Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №638/14072/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 638/14072/25

Провадження № 2/645/311/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Лисенко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Кузьменко Т.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №638/15884/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

22.07.2025 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» звернувся до Шевченківського районного суд м. Харкова шляхом подання через електронний кабінет ЄСІТС позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 25.07.2025 справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до Немишлянського районного суду міста Харкова для розгляду за підсудністю.

01.09.2025 матеріали цивільної справи надійшли до Немишлянського районного суду міста Харкова.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 01.09.2025 справу передано на розгляд головуючому судді Лисенко О.О.

Ухвалою судді від 04.09.2025 позовну заяву залишено без руху.

08.09.2025 представником позивача на виконання вимог ухвали від 04.09.2025 надіслано до суду позовну заяву з урахуванням усунених недоліків, у якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики №2715502431-011738 від 14.02.2024 в загальному розмірі 32766,75 ,00 грн, яка складається з: 7500,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 19026,75 грн - заборгованість по відсоткам, 3750,00 грн - борг штрафу, 2490,00- борг послуг, 5000,00 грн - витрати на правову допомогу, сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики «Смарт ультра» №2715502431-011738 відповідно до якого останній отримав у кредит грошові кошти у сумі 7500,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника НОМЕР_1 , зі строком повернення до 12.06.2024 року включно.

Позика надається на споживчі цілі. Сума позики може бути використана Позичальником для будь-якої мети, що не заборонена цим Договором або чинним законодавством України. Позичальник своїм підписанням Договору погоджується з тим, що у випадку порушення ним строків, визначених Графіком платежів, або виконання грошових зобов`язань не в повному обсязі Позикодавець здійснює відповідне коригування грошових зобов`язань Позичальника та нараховує йому штрафні санкції на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до укладеного Договору Позики Відповідач повинен був сплачувати заборгованість за графіком (Додаток №1 до Договору позики).

Відповідач умови договору позики не виконав, грошові кошти в строк не повернув, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 32766,75 грн, яка складається з: 7500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 19026,75 грн - борг відсотків за кредитом;

3750,00 грн - борг штрафу; 2490,00 грн - борг послуг.

Ухвалою судді від 12.09.2025 відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Надано відповідачу строк на надання відзиву. У встановлений судом строк, відповідач правом на надання відзиву не скористався.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у клопотанні від 03.09.2026 просив проводити розгляд без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання 15.01.2026, 03.03.2026, 15.04.2026, 17.06.2026, 03.09.2026, 08.10.2026 не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції на адресу зазначену в позовній заяві, судову повістку на 09.10.2025, 08.10.2026 відповідач отримав особисто, інша кореспонденція повернулась до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Клопотання про розгляд справи за його відсутності чи інших заяв по суті або з процесуальних питань від відповідача до суду не надходило. Відповідач не надав заперечень проти зазначених у позові обставин.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитор/ зобов`язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 14 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики «Смарт ультра» №2715502431-011738 відповідно до якого останній отримав у кредит грошові кошти у сумі 7500,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника НОМЕР_1 , зі строком повернення до 12.06.2024 року включно (п.2.1.п.2.2. Договору).

Згідно п. 2.3. Договору За користування Позикою Позичальник сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою 839.5% річних протягом всього строку кредитування, що становить за базовим розміром 2.30% на день. Базою нарахування процентів є Сума Позики, яка обліковується як заборгованість у кожному періоді, тобто за перший період користування нарахування проценти нараховуються на 100% Суми Позики; за другий період користування - на 90% Суми Позики; за третій період користування - на 80% Суми Позики; за четвертий період користування - на 50% Суми Позики. Нарахування процентів на Суму Позики здійснюється за період починаючи з наступного від дня надання Позики (тобто день надання Позики не враховується при нарахуванні процентів) до дати першого обов`язкового платежу за Графіком платежів (включно). День внесення першого обов`язкового платежу враховується в період нарахування процентів для їх сплати. Після дати першого обов`язкового платежу 14.03.2024, нарахування процентів в кожному наступному періоді здійснюється починаючи з кожного першого дня наступного за днем обов`язкових платежів періоду, по останній день періоду, яким є день внесення платежу за цей період. Нарахування процентів за користування позикою за відповідний період між обов`язковими платежами здійснюється на залишок заборгованості за Позикою, яка є базою нарахування процентів. День повернення Позики при нарахуванні процентів враховується як день користування Позикою з нарахування процентів за цей день на загальних умовах відповідного періоду кредитування.

