Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №646/3542/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/3542/26

№ провадження 2/646/3183/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року міто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді Іщенко О. В.,

секретар судового засідання Петренко А. О.,

учасники справи:

представники позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Кудіна А. В., Костюшок П. М.,

відповідач ОСОБА_1 ,

представник відповідача Працевитий Г. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова відповідно до приписів частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Кудіної Анастасії Вячеславівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій позивача та відповідача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Кудіної А. В. до ОСОБА_1 з вимогою стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № 1433208 у розмірі 17 495,00 гривень, з яких: 4 895,00 гривень - сума заборгованості за основним зобов`язанням, 5 600,00 гривень - заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 7 000,00 гривень - сума заборгованості за неустойкою (штрафом, пенею).

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1433208.

На виконання умов вказаного вище договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» перерахувало відповідачу на вказану ним платіжну картку грошові кошти у визначеному договором розмірі.

25 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та позивачем було укладено договір факторингу № 25062025, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1433208 від 28 січня 2025 року у сумі 17 495,00 гривень, з яких: 4 895,00 гривень - сума заборгованості за основним зобов`язанням, 5 600,00 гривень - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 7 000,00 гривень - сума заборгованості за неустойкою (штрафом, пенею).

Ураховуючи те, що відповідач не виконав належним чином умови кредитного договору № 1433208 від 28 січня 2025 року та не погасив заборгованість за ним, у нього, за твердженням позивача, утворилася заборгованість у загальному розмірі 17 495,00 гривень, з яких: 4 895,00 гривень - заборгованість за основним зобов`язанням, 5 600,00 гривень - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту та 7 000,00 гривень - заборгованість за неустойкою (штрафом, пенею), яку позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь.

Окрім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів; витребувано у Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» докази.

13 липня 2026 року засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Працевитого Г. О. надійшов відзив на позовну заяву.

В обґрунтування доводів відзиву зазначено, що відповідач категорично не погоджується із заявленим позивачем розміром заборгованості за договором про споживчий кредит № 1433208 від 28 січня 2025 року, оскільки, на його думку, до складу заборгованості безпідставно включено комісію за надання кредиту, комісію за обслуговування кредиту, а також 7 000,00 гривень заборгованості, нарахованої на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, представник відповідача зазначив, що відповідно до умов кредитного договору, графіка платежів, паспорта споживчого кредиту та розрахунку заборгованості первісного кредитора до загальної суми заборгованості було включено комісію за надання кредитних коштів у розмірі 1 250,00 гривень, передбачену пунктом 1.5.1 кредитного договору.

На переконання представника відповідача, зазначена комісія є незаконною, оскільки надання кредиту є безпосереднім обов`язком кредитодавця за кредитним договором та не є самостійною послугою, яка замовляється споживачем і за яку останній має сплачувати додаткову винагороду.

Представник позивача послався на положення статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких кредитодавцю заборонено встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії та інші платежі за дії, які не є послугою у розумінні цього Закону, а умова договору про здійснення таких платежів є нікчемною. Кредитний договір не містить належного опису послуг, за надання яких передбачено комісію за видачу кредиту, а також не містить обґрунтованого розрахунку їх вартості.

Окрім того, представник відповідача зазначив, що кредитодавцем не надано доказів фактичного надання йому будь-яких додаткових або супутніх послуг, які могли б бути підставою для стягнення відповідної комісії. Тому, на його думку, положення пункту 1.5.1 кредитного договору та пункту 4.1 паспорта споживчого кредиту щодо сплати комісії за надання кредиту є несправедливими та нікчемними.

Також, представник відповідача звернув увагу суду на те, що сплачені відповідачем 1 250,00 гривень комісії за надання кредиту, з огляду на нікчемність відповідної умови договору, мають бути зараховані в рахунок погашення основної суми заборгованості.

Щодо комісії за обслуговування кредиту представник відповідача зазначив, що пунктом 1.5.2 кредитного договору передбачено її сплату за весь строк кредитування в загальному розмірі 15 400,00 гривень, при цьому позивач заявив до стягнення 5 600,00 гривень такої комісії.

Водночас, на думку представника відповідача, у самому кредитному договорі не розкрито зміст послуги «обслуговування кредиту (кредитної заборгованості)», за яку нараховується зазначена плата, а позивачем не надано доказів фактичного надання відповідачу будь-яких додаткових чи супутніх послуг, що могли б обумовлювати стягнення відповідної комісії.

