Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №644/4211/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Маркосян М. В.

Справа № 644/4211/26

Провадження № 2/644/3661/26

09.10.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року.

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

Головуючої судді – Маркосян М.В.,

за участю секретаря судового засідання – Григоряна Р.О.

представника позивача Дуванової Л.Л.

позивачки ОСОБА_1 (у судовому засіданні 25.08.2026)

розглянувши в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Міністерства оборони України про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі свого представника адвоката Дуванової Л.Л. звернулася до суду з позовом в якому просить суд встановити факт проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (Ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) який помер ( загинув) ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 2006 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування позову посилається на те, що в період з 2006 року по 31.07.2024 ОСОБА_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 , однак офіційно шлюб вони не реєстрували, оскільки вважали, що це вплине на їхні фактичні сімейні відносини. ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син ОСОБА_2 , якого вони виховували разом. 06.07.2024 ОСОБА_3 був призваний на військову службу та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 . ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 виконуючи бойове завдання, загинув, але смерть була зареєстрована лише 27.01.2026, оскільки до того часу він рахувався безвісти зниклим. У грудні 2025 року ОСОБА_3 оголошено померлим. Вказує, що ОСОБА_2 подано заяви на прийняття спадщини та на отримання одноразової грошової допомоги після смерті його батька, вона ж в свою чергу не може документально підтвердити своє право, як жінка, яка проживала з ОСОБА_3 разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу, у зв`язку із тим, що між ними не було офіційно зареєстровано шлюб. Зазначає, що для подальшого звернення до Міністерства оборони України з приводу призначення частки одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю чоловіка, ОСОБА_1 необхідно встановити факт спільного проживання з ОСОБА_3 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, у зв`язку із чим вона звернулась до суду з позовом.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова від 27.04.2026 було відкрито провадження у справі у загальному позовному провадженні, призначене підготовче судове засідання у справі.

Від відповідача, Міністерства оборони України, у справу були подані пояснення в яких Міністерство оборони України заперечило проти задоволення позову, зазначили про те, що заявниця не підтвердила свого проживання разом із померлим військовослужбовцем, не надала жодних належних та достатніх доказів.

Від відповідача ОСОБА_2 у справу надійшла заява, в якій він визнав позовні вимоги, зазначив, що позов ОСОБА_1 містить фактичні обставини життя його батьків, які проживали спільно однією сім`єю до моменту смерті батька, ОСОБА_3 , також просив цивільну справу розглянути без його участі.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова від 21.07.2026 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, повідомлялися про судовий розгляд шляхом направлення повісток та повідомлень до електронних документів.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов, зазначила про те, що з 2006 року позивачка спільно проживала з ОСОБА_3 , мають спільну дитину. Позивачка також підтвердила обставини, які викладені нею в позові, однак окремо зазначила про те, що виїхала з сином за кордон ще до смерті ОСОБА_3 в серпні 2023 року. Щодо квартири, яку вони з ОСОБА_3 придбали, на питання суду, чому саме квартира оформлювалась в частках, а не на когось одного, зазначила, що такий порядок було погоджено ними, щоб потім не виникали сварки та непорозуміння щодо того, чиї саме кошти і в яких частках були вкладені в житло. Пояснила, що все ж більшу частину коштів в житло вклав ОСОБА_3 , який в той час працював на півночі та добре заробляв. Після виїзду за кордон позивачка пересилала кошти ОСОБА_3 для того, щоб він купляв собі їжу та корм коту та спілкувалась з ним телефоном.

Також, в судовому засіданні судом були допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що знає позивачку та ОСОБА_3 з 2007 року, є її кумою, чоловік свідка хрестив сина позивачки, проживали вони з ОСОБА_3 разом, свідок приїжджала до них на свята, вважає, що жили вони як звичайне подружжя. Пояснити з приводу спільного проживання позивачки та ОСОБА_3 в 2024 році та пізніше не може., спілкувалась з позивачкою телефоном в той період, позивачка турбувалась про ОСОБА_3 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 зазначила що була сусідкою ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ) та ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 вони проживали разом, вели господарство, виховували сина, відзначали свята. Зазначила, що коли почалася війна, ОСОБА_7 з сином виїхали за кордон, а до цього часу проживали з ОСОБА_11 однією сім`єю. З 2023 року ОСОБА_3 проживав сам до моменту його мобілізації до війська., коли ОСОБА_12 мобілізували, кота з яким той жив, віддали в сусідній будинок на перетримання.