Відповідно до п.п.2.3.1. Позика надається на умовах використання пільгового «Промокоду». Під «Промокодом» розуміється отримання й використання Позичальником СМС-повідомлень, з унікальним набором символів, активація яких надає право на отримання грошових коштів у позику на найбільш вигідних умовах, а саме: додаткове зменшення процентної ставки згідно п.2.3. цього Договору в Пільговий період від дати видачі Позики до дати першого обов`язкового платежу на 30%, що складає 1.61% на день. Правила використання промокодів розміщені на веб-сайті Позикодавця. Підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що ознайомлений із зазначеними Правилами використання промокодів. Умови нарахування процентів з додатковою знижкою за промокодом, застосовуються виключно за умови дотримання Позичальником Графіку платежів. Сторони погодили, що у разі прострочення строку або розміру сплати першого обов`язкового платежу за цим Договором, умови про нарахування процентів з додатковою знижкою скасовуються і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою, починаючи з дати отримання Позики. За умови здійснення першого обов`язкового платежу у строк згідно Графіку платежів, але з подальшим простроченням внесення наступних обов`язкових платежів, період від дати отримання позики до дати першого обов`язкового платежу, залишається з додатковою зниженою процентною ставкою за промокодом, наступні періоди перераховуються за базовою процентною ставкою. Скасування умови про нарахування процентної ставки з додатковою знижкою, початок нарахування процентної ставки за базовою ставкою на умовах, викладених в цьому Договорі, узгоджено Сторонами при укладені Договору і не є зміною істотних умов цього Договору

Згідно п. 2.4. Позичальник сплачує наступні комісії, пов`язані з укладенням, обслуговуванням цього Договору:

2.4.1. Комісія за використання Позики, яка складає 0,2% від Суми позики та нараховується щоденно за супроводження договору, надання цілодобової підтримки Позичальнику з приводу виконання умов Договору, обслуговування заборгованості (за наявності). Нарахування і сплата комісії за використання проводиться на залишок заборгованості за Позикою. Нарахування комісії за використання здійснюється щоденно протягом дії цього Договору із розрахунку кількості календарних днів у році. Нарахування повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення Позики в повному обсязі. День надання Позики не враховується при нарахуванні комісії за використання, день повернення Позики враховується при нарахуванні комісії за використання. Базою нарахування комісії за обслуговування користування Позикою є непогашена Сума Позики, що обліковується як заборгованість за Позикою у кожному періоді, тобто за перший період користування комісія нараховується на 100% Суми Позики; за другий період користування - на 90% Суми Позики; за третій період користування - на 80% Суми Позики; за четвертий період користування - на 50% Суми Позики. Сплата комісії за використання Позики за весь строк кредитування проводиться Позичальником у кінцеву дату строку кредитування. Сума нарахованої комісії за обслуговування користування Позикою зазначена у Графіку платежів у кінцеву дату строку кредитування;

2.4.2. Одноразову комісію за видачу Позики у розмірі 2.50% від Суми Позики, яка нараховується одноразово та підлягає сплаті в момент надання Позики шляхом її утримання Позикодавцем із Суми Позики.

2.5. Вартість вказаних у п.2.4. Договору комісій є фіксованою протягом строку кредитування. Комісії підлягають сплаті у строки, визначені Графіком платежів.