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право безоплатно отримувати від кредитодавця інформацію про стан своєї заборгованості не частіше одного разу на місяць, а тому встановлення плати за такі дії, які входять до обов`язків кредитодавця, суперечить вимогам законодавства.

Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, представник відповідача стверджував, що плата за ведення кредитної справи, облік заборгованості, управління кредитом та інші дії, які здійснюються кредитодавцем у власних інтересах, не можуть розглядатися як самостійні послуги, що надаються споживачу за його замовленням.

Тому, представник відповідача уважає, що положення пункту 1.5.2 кредитного договору та відповідні положення паспорта споживчого кредиту щодо обов`язку сплати комісії за обслуговування кредиту є нікчемними, а нарахована та сплачена відповідачем сума комісії у розмірі 700,00 гривень також підлягає зарахуванню в рахунок погашення основної суми кредитної заборгованості.

Окремо у відзиві представник відповідача заперечив проти стягнення 7 000,00 гривень, заявлених позивачем як заборгованість за статтею 625 Цивільного кодексу України. Позивачем не наведено належного обґрунтування порядку та підстав нарахування зазначеної суми, не деталізовано відповідного розрахунку та не доведено правомірності її стягнення.

Разом з тим, представник відповідача послався на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Платежі, нараховані за прострочення виконання кредитного зобов`язання починаючи з 24 лютого 2022 року, підлягають списанню кредитодавцем.

Представник відповідача звернув увагу, що кредитний договір № 1433208 укладено 28 січня 2025 року, тобто вже після введення в Україні воєнного стану, який триває на час розгляду справи, а тому, на його переконання, до спірних правовідносин підлягають застосуванню наведені положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Отже, представник відповідача уважає, що заявлена позивачем до стягнення сума 7 000,00 гривень на підставі статті 625 Цивільного кодексу України не підлягає стягненню.

Також представник відповідача звернув увагу суду на те, що у розрахунку заборгованості первісного кредитора йому було нараховано 6 300,00 гривень комісії за обслуговування кредиту, з яких 700,00 гривень ним було сплачено, а тому у разі виключення зазначеної комісії з розрахунку заборгованості відповідна сплачена сума, на його думку, має бути зарахована в рахунок погашення основного боргу.

Ураховуючи наведене, відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості відмовити.

13 липня 2026 року засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Працевитого Г. О. надійшла зустрічна позовна заява.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 24 серпня 2026 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , представник Працевитий Г. О. , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про захист прав споживачів, застосування наслідків недійсності правочину, зобов`язання вчинити дії було повернуто заявнику.

16 липня 2026 року засобами системи «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

В обґрунтування відповіді на відзив представник позивача зазначив, що відповідачем пропущено встановлений судом строк на подання відзиву на позовну заяву, а наведені ним у клопотанні про поновлення процесуального строку обставини, зокрема, проходження військової служби та наявність статусу учасника бойових дій, не свідчать самі по собі про існування об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного подання відзиву.

Представник позивача звернув увагу, що ухвала про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача 12 травня 2026 року, тоді як відзив подано 11 липня 2026 року, а доказів неможливості користування електронним кабінетом, отримання судових документів, звернення за правничою допомогою або вчинення інших процесуальних дій у зазначений період відповідачем не надано.

Щодо суті спору позивач зазначив, що 28 січня 2025 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» укладено кредитний договір № 1433208, а 25 червня 2025 року між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 25062025, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Згідно із реєстром боржників до договору факторингу розмір переданого права грошової вимоги до відповідача становить 17 495,00 гривень.

Представник позивача послався на те, що факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів ним не спростовано. Відповідач також не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов`язань або доказів, які б спростовували розмір заявленої до стягнення заборгованості.

Заперечення відповідача щодо неправомірності нарахування комісії представник позивача уважає необґрунтованими. Зазначив, що кредитний договір укладено 28 січня 2025 року, тобто після набрання чинності змінами до законодавства у сфері споживчого кредитування, внесеними Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.

За твердженням представника позивача, умови щодо вартості кредиту, розміру та порядку сплати відповідних платежів були погоджені сторонами та відображені у кредитному договорі, паспорті споживчого кредиту і графіку платежів.

