Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №635/5238/26 — Харківський районний суд Харківської області

08.10.26

Харківський районний суд Харківської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року

селище Покотилівка Харківської області

Справа №635/5238/26

Провадження №2/635/6112/2026

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Карасави І.О.,

секретаря судового засідання - Федотова Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ФО-П ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими,

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Харківського районного суду Харківської області з позовом до ФО-П ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими.

У позовній заяві просить суд визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_2 припиненими з 31 травня 2014 року та зобов`язати Головне управління Пенсіного фонду України в Харківській області внести до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості про припинення трудових відносин між позивачем та ФО-П ОСОБА_2 з 31 травня 2024 року шляхом відображення дати припинення трудових відносин в обліковій картці застрахованої особи.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 01 грудня 2010 року перебував у трудових відносинах з ФО-П ОСОБА_2 . Дані трудові відносини підтверджуються записом у трудовій книжці, який внесено Луганським центром зайнятості. Фактично трудові відносини припинені 31 травня 2014 року, однак відповідачем не було оформлено звільнення позивача. Після 2014 року зв`язок з відповідачем втрачено, оскільки він знаходиться на тимчасово окупованій території України, що унеможливлює належне оформлення припинення трудових відносин. У зв`язку з цим позивач не має можливості реалізувати свої трудові права та звертається до суду з позовом про визнання трудових відносин припиненими.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03 серпня 2026 року справу було прийнято в провадження судді Карасави І.О. Призначено проведення судового засідання.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву в якій просить розглядати справу за його відсутності. У разі неявки відповідача просить розглядати справу у заочному порядку.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Відповідно до Указу Президента України від 14 листопада 2014 року №875/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення(зі змінами), УДППЗ «Укрпошта» не здійснюється пересилання пошти на окремі території Донецької та Луганської областей, що знаходяться на не підконтрольній Україні території.

Відповідач викликався у судове засідання шляхом розміщення оголошення на сайті суда.

У зв`язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Згідно частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені фактичні обставини справи, застосовані норми права та мотиви суду

Відповідно до вимог частини1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається, що 01 грудня 2010 року приватним підприємцем ОСОБА_2 (свідоцтво про державну реєстрацію № НОМЕР_2 від 01.10.2004 року видане виконавчим комітетом Луганської міської ради) ОСОБА_1 прийнятий на посаду за трудовим договором №12011003766 від 01.12.2010 року зареєстрованим в Луганському міському центрі зайнятості.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.05.2026 адресою місцезнаходження ФО-П ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1 .

З відповіді ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.04.2026 №ВЕБ-20001-Ф-С-26-263123 вбачається, що при проведенні аналізу інформації, яка наявна у персональній електронній обліковій картці застрахованої особи ОСОБА_1 було встановлено, що страхувальниками ФО-П ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 та ФОП ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 у відповідній звітності до органів ДПС України не були подані відомості про звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Так, до тимчасово окупованих Російською Федерацією належить територія м.Луганськ, Луганський район та Луганська область.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, в Україні було введено військовий стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який послідуючими указами Президента України неодноразово продовжувався та триває і на даний час. Станом на час звернення до суду з позовом, відповідач знаходиться на території не підконтрольній Україні.

Позивач зазначає, що фактично трудові відносини припинені 31 травня 2014 року. Після 2014 року зв`язок з відповідачем втрачено, оскільки він знаходиться на тимчасово окупованій території України, що унеможливлює належне оформлення припинення трудових відносин.

Таким чином, вбачається, що з 31 травня 2014 року і по теперішній час у позивача відсутня можливість оформити припинення трудових відносин з відповідачем. Наявність запису в трудовій книжці про прийняття 01 грудня 2010 року приватним підприємцем ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на посаду за трудовим договором та відсутність запису про його звільнення, перешкоджає позивачу реалізації його трудових прав.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини(факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини другої статті 8 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставі Конституції України гарантується.

Згідно із частиною першою статті 43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Згідно зі статтею 1 КЗпП України, законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Відповідно до частини 1, 3 статті 21КЗпП України трудовий договір - угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено статтею 38 КЗпП України, згідно з якою працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника, або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу(переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві(крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури).

Положеннями статті 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено гарантії прав і свобод громадян України, які виїхали за межі тимчасово окупованої території, та визначено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі №201/1384/16-ц визнано ефективним і таким, що не суперечить закону спосіб захисту порушеного права шляхом припинення трудових відносин на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

Конституційний суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року у справі №1-14/2004, від 16 жовтня 2007 року у справі №1-16/2007 та від 29 січня 2008 року у справі №1-5/2008 вказав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Позивач має право на вільний вибір роботи, що включає право на розірвання трудового договору в порядку статті 38 КЗпП України.

Трудові відносини між позивачем та відповідачем фактично припинені, проте позивач позбавлений можливості оформити припинення трудових відносин у встановленому законодавством порядку, що порушує його конституційні права.

За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статей 77-80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, як це закріплено частиною 4 статті 12 ЦПК України.

Згідно з статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням.

Відповідно до частини 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши докази на їх належність, достатність, достовірність та логічний взаємозв`язок, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання трудових вілносин припиненими підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області внести до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості про припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та та ФО-П ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) з 31 травня 2014 року, шляхом відображення дати припинення трудових відносин в обліковій картці застрахованої особи, суд в її задоволенні відмовляє, оскільки рішення суду, що набрало законної сили є підставою для внесення відомостей про припинення трудових відносин.

Додаткове зобов`язання органу державної пенсійного фонду вчинити зазначені дії не є необхідним для ефективного захисту прав позивача, а обраний спосіб захисту в цій частині не відповідає вимогам законодавства.

За таких обставин позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 1 331,20 гривень.

На підставі викладеного, керуючись 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ФО-П ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими – задовольнити частково.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_2 з 31 травня 2014 року.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з ФО-П ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331, 20 гривень.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог статей 284-285 ЦПК України.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог статей 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення(виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 ;

відповідач – ФО-П ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_4

Повний текст судового рішення складено 08.10.2026

Суддя І.О. КАРАСАВА