2.6. Орієнтовна загальна вартість позики складається із розміру Суми позики, тобто суми коштів, яка надана Позичальнику згідно з п.2.1. цього Договору та загальних сукупних витрат за Договором, тобто всіх витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням Позики, включаючи проценти за користування, комісії та супровідні послуги, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням Суми Позики, які сплачуються Позичальником за умовами цього Договору, та становить 26714,25 гривень.

2.7. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за Позикою розраховується Позикодавцем у відповідності до Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 11.02.2021 за № 16 та визначається у Графіку платежів цього Договору, що наведений в Додатку 1 та є невід`ємною частиною цього Договору.

2.7.1. Денна процентна ставка за Позикою розраховується Позикодавцем у процентах виходячи із загальних витрат Позичальника за договором, а саме: загальні витрати за договором поділено на Суму позики поділено на загальний строк кредитування та помножено на 100% та складає за цим договором 2.13%.

2.8. Позика надається на споживчі цілі. Сума позики може бути використана Позичальником для будь-якої мети, що не заборонена цим Договором або чинним законодавством України. Позичальник своїм підписанням Договору погоджується з тим, що у випадку порушення ним строків, визначених Графіком платежів, або виконання грошових зобов`язань не в повному обсязі Позикодавець здійснює відповідне коригування грошових зобов`язань Позичальника та нараховує йому штрафні санкції на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п.1.1. Договору, зазначено, що Договір укладається Сторонами у вигляді електронного договору в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» дистанційно, шляхом добровільного заповнення Позичальником, даних в Особистому кабінеті позичальника вказуючи повні, точні та достовірні дані через визначену Позикодавцем форму формуляра цього договору позики, що одночасно є акцептом електронного правочину.

Відповідно до п.1.4. Договору, зазначено, що Договір підписано зі сторони Позичальника електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором, який автоматично згенеровано в Інформаційно-телекомунікаційній системі Позикодавця у вигляді алфавітно-цифрової послідовності (коду) та/або надіслано Позичальнику шляхом смс-повідомлення на номер телефону, зазначений Позичальником при реєстрації Особистого кабінету в розумінні ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Позичальник підтверджує, що усвідомлює наслідки підписання цього Договору аналогом власноручного підпису - електронним підписом одноразовим ідентифікатором, і погоджується з такою формою укладення Договору та з його наслідками. Договір підписано зі сторони Позикодавця кваліфікованим електронним підписом директора Позикодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу, який створено та використано відповідно до вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Згідно п.1.2. Договору, зазначено, що Договір укладено лише після належної ідентифікації та верифікації клієнта, які здійснені Позикодавцем в один із способів, які визначені у Додатку №2 до Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ №107 від 28 липня 2020 року.

Судом встановлено, що відповідачем підписано договір позики «Смарт ультра» №2715502431-011738 від 14.02.2024, графік платежів до договору позики «Смарт ультра» №2715502431-011738 від 14.02.2024 електронним підписом одноразовим ідентифікатором - 6mcamk.

Окрім того, відповідачем підписано Паспорт споживчого кредиту «Смарт ультра» 14.02.2024 ідентифікатором, смс код:Lw2h2d.

З платіжного доручення №5177 від 14.02.2024,вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» згідно договору кредитування №2715502431-011738 від 14.02.2024 на картку клієнта №5457082298839874, отримувач ОСОБА_1 , перераховано 7312,50 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №2715502431-011738 від 14.02.2024 станом на 18.07.2025, загальний розмір заборгованості становить - 32766,75 грн, яка складається з: 7500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 19026,75 грн - борг відсотків за кредитом; 3750,00 грн - борг штрафу; 2490,00 грн - борг послуг.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір позики №2715502431-011738 від 14.02.2024 відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір в електронній формі шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Зі змісту Закону України «Про електронну комерцію» вбачається, що такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ст.ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст.ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Щодо стягнення заборгованості у виді штрафу у розмірі 3750,00 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та те, що штраф за договором позики нарахована за період з 14.02.2024 по 18.07.2025, тобто під час дії воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України,

Відтак, відповідач звільняється від обов`язку сплати штрафу за договором позики в розмірі 3750,00 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс», а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

З приводу стягнення з відповідача боргу послуг в розмірі 2490,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2, ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 зазначено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону №2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу /набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

Такі висновки зроблені в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі №359/12165/14-ц.

