Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №463/5602/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 463/5602/26

Провадження № 3/463/1681/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року суддя Личаківського районного суду м.Львова Грицко Р.Р., з участю представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Васечка Ю.А., розглянувши об`єднані в одне провадження матеріали справи, які надійшли від начальника Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Нежухів Стрийського району Львівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ст.124, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 686067 від 07.06.2026 року, ОСОБА_1 07 червня 2026 року о 00 год. 57 хв. по вул.Т.Шевченка,54 у м.Львові-Винники, керуючи автомобілем марки «AUDI E-TRON SPORTBACK» р.н. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не врахував безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду, а саме огорожу. При ДТП транспортний засіб та перешкода зазнали пошкоджень з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.13.1 Правил дорожнього руху.

Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 686054 від 07.06.2026 року, ОСОБА_1 07 червня 2026 року о 00 год. 57 хв. по вул.Т.Шевченка,54 у м.Львові-Винники, керував автомобілем марки «AUDI E-TRON SPORTBACK» р.н. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст.124, ч.1 ст.130 КупАП.

Під час судового розгляду представником ОСОБА_1 - адвокатом Васечком Ю.А. подано клопотання про направлення матеріалів справи до УПП у Львівській області для належного оформлення та доопрацювання. У поданому клопотанні зазначає, що працівниками поліції під час складання протоколів порушено Інструкцію про порядок освідчення осіб, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. В матеріалах справи відсутній безперервний відеозапис з моменту початку виконання поліцейським службових обов`язків, адже на ньому не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та не встановлено особу водія. ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, водієм була його дружина, про що неодноразово наголошувала. Працівниками поліції не надано жодного належного доказу, який б підтверджував факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, або зупинку під його керуванням. Крім того вказав, що під час ознайомлення з матеріалами справи, ним виявлено неповноту фрагментів записів, а саме наявність файлів, які не відтворюються, що призводить до неможливості дослідити всі обставини справи та надати їм належну оцінку. Вказані обставини свідчать про те, що відео, яке надано працівниками поліції є не безперервним, адже на ньому не зафіксовано усіх обставин під час складання протоколів.

Аналогічні мотиви викладені представником у клопотанні про закриття провадження у справі від 13.07.2026 року.

Постановою Личаківського районного суду м.Львова від 03.09.2026 року, матеріали справи скеровано начальнику Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції для належного оформлення та доопрацювання. Основною підставою для винесення постанови стала неповнота наданих доказів, а саме долучені в якості доказу (відео з місця події) адміністративної справи не відкривалися в повному обсязі, а саме відео-файли з назвою clip-0 та clip-4 (не відтворювалися), що позбавляло суд, можливості їх перегляду, встановлення обставин, що мають важливе значення для справи (встановити особу водія) та свідчило про технічні пошкодження даних файлів.

Матеріали справи після належного оформлення та доопрацювання повернулись на адресу суду 24.09.2026 року.

В судовому засіданні 30.09.2026 року продовжуючи розгляд справи, суду не вдалось відтворити відео-фали, що завантажені на компакт-диск, перевірити наявність усунення недоліків, оскільки такий не відтворювався (не запускався) та містив наявні механічні пошкодження своєї цілісності. Згідно довідки начальника ВЗТ УПП у Львівській області від 21.09.2026 року, надати суду відеозаписи вказаної події з портативних відеореєстраторів не представляється за можливе у зв`язку із їх знищенням за закінченням терміну зберігання.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні 30.09.2026 року свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень заперечив. Зазначив, що він разом із дружиною ОСОБА_2 07 червня 2026 року о півночі повертались додому після зустрічі з друзями у м.Винники. За кермом автомобіля була дружина, оскільки він погано себе почував. Під час руху, у них виникла суперечка в ході якої дружина відволікла свою увагу від дорожнього руху та допустила виїзд за межі проїзної частини дороги на тротуар, з подальшим наїздом на паркан. Після ДТП, він вийшов із переднього пасажирського сидіння, щоб розблокувати водійські двері та допомогти дружині вийти з автомобіля. Розблокувавши двері, в цей момент під`їхали працівники поліції. В ході спілкування та складання відповідних матеріалів, останні стверджували, що саме він керував транспортним засобом та допустив ДТП. Проте, даний факт він заперечував та неодноразово повідомляв, що водієм була саме дружина, однак, працівники поліції залишили це поза увагою. Після цього, у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти відповідне освідування, проте він відмовився, оскільки не був водієм та не мав такого обов`язку.

З огляду на надані пояснення ОСОБА_1 та заперечення обставин викладених у протоколах, відсутності відео матеріалів, судом для об`єктивного розгляду справи здійснено виклик в якості свідка ОСОБА_2 та інспектора 2 взводу 4 роти 2 батальйону УПП у Львівській області Мельничука М.В., який оформлював матеріали для надання особистих пояснень та показів.

Представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокат Васечко Ю.А. в судовому засіданні 08.10.2026 року вважав за можливе розгляд справи проводити у відсутності ОСОБА_1 , підтримав своє клопотання про закриття провадження у справі, просив закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 за відсутності в його діях події та складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні 08.10.2026 року надала суду пояснення, згідно з якими вказала, що вона разом із чоловіком ОСОБА_1 07 червня 2026 року о півночі повертались додому після зустрічі з друзями у м.Винники. За кермом автомобіля була вона, оскільки чоловік погано себе почував. Під час руху, у них виникла суперечка в ході якої вона відволікла свою увагу від дорожнього руху та допустила виїзд за межі проїзної частини дороги на тротуар, з подальшим наїздом на паркан. Після ДТП, чоловік вийшов із переднього пасажирського сидіння, щоб розблокувати водійські двері та допомогти їй вийти з автомобіля. Розблокувати двері одразу не вдалось, внаслідок чого вона по салону перемістилась на переднє пасажирське сидіння, щоб безпечно та оперативно вибратись з автомобіля. В цей момент під`їхали працівники поліції та підійшли до її чоловіка, який перебував біля водійських дверей та намагався їх розблокувати. Стверджує, що саме вона керувала транспортним засобом та допустила неуважність під час руху, що призвело до ДТП. Проте, на неодноразові її повідомлення про це, працівники поліції не реагували, а свою увагу повністю приділили чоловіку, стверджуючи, що саме він був водієм.

Уповноважена особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення - інспектор 2 взводу 4 роти 2 батальйону УПП у Львівській області ОСОБА_3 на неодноразові виклики суду для дачі пояснень, жодного разу не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 686067 від 07.06.2026 року, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 686054 від 07.06.2026 року, схему дорожньо-транспортної пригоди, рапорт, письмові пояснення, рапорти працівника поліції, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням, (проступком) визнається протиправні, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушень, зазначених у ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася у стані алкогольного сп`яніння або відмовилась від проходження відповідного огляду під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом.

Зважаючи на специфіку розгляду цієї категорії справ, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за наявності беззаперечних доказів вини, а будь які сумніви трактуються на користь особи, яка притягається до відповідальності. Тягар доказування та обов`язок надати достатню кількість доказів покладається на працівників поліції.

Згідно з ч.ч.1, 2, 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Водієм у розумінні ПДР України - є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Визначення терміну «керування транспортним засобом» наведено у п.27 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні № 404/4467/16-3 від 20.02.19 р. ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зрушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Тобто суб`єктом правопорушень передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП є виключно особа, яка безпосередньо керувала автомобілем.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Об`єктивною ознакою правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є шкідливість неправомірної поведінки порушника для суспільства, заподіяння або реальну загрозу заподіяння істотної шкоди суспільним відносинам, способу життя, усталеним соціальним цінностям, є саме суспільна небезпека.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до положень ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно з Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п.п.2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.11.2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Вказані вище положення стосуються саме водія транспортного засобу та покладають саме на цю особу й відповідні обов`язки.

Посадовою особою, яка склала протоколи про адміністративне правопорушення за ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП у вину ОСОБА_1 ставиться порушення вимог п.п.2.5, 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі Правила дорожнього руху).

Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

При цьому, суд повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ «Коробов проти України» № 39598/0з від 21.07.2011), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.

Згідно зі ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.

Так, згідно вимог ст.40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Відповідно до п.4, 5 розділу ІІ наказу МВС України від 18.12.2018 року № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Разом з тим, з матеріалів наданих суду вбачається, що працівниками поліції не зафіксовано факт керування (рух) саме ОСОБА_1 транспортним засобом, зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 або ж момент ДТП за його участю.

Окрім цього, надані матеріали (відео) адміністративної справи не відкриваються (не відтворюються), компакт-диск після їх повернення з Управління патрульної поліції у Львівській області, містить видимі механічні та технічні пошкодження, що позбавляє суд, можливості його перегляду та дослідження.

Наведене свідчить про те, що посадова особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, не надала суду безперервного відеозапису з моменту початку виконання поліцейським службових обов`язків, у зв`язку із чим неможливо встановити всі обставини справи, в тому числі перевірити ті, які викладені у протоколах.

Технічний стан носіїв (дисків, флеш-носіїв), порядок їх зберігання, копіювання та передачі регулюються внутрішніми інструкціями МВС та Національно поліції.

Суд не наділений повноваженнями надавати правову оцінку суто процедурним чи дисциплінарним діям працівників поліції щодо неналежного зберігання або технічного пошкодження оптичного диска з відеофайлами, оскільки встановлення вини працівників поліції у пошкодженні носія інформації є питанням їхньої внутрішньої службової діяльності та предметом окремого службового розслідування. Водночас, з огляду на вимоги процесуального законодавства щодо обов`язкового безпосереднього дослідження доказів, суд оцінює виключно сам факт пошкодження диска як технічну неможливість дослідити та відтворити інформацію, що міститься на ньому, наслідком чого є неможливість використання цього носія як належного та допустимого доказу у справі.

При складанні протоколів про адміністративне правопорушення працівники поліції керуються Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395.

Відповідно до п.1 розділу ІІ зазначеної Інструкції протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; акт огляду на стан сп`яніння в разі проведення огляду на стан сп`яніння; інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.

В якості доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, працівником поліції складено протоколи про адміністративні правопорушення, до яких долучено схему дорожньо-транспортної пригоди, рапорти, письмові пояснення, письмове направлення водія на огляд, компакт-диск.

Водночас, жодним із здобутих доказів у справі не підтверджено вчинення саме ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП та суду не представлено.

Протоколи про адміністративні правопорушення без належних та допустимих доказів керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 ґрунтуються лише на припущеннях працівників поліції про таку ймовірність.

Також, про відсутність факту керування транспортним засобом у вказаний день та час саме ОСОБА_1 свідчать поясненнями свідка ОСОБА_2 , яка підтвердила, що саме вона перебувала за кермом автомобіля «AUDI E-TRON SPORTBACK» та рухалася ним по вул.Т.Шевченка,54 у м.Винники, де вчинила дії, що призвели до ДТП. При цьому, ОСОБА_1 також знаходився в автомобілі на передньому пасажирському сидінні.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні пояснення інших свідків, які могли б підтвердити чи спростувати обставини, що мали місце 07.06.2026 року за адресою: м.Львів-Винники, вул.Т.Шевченка,54 за участю автомобіля марки «AUDI E-TRON SPORTBACK».

Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності складання протоколу про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого законодавства покладено на сторону обвинувачення (суб`єкта владних повноважень). Свідчення тільки працівника поліції у цій справі не може вважатись об`єктивним доказом, оскільки така особа є представником суб`єкта владних повноважень, який виконував функції нагляду та контролю за дотриманням чинного законодавства.

При цьому, оцінюючи протоколи як докази та долучені до протоколів матеріали, суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст.251 КУпАП є одним із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»).

Також необхідно зазначити, що рапорти працівника поліції, які містяться в матеріалах справи, не є належними доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень. Рапорт є внутрішнім документом, складеним працівником поліції та сам по собі не є незалежним об`єктивним доказом вчинення особою правопорушення. Вказана позиція відповідає усталеній судовій практиці. Рапорт працівника поліції не може вважатися належним і допустимим доказом учинення адміністративного правопорушення, - такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року в рамках справи № 524/5741/16-а, адміністративне провадження № К/9901/33786/18).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлених під час судового розгляду, виключає будь яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене, і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 N 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в України та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленої в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно зі ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» вказується, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпції факту. Тобто таких, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відтак, за відсутності належних і допустимих доказів вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, з врахуванням положень ст.62 Конституції України та практики ЄСПЛ, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП належними і допустимими доказами не доведена, що свідчить про відсутність в його діях події та складу інкримінованих правопорушень.

Однак, оскільки судом встановлено відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, то у нього не виникало обов`язку, передбаченого п.2.5 ПДР, а саме: на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог чинного законодавства особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.

У відповідності до п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Склад правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Таким чином, оцінивши в сукупності, встановлені в ході судового розгляду обставини справи, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутні подія та склад адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 ч.1 ст.130 КУпАП, а тому, провадження в справі необхідно закрити.

Крім того, оскільки під час судового розгляду матеріалів справ про адміністративні правопорушення на підставі безпосередньо досліджених доказів, судом достовірно встановлено, що особа, стосовно якої складено протоколи, у момент фіксації правопорушення не здійснювала керування вказаним транспортним засобом, суд об`єктивно констатує, що фактичне керування автомобілем марки «AUDI E-TRON SPORTBACK» р.н. НОМЕР_1 в момент ДТП здійснювала інша особа ОСОБА_2 , яка також перебувала в салоні цього транспортного засобу як водій.

При цьому, судом в межах розгляду даної справи не встановлюються обставини можливого порушення водієм транспортного засобу марки «AUDI E-TRON SPORTBACK» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 правил дотримання бокового інтервалу, такі не є предметом розгляду та не можуть досліджуватись без належного оформлення порушення (складення протоколу про адміністративне правопорушення) органами Національної поліції, які наділені такими повноваженнями. Органи Національної поліції у разі встановлення вини у вчиненні ДТП іншого водія не позбавлені права складати відповідні матеріали на таку особу. Суд не може самостійно перебирати на себе функцію збирання доказів та доведення чи спростування вини учасників ДТП.

Керуючись ст.ст.124, ч.1 ст.130, 247, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в :

провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, - закрити, у зв`язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративних правопорушень.

Копію постанови скерувати до Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП для відома, з врахуванням обставин, які встановлені судом під час судового розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м.Львова.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Грицко Р.Р.