Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №725/5563/26 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/5563/26

Номер провадження 2/725/1454/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 року м. Чернівці

Чернівецький районний суд м. Чернівці в складі:

головуючої судді Федіної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Попової Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року позивач через свого звернувся до суду з вище вказаним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що на підставі рішення ЧМР VIII скликання № 2511 від 28.08.2025 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди землі № 13825 від 12.09.2025 року, відповідно до умов якого відповідачу передано в оренду земельну ділянку площею 0,2900 га кадастровий номер 7310136600:38:002:1266. Згідно з пунктом 11.1 вищевказаного Договору відповідач повинен був сплатити позивачу кошти за фактичне користування земельною ділянкою в сумі 119896,46 грн. до 31.01.2026 року, проте таких умов договору не виконав.

Крім того, відповідно до пункту 12.4 зазначеного Договору за несвоєчасну сплату плати за фактичне користування земельною ділянкою нараховується пеня у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, у зв`язку із чим за період часу з 01.02.2026 року по 05.03.2026 року було нараховано відповідачу пеню у розмірі 3251,99 грн.

Також, з урахуванням невиконання грошового зобов`язання позивачем було нараховано відповідачу 3% річних в сумі 325,20 грн. за період з 01.02.2026 року по 05.03.2026 року.

Таким чином, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в сумі 123473,65 грн., яка складається суми боргу в розмірі 119896,46 грн., пені 3251,99 грн. та 3 % річних в розмірі 325,20 грн.

З урахуванням наведеного, посилаючись на норми права, умови договору, просив стягнути з відповідача на користь позивача вище вказану заборгованість та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, направила до суду заяву про розгляд справи без її участі, заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити, не заперечувала проти винесення заочного рішення у справі.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Справа слухалась у відсутності відповідача, який не з`явився в судове засідання незважаючи на те, що вважається належним чином повідомленою судом про час та місце розгляду справи. Про причини своєї неявки суд не повідомили і не подали відповідної мотивованої заяви про відкладення розгляду справи.

Крім того, у встановлений строк відповідачем не було подано відзиву.

Згідно ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Також, у своїй постанові від 29 січня 2020 року у справі № 5015/1763/12 Верховний Суд вказав на те, що сам факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав судові повістки за належною адресою, самостійно зазначеною стороною у справі, та яка повернулася в суд у зв`язку з неотриманням адресатом, не може вважатися неналежним повідомленням сторони про час та місце судового розгляду, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Крім того, зі змістом процесуальних рішень у даній справі сторони могли знайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою http://reyestr.court.gov.ua/ , а також інформація щодо даної справи розміщується на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за наступною веб-адресою сторінки: http://ptr.cv.court.gov.ua/sud2408/, де в розділі «Громадянам» містяться відомості щодо стадії розгляду та дати призначення судових засідань у даній справі, про що також сторонам було повідомлено в ухвалі про відкриття провадження по справі.

Оскільки відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив та не направив відзиву, а представник позивача не заперечував проти розгляду даної цивільної справи за відсутності відповідача, в судовому засіданні постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 12.09.2025 року між позивачем Чернівецькою міською радою та відповідачем ОСОБА_1 на підставі рішення Чернівецької міської ради VIII скликання №2511 від 28.08.2025 року було укладено Договір оренди земельної ділянки № 13825 (а/с 6-9).

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 2.2 вищевказаного Договору орендарю ОСОБА_1 передано у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,2900 га кадастровий номер 7310136600:38:002:1266 за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктами 3.1 та 4.1 вищезазначеного Договору строк його дії встановлено до 11.09.2030 року включно, а річна орендна плата визначена у розмірі 266842,86 грн., що становить 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Крім того, пунктом 11.1 вищевказаного Договору передбачено обов`язок орендаря сплатити плату за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати в сумі 119896,46 грн. у строк до 31.01.2026 року.

Також, пунктами 12.1 та 12.4 вказаного Договору визначено відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання його умов. Зокрема, у разі несвоєчасної сплати плати за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати на суму простроченого платежу нараховується пеня у розмірі 0,1 % за кожний день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїх зобов`язань щодо внесення плати за фактичне користування земельною ділянкою у визначений договором строк не виконав. На підтвердження вказаних обставин позивачем до матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що відповідачем не виконано передбачений пунктом 11.1 вищевказаного Договору обов`язок щодо сплати плати за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати, у зв`язку із чим за останнім рахується заборгованість у вказаному розмірі 119896,46 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з листом-попередженням та претензією щодо погашення заборгованості, однак останній належним чином на вказані звернення не відреагував та заборгованість не погасив (а/с 14, 16).

Крім цього, враховуючи допущене відповідачем прострочення виконання грошового зобов`язання щодо сплати коштів за фактичне користування земельною ділянкою, позивачем на підставі пунктів 12.1, 12.4 Договору оренди було здійснено нарахування пені у розмірі 3251,99 грн. та 3 % річних в розмірі 325,20 грн. (а/с 12, 13).

Відповідно до ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

За правилами статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з ст.124 ЗК України надання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Статтями 125, 126 ЗК України передбачено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню саме у цей строк.

Частиною першою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, а також встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач, будучи стороною Договору оренди землі №13377 від 14.02.2025 року, належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо сплати коштів за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати, а також нарахованих у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання пені та 3 % річних, у зв`язку із чим за ним утворилася заборгованість у загальному розмірі 123473,65 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Крім цього, з відповідача на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, слід стягнути на користь позивача сплачений останніми при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 3328 грн. та доказів наявності підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору матеріали справи не містять.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 80, 124, 125, 126 ЗК України, ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Чернівецької міської ради, код ЄДРПОУ 36068147, заборгованість в сумі 123473,65 грн. (сто двадцять три тис. чотириста сімдесят три грн. 65 коп.) на розрахунковий рахунок Чернівецьке ГУК/ Чернівецька ТГ/50110000; код ЄДРПОУ 37836095; рахунок ІВАN: UA668999980314101931000024405; банк одержувача: Казначейство України (ЕАП); код платежу: 5011000 (цільові фонди, утворені органами місцевого самоврядування).

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Чернівецької міської ради, код ЄДРПОУ 36068147 судовий збір в сумі 3328 грн. на розрахунковий рахунок: Виконавчий комітет Чернівецької міської ради, код: 04062216, ДКСУ м. Києва, р/р: UA708201720344220102000042806.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Федіна А. В.