Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №635/1123/26 — Харківський районний суд Харківської області

07.10.26

Справа № 635/1123/26

Провадження № 2/635/4084/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року смт Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Савченка Д.М.,

за участю секретаря судового засідання – Устіч О.Л.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1

представник позивача - адвокат Чернишова Оксана Юріївна,

відповідач 1- Липецької сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області,

відповідач 2-Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -Харківська районна державна нотаріальна контора Харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Покотилівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Липецької сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області, Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Харківська районна державна нотаріальна контора Харківської області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в :

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Чернишова О.Ю. звернулася до Харківського районного суду Харківської області з позовом до Липецької сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області, Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області, третя особа: Харківська районна державна нотаріальна контора Харківської області, в якому просить суд визнати право власності за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлих батьків – ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , на наступне спадкове майно: житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 із господарськими будівлями та спорудами, позначений у технічному паспорті літерою «А-1», загальною площею 51,7 кв.м, житловою площею 27,2 кв.м, в тому числі кімната 1-2 площею 27,2 кв.м, тамбур І площею 3,8 кв.м, кухня І-1 площею 20,7 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами: тамбур «а», тамбур «а1», ганок «б», літня кухня «Б», свердловина № 5, огорожа «1-4»; земельну ділянку загальною площею 0,3150 га по АДРЕСА_1 (цільове призначення: 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 0,0650 га для ведення особистого підсобного (селянського) господарства), яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХР № 058739 від 02.12.1999 року, виданого на підставі рішення виконкому Тернівської сільської ради від 16.11.1999 року № 87, запис у Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 263.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22.05.1957 року та були батьками позивачки ОСОБА_1 . За життя вони проживали у житловому будинку АДРЕСА_1 . Батько позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, яку фактично прийняли його дружина ОСОБА_3 та донька ОСОБА_1 , які постійно проживали разом із спадкодавцем, здійснювали догляд за майном, володіли правовстановлюючими документами, однак юридично своїх спадкових прав у нотаріальному порядку не оформили. ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати позивачки – ОСОБА_3 . ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті батьків, заповіт спадкодавцями не складався. Позивачка звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак постановою державного нотаріуса Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області Ольховської Л.М. від 04.07.2025 року їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок та документів, що підтверджують факт своєчасного прийняття спадщини в нотаріальному порядку. Оскільки в позасудовому порядку оформити право власності на спадкове майно неможливо через відсутність правовстановлюючих документів та незбереження частини архівів сільської ради внаслідок бойових дій, позивачка вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05 лютого 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, витребувано матеріали спадкової справи з нотаріальної контори.

Ухвалою суду від 19 травня 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Відповідач – Липецька сільська військова адміністрація Харківського району Харківської області надала суду заяву за підписом начальника адміністрації Биченко А.С. (вх. № 1136 від 07.10.2026 року), в якій просила розглянути справу без участі представника органу місцевого самоврядування за наявними у справі матеріалами та зазначила, що за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01.01.2006 була зареєстрована 1 особа, станом на 05.10.2022 зареєстрованих осіб не значиться. Відомості про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам зазначеним у Державному акті серія ІІІ-ХР №058739 в Липецька сільська військова адміністрація відстні. Згідно з даними державного земельного кадастру, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 6325484502:00:01016, або приведеним у відповідність до вимог чинного законодавства кадастровим номером 6325184502:00:0106 (відповідно до наданих землевпорядним організаціям Держгеокадастром України роз`яснень) відсутні.

Позивачка та її представник адвокат Чернишова О.Ю. у судове засідання не з`явилися, адвокат Чернишова О.Ю. надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити.

Відповідач – Тернівська сільська рада Харківського району Харківської області явку свого представника до судового засідання не забезпечила, відзиву на позов не надала, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Третя особа – Харківська районна державна нотаріальна контора Харківської області у судове засідання свого представника не направила, надала суду інформаційні довідки зі Спадкового реєстру та повідомила, що за заявою позивачки після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу № 378/2025, інші спадкоємці із заявами про прийняття чи відмову від спадщини не зверталися, відомості про наявність заповіту відсутні.

Враховуючи, що сторони та їх представники в судове засідання не з`явилися, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані письмові докази та показання допитаних у судовому засіданні свідків у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що батьками позивачки ОСОБА_4 були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 травня 1957 року, що підтверджується свідоцтвом про народження позивачки та копією свідоцтва про укладення шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки – ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

За життя ОСОБА_2 разом із дружиною ОСОБА_3 проживав у житловому будинку АДРЕСА_1 .

