Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №645/6949/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/6949/25

Провадження № 2/645/483/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Лисенко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Кузьменко Т.К.,

представника позивача ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №645/6949/25 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник по довіреності - ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Немишлянський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з майна,-

в с т а н о в и в :

06.10.2025 до Немишлянського районного суду м. Харкова надійшла вищевказана позовна заява.

Ухвалою судді від 10.10.2025 позовну заяву залишено без руху.

Позивачем 10.11.2025 на виконання вимог ухвали від 10.10.2025 подано позовну заяву в новій редакції, у якій позивач просить суд зняти арешти з 54/100 частини будинку АДРЕСА_1 , що належали ОСОБА_3 - батькові позивача ОСОБА_1 , які було накладено:

- державним виконавцем Немишлянського ВДВС Клавкіним А.В. у виконавчому провадженні НОМЕР_9 за метою примусового виконання ухвали № 2-3450 Жовтневого районного суду м Дніпропетровська від 06.04.2009 про забезпечення позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 в межах заявлених вимог 68 689, 61 грн;

- державним виконавцем Немишлянського ВДВС Соколовим О.С. у виконавчому провадженні НОМЕР_10 з примусового виконання виконавчого листа №2/0417/7685/2012 виданого 29.11.2012 Індустріальним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу у розмірі 122 477, 84 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на законних підставах володіє частиною (54/100) будинку по АДРЕСА_1 , а саме як єдиний спадкоємець спадщини, що залишилась після смерті батька позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою Четвертої Харківської державної нотаріальної контори від 27.11.2023.

ОСОБА_1 постійно проживає у АДРЕСА_1 . ЇЇ батько ОСОБА_3 є співвласником будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 24.12.1980, згідно якого його батько ОСОБА_5 передав йому у власність 46/100 будинку по АДРЕСА_1 .

У зв`язку з добудовами до будинку, які були у встановленому порядку введені в експлуатацію, рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.01.1992 (справа № 2-1466/1991) були перерозподілені ідеальні частини співвласників будинку АДРЕСА_2 , а також: визнано право власності ОСОБА_3 на 54/100 часток зазначеного будинку, а право власності на 46/100 будинку визнано за ОСОБА_4 . На підставі рішення суду від 14.01.1992 КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради було зареєстровано право власності ОСОБА_4 на 46/100 будинок по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою БТІ від 14.09.2023, в якій також зазначено, що ОСОБА_3 не реєстрував своє право власності на 54/100 частину зазначеного будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть. За заявою ОСОБА_1 було відкрито спадкову справу №70960470 за фактом смерті ОСОБА_3 його донці у Четвертій Харківській державній нотаріальній конторі було видано довідку від 27.11.2023, згідно з якою, єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 . Є його донька ОСОБА_1 .

З метою отримання спадщини, яка залишилася після її батька та оформлення права власності на частину будинку, ОСОБА_1 звернулася із заявами до державного реєстратора про реєстрацію за нею 54/100 будинку за адресою АДРЕСА_1 , зокрема у травні 2024 року, листопаді 2024 року, але її було відмовлено у реєстрації, що підтверджується рішеннями про зупинення розгляду заяви від 02.05.2024 та 08.11.2025 та про відмову у проведенні реєстраційних дій та від 23.01.2025 у зв`язку з наявністю обтяжень на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а саме обтяження №452766 та 8952759, які було внесено до реєстру на підставі постанов державних виконавців в рамках здійснення виконавчих проваджень щодо стягнень з ОСОБА_4 .

Згідно інформації, яка міститься в рішеннях державних реєстраторів про зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.05.2024 та від 08.11.2024, державним виконавцем Немишлянського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Клавкіним А.В. 01.08.2009 було внесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_9 щодо стягнення коштів з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Приватбанк», згідно з якої в реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було внесено запис №8952759 про обтяження нерухомого майна, а також про арешт будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Виконавче провадження НОМЕР_9 було відкрито державним виконавцем з метою примусового виконання ухвали № 2-3450 Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про забезпечення позову ПАТ КБ «Приватбанк» від 06.04.2009 у межах заявлених вимог у розмірі 68689,61 грн., а виконавче провадження НОМЕР_11 з примусового виконання виконавчого листа №2/0417/7685/2012 виданого 29.11.2012 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу у розмірі 122477,84 грн.

Окрім того, в обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що довідці від 19.11.2024 щодо арешту та заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зазначено, що власником будинку за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , який брав кредит у ПАТ «Приватбанк», але ОСОБА_4 ніколи не був власником будинку за адресою АДРЕСА_1 , або його частини, він тільки там був зареєстрований, а саме на частині будинку (46/100), яка належить його матері ОСОБА_4 .

Відповідно рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.01.1992, справа № 2-1466/1991, 46/100 будинок АДРЕСА_3 належить матері ОСОБА_4 - ОСОБА_16 , а 54/100 частини будинку належить ОСОБА_3 .

Таким чином, державним виконавцем Немишлянського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Клавкіним А.В. при відкритті виконавчого провадження НОМЕР_9 було винесено постанову від 01.08.2009, якою було незаконно накладено арешт на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який не належить ОСОБА_4 .

Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 не може зареєструватися за собою право власності на частку 54/100 будинку по АДРЕСА_1 , яку вона отримала у спадщину від свого батька ОСОБА_3 незважаючи на те, що вона згідно зі ст. 1223 Цивільного кодексу України має право на спадщину, тобто є її власником, зокрема на частину будинку (54/100) за адресою АДРЕСА_1 , яка належала її батькові ОСОБА_3 , з часу відкриття спадщини, а також з дня смерті її батька, позивач вимушена звернутись до суду з позовом про зняття арешту з майна.

Ухвалою судді від 18.11.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 22.01.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

16.02.2026 Індустріальним районним судом міста Дніпра на виконання вимог ухвали суду від 22.01.2026 надано витребувані докази.

16.02.2026 Соборним районним судом міста Дніпра на виконання вимог ухвали суду від 22.01.2026 надано витребувані докази.

23.02.2026 представником відповідача АТ КБ «Приватбанк» подано письмові пояснення по справі, у якій представник не погоджується з доводами позовної заяви, з огляду на наступне

Позивачем не доведено наявність у нього прав та інтересів, які підлягають захисту. З доводів позовної заяви не вбачається наявність у позивача будь-яких прав на майно, які порушені або обмежені внаслідок накладення арешту. Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у нього прав та інтересів, які порушені, та потребують судового захисту. Позовна заява не містить жодного обгрунтування та підстав визначення АТ КБ «ПриватБанк» відповідачем в цій справі. Мотивуючи позовні вимоги безпідставним накладенням арешту на майно в межах виконавчого провадження, в якому він не є боржником, позивач приходить до висновку, що його порушене право може бути відновлене лише шляхом зняття арешту з нерухомого майна. В той же час, позивач не зазначає, в чому полягає порушення його права з боку АТ КБ «ПриватБанк», які дії банку призвели до цих порушень, в який спосіб вони можуть бути відновлені АТ КБ «ПриватБанк» та на підставі яких матеріальних норм регулюються дані правовідносини. Таким чином, в частині позовних вимог до АТ КБ «ПриватБанк» позов є безпідставним та необґрунтованим, а сам банк є неналежним відповідачем з огляду на спосіб захисту обраний самим позивачем. Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Частину четверту статті 59 доповнено пунктом 9 згідно із Законом № 2618-VIII від 22.11.2018/ У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, даний перелік є вичерпним. З огляду на викладене, вважає, що правових підстав на зняття арешту з майна не має, отже позов є необґрунтованим та таким, що порушує вимоги матеріального та процесуального права. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

31.03.2026 позивачем ОСОБА_1 та представником позивача - ОСОБА_2 подано письмові пояснення у справі. Позивач зазначає, що не може зареєструвати за собою право власності на частку 54/100 будинку по АДРЕСА_1 , яку вона отримала в спадщину від свого батька ОСОБА_3 , незважаючи на те, що вона згідно ст. 1223 ЦК України має право на спадщину, тобто є її власником, зокрема на частину будинку (54/100) за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить батьку позивача ОСОБА_3 , з часу відкриття спадщини, а саме з дня смерті батька відповідача. ОСОБА_4 ніколи не був власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 , або його частини, він взагалі не мав ніколи нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою від 14.05.2025 щодо наявності у ОСОБА_4 нерухомого майна. З ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.04.2009 у справі 2-3450/09 вбачається, що до суду звернувся ЗАТ «Приватбанк» з позовом до відповідачів, серед яких є ОСОБА_4 , але в переліку відповідачів у справі немає ОСОБА_1 , а тому заходи забезпечення позову, зазначені у цій ухвалі суду стосуються саме ОСОБА_4 , а не ОСОБА_1 . У резолютивній частині ухвали чітко зазначено: «Накласти арешт на все майно, що належить відповідачу - ОСОБА_4 у розмірі 68689,61 грн», а тому ця ухвала не має відношення до майна, спадкоємцем якого є ОСОБА_1 . Таким чином, з незрозумілих причин державним виконавцем було покладено арешт і заборону відвідчуження на будинок АДРЕСА_1 , без перевірки права власності ОСОБА_4 на цей будинок. Згідно ухвали суду постановленій у цій справі 2-3450/09 тільки у грудні 2009 року, позовну заяву ЗАТ «Приватбанк» залишено без розгляду і «заходи забезпечення позову, прийняті ухвалами судді Чорнобук В.І. від 06.04.2009 у відношенні ОСОБА_4 скасовано у повному обсязі». Таким чином, державний виконавець повинен був зняти арешт і заборону відчуження з усього майна, яке було обтяжено ухвалою суду від 06.04.2009, тому жодних підстав у державного виконавця для залишення обтяжень з часу отримання ухвали про скасування заходів безпеки позов не було. З копії заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.11.2012 у справі №2/0417/7685/2012 вбачається, що судом розглянуто позов ПАТ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, тобто ОСОБА_1 і в цій справі не була відповідачем, таким чином це рішення не має відповідного відношення до ОСОБА_1 . Відповідач зазначає, що докази - рішення судів м. Дніпро (Дніпропетровська), які були надіслані до Немишлянського районного суду м. Харкова, не мають відношення до ОСОБА_1 , а тому повинні бути зняті арешти з частини будинку АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 за правом спадкування після смерті її батька.

У судовому засіданні 30.09.2026 приймав участь представник позивача - ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення судового засідання до суду не подала.

Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції до електронного кабінету ЄСІТС, жодних клопотань, заяв до суду не подав.

Представник третьої особи - Немишлянський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції до електронного кабінету ЄСІТС, жодних клопотань, заяв до суду не подав.

Представник позивача - ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові.

За наслідками судового засідання 30.09.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та визначив дату та час його проголошення 09.10.2026 о 10:00 годині

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику)учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи вищенаведене, дата ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З копії Договору дарування від 24.12.1980 вбачається, що ОСОБА_5 подарував ОСОБА_3 46/100 частин жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 . Договір нотаріально посвідчено державним нотаріусом 12-ої Харківської державної нотаріальної контори Болотинською Ф.О., зареєстровано в реєстрі за №1-2471 (а.с. 49-51).

Рішенням Фрунзенського районного народного суду м.Харкова від 14.01.1992 (справа № 2-1466/1991) було перерозподілено ідеальні частки між співвласниками будинку АДРЕСА_2 . Визнано право власності на 46/100 частин вищезазначеного будинку в порядку спадкування за ОСОБА_4 та право власності на 54/100 частин даного будинку за ОСОБА_3 . Рішення набрало законної сили 27.01.1992 ( а.с. 52).

Згідно довідки про наявність або відсутність інформації про зареєстровані права на об`єкт нерухомого майна, виданої КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради від 14.09.2023, вбачається, що ОСОБА_4 на підставі Рішенням Фрунзенського районного народного суду м. Харкова від 05.12.1992 справа №2-1466/1991 належить 46/100 будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 24.01.2013, НОМЕР_12 про арешт майна боржника та оголошення заборони най його відчуження накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 . Первинно за ОСОБА_3 було зареєстровано 46/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 24.12.1980 Дванадцятою Харківською державною нотаріальною конторою №1-2417. Потім, після розподілу ідеальних часток згідно з Рішенням Фрунзенського районного народного суду м. Харкова від 05.12.1992 за ОСОБА_3 визнано право власності на 54/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями. Станом на 31.12.2012 за ОСОБА_3 54/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с.53).

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 22.03.2023 судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 22.03.2023 складено актовий запис №3422 (а.с. 54).

Згідно копії Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №73258450 від 19.07.2023, вбачається, що 19.07.2023 Четвертою Харківською міською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №490П/2023, номер у спадковому реєстрі:70960470, спадкодавець: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.55).

З Листа Відокремленого підрозділу Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори №293/02-14/П від 27.02.2024, адресованого ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_1 , вважається єдиним спадкоємцем, яка має право на спадкування всього спадкового майна за заповітом після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Підстави відповіді: матеріали спадкової справи №490П/2023 (а.с.56).

Згідно копії рішення про зупинення розгляду заяви №72932489 від 02.05.2024 судом встановлено наступне. ОСОБА_1 29.04.2024 звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Березняк О.М. з заявою №60744347 щодо реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви як на підставу виникнення права власності за ОСОБА_3 подано рішення Фрунзенського районного народного суду м. Харкова по справі №2-1466/1991 від 14.01.1992. Відповідно до довідки КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» ХМР №1137552 від 14.09.2023, поданої заявником, зазначено, що право власності на 54/100 частини будинку за ОСОБА_3 не зареєстровано. Також в даній довідці зазначено, що в матеріалах інвентаризаційної справи наявні обтяження прав на підставі постанови Фрунзенського ВДВС ХМУЮ від 24.01.2013, ВП НОМЕР_10. Згідно консолідованих пошуків в Реєстрах, встановлено наявність обтяжень на заявлений до реєстрації житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме обтяження №452766 та №8952759. Прийнято рішення про зупинення розгляду заяви до усунення вищезазначених обставин. Документи (відомості), які не подано заявником, мають бути подані ним державному реєстратору протягом 30 робочих днів з дня отримання рішення. Розгляд заяви буде відновлено за умови усунення обставин, що стали підставою для прийняття цього рішення. У разі не усунення обставин, що стали підставою для прийняття цього рішення, у зазначений строк, буде прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій (а.с.57-58).

З копії рішення про зупинення розгляду заяви №75979852 від 08.11.2024 судом встановлено наступне. ОСОБА_2 06.11.2024 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Березняк О.М. з заявою №63859836 щодо реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви як на підставу виникнення права власності за ОСОБА_3 подано рішення Фрунзенського районного народного суду м. Харкова по справі №2-1466/1991 від 14.01.1992. Відповідно до довідки КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» ХМР №1137552 від 14.09.2023, поданої заявником, зазначено, що право власності на 54/100 частини будинку за ОСОБА_3 не зареєстровано. Також в даній довідці зазначено, що в матеріалах інвентаризаційної справи наявні обтяження прав на підставі постанови Фрунзенського ВДВС ХМУЮ від 24.01.2013, ВП НОМЕР_10. Згідно консолідованих пошуків в Реєстрах, встановлено наявність обтяжень на заявлений до реєстрації житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме обтяження №8952759. Також, відповідно до пошуку заяв в Базі даних заяв, встановлено, що довіритель ОСОБА_1 неодноразово зверталась з заявами про реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В поданій заяві відсутній документ щодо технічних характеристик, хоча по відомостям Бази даних заяв встановлено, що ОСОБА_1 раніше його подавала. Прийнято рішення про зупинення розгляду заяви до усунення вищезазначених обставин. Документи (відомості), які не подано заявником, мають бути подані ним державному реєстратору протягом 30 робочих днів з дня отримання рішення. Розгляд заяви буде відновлено за умови усунення обставин, що стали підставою для прийняття цього рішення. У разі не усунення обставин, що стали підставою для прийняття цього рішення, у зазначений строк, буде прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій (а.с.59-60).

Згідно копії рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №76755836 від 23.01.2025 судом встановлено, що Державним реєстратором прав на нерухоме майно Березняк Оксаною Миколаївною Департаментом реєстрації Харківської міської ради відмовлено у проведенні реєстраційних дій за Заявою №63859836 від 06.11.2024. Підставами для відмови в проведенні реєстраційних дій: після завершення строку, встановленого ч. 3 ст. 23 Закону України цього Закону не усунуті обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а саме: не подано заявником відомостей про технічні характеристики, отримані з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та повідомлення про наявність встановлених законом обтяжень речових прав на нерухоме майно (а.с.61).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №426904844 від 14.05.2025, встановлено, що державним реєстратором Якубович В.Ю. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження НОМЕР_10 від 24.01.2013 виданої Фрунзенським ВДВС ХМУЮ прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:1146440 від 26.03.2013, номер запису про обтяження:452766 (спеціальний розділ); вид обтяження: арешт нерухомого майна; обтяжувач: Фрунзенський ВДВС ХМУЮ; особа, права якої обтяжуються: ОСОБА_4, опис предмета обтяження: все майно; адреса: АДРЕСА_1 . Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що 10.08.2009 реєстратором: Харківська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови державного виконавця Клавкіна А.В. про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_9 від 01.08.2009; тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження:8952759, об`єкт обтяження: АДРЕСА_1; власник ОСОБА_4 ; обтяжувач: Фрунзенський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (а.с. 63).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №404380205 від 19.11.2024, встановлено, що державним реєстратором Якубович В.Ю. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження НОМЕР_10 від 24.01.2013 виданої Фрунзенським ВДВС ХМУЮ прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:1146440 від 26.03.2013, номер запису про обтяження:452766 (спеціальний розділ); вид обтяження: арешт нерухомого майна; обтяжувач: Фрунзенський ВДВС ХМУЮ; особа, права якої обтяжуються: ОСОБА_4, опис предмета обтяження: все майно; адреса: АДРЕСА_1 . Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що 10.08.2009 реєстратором: Харківська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови державного виконавця Клавкіна А.В. про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_9 від 01.08.2009; тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 8952759, об`єкт обтяження: АДРЕСА_1; власник ОСОБА_4 ; обтяжувач: Фрунзенський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (а.с. 62).

З листа Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові №118029 від 10.12.2025, адресованого ОСОБА_2 , за результатами розгляду заяви щодо арешту майна накладеного на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , оголошеного при примусовому виконанні ВП НОМЕР_9 та ВП НОМЕР_10 встановлено наступне. Перевіркою АСВП встановлено, що на виконанні у Фрунзенському ВДВС міста Харкова ГТУЮ у Харківській області перебували на виконанні ВП НОМЕР_13 з примусового виконання ухвали №2-3450 від 06.04.2009 Жовтневого районного суду міста Дніпропетровськ про забезпечення позову в межах заявлених вимог у розмірі 68689,61 грн; ВП НОМЕР_10 з примусового виконання виконавчого листа №2/0417/7685/2012, виданого 29.11.2012 Індустріальним районним судом міста Дніпропетровськ, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу у розмірі 122477,84 грн. У Відділі відсутні відомості, які підтверджують Ваші повноваження як представника сторони у виконавчому провадженні де стороною є ОСОБА_4 . У зв`язку з вищезазначеним надання будь-якої інформації відносно цих виконавчих проваджень наразі є неможливим. Роз`яснено, що згідно статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (а.с. 64-65).

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.11.2012 у справі №2/0417/7685/2012 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк». Стягнуто з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , ІПН: НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №SAMDN40000012539441 від 26.03.2007 у розмірі 11265,19 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_4 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 10000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1212,65 грн. Рішення набрало законної сили 26.11.2012 (а.с. 96-97).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.04.2009 у справі №2-3450/09 задоволено заяву Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову. Накладено арешт на все майно, що належить відповідачу ОСОБА_4 , в межах заявлених позовних вимог у розмірі 68689,61 грн: нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ; інше рухоме майно, що знаходиться за місцем реєстрації відповідача: АДРЕСА_1 ; грошові кошти, що обліковуються на рахунках відповідача; автомобіль DAEWOO, модель: NEXIA, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер: НОМЕР_4 (зв. бік а.с.99, а.с.102).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.12.2009 у справі №2-3450/09 залишено без розгляду позовну заяву ПАТ КБ «Приватбанк» до ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про стягнення заборгованості. Заходи забезпечення позову, прийняті ухвалами судді Чорнобук В.І. від 06.04.2009, у відношенні ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 - скасовано в повному обсязі. Ухвала набрала законної сили 05 січня 2010 року (а.с.103).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача в засіданні, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність і достовірність доказів, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», роз`яснив, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає випадки зняття арешту з майна, в тому числі арешт майна може бути знятий за рішенням суду.

Згідно частини 1 статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Такими способами захисту можуть бути, зокрема, визнання права та припинення дії, яка порушує право (пункти 1, 3 частини другої статті 16 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі №923/876/16 (провадження № 12- 88гс19) та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12- 204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12- 80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Як встановлено під час розгляду справи, позивач ОСОБА_1 позбавлена можливості оформити право власності на 54/100 частину будинку по АДРЕСА_1 , яку вона отримала в спадщину від свого батька ОСОБА_3 . Причиною відмови державним реєстратором у вчиненні реєстраційних дій є обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в спеціальному розділі) реєстраційний номер №452766 про арешт житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , особа, майно якої обтяжується: ОСОБА_4 ; реєстраційний номер №8952759 про арешт житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_4 .

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.10.2023 у справі №337/2402/22, порушене право спадкоємця на спадкове майно, на яке накладено арешт у виконавчому провадженні, може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття з нього арешту. Відповідачами в такому спорі мають бути особи, в інтересах яких накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. У разі якщо опис та арешт майна проводилися державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 06.05.2024 у справі №725/3352/23, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №607/3269/21, відповідачами у справі про зняття арешту з майна є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (Постанова Верховного суду України від 20.01.2021 у справі №318/1274/18).

Судом встановлено, що арешти на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 було накладено у зв`язку з застосуванням заходів забезпечення позову за заявою ЗАТ КБ «Приватбанк» у цивільній справі №2-3450/09 та розглядом цивільної справи №2/0417/7685/2012 за позовом Публічного акціонерного Товариства комерційний банк «Приватбанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Таким чином, судом не приймаються доводи представника відповідача з приводу того, що АТ КБ «Приватбанк» є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки саме АТ КБ «Приватбанк» є тією особою, в інтересах якої було накладено арешти на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачем заявлено вимоги про зняття арешту зі спадкового майна, однак не заявлено вимоги про визнання за позивачем права власності на зазначене спадкове майно.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом заявленої вимоги про зняття арешту зі спадкового майна, за відсутності вимоги про визнання права власності на спадкове майно, не є належним способом захисту порушеного права на володіння, користування та розпоряджання спадковим майном, що суперечить приписам ЗУ «Про виконавче провадження» та вищевказаним правовим позиціям, викладеним у постановах Верхового Суду, із яких випливає, що належним способом захисту в аналогічних спорах при захисті порушеного права на спадкове майно, яке може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття з нього арешту.

З урахуванням викладеного та виходячи з обставин справи, беручи до уваги обраний позивачем спосіб захисту, із урахуванням досліджених доказів, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник по довіреності - ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Немишлянський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з майна, тому суд відмовляє у їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем понесено судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12, 76, 77, 81, 89, 263-265, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-285, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник по довіреності - ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Немишлянський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з майна.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 09.10.2026.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 , адреса фактичного проживання: 61044, м. Харків, вул. Змагання, буд. 25-А, тел. НОМЕР_6 , зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС відсутній;

представник позивача за довіреністю - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса для листування: АДРЕСА_7 , тел. НОМЕР_8 , зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС відсутній;

відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса:01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, тел. +38(073)-716-11-31, зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС;

третя особа - Немишлянський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 44045469, юридична адреса: 61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 12/14, тел. +38(050)887-18-36, ел. пошта: info.nemsh.kh.dvs@sumyjust.gov.ua, зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС.

Суддя О.О. Лисенко