Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №717/42/26 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/42/26

Номер провадження 2/717/188/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючої судді: Кудиби З. І.,

при секретарі: Житарюк А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем, неприйняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Мартиненко К. І. звернувся до Кельменецького районного суду Чернівецької області в інтересах своєї довірительки з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем, неприйняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позову посилався на те, що відповідач в березні-квітні 2017 року виїхав з України та більше не повертався. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , матір позивачки. Позивачка стверджує, що відповідач не проживав спільно з її покійною матір`ю на момент її смерті, відтак вона вважає себе єдиною спадкоємицею майна після смерті померлої матері.

Протоколом повторного авторозподілу від 24 лютого 2026 року вказана цивільна справа була передана судді Кудибі З. І.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2026 року позовна заява була залишена без руху.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 4 березня 2026 року було відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 13 травня 2026 року було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду; витребувано від ДПС України інформацію про перетин Державного кордону України відповідачем.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 16 червня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про вжиття заходів процесуального примусу до Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України, а також залишено позовну заяву без руху.

В судовому засіданні представник позивачки адвокат Мартиненко К. І. позов підтримав в повному обсязі та вказав суду на наявність достатніх доказів не проживання відповідача з покійною матір`ю своєї довірительки. Представник вказав, що відповідач ще до смерті матері виїхав для проживання за межі України і з того часу разом із матір`ю не проживав, хоча був зареєстрований за однією адресою, а отже є таким, що не прийняв спадщину. Встановлення факту непроживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час прийняття спадщини є підставою для визнання права власності на спадкове майно за позивачкою. До складу спадкового майна входять дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які, на думку представника, є власністю його довірительки. В обґрунтування своєї позиції покликається на копію дозволу на проживання відповідача, дійсного до 2027 року, копію його паспорту, а також на відповідь з Кельменецького ВДВС у Дністровському районі, з якої вбачається, що ОСОБА_2 тривалий час не проживає за зареєстрованою адресою проживання. Представник позивача вважає, що відповідач не прийняв спадщину у встановленому законом порядку, а його довірителька, прийнявши спадщину належним чином, набула права власності на усе спадкове майно після смерті матері.

Відповідач відзив не подав. Відповідач повторно та неодноразово до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся за місцем реєстрації. Про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши представника позивачки, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 ; на час її смерті ОСОБА_3 належало право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 7322085200:02:005:0020, площею 1.13 га, яка розташована на території Комарівської сільської ради, Кельменецького району, Чернівецької області, та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 7322085200:02:003:0558, площею 0,03 га, яка розташована на території Комарівської сільської ради, Кельменецького району, Чернівецької області.

Відповідно до довідки Комарівського старостинського округу Кельменецької селищної ради Дністровського району від 24 квітня 2024 року в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Згідно довідки Кельменецької селищної ради Дністровського району від 25 квітня 2024 року станом на день смерті ОСОБА_3 будинку АДРЕСА_1 були зареєстровані та постійно проживали син – ОСОБА_2 , дочка – ОСОБА_1 та внук – ОСОБА_4 ; спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є позивачка та відповідач.

У відповідь на ухвалу суду про витребування інформації ГЦ обробки спеціальної інформації ДПС України повідомило суд, що не володіє інформацією щодо перетину кордону відповідачем.

Відповідач має дозвіл на проживання, вказаний документ виданий Управлінням поліції Генуї 29 грудня 2022 року.

Кельменецький ВДВС у Дністровському районі Чернівецької області у відповідь на адвокатський запит представника позивача повідомило, що на їх виконанні перебуває виконавче провадження про стягнення з боржника ОСОБА_2 аліментів; ОСОБА_2 за адресою зареєстрованого місця проживання тривалий час не проживає.

За загальними правилами про спадкування (ст.ст.1216, 1217, 1218 ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ст.ст.1220, 1221 ЦК України).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 7322085200:02:005:0020, площею 1.13 га, яка розташована на території Комарівської сільської ради, Кельменецького району, Чернівецької області, та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 7322085200:02:003:0558, площею 0,03 га, яка розташована на території Комарівської сільської ради, Кельменецького району, Чернівецької області.

Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивачка є донькою померлої ОСОБА_3 ..

Позивачка зазначає, що відповідач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 , аналогічні відомості зазначені у довідці територіальної громади з місця проживання.

Отже, відповідно до ст.1261 ЦК України позивачка та відповідач є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 .

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України). Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.3 ст.1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Отже, ч.1 ст.1269 ЦК України покладає на спадкоємця, який не проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини але бажає прийняти спадщину, обов`язок звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу її відкриття.

Згідно довідки Кельменецької селищної ради Дністровського району від 25 квітня 2024 року станом на день смерті ОСОБА_3 будинку АДРЕСА_1 були зареєстровані та постійно проживали син – ОСОБА_2 , дочка – ОСОБА_1 та внук – ОСОБА_4 ; спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є позивачка та відповідач. Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (ч.1 ст.1267 ЦК України).

Представник позивачки стверджує, що спадкоємець за законом ОСОБА_2 не проживав постійно із спадкодавицею ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини, протягом визначеного законом шестимісячного строку до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини не звертався, а отже є таким, що не прийняв спадщину після смерті матері на підставі ч.ч.1, 3 ст.1268 ЦК України.

На підтвердження своїх доводів позивачка надала копію закордонного паспорта (в якому відсутні відмітки про перетин Державного кордону України) та документу про право на проживання відповідача.

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, склад спадкового майна, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Виходячи зі змісту позову, позивачка фактично намагається довести своє право на спадкування за законом на все майно після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не на 1/2 частку.

Разом з тим, закон визначає способи захисту цивільного права.

Орієнтовний перелік судових способів захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою статті 16 ЦК України.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі

№905/1926/16, від 30 січня 2019 року, у справі №569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.

Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд.

Підстава позову - це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.

Предметом позову ОСОБА_1 визначила вимогу про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 , неприйняття ним спадщини та визнання за нею права власності на спадкове майно.

Отже, предметом заявлених вимог є встановлення факту, що має юридичне значення, з метою належного оформлення спадщини після смерті матері.

Разом з тим суду не надані належні та допустимі докази того, що відповідач ОСОБА_2 не проживав разом із своєю покійною матір`ю ОСОБА_3 на момент її смерті та того факту, що відповідач не є таким, що належним чином прийняв спадщину після смерті матері.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21, законодавець передбачив можливість прийняття спадщини постійним проживанням разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини для будь-яких спадкоємців, в тому числі й обов`язкових спадкоємців. Тому обов`язковий спадкоємець може прийняти спадщину на підставі частини третьої статті 1268 ЦК.

Ч. 1-2 ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками

Згідно частини 1 статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності

Згідно із частинами 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти або не прийняти спадщину.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до п.23 Пленуму № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В абзацах 6, 7. 15 пункту 1 листа від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначав, що обставини, які входять до предмета доказування у справах про спадкування, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. Слід звернути увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

У разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові, а не відмови у відкритті провадження у справі, закриття провадження у справі або залишення позовної заяви без розгляду.

Таким чином, зверненню ОСОБА_1 до суду з цією позовною вимогою мало б передувати вирішення питання про видачу їй нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Суд звертає увагу і на те, що до суду під час розгляду справи не надані будь-які докази щодо перешкод у отриманні позивачкою свідоцтва про право власності на спадщину на належну їй частину спадкового майна після смерті її матері у встановленому законом порядку через органи нотаріату.

В матеріалах справи відсутня постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на вказане майно

Тобто звернення позивача до суду за захистом порушеного права є передчасним, а захист її прав як спадкоємця належить до компетенції органів нотаріату.

Суду не доведено, що саме унеможливлювало реалізацію права позивача на прийняття спадщини у встановленому законом порядку і таке потребує судового захисту.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем, неприйняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно слід відмовити.

Керуючись ст.ст 3, 12, 13, 19, 76-82, 175, 223, 247, 258, 259, 263-265, 280-281, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 1216-1218, 1220-1223, 1267-1268, 1269, 1270, 1272, 1296 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем, неприйняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 8 жовтня 2026 року.

Суддя Кудиба З. І.