Разом з тим, представник позивача зазначив, що відповідач підтвердив ознайомлення із зазначеними документами та погодився з їх умовами шляхом підписання договору одноразовим ідентифікатором. Посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду щодо неправомірності стягнення комісій представник позивача уважає такими, що не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки відповідні висновки зроблені за інших фактичних обставин та іншого нормативного регулювання.

Щодо посилань представника відповідача на наявність у ОСОБА_1. статусу військовослужбовця та передбачені законодавством пільги представник позивача зазначив, що відповідач не повідомив первісного кредитора про наявність у нього відповідного статусу та не надав документів, необхідних для припинення нарахування процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та пені, тому, нарахування заборгованості відповідно до умов кредитного договору є правомірним.

З огляду на викладене представник позивача просив суд прийняти та долучити до матеріалів справи відповідь на відзив, відмовити у поновленні відповідачу процесуального строку на подання відзиву, розглянути справу за відсутності представника позивача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

24 серпня 2026 року засобами підсистеми «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Працевитого Г. О. надійшли додаткові пояснення, в яких останній заперечував проти задоволення позову, посилаючись на незаконність умов кредитного договору в частині стягнення комісій за надання та обслуговування кредиту, а також на наявність у відповідача передбачених законом пільг як військовослужбовця.

Положення кредитного договору не містять належної конкретизації послуг, за які встановлено комісію за надання кредиту, а тому така плата фактично стягується за виконання кредитодавцем власного обов`язку з надання кредитних коштів. Посилався на положення статей 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» та правові висновки Верховного Суду щодо недопустимості стягнення комісій за дії, які вчиняються кредитодавцем у власних інтересах.

Щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості представник відповідача зазначив, що договором передбачено її сплату в розмірі 15 400,00 гривень, при цьому до складу такого «обслуговування» включено, зокрема, надання інформації про стан кредиту через особистий кабінет.

На думку представника відповідача, така умова суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено безоплатне надання споживачу відповідної інформації не частіше одного разу на місяць.

Окрім того, представник відповідача посилався на судову практику, відповідно до якої комісії за надання та обслуговування кредиту не підлягають стягненню у разі відсутності доказів фактичного надання позичальнику окремих додаткових чи супутніх послуг.

Також відповідач зазначав, що позивач безпідставно нарахував штрафні санкції, оскільки ОСОБА_1 має статус військовослужбовця та користується передбаченими законом гарантіями. Зокрема, посилався на частину п`ятнадцяту статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до яких у період дії воєнного стану позичальник звільняється від сплати неустойки за прострочення виконання кредитного зобов`язання.

З огляду на викладене представник відповідача просив долучити додаткові пояснення до матеріалів справи та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 у повному обсязі.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 24 серпня 2026 року повторно витребувано у Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» докази.

16 вересня 2026 року на адресу суду від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» надійшла інформація, що витребовувалась.

У судове засідання, призначене на 30 вересня 2026 року, представник позивача не з`явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином; у матеріалах справи наявне прохання про розгляд справи без його участі.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином; заяв/клопотань на адресу суду не надходило.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності та взаємозв`язку, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

28 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 1433208, який підписано сторонами договору у електронному вигляді.

Відповідно до розділу 1 вказаного вище договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000,00 гривень.

Кредит надається строком на 345 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 28.01.2025 (дата надання кредиту). Строк, на який надається окрема частина кредиту, встановлюється графіком платежів.

Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватись позичальником із встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному в додатку № 1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів) - 08.01.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Комісія за надання кредиту 1 250,00 гривень, яка нараховується за ставкою 25,00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування) - 15 400,00 гривень, що нараховується за ставкою 14,00 % від суми кредиту за перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком № 1 до цього договору.

Згідно із пунктом 4.1. договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно із графіком платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно із умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1 000,00 гривень за кожен випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язань зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 дні.

У додатку № 1 до договору про споживчий кредит № 1433208 від 28 січня 2025 року сторони погодили графік платежів.

Окрім того, 28 січня 2025 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту № 1433208, із змісту якого встановлено, що основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача є: тип кредиту - кредит; сума/ліміт кредиту - 5 000,00 гривень; строк кредитування - 345 днів.

У якості інформації щодо орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача зазначено таке: комісія за надання кредиту - 1 250,00 гривень, яка нараховується за ставкою 25,00 відсотків від суми кредиту одноразово; комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) - сума комісії за весь строк кредитування - 15 400,00 гривень, яка нараховується за ставкою 14,00 відсотків від суми кредиту за кожний розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів; штрафи - у разі прострочення може нараховуватись штраф у розмірі 1 000,00 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 дні.

