Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №717/1745/25 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/1745/25

Номер провадження 2/717/15/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючої судді: Кудиби З. І.,

при секретарі: Житарюк А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Кельменці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Украгро» про визнання відсутнім права оренди на земельну ділянку та витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

Представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «Украгро», в якому просить визнати відсутнім право оренди на земельну ділянку площею 1,74 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7322081200:02:003:0060, у зв`язку з не укладенням додаткової угоди від 09.12.2020 року до договору оренди земельної ділянки № 145 від 26.08.2013 року, а також витребувати вказану земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є власником земельної ділянки площею 1,74 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7322081200:02:003:0060, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЧВ №0998898.

26 листопада 2013 року між позивачем та ФГ «Украгро» був укладений Договір оренди земельної ділянки № 145.

20.03.2014 року договір оренди земельної ділянки був зареєстрований в Реєстраційній службі Кельменецького районного управління юстиції Чернівецької області.

22.12.2023 року позивач направив до ФГ «Украгро» листа про небажання продовжувати дію договору оренди та повернення йому вищевказаної земельної ділянки, але жодної відповіді на лист не отримав.

Після отримання інформаційної довідки позивач дізнався, що 09.12.2020 року була укладена додаткова угода до Договору оренди земельної ділянки №145 від 26.08.2013року, внаслідок чого було продовжено термін дії договору земельної ділянки до 25.12.2034 року.

Проте позивач вказує, що не підписував ніколи вказану додаткову угоду, а тому вважає свій підпис на ній підробленим. Також в якості обґрунтування своєї позиції позивач покликається, що на момент підписання спірної додаткової угоди хворів не міг перебувати в с. Бузовиця, місці укладення додаткової угоди, через побоювання захворіти на Ковід.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вважає поведінку позивача недобросовісною та суперечною, оскільки позивач за весь час чинності укладеного між сторонами Договору оренди позивач отримував орендну плату за користування земельною ділянкою. Також відповідач просить застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог, відлік яких розпочався з моменту укладення Договору оренди та додаткової угоди до неї.

Процесуальні дії суду

Ухвалою суду від 8 липня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 18 вересня 2025 року по справі призначено почеркознавчу експертизу, провадження у справі було зупинено.

Ухвалою суду від 18 лютого 2026 року провадження у справі було поновлено у зв`язку з надходженням до суду висновку експерта.

Ухвалою суду від 26 лютого 2026 року підготовче провадження було завершено, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 6 травня 2026 року суд повернувся в підготовче судове засідання, того ж дня ухвалою суду підготовче судове засідання було завершено, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 5 серпня 2026 року витребувано додаткові докази у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,74 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7322081200:02:003:0060, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЧВ №0998898.

Вказана земельна ділянка була передана ФГ «Украгро» в оренду строком на 10 років у відповідності до Договору №145 оренди земельної ділянки.

20.03.2014 року договір оренди земельної ділянки був зареєстрований в Реєстраційній службі Кельменецького районного управління юстиції Чернівецької області.

Відповідно до п. 8 Договору №145 оренди земельної ділянки договір укладено на десять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі відсутності повідомлення орендаря та письмових заперечень орендодавця щодо продовження строку дії договору строк дії дійсного договору підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

22.12.2023 року позивач направив до ФГ «Украгро» листа про небажання продовжувати дію договору оренди та повернення йому вищевказаної земельної ділянки, але жодної відповіді на лист не отримав.

В матеріалах справи також міститься Додаткова угода від 9 грудня 2020 року до Договору оренди земельної ділянки № 145 від 26 серпня 2013 року.

Позивач 12 березня 2024 року звернувся до державного реєстратора та отримав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої дізнався, що 09.12.2020 року була укладена додаткова угода до Договору оренди земельної ділянки №145 від 26.08.2013року, внаслідок чого було продовжено термін дії договору земельної ділянки до 25.12.2034 року; відповідне право оренди зареєстроване.

В матеріалах судової справи міститься копія реєстраційної справи на земельну ділянку, належну позивачу. У вказаній реєстраційній справі відсутня копія Додаткової угоди від 09.12.2020 року до Договору оренди земельної ділянки №145 від 26.08.2013 року та докази проведення реєстрації речового права оренди земельної ділянки на її підставі.

Згідно Висновку експерта № 625/25 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Орендодавець» додаткової угоди від 09.12.2020 року до Договору оренди земельної ділянки №145 від 26.08.2013 року, укладеної між ОСОБА_1 та ФГ «Украгро», виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підписів ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_2 надала суду свідчення, відповідно до яких її брат, позивач по справі, не мав наміру продовжувати договір оренди з відповідачем, мав намір самостійно використовувати земельну ділянку, писав відповідне звернення до відповідача. У 2024 році позивач під час замовлення робіт з визначенням меж земельної ділянки замовив відповідний витяг, з якого дізнався про укладення додаткової угоди, яку позивач не укладав. Позивач не міг у 2020 їздити у с. Бузовиця, оскільки позивач має захворювання серця і боявся захворіти на Ковід, тому у 2020 році не приїхав навіть, коли у дочки свідка народилась дитина. Договори оренди землі з відповідачем укладаються в конторі відповідача, яка знаходиться в с. Бузовиця. Свідок підтвердила, що позивач вже багато років проживає в Хотині.

