Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №638/17535/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа №638/17535/26

Провадження № 2/638/10601/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м.Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого Зінченка О.В., за участю секретаря судового засідання Плахотничої В.В., розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

в с т а н о в и в:

Позивач в особі представника адвоката Бабій Інни Станіславни звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 40009,87 грн та судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Позов обґрунтований тим, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.08.2018 у справі № 638/4505/18 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини — ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 06.04.2018 і до досягнення дитиною повноліття. На виконання рішення видано виконавчий лист № 638/4505/18 від 24.10.2018.

Попри наявність судового рішення, відповідач протягом тривалого часу свідомо, систематично та злісно ухилявся від виконання свого конституційного та батьківського обов`язку щодо утримання дитини. Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 21.07.2026 розмір заборгованості ОСОБА_2 станом на червень 2026 року становив 44 534,25 грн.

Лише в результаті застосування державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду (арешт коштів/майна) 21.07.2026 вказану суму основної було стягнуто в примусовому порядку та зараховано на банківський рахунок позивача.

Тривале невнесення коштів відповідачем призвело до суттєвого порушення прав дитини та змусило позивача одноосібно нести всі витрати на забезпечення життєдіяльності, розвитку, лікування та навчання неповнолітнього сина.

Погашення основної суми заборгованості є виконанням основного зобов`язання, однак воно не ліквідує факт цивільного правопорушення — тривалого прострочення. Пеня нараховується за кожен день, коли дитина була позбавлена належного утримання.

Виходячи з викладеного, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Представником відповідача подано відзив на позов, згідно якого відповідач підтверджує факт перебування в шлюбі з позивачем та факт розірвання даного шлюбу, факт народження від цього шлюбу дитини — ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , факт проживання дитини з його матір`ю - ОСОБА_1 .

Однак заборгованість за аліментами виникла не з вини відповідача і до липня 2026 року про існування такої заборгованості він взагалі не знав, а дізнавшись, негайно погасив борг.

Після звільнення з ТОВ «Глобал Біглі» відповідач набув статусу фізичної особи-підприємця та здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування (3 група), та сплачував аліменти на утримання дитини на підставі ч. 2 ст. 195 СК України, згідно з якою, розмір сплати за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а саме в розмірі 3127,50 грн.

Розмір аліментів був визначений державним виконавцем відповідачу в телефонному режимі. Інформація відповідачу від державного виконавця щодо необхідності збільшення розміру аліментів через зміну розміру середньої заробітної плати, не надходила. Державним виконавцем не проводилось жодної індексації розміру.

Таким чином саме державний виконавець в межах відкритого виконавчого провадження належним чином не здійснював контроль за правильністю та своєчасністю сплати аліментів відповідачем, адже закон України «Про виконавче провадження» — визначає повноваження виконавця щодо перевірки майнового стану боржника, залучення доходів, здійснення розрахунків заборгованості та контролю за виконанням рішень суду, тощо.

Від сплати аліментів відповідач не ухилявся, сплата аліментних платежів здійснювалася щомісячно без затримок фіксованою сумою та претензій у позивача за весь цей час не виникало.

Виходячи з викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій представник зазначає, що поспішна ліквідація ФОП відповідачем та офіційне працевлаштування беззаперечно свідчать про умисний та маніпулятивний характер його дій щодо приховування доходів у попередні періоди.

Також заперечуються доводи щодо невиконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо належного контролю за сплатою аліментів, адже платник аліментів зобов`язаний самостійно та сумлінно виконувати судове рішення. Посилання боржника на те, що розмір заборгованості не був розрахований виконавцем, не звільняє боржника від відповідальності у вигляді сплати пені.

Представники в судове засідання не з`явились, подали заяви про розгляд справи без їх участі.

Під час судового розгляду судом встановлено наступне.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.08.2018 у справі № 638/4505/18 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 06.04.2018 і до досягнення дитиною повноліття.

На виконання рішення видано виконавчий лист № 638/4505/18 від 24.10.2018. Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові здійснюється примусове виконання зазначеного виконавчого листа у рамках виконавчого провадження ВП № 57558694.

Згідно розрахунку заборгованості за сплати аліментів ОСОБА_2 від 21.07.2026 розмір заборгованості за період січень 2025 року - червень 2026 року складає 44534,25 грн.

З матеріалів справи, а саме із постанови державного виконавця від 21.07.2026 суд вбачає, що заборгованість станом на дату винесення постанови погашена у повному обсязі.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

При цьому, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. (ч. 3 ст. 195 СК України).

З аналізу викладених норм слідує, що відповідальність у виді обов`язку сплатити пеню одержувачу аліментів у випадку наявності заборгованості з їх виплати може бути покладена на платника аліментів тільки у випадку наявності його вини у виникненні такої заборгованості.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.

При цьому, згідно п. 4 розділу XVІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із:

звіту про здійснені відрахування та виплати;

квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником;

заяв та (або) розписок стягувача;

інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості;

інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Таким чином, обов`язок щомісяця розраховувати розмір заборгованості зі сплати аліментів, у тому числі в залежності від зміни середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості, та, відповідно, повідомлення про це як стягувача, так і боржника, згідно вказаних вище норм законодавства лежить на державному виконавцеві.

Водночас, з розрахунку заборгованості за сплати аліментів ОСОБА_2 від 21.07.2026 розмір заборгованості за період січень 2025 року - червень 2026 року суд вбачає, що відповідач здійснював щомісячну виплату аліментів у розмірі 3127,50 грн.

Разом із тим, матеріали справи не містять доказів того, що з січня 2025 року – початку періоду, за який розрахована заборгованість зі сплати аліментів, на яку нарахована пеня, державний виконавець повідомляв відповідача про те, що розмір аліментів, які підлягають сплаті змінився, а відповідач в свою чергу свій обов`язок зі сплати аліментів у розмірі, розрахованому державним виконавцем не виконав.

Таким чином, стверджувати, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача неможливо, а тому підстави для стягнення з нього пені відсутні.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, а також той факт, що позивач звільнена від сплати судового збору, суд відносить його на рахунок держави.

Витрати на правову допомогу, враховуючи рішення суду про відмову в задоволенні позову, а також положення ст. 141 ЦПК України, не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_2 , діє на підставі ордеру серії АХ №1368259, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1555 від 14.05.2008.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Представник відповідача: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_4 , діє на підставі ордеру серії АН №2039348, свідоцтво №6262 від 28.09.2022.

Суддя О. В. Зінченко