Вирок від 07 жовтня 2026 р. у справі №629/4732/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження №629/4732/26

Номер провадження 1-кп/629/289/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченго ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження №12026221110000293 від 12.03.2026, яке надійшло з Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону 02.06.2026, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Іванівка, Уманського району, Черкаської області, громадянина України, з середньо-технічною освітою, розлученого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України, -

встановив:

11.03.2026 року близько 14-30 год., в період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 та продовженого у встановленому законом порядку, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем в/ч НОМЕР_2 , перебуваючи у приміщенні магазину «СантехРост», за адресою: Харківська область, м.Лозова, вул.Соборна, 23, неподалік зони обслуговування покупців, помітив на стійці мобільний телефон марки «Iphone 13» білого кольору, який належав ОСОБА_5 . У цей момент у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення вказаного майна з корисливих мотивів та з метою незаконного особистого збагачення.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав зі стійки мобільний телефон марки «Iphone 13» білого кольору, вартістю 14 232 гривні, який належав ОСОБА_5 .

Після скоєння злочину ОСОБА_4 з місця події зник, викраденим розпорядилася на власний розсуд, спричинивши своїми умисними діями майнову шкоду потерпілій ОСОБА_5 на суму 14232 грн.

Обвинувачений ОСОБА_4 винним себе визнав повністю, підтвердив, що вчинив інкримінований йому злочин при вищезазначених обставинах, у вчиненому щиро розкаявся та в судовому засіданні дав покази, що дійсно 11.03.2026 року близько 14-30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння у приміщенні магазину «СантехРост», в м.Лозова по вул.Соборна, 23, помітив на стійці мобільний телефон марки «Iphone 13» білого кольору, який забрав, після чого залишив приміщення магазину, в подальшому телефон він видав працівникам поліції які його вилучили.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, не заперечувала проти розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України, цивільний позов не заявляла.

Враховуючи зізнавальні покази обвинуваченого ОСОБА_4 , а також те, що іншими учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, учасники судового провадження розуміють неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та істинності їх позицій, тому відповідно до ч.3 ст.349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують особу обвинуваченого та матеріалів, що підтверджують судові витрати по справі.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена, його дії суд кваліфікує за ст.185 ч.4 КК України, як крадіжку, вчинене в умовах воєнного стану.

Суд вважає, що спосіб вчинення кримінального правопорушення, ступінь здійснення злочинного наміру та послідовність дій обвинуваченого ОСОБА_4 свідчать про спрямованість умислу на незаконне та безоплатне вилучення чужого майна поза волею власника, вчинене в умовах воєнного стану. При таких обставинах, підстав для зміни правової кваліфікації дій обвинуваченого або його виправдання, суд не вбачає.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, що відповідно до ч.4 ст.12 КК України він вчинив злочин, що відноситься до категорії тяжких злочинів.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання, воно повинно ґрунтуватися, зокрема на принципах індивідуалізації та справедливості.

Відповідно до правової позиції щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

Значення покарання визначається не його жорстокістю, а справедливістю, невідворотністю, своєчасністю і неминучістю його застосування за злочин, вчинений обвинуваченими.

Відповідно до ст.66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_4 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, враховує обставину, що пом`якшує покарання – щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання. зазначені стороною обвинувачення в обвинувальному акті та в судовому засіданні, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення та актуальний соціальний статус - проходження військової служби в умовах збройної агресії проти України, який на думку суду є істотною обставиною, яка характеризує актуальну соціальну поведінку обвинуваченого та має бути оцінена при вирішенні питання щодо необхідності його ізоляції від суспільства.

ОСОБА_4 повністю визнав свою вину, не оспорював фактичних обставин кримінального провадження, щиро розкаявся у вчиненому, має постійне місце проживання, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , за попереднім місцем проходження військової служби характеризується посередньо, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

З урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин що пом`якшують і відсутністю обставин, що обтяжують покарання, даних про особу обвинуваченого і його відношення до вчиненого, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також враховуючи, що згідно ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування призначеного покарання, застосувавши ст.75 КК України, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України, та вважає, що таке покарання буде справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 ст.69,69-1 КК України, суд не вбачає.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави витрати на залучення експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру для проведення судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-26/7521-ТВ від 20.03.2026 в сумі 2674,20 грн.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України - мобільний телефон «Iphone 13» білого кольору у прозорому чохлі з сріблястими вставками та коробка з-під мобільного телефону «Iphone 13» білого кольору, які знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_6 - повернути ОСОБА_6 .

Керуючись ст.100,124,370,373,374 КПК України, суд, -

ухвалив:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст.185 ч.4 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання, якщо ОСОБА_4 протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нових злочинів та виконає обов`язки, покладені на нього судом.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Речові докази: мобільний телефон «Iphone 13» білого кольору у прозорому чохлі з сріблястими вставками та коробка з-під мобільного телефону «Iphone 13» білого кольору – повернути ОСОБА_6 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-26/7521-ТВ від 20.03.2026 в сумі 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) гривень 20 копійок, перерахувавши їх на р/рUA048999980313050115000020649, код класифікації доходів бюджету 24060300, код ЄДРПОУ 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), отримувач платежу ГУК Харків обл/МТГ Харкiв/24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченій.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_7