Згідно з технічним паспортом, виготовленим на житловий будинок АДРЕСА_1 , за вказаною адресою знаходиться житловий будинок літ. «А-1» загальною площею 51,7 кв.м, житловою площею 27,2 кв.м (у тому числі житлова кімната 1-2 площею 27,2 кв.м), тамбур «І» площею 3,8 кв.м, кухня «1-1» площею 20,7 кв.м, прибудови та господарські будівлі і споруди: тамбур «а», тамбур «а1», ганок «б», літня кухня «Б», свердловина № 5, огорожа №№ 1-4. Вказаний житловий будинок збудований у 1950 році, ганок та літня кухня побудовані у 1970 році. Тобто будівництво всього садибного комплексу було закінчено до 05 серпня 1992 року.

Згідно з довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 2026 року, вартість житлового будинку становить 249 221,64 грн.

Крім того, відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХР № 058739 від 02 грудня 1999 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Тернівської сільської ради народних депутатів від 16.11.1999 року № 87 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 263, ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,3150 га по АДРЕСА_1 , з них: 0,2500 га – для будівництва та обслуговування житлового будинку, 0,0650 га – для ведення особистого підсобного господарства.

Належність зазначеної земельної ділянки на праві приватної власності спадкодавцю ОСОБА_2 також підтверджується інформаційним листом Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, згідно з яким у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів зазначений акт зареєстрований за № 263, інформація щодо відчуження або переоформлення земельної ділянки відсутня.

Згідно з листом КП «Харківське районне БТІ» від 12.01.2026 року № 7, станом на 31.12.2012 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано не було.

Оскільки батько позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року (01.01.2004 р.), до правовідносин щодо відкриття та прийняття спадщини після його смерті застосовуються норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, зокрема, якщо він проживав разом із спадкодавцем або взяв майно спадкодавця.

Після смерті ОСОБА_2 спадщину у вигляді вказаного житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки фактично прийняли його дружина ОСОБА_3 та донька ОСОБА_1 , які постійно проживали та вели спільне господарство, володіли майном і правовстановлюючими документами, однак до нотаріальних органів із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину своєчасно не звернулися.

У подальшому, ОСОБА_3 померла, згідно з даними спадкової справи № 378/2025 – 28 вересня 2022 року. Спадкоємцем першої черги за законом після її смерті є донька – ОСОБА_1 .

Факт належності зазначеного нерухомого майна спадкодавцям, а також факт фактичного прийняття спадщини позивачкою та її матір`ю, окрім письмових матеріалів справи, безпосередньо та переконливо підтверджується показаннями свідків, допитаних судом у судовому засіданні.

Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 (невістка позивачки) пояснила суду, що позивачка ОСОБА_1 до початку повномасштабної війни постійно мешкала разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 у спірному житловому будинку по АДРЕСА_1 , постійно доглядала її та утримувала садибу. Коли через активні бойові дії виникла загроза життю, вони разом виїхали до м. Харкова, де продовжували спільно проживати за адресою: АДРЕСА_2 , аж до смерті ОСОБА_3 . Після смерті матері позивачка продовжувала працювати, а через воєнний стан їй помилково роз`яснювали, що на період дії воєнного стану строки звернення до нотаріуса зупинено та звертатися не обов`язково. Згодом, коли свідок допомогла позивачці звернутися до нотаріуса, їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів.

Свідок ОСОБА_6 , яка є сусідкою по селу Перемога та колишнім депутатом місцевої сільської ради, показала суду, що спірний житловий будинок був збудований за життя батьками позивачки – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , після чого ними було приватизовано і земельну ділянку. Свідок особисто знає, що погосподарський облік на будинок спочатку вівся на батька ОСОБА_7 , а згодом запис було переведено на матір ОСОБА_8 , однак під час воєнних дій на території громади сільську раду та архівні документи було пошкоджено, через що погосподарські книги за попередні роки не збереглися. Також свідок ствердила, що позивачка постійно доглядала своїх батьків, на день смерті батька ОСОБА_2 мешкала у спірному будинку разом із батьками, а після початку повномасштабного вторгнення забрала літню матір до м. Харкова, де вони мешкали разом однією сім`єю по провулку Рубіжанському аж до дня смерті матері.

Суд визнає показання зазначених свідків послідовними, логічними, такими, що узгоджуються між собою та повністю підтверджуються письмовими матеріалами справи (технічним паспортом, державним актом на землю, довідками органів місцевого самоврядування, матеріалами спадкової справи), а відтак бере їх до уваги як належні та допустимі докази підтвердження факту постійного проживання позивачки зі спадкодавцями та фактичного прийняття спадщини.

Відповідно до положень ст.ст. 1216, 1217, 1218 Цивільного кодексу України (в чинні редакції), спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 2 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Щодо права власності на житловий будинок, споруджений до 05 серпня 1992 року, суд враховує наступне. До набрання чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна від 24.05.2001 року № 127, законодавство СРСР та УРСР не пов`язувало виникнення права власності на житловий будинок з обов`язковим прийняттям його в експлуатацію державною комісією, якщо такий будинок було закінчено будівництвом до 05 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 80 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, державна реєстрація права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, також може проводитися на підставі документів, передбачених статтею 31 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.

Згідно з ч.ч.1, 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:

1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Таким чином, спадкодавці набули право власності на зазначений будинок за життя на законних підставах.

Право власності на земельну ділянку площею 0,3150 га виникло у спадкодавця ОСОБА_2 на підставі Державного акта серії ІІІ-ХР № 058739 від 02.12.1999 року відповідно до чинного на той час Земельного кодексу України (в редакції 1990 року).

Згідно з п. 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Державні акти на право приватної власності на землю, видані до 1 січня 2013 року, є чинними і посвідчують відповідні речові права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що застосовується у разі, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (зокрема, через відсутність правовстановлюючих документів у зв`язку з їх втратою, незбереженням архівів або нереєстрацією за життя спадкодавця).

За таких обставин, оскільки позивачка ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті своїх батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , прийняла спадщину у встановленому законом порядку, однак позбавлена можливості оформити спадкові права у нотаріальному порядку у зв`язку з відсутністю первинної реєстрації житлового будинку за спадкодавцями та втратою архівних документів сільської ради внаслідок війни, суд доходить обґрунтованого висновку про наявність законних підстав для повного задоволення позовних вимог шляхом визнання за нею права власності на житловий будинок із господарськими будівлями та земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Позивачкою при поданні позовної заяви не заявлялося вимог про стягнення судових витрат з відповідачів, оскільки виникнення спору зумовлено виключно необхідністю оформлення спадкових прав за відсутності вини відповідачів, у зв`язку з чим судові витрати покладаються на позивачку.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР, ст.ст. 15, 16, 328, 392, 1216-1218, 1220, 1261, 1268, 1296 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Липецької сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області, Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Харківська районна державна нотаріальна контора Харківської області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після померлих батьків: ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на наступне нерухоме майно:

– житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , позначений на плані літерою «А-1», загальною площею 51,7 кв.м, житловою площею 27,2 кв.м, у тому числі: житлова кімната 1-2 площею 27,2 кв.м, тамбур І площею 3,8 кв.м, кухня І-1 площею 20,7 кв.м; з господарськими будівлями та спорудами: тамбур «а», тамбур «а1», ганок «б», літня кухня «Б», свердловина № 5, огорожа «1-4»;

– земельну ділянку загальною площею 0,3150 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 0,0650 га для ведення особистого підсобного (селянського) господарства, яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХР № 058739 від 02 грудня 1999 року, виданого згідно з рішенням виконавчого комітету Тернівської сільської ради народних депутатів від 16 листопада 1999 року № 87 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 263.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду (або Харківського апеляційного суду відповідно до встановленої територіальної підсудності) шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: Чернишова Оксана Юріївна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, адреса: 61064, м. Харків, Григорівське шосе, буд. 55, 1 поверх, РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач 1: Липецька сільська військова адміністрація Харківського району Харківської області, місцезнаходження: 62414, Харківська область, Харківський район, с. Липці, вул. Покровська, буд. 5, код ЄДРПОУ 44707228.

Відповідач 2: Тернівська сільська рада Харківського району Харківської області, місцезнаходження: 62421, Харківська область, Харківський район, с. Тернова, вул. Світла, буд. 347, код ЄДРПОУ 04396673.

Третя особа: Харківська районна державна нотаріальна контора Харківської області, місцезнаходження: 61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 4, код ЄДРПОУ 02900742.

Суддя Д.М. САВЧЕНКО