Інформація, наведена у паспорті споживчого кредиту № 1433208, зберігає чинність та є актуальною протягом двох днів з дати надання інформації - 28 січня 2025 року.

Як зазначає позивач, договір про споживчий кредит № 1433208 від 28 січня 2025 року, додатки до нього, а також паспорт споживчого кредиту були підписані ОСОБА_3 у електронній формі за допомогою електронного ідентифікатора, відправленого на його номер телефона.

Судом встановлено, що у договорі про споживчий кредит № 1433208 від 28 січня 20255 року в графі «Позичальник» зазначено персональні дані ОСОБА_1 . Окрім того, договір містить відмітку про його підписання відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора «751713».

На підтвердження факту перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» на рахунок відповідача кредитних коштів у розмірі 5 000,00 гривень відповідно до умов договору про споживчий кредит № 1433208 від 28 січня 2025 року позивачем надано платіжне доручення № 40581307 від 28 січня 2025 року.

З відповіді Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» встановлено, що банківська картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 в установі не емітувалась.

Також позивачем надано відомість про щоденні нарахування за договором про споживчий кредит № 1433208 від 28 січня 2025 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси».

25 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» було укладено договір факторингу № 25062025.

Відповідно до пункту 1.2. вказаного вище договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно із додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

У той же день сторони договору факторингу № 2506225 від 25 червня 2025 року підписали та скріпили печатками акт прийому-передачі реєстру боржників.

27 червня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» визначену договором факторингу № 2506225 від 25 червня 2025 року ціну відступлення права вимоги, що підтверджується платіжною інструкцією № 733.

Як встановлено з реєстру боржників за договором факторингу № 2506225 від 25 червня 2025 року, позивач набув право вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором № 1433208 від 28 січня 2025 року у загальному розмірі 17 495,00 гривень.

Отже, як убачається з наведених вище обставин справи, спірні правовідносини виникли між кредитодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», яке набуло право вимоги у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси», та фізичною особою ОСОБА_1 - споживачем фінансових послуг.

Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються учасниками цивільної справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно із частиною першою статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Так, судом встановлено, що 25 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 25062025, предметом якого є відступлення права грошової вимоги за договорами, визначеними реєстром боржників.

Умовами пункту 1.2 зазначеного договору передбачено, що перехід права вимоги від клієнта до фактора відбувається з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників, після чого фактор набуває статусу кредитора щодо відповідних боржників та всіх прав вимоги до них.

Матеріалами справи підтверджується, що 25 червня 2025 року сторонами договору факторингу було підписано акт приймання-передачі реєстру боржників, а 27 червня 2025 року позивачем сплачено визначену договором факторингу ціну відступлення права вимоги, що підтверджується платіжною інструкцією № 733.

Із реєстру боржників, який є невід`ємною складовою договору факторингу, убачається, що до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 1433208 від 28 січня 2025 року у загальному розмірі 17 495,00 гривень.

Отже, надані позивачем договір факторингу, акт приймання-передачі реєстру боржників, реєстр боржників та документ, що підтверджує сплату ціни відступлення права вимоги, є взаємопов`язаними доказами, які підтверджують факт переходу до позивача права грошової вимоги за кредитним договором, укладеним із відповідачем.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із приписами частин першої та третьої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно із приписами частин першої, четвертої, п`ятої та сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.

У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно із приписами статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до пунктів 5) та 6) частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частин третьої та шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин першої - третьої статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Позивач, пред`являючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за договором про споживчий кредит № 1433208 від 28 січня 2025 року у розмірі 17 495,00 гривень, обгрунтував право вимоги до відповідача тим, що між відповідачем та первісним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси», право вимоги за яким у подальшому перейшло до позивача, було укладено кредитний договір в електронній формі, підписаний відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на належний йому номер телефону.

На підтвердження розміру заявленої до стягнення заборгованості позивачем надано відомість про щоденні нарахування, складену первісним кредитором, відповідно до якої заборгованість відповідача становить 17 495,00 гривень, з яких: 4 895,00 гривень - заборгованість за основним зобов`язанням, 5 600,00 гривень - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту та 7 000,00 гривень - заборгованість за неустойкою (штрафом, пенею).

