, які ними надані, а тому суд приймає їх до уваги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У п. 84 рішення ЄСПЛ по справі "Валліанатос та інші проти Греції" від 07.11.2013 року (Заяви №29381/09 та №32684/09) передбачено: "Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів. Держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім`ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов`язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя". Окрім цього, п. 126 рішення ЄСПЛ по справі "Фернандес Мартінес проти Іспанії" (заява 56030/07) від 12.06.2014 року встановлено: "Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв`язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні".

Ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Судом при вирішенні спору про розірвання шлюбу встановлено, що позивач та відповідач тривалий час не проживають сім`єю, у них різні погляди на життя на сімейні цінності, між сторонами спору припинилися шлюбні стосунки, вони перестали вести спільне господарство й проживають окремо.

З`ясувавши обставини справи, дійсні причини звернення в суд, та перевіривши їх доказами, суд вважає, що відсутні підстави для відмови в позові, відсутні підстави для надання строку для примирення між сторонами у справі, законом не передбачено примушення особи до збереження шлюбних відносин проти її волі, позов пред`явлено одним із подружжя, який відповідає дійсній його волі, враховуючи те, шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам кожного з них, інтересам їхніх дітей, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, оскільки розірвання шлюбу судом відбувається за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Враховуючи положення ст. 113 СК України, а також заяву позивача, суд не вирішує дане питання.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

При вирішенні цього позову судом враховано роз`яснення Пленуму ВС України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» в частині того, що розірвання шлюбу судом відбувається за наявності в подружжя спільної неповнолітньої дитини; за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, крім випадків, передбачених ст. 107 СК України; за позовом одного з подружжя відповідно до ст. 110 СК України.

Судом враховано те, що спір вирішено в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, з врахуванням повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування.

За таких обставин суд вважає, що позивачем надано суду докази, які свідчать про те, що їх із відповідачем подружнє життя та збереження шлюбу є неможливим.

На переконання суду, враховуючи подані докази і наведені аргументи, між сторонами шлюб може бути розірвано оскільки встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам кожного з них. Відтак, позов є підставним та підлягає до задоволення.

Водночас, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04), що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 58 рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, №303-A, п. 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Що стосується клопотання відповідача про передачу справи Верховному Суду для визначення підсудності, суд до такого ставиться критично, оскільки суду не надані докази, які підтверджували б місце проживання обидвох сторін поза межами території України, натомість матеріали справи містять докази реєстрації місця проживання сторін саме в Україні, підтвердження проживання за іншими адресами жодною із сторін не надано, а штамп у паспорті відповідача для виїзду закордон свідчить лише про факт перетину кордону, а не про конкретну адресу проживання.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

Судові витрати в цій справі складаються з судового збору.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вимогами ч.2 п.1 ст.141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Окрім цього, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.

Згідно долученої до заяви квитанції № MQ23-87UF-ZM3E від 27.03.2026 року вбачається, що позивачем через Національний платіжний сервіс UAPAY було оплачено судовий збір у сумі 1331,20 грн за позовну вимогу про розірвання шлюбу, що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою автоматизованою системою документообігу суду.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, зважаючи на відсутність вимоги позивача про стягнення з відповідача оплаченого нею судового збору за позовну вимогу про розірвання шлюбу, суд не вирішує таку вимогу, не вирішує питання стягнення з відповідача на користь позивача оплаченого нею судового збору.

Керуючись ст.ст. 104,105,110,112,113 СК України, ст.ст. 2-5,10,12,19,23,27,28,76-81,95,258,259,263-265,268,272,273,280-283 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 22.11.2003 року Либохорською сільською радою Турківського району Львівської області згідно актового запису в книзі реєстрації шлюбу за № 10.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ознайомитись з текстом судового рішенням в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://tk.lv.court.gov.ua/

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивачка: ОСОБА_1 ;

місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 ;

місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП (для фізичних осіб) НОМЕР_5 .

Повне судове рішення складено 05.10.2026 року.

Суддя Р.І. Ференц