Отже, між сторонами виник спір щодо наявності чи відсутності у відповідача права оренди спірної земельної ділянки та її витребування у відповідачаа.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV від 06.10.1998 (далі - Закон № 161-XIV) (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до законодавчого визначення, правочином є, перш за все, вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Суд зазначає, що строк дії права оренди земельної ділянки нерозривно пов`язаний із строком дії договору оренди землі, на підставі якого це право набувається, а тому право оренди земельної ділянки не може існувати довше, ніж сам договір оренди землі.

Відтак суд приходить до висновку, що строк дії Договору Договору оренди земельної ділянки №145 від 26.08.2013 року завершився 26 серпня 2023 року.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад,від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди(частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі №145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

За таких обставин, встановивши під час розгляду справи, що ОСОБА_1 не підписував Додаткову угоду від 9 грудня 2020 року до Договору оренди земельної ділянки № 145 від 26 серпня 2013 року, суд приходить до висновку, що правочин, яким є Додаткова угода від 9 грудня 2020 року до Договору оренди земельної ділянки № 145 від 26 серпня 2013 року не укладена, а відтак орендні правовідносини між сторонами припинились зі спливом строку Договору оренди земельної ділянки № 145 від 26 серпня 2013 року.

Також відповідно до п. 8 Договору оренди земельної ділянки № 145 від 26 серпня 2013 року договір укладено на десять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі відсутності повідомлення орендаря та письмових заперечень орендодавця щодо продовження строку дії договору строк дії дійсного договору підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Матеріали справи не містять доказів звернення орендаря (ФГ ««Украгро»») до ОСОБА_1 про намір продовжити дію Договору оренди, натомість позивачем долучена копія його звернення до відповідача із запереченням щодо продовження дії договору оренди.

Згідно з абзацом 4 розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» набрав чинності 16 січня 2020 року.

Тобто, усі договори оренди землі, які були укладені до набрання чинності цього Закону, поновлюються на умовах, визначених у цих договорах за встановленими законодавством правилами, які були чинні на момент їх).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що для продовження договірних орендних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди на поновлення договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди або пасивна згода сторін договору на продовження договору на тих самих умовах на той самий строк - пролонгація договору (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У частинах восьмій та одинадцятій статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору є неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренди землі», є автоматичною пролонгацією орендних правовідносин.

Такі висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, постанові Верховного Суду від 02 лютого 2026 року у справі № 470/565/24.

У постановах від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі для поновлення цього договору за частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV.

Отже, обраний спосіб захисту порушеного права про визнання відсутнім права оренди є ефективним у даному випадку, оскільки права позивача порушуються наявністю відомостей про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ФГ «Украгро» до 25 грудня 2034 року, що є порушенням права власника розпоряджатися своїм майном з урахуванням того, що власник земельної ділянки не бажав продовжувати дію договору оренди земельної ділянки.

Щодо позовної вимоги в частині витребування земельної ділянки.

Згідно з ч.1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Суд звертає увагу на те, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) "фізично" - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) "юридично" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений (такі висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.05.2023 у справі № 904/7257/21, від 22.01.2025 у справі № 910/14341/22).

Оскільки відповідач не довів у встановленому законом порядку законності підстав користування належній позивачеві земельної ділянки, якою продовжує користуватися, цим порушуються права на користування та розпорядження належним позивачу майном.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо спливу строку позовної давності, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом із тим пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у період дії воєнного стану строки, визначені статтями 257259 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Судом встановлено, що перебіг позовної давності у даному випадку розпочався в момент отримання позивачем витягу, з якого він дізнався про укладення спірної додаткової угоди, а саме – 12 березня 2024 року, а до суду позивач звернувся 7 квітня 2025 року.

Відповідачем не надано суду доказів того, що позивач дізнався про існування спірної додаткової угоди раніше, ніж отримано відповідний витяг.

Враховуючи наведене, суд не вбачає за можливе застосувати при вирішенні вказаного спору застосувати строк позовної давності, як цього просить представник відповідача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на проведення експертизи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог . Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 422,40 грн та витрати на проведення судової експертизи 20 355,84 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 81, 141, 264-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Украгро» про визнання відсутнім права оренди на земельну ділянку та витребування земельної ділянки задовольнити.

Визнати відсутнім право оренди у фермерського господарства «Украгро» на земельну ділянку площею 1,74 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7322081200:02:003:0060 у зв`язку з не укладенням додаткової угоди від 09.12.2020 року до договору оренди земельної ділянки № 145 від 26.08.2013 року.

Витребувати у фермерського господарства «Украгро» земельну ділянку площею 1,74 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7322081200:02:003:0060, що розташована на території Бузовицької сільської ради Дністровського району (колишнього Кельменецького району) Чернівецької області.

Стягнути з Фермерського господарства «Украгро» на користь ОСОБА_1 сплаченого судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцяти двох) гривень 40 коп та 20 355 (двадцять тисяч триста п`ятдесять п`ять) гривень 84 грн за проведення судової експертизи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Фермерське господарство «Украгро» (місцезнаходження юридичної особи: Чернівецька область, Дністровський район, с. Бузовиця, вул. Шевченка, буд. 54; ЄДРПОУ 35964284).

Повний текст судового рішення складено 8 жовтня 2026 року.

Суддя