Як убачається з матеріалів справи, договір про споживчий кредит № 1433208 від 28 січня 2025 року містить персональні дані ОСОБА_1 , як позичальника, а також його номер телефону НОМЕР_2 .

Окрім того, у договорі наявна відмітка про його підписання із використанням одноразового ідентифікатора «751713».

Разом із тим, сам по собі факт зазначення у договорі персональних даних відповідача, номера телефону та наявності відмітки про використання одноразового ідентифікатора не є безумовним підтвердженням того, що такий договір був підписаний саме відповідачем у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».

Так, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що номер телефону НОМЕР_2 , на який, за твердженням позивача, було надіслано одноразовий ідентифікатор, на момент укладення договору належав саме ОСОБА_1 .

За відсутності таких доказів сам лише факт зазначення номера телефону у тексті договору та відображення одноразового ідентифікатора не дає можливості достовірно встановити, що цей ідентифікатор був направлений саме відповідачу та використаний ним особисто під час укладення договору.

Відтак надані позивачем документи не підтверджують належними та допустимими доказами дотримання порядку укладення електронного правочину, визначеного Законом України «Про електронну комерцію».

Окрім того, на підтвердження виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання кредитних коштів позивачем подано платіжне доручення № 40581307 від 28 січня 2025 року, відповідно до якого грошові кошти у розмірі 5 000,00 гривень були перераховані на банківську картку № НОМЕР_1 .

З відповіді Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» встановлено, що банківська платіжна картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 не емітувалась.

Отже, у матеріалах справи відсутні будь-які докази фактичного зарахування зазначених коштів на відповідний картковий рахунок, зокрема, банківська виписка про виконання платіжної операції, підтвердження успішного зарахування коштів або інші документи, що свідчили б про отримання відповідачем кредитних коштів.

У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2024 року у справі № 559/1622/19 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Ураховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження укладення відповідачем договору про споживчий кредит у порядку, встановленому Законом України «Про електронну комерцію», а також факту отримання ним кредитних коштів у розмірі 5 000,00 гривень, тому, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов`язанням задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за комісією за обслуговування кредиту та неустойки (штрафу, пені) суд зазначає таке.

Як убачається з наданої позивачем відомості про щоденні нарахування, заборгованість відповідача за договором про споживчий кредит № 1433208 від 28 січня 2025 року визначена у загальному розмірі 17 495,00 гривень та складається з: 5 000,00 гривень - заборгованості за основним зобов`язанням, 5 600,00 гривень - заборгованості за комісією за обслуговування кредиту та 7 000,00 гривень - заборгованості за неустойкою (штрафом, пенею).

Разом із тим, оскільки суд дійшов висновку про недоведеність факту укладення саме відповідачем договору про споживчий кредит № 1433208 від 28 січня 2025 року в порядку, встановленому законом, а також факту отримання ним кредитних коштів, відсутні правові підстави уважати доведеним виникнення у відповідача зобов`язань зі сплати будь-яких платежів, передбачених цим договором, зокрема, комісії за обслуговування кредиту та неустойки (штрафу, пені).

Окрім того, згідно із пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України свідчить про те, що у разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як убачається з матеріалів справи, договір про споживчий кредит № 1433208 укладено 28 січня 2025 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні.

Відповідно до наданої позивачем відомості про щоденні нарахування, штраф у розмірі 7 000,00 гривень був нарахований у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за зазначеним договором саме у період дії воєнного стану.

З огляду на приписи пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України така неустойка не підлягає стягненню, оскільки позичальник звільняється від обов`язку її сплати, а нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання штрафи та пеня підлягають списанню кредитодавцем.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 569/15311/21 зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Отже, ураховуючи наведене вище, оцінивши надані позивачем докази та встановлені відповідно ним обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі, сплачені позивачем судові витрати по справі залишаються за ним.

Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Кудіної Анастасії Вячеславівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1433208 від 28 січня 2025 року у розмірі 17 495,00 гривень - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: вулиця Лісова, будинок 2, місто Бровари Київської області, 07400;

Представники позивача: Кудіна Анастасія Вячеславівна, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: вулиця Лісова, будинок 2, місто Бровари Київської області, 07400;

Костюшок Павло Миколайович , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрвоане місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Представник відповідача: Працевитий Геннадій Олександрович , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя О. В. Іщенко