Свідок ОСОБА_6 зазначив, що проживає за адресою АДРЕСА_1 близько 9 років. Живе на одному поверху з квартирою, в якій мешкала позивачка з ОСОБА_13 . Знає, що вони спільно проживали однією сім`єю з 2017 року, з того моменту як він сам почав жити поряд. Коли почалася війна і ОСОБА_7 поїхала за кордон свідок спілкувався з ОСОБА_3 , вони один одному допомагали, коли його мобілізували ходив отримував його речі на Нову пошту.

Провівши повний та всебічний розгляд справи, заслухавши учасників провадження та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив таке.

Згідно зі Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

06 липня 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був призваний на військову службу, та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 виконуючи бойове завдання за призначенням в ході ведення бойових дій якими забезпечуючи оборону України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку військовою агресією російської федерації проти України, захищаючі Батьківщину, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинув, але смерть була зареєстрована лише 27 січня 2026 року.

В анкеті військовослужбовця, яка надана до матеріалів справи, ОСОБА_3 членами своєї сім`ї зазначені син ОСОБА_2 та цивільна дружина ОСОБА_14 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 у позивачки та ОСОБА_3 народився син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Отже, зазначені документи, а також, покази свідків встановлюють те, що позивачка та ОСОБА_3 , дійсно спільно проживали певний час однією сім`єю.

Однак, в той же час, в позові позивачка просить суд встановити факт проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період часу з 2006 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Суд вважає підтвердженими наданими сторонами доказами факт спільного проживання однією сім`єю позивача та ОСОБА_3 у певний період приблизно з 2017 до 2023 року, але вважає, що позивач не надала достатніх доказів для підтвердження таких обставин в інші періоди. Навпаки, надаючи пояснення щодо придбання квартири за адресою: АДРЕСА_2 у 2012 році, в рівних частках, позивач зазначила про те, що такий порядок визначення часток був обраний за взаємною згодою між нею та ОСОБА_3 , щоб унеможливити в подальшому непорозуміння щодо того, чий внесок є більшим чи меншим, за чиї саме кошти житло було придбано майно, при цьому зазначила, що частка ОСОБА_3 була більшою. Отже, такі пояснення позивача суперечать презумпції спільного майна подружжя, адже позивач зазначає, що кошти були не спільними, а окремо її частка та окремо частка ОСОБА_3 .

Крім того, зазначила про те, що на момент придбання житла, частка ОСОБА_3 все ж була більшою, оскільки він працював на півночі, поки вона була в декреті. Таким чином, сама позивач зазначила про те, що ОСОБА_3 до 2012 року заробляв кошти на півночі, тобто фактично жив окремо від неї, незважаючи на наявність їх спільного сина.

Стосовно проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу до дня смерті ОСОБА_3 31 липня 2024 року, зазначені обставини також не підтвердились при розгляді справи, адже з показів всіх свідків, документів, долучених до матеріалів справи, зокрема посвідок про дозвіл на проживання від 04.03.2024, долучених до матеріалів справи, вбачається, що позивачка виїхала за кордон з сином в 2023 році і до моменту смерті постійно проживала саме за кордоном у Німеччині. Після виїзду за кордон ОСОБА_1 у неї з ОСОБА_3 не було ані спільного побуту, ані спільного бюджету, і не зважаючи на їх спілкування телефоном, суд вважає, що саме такого спілкування замало для встановлення факту проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу і на момент смерті ОСОБА_3 і на момент його мобілізації до лав ЗСУ. Суд окремо зазначає, що фактично після мобілізації ОСОБА_3 підтримку йому надавав сусід ОСОБА_15 , з показів позивачки вбачається, що вона пересилала кошти ОСОБА_3 в якості допомоги, а не як свою частку у спільному бюджеті.

Відповідно до статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

За положеннями частин першої, другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 лютого 2018 року по справі № 127/1765/16-ц(провадження № 61-132 св 18).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30 жовтня 2019 року по справі № 643/6799/17(провадження № 61-1623св19) зазначив: «Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.»

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18).

В даному випадку суд дійшов висновку про те, що надані сторонами доказів не є достатніми для встановлення факту, який є предметом позовних вимог і за таких обставин позов задоволенню не підлягає.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 12 - 19, 141, 265 – 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Міністерства оборони України про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу – відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ),

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ). Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: проспект Повітрофлотський буд. 6 м.Київ, 03168).

Повне рішення суду складено 09 жовтня 2026 року.

Суддя Марина МАРКОСЯН