Зі змісту договору позики №2715502431-011738 від 14.02.2024 , а саме п.п. 2.4.1. пункту 2.4. Договору вбачається, що комісія за використання Позики, яка складає 0,2% від Суми позики та нараховується щоденно за супроводження договору, надання цілодобової підтримки Позичальнику з приводу виконання умов Договору, обслуговування заборгованості (за наявності). Нарахування і сплата комісії за використання проводиться на залишок заборгованості за Позикою. Нарахування комісії за використання здійснюється щоденно протягом дії цього Договору із розрахунку кількості календарних днів у році. Нарахування повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення Позики в повному обсязі. День надання Позики не враховується при нарахуванні комісії за використання, день повернення Позики враховується при нарахуванні комісії за використання.

Так, позивач вимагає стягнути заборгованість по комісії за обслуговування за договором №2715502431-011738 від 14.02.2024 в розмірі 2490,00 грн.

Оскільки позичальнику встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення договору №2715502431-011738 від 14.02.2024 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними.

З огляду на викладене, вимоги банку щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії за обслуговування (борг послуг) в розмірі 2490,00 грн задоволенню не підлягають.

Станом на момент розгляду даної справи докази виконання відповідачем зобов`язань за вищевказаним кредитним договором з повернення кредиту в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи, що відповідач не виконав прийнятих на себе зобов`язань в частині сплати заборгованості за кредитним договором, а також під час розгляду справи наявність та розмір заборгованості, відповідність розрахунку не були спростовані відповідачем належними доказами, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» заборгованості в сумі 26 526,75 грн, яка складається: з заборгованості по тілу кредиту - 7500,00 грн, заборгованості по відсоткам - 19026,75 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1762 від 21.07.2025. Вказані кошти судового збору були зараховані до спеціального фонду державного бюджету України, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.

Згідно позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 32 766,75 грн.

Суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги у розмірі 26 526,75 грн.

Таким чином, пропорційність задоволених вимог становить 80,96 % (26526,75х100: 32766,75 грн) = 80,96 %

Оскільки, вимоги позивача задоволено на 80,96 % то сплачений судовий збір за пред`явлення позовної вимоги майнового характеру підлягає стягненню на користь позивача у розмірі 1961,17 грн (2422,40 х 80,96 % =1961,17).

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, 03.01.2024 між Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» та адвокатом Кшуташвілі В.О. укладено договір про надання правової допомоги №03/01 від 03.01.2024.

До позовної заяви додано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність серії ДП №3861 від 14.09.2018 на ім`я Кшуташвілі В.О., копію довіреності від 02.07.2024 на ім`я Кшуташвілі В.О.,

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи викладене, а також те, що представником позивача не надано до суду документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, суд не вбачає підстав для відшкодування витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,12,13,258-259,263-265,280-283 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» заборгованість за договором позики №2715502431-011738 від 14.02.2024 у загальному розмірі 26 526,75 грн (двадцять шість тисяч п`ятсот двадцять шість гривень 75 копійок), яка складається: з заборгованості по тілу кредиту - 7500,00 грн, заборгованості по відсоткам - 19026,75 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1961,17 грн (одна тисяча дев`ятсот шістдесят одна гривня 17 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 08 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТЕХНОФІНАНС», код ЄДРПОУ 43868852, адреса: вул. Глобинська, буд.2, офіс 207/2, м. Дніпро, Дніпропетровська область, зареєстрований кабінет в ЄСІТС;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_3 , зареєстрований кабінет в ЄСІТС відсутній.

Суддя О.О. Лисенко