Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №632/2078/26 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 632/2078/26

провадження №3/632/544/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Златопіль

Суддя Златопільського міськрайонного суду Харківської області Журавель О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 184, частиною 1 статті 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , будучи батьком неповнолітньої дитини – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухилився від виконання покладених на нього обов`язків щодо виховання свого неповнолітнього сина. Так, 04 вересня 2026 року близько 09 год. 00 хв. неповнолітній ОСОБА_2 перебував без супроводу дорослих на вулиці у нижній білизні та був виявлений поблизу будинку АДРЕСА_2 . Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 184 КУпАП.

Крім того, 25 вересня 2026 року о 11 год. 45 хв., ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом – автомобілем ЗАЗ 110307-40, реєстраційний номер НОМЕР_1 , біля будинку 16 по проспекту Незалежності у місті Златопіль Харківської області, з ознаками наркотичного сп`яніння – звужені зіниці, які не реагують на світло, неприродня блідість, порушення мови. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі охорони здоров`я відмовився.

Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР України), вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Постановою суду від 07 жовтня 2026 року зазначені справи про адміністративні правопорушення були об`єднані в одне провадження.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справ про адміністративні правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд доходить подальшого висновку.

При вирішенні питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, суд приймає до уваги такі обставини.

Під час судового розгляду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не оспорював фактичних обставин справи, так як вони викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Пояснив суду, що дійсно не встежив за своїм малолітнім сином, оскільки останній наразі проживає разом зі своєю бабусею. Також додав, що матір ОСОБА_2 перебуває за кордоном, а тому батьківські обов`язки покладені на нього. Заявив суду про повне визнання вини та щире каяття, запевнив, що зробив для себе висновки, та докладе зусиль для того, щоб не допустити подібних ситуацій у майбутньому.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, крім пояснень наданих суду, підтверджується даними протоколу серії ВБА № 163181 від 09 вересня 2026 року, рапортом від 05 серпня 2026 року, письмовими поясненнями ОСОБА_1 .

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (із змінами та доповненнями) передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Отже, на думку суду, поведінка ОСОБА_1 , яка полягає у незабезпеченні належного нагляду за малолітнім сином, внаслідок чого останній без супроводу дорослих перебував на вулиці міста, чим було створено загрозу його безпеці, свідчить про неналежне виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання дитини.

При вирішенні питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, суд приймає до уваги такі обставини.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 вину у вчинені адміністративного правопорушення визнав, проти обставин, викладених у протоколі, не заперечував. Повідомив суду, що 25 вересня 2026 року здійснював керування транспортним засобом ЗАЗ 110307-40, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та був зупинений працівниками поліції, які повідомили про наявність в нього ознак наркотичного сп`яніння. Повністю розумів, що сама лише відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння є правопорушенням і тягне відповідальність, проте від проходження огляду в медичному закладі відмовився. Зазначив, що вимога працівників поліції щодо проходження огляду була висловлена у встановленому законом порядку, зауважень щодо її законності та порядку висунення не має.

Із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 780841 від 25 вересня 2026 року, який складено щодо ОСОБА_1 за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України, вбачається, що 25 вересня 2026 року о 11 год. 45 хв. біля будинку 16 по проспекту Незалежності у місті Златопіль Харківської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом – автомобілем ЗАЗ 110307-40, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння – звужені зіниці, які не реагують на світло, неприродня блідість, порушення мови. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі охорони здоров`я відмовився. Також у відповідній графі протоколу зазначено, що ОСОБА_1 підписав протокол. Правом надати письмові пояснення ОСОБА_1 не скористався.

Дослідженим під час судового розгляду відеозаписом з нагрудних камер поліції встановлено, що 25 вересня 2026 року поліцейськими було зупинено автомобіль ЗАЗ 110307-40, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , оскільки останній та його пасажири не були пристебнуті ременями безпеки. В ході складанні відповідного адміністративного проколу працівники поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки стану наркотичного сп`яніння та виставили вимогу про проходження огляду у найближчому медичному закладі. ОСОБА_1 пройти огляд відповідно до встановленого порядку відмовився. При цьому обставини зупинки транспортного засобу водієм не оспорювались, жодних заперечень він не повідомляв.

З направлення на огляд водія транспортного засобу вбачається, що 25 вересня 2026 року ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

З довідки ПОГ СП Лозівського РВП ГУНП в Харкіській області вбачається, що згідно облікових даних ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.

Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Крім того, суд приймає до уваги, що порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст. 266 КУпАП та низці підзаконних нормативно-правових актів.

Так, пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до п. 1.1. ПДР, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно із пунктом 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з пунктом 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Згідно з пунктами 2, 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 з подальшими змінами, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 12 Розділу II Інструкції1452/735 визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

У пункті 7 розділу ІІІ Інструкції1452/735 визначено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове.

Отже, виявлення у водіїв ознак наркотичного сп`яніння є дискреційним повноваженням поліцейських. Відтак наявність таких ознак встановлюється виключно поліцейським і становить лише підставу для проведення огляду, оскільки його метою є підтвердження або спростування факту керування транспортним засобом у стані сп`яніння за результатами відповідного огляду.

Відповідно до пункту 3 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).

Пунктом 8 зазначеного Порядку передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Пунктом 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Отже, наведені вище докази в їх сукупності підтверджують те, що зазначена процедура поліцейським була дотримана. Матеріали справи не містять доказів порушення поліцейським законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, протокол складений в установленому законом порядку, з дотриманням вимог ст. ст. 256, 266 КУпАП, та положень вищенаведених нормативних актів.

Таким чином суд зазначає, що обґрунтовані та визначені законом підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 130 КУпАП, настали в момент його фактичної відмови від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Частина 1 статті 130 КУпАП, окрім іншого, передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дослідивши і оцінивши зібрані у справі докази, що покладені в основу постанови, які є достовірними, оскільки відповідають фактичним обставинам справи, узгоджуються між собою, взаємно доповнюють один одного, зібрані з дотриманням порядку, встановленого КУпАП, у їх сукупності, суд доходить висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, тобто відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Відповідно до положень статті 33 КУпАП, судом враховується характер вчинених правопорушень, дані про особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, обставина, що пом`якшує відповідальність – щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення:

– за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, у виді п штрафу на користь держави у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.;

– за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.

Відповідно до частиною 2 статті 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.

Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 1 січня 2026 року 3328 грн.), що складає 665 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 245, 251, 252, 268, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 184, частиною 1 статті 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення:

– за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, у виді накладення штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.;

– за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, у виді накладення штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.

Відповідно до частини 2 статті 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді накладення штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова дійсна для пред`явлення до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через Златопільський міськрайонний суд Харківської області.

У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Суддя: О. О. Журавель