Вирок від 07 жовтня 2026 р. у справі №636/4777/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 636/4777/25

Провадження № 1-кп/638/1661/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду міста Харкова обвинувальний акт у кримінальному проваджені за № 22025000000000415 від 31 березня 2025 року стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Великий Жванчик Дунаєвецького району Хмельницької області, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитини, працюючого в ТОВ «Боненкамп» на посаді старшого менеджера з продажу, неодноразово нагороджувався державними відзнаками, має статус учасника бойових дій, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України,-

У С Т А Н О В И В:

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжено, зокрема Указом Президента України від 14.01.2025 № 26/2025 строк дії воєнного стану продовжено з 08.02.2025 строком на 90 діб.

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (в редакції від 09.01.2025) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 1 Закону у країни «Про оборону У країни» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Пунктом 3 Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» зазначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, п.л. 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку зокрема: своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу; здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.

Згідно Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 2105-IX від 03.03.2022 відповідно до якого загальна мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності зазначеного Указу, строк дії якого неодноразово продовжено.

Згідно ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу. Організація підготовки та проведення призову громадян України на строкову військову службу здійснюється міськими (районними) державними адміністраціями (виконавчими органами міських рад) у взаємодії з відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а відповідно до ст. 22 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» граничний вік перебування на військовій службі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років та 65 років в залежності від рангу.

Так, 12.08.2016 наказом Міністра оборони України від 12.09.2016 № 843 ОСОБА_5 присвоєно первинне військове звання «молодший лейтенант запасу» за результатами проходження ОСОБА_5 повного курсу військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу за військовою спеціальністю «Бойове застосування механізованих з`єднань, військових частин і підрозділів» на кафедрі військової підготовки ІНФОРМАЦІЯ_2 .

23.07.2016 ОСОБА_5 склав військову присягу на вірність Українському народові. 12.03.2023 відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» ІНФОРМАЦІЯ_3 молодший лейтенант ОСОБА_5 призваний на військову службу до Збройних сил України у зв`язку з оголошенням мобілізації.

Надалі, 18.05.2023 ОСОБА_5 , на підставі наказу Головнокомандувача Збройних сил України (по особовому складу) від 18.05.2023 № 1072 призначено на посаду командира кулеметного взводу стрілецької роти стрілецького батальйону НОМЕР_2 окремої мотопіхотної бригади оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Сухопутних військ Збройних сил України.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 25.05.2023 № 145 молодшого лейтенанта ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу та постановлено на усі види забезпечення військової частини НОМЕР_3 .

В подальшому, 09.04.2024 військовослужбовця ОСОБА_5 призначено на посаду заступника командира стрілецької роти стрілецького батальйону, на підставі наказу командира НОМЕР_2 окремої мотопіхотної бригади ОК « ІНФОРМАЦІЯ_4 » СВ ЗСУ № 155.

В період проходження військової служби ОСОБА_5 присвоєно військове звання - лейтенант (наказ Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (по особовому складу) від 05.06.2023 № 253); старший лейтенант ( наказ Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (по особовому складу) від 09.04.20234 № 155).

Статтями 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, Незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Статтями 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.

Згідно з статтями 1 і 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовим статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.

Відповідно до статті 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі - Статуту) військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції у країни та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок та беззастережно виконувати накази командирів (начальників) виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.

Проходячи військову службу в умовах воєнного стану старший лейтенант ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 30, 37, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Разом з тим, старший лейтенант ОСОБА_5 , діючи всупереч інтересам служби та вищевказаних норм чинного законодавства України, в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у невстановлений час, але не пізніше 29.08.2024 прийняв для себе рішення ухилитись від несення обов`язків військової служби шляхом надання підроблених документів.

Так, у невстановлений час, але не пізніше 10.10.2024 старший лейтенант ОСОБА_5 перебуваючи у с. Печеніги, Чугуївського району Харківської області надав командуванню військової частини НОМЕР_3 наступні підроблені медичні документи, а саме: довідку військово-лікарської комісії від 20.09.2024 № 17280; виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 23.09.2024 № 9247; свідоцтво про хворобу НВМКЦ «ГВКГ» від 23.09.2024 № 5726.

В свою чергу, відповідно до відомостей наданих Центральною ВЛК ЗС України, медичні документи щодо ОСОБА_5 на розгляд та затвердження Центральної ВЛК не надходили, та відповідно не розглядалися (не затверджувались).

За результатами розгляду вищезазначених медичних документів командувачем військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » видано наказ № 418 (по особовому складу) від 10.10.2024 щодо звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_5 з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби із виключенням з військового обліку.

В подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 28.10.2024 № 302 (по стройовій частині) старшого лейтенанта ОСОБА_5 з 28.10.2024 виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_3 , знято зі всіх видів забезпечення та направлено для зняття з військового обліку до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Покинувши військову частину, ОСОБА_5 , до останньої не повернувся, а весь час проводив на власний розсуд, не пов`язуючи з обов`язками військової служби.

Враховуючи вищевикладене, старший лейтенант ОСОБА_5 достовірно знаючи, що вищевказані документи не отримувались ним у Центральної ВЛК ЗС України та НВМКЦ «Головний військово-медичний госпіталь» МО України, у невстановлений під час досудового розслідування час, але не пізніше 10.10.2024 надав військовій частині НОМЕР_3 підроблені документи з метою ухилення від військової служби.

Таким чином, старший лейтенант ОСОБА_5 будучи заступником командира роти 2 стрілецької роти НОМЕР_4 стрілецького батальйону військової частині НОМЕР_3 діючи умисно, усвідомлюючі протиправність своїх дій, маючи намір ухилитися від несення військової служби, надав до командування військової частини НОМЕР_3 завідомо підроблені документи на підставі яких ухилився від несення обов`язків військової служби в період часу з 29.08.2024 по 23.09.2024, а також з 28.10.2024 по даний час в ході якого, військову службу не ніс, обов`язків військової служби не здійснював.

У судовому засіданні ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України визнав в повному обсязі, все викладене в обвинувальному акті підтвердив, не оспорював встановлені досудовим розслідуванням обставини і про обставини вчинення інкримінованого йому злочину.

Також зазначив, що у вчиненому щиро розкаюється.

Даючи оцінку показанням ОСОБА_5 суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об`єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення (злочину), пояснюють мотиви скоєного, підстав для самообмови судом не встановлено.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала обвинувачення за ч. 4 ст. 409 КК України, вважала, що з урахуванням особи обвинуваченого, який вину визнав в повному обсязі достатнім для виправлення обвинуваченого буде покарання за ч. 4 ст. 409 КК України у вигляді позбавлення волі строком на п`ять років та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням строком на три роки.

Захисник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні просив застосувати до обвинуваченого ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи, що ОСОБА_5 у судовому засіданні визнав свою вину у повному обсязі, не оспорював обставини вчинення ним кримінальних правопорушень, суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).

З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження і дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 409 КК України, а саме як ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене в умовах воєнного стану.

Обираючи міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.

При призначені покарання ОСОБА_5 суд виходить з наступного.

Так, ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, працює в ТОВ «Боненкамп» на посаді старшого менеджера з продажу, на момент вчинення кримінального правопорушення злочину перебував на військовій службі, неодноразово нагороджувався державними відзнаками, має статус учасника бойових дій, раніше не судимого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитини, за місцем роботи характеризується позитивно, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на обліку у лікаря нарколога та не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого згідно зі ст. 66 КК України по справі є щире каяття обвинуваченого, який визнав свою вину та розкаївся у вчиненому, негативно оцінював вчинені ним злочин та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, дав правдиві показання.

Обставини, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують його покарання по справі відсутні.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

За таких обставин, для досягнення мети покарання визначеної ст. 50 КК України, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 4 ст. 409 КК України у вигляді позбавлення волі, оскільки саме така міра покарання буде необхідною та достатньою для його виправлення, а також попередження вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 75 КК України суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, враховуючи те, що наявні обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 , відсутність тяжких наслідків від вчинення кримінального правопорушення та обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, особу винного, суд вважає можливим звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк 3 роки із застосуванням п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, оскільки ОСОБА_5 можливо виправити без реального відбуття покарання.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Запобіжний захід, обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.

Підстави для застосування спеціальної конфіскації, передбаченої ст. ст. 96-1, 96-2 КК України – відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Питання про речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Питання про процесуальні витрати вирішити відповідно до ст. 122, 124 КПК України, які передбачають, що у випадку винесення обвинувального вироку, суд стягує на користь держави документально підтверджені витрати про притягненню експерта. Згідно довідки № 3063/25-33 від 26.05.2025 про витрати на проведення експертизи, дані витрати становлять 1833,86 грн, згідно довідки № 3059/25-33 від 23.05.2025 про витрати на проведення експертизи, дані витрати становлять 2750,79 грн, згідно довідки № 3055/25-33 від 28.05.2025 про витрати на проведення експертизи, дані витрати становлять 3220,86 грн, згідно довідки № 3061/25-33 від 28.05.2025 про витрати на проведення експертизи, дані витