Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №635/5744/26 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/5744/26

Провадження № 2/635/6373/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Лук`яненко С.А.,

секретар судового засідання Пальчук Е.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

АТ «Акцент-Банк» звернулось до Харківського районний суд Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , яким просить стягнути з останньої суму заборгованості у розмірі 46419,21 гривень, а також суму сплаченого судового збору – 2662,40 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.06.2014 року ОСОБА_1 приєдналася до умов та правил надання банківських послуг в А- Банк з метою укладення кредитного договору та отримання кредитної картки. На підставі вказаної анкети заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг банк відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

Позивачем виконано взяті на себе зобов`язання, в свою чергу відповідач свої зобов`язання перед банком не виконала, внаслідок чого станом на 10.06.2026 року за останньою утворилась заборгованості у розмірі 46419,21 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 38629,65 грн., заборгованість по відсоткам – 7789,56 грн.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 16.06.2026 року провадження по справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, а у разі неявки в судове засідання відповідача ухвалити рішення в заочному порядку.

Відповідач в судове засідання не з`явися, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, які останньою отримано, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи. Також відповідач про дату та час судового засідання повідомлялась шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. Причини неявки суду не повідомила, будь - яких заяв або клопотань на адресу суду не надала.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами. Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін.

Так, встановлено, що 13.06.2014 ОСОБА_1 підписала анкету заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банку» відповідачу було надано кредит.

З довідки наданої АТ «А-Банк» вбачається, що ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до лютого місяця 2027 року; № НОМЕР_3 , строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_4 , строком дії до жовтня місяця 2021 року.

З довідки за лімітами вбачається, що ОСОБА_1 18.08.2014 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 4300,00 грн, який збільшувався та зменшувався банком.

АТ «Акцент-Банк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору, про що свідчить виписка по картці від 08.10.2024.

Відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст.509,526,1054 ЦК України, Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором за відповідачем - ОСОБА_1 станом на 10.06.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 46419,21 грн., яка складається з заборгованість за кредитом – 38629,65 грн, заборгованість по відсоткам – 7789,56 грн.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

ч.1 ст. 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. ст. 525, 526, 546 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. (ч. 2 ст. 615 ЦК України)

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується дослідженими матеріалами справи, банк свої зобов`язання за кредитним договором перед ОСОБА_1 виконав у повному обсязі, на підтвердження чого надано виписку по особовому рахунку.

Доказів того, що ОСОБА_1 не отримала грошові кошти останньою не спростовано, контррозрахунку заборгованості не надано.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позивачем заявлено вимоги, зокрема, і про стягнення відсотків за користування кредитом.

В той же час, у анкеті заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, яка підписана як представником позивача так і відповідачем – ОСОБА_1 процентна ставка не зазначена.

Позивач, обґрунтовуючи право нарахування відсотків, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором, посилався на витяг з Умов а правил надання банківських послуг у АТ «Акцент- банк» розміщеного на сайті банку, як невід`ємну частину кредитного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та прави надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Аналіз викладеного свідчить про неможливість застосування до вказаних правовідносин правил ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки умови та правила надання банківських послуг у АТ «Акцент банк», могли неодноразово змінюватися самим АТ «Акцент-Банк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Тарифи та умови обслуговування фізичних осіб в АТ «Акцент-Банк» при наданні банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Крім того, витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком тарифи та умови обслуговування фізичних осіб при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Зазначений висновок узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17.

Отже, підстав для стягнення відсотків не вбачається, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» підлягають частковому задоволенню з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів, а саме в частині стягнення з відповідача – ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в сумі 38629,65 грн.

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернені до суду АТ «Акцент-Банк» було сплачено 2662,40 грн. судового збору, що підтверджується Платіжним дорученням №6005315590495 від 10.06.2026 року.

Звертаючись до суду позивачем пред`явило вимогу майнового характеру на суму 46419,21 гривень, тоді як суд виснував про часткове задоволення заявлених вимог на суму 38629,65 гривень, що становить 83,22% від ціни позову.

За наведених обставин та відповідно до вимог статей 133, 137, 141 ЦПК України з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 2215,65 гривень (2662,40 х 83,22% : 100).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7,12,19,81,133,141,264,265 ЦПК України, ст.ст.258,526,549,610-612,625,1050,1054 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 13.06.2014 року у розмірі 38629 (тридцять вісім тисяч шістсот двадцять дев`ять) гривень 65 копійок.

В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» суму судового збору в розмірі 2215 (дві тисячі двісті п`ятнадцять) гривень 65 копійок.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог статей 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач АТ «Акцент банк», ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Батумська, 11, 49074.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Суддя Лук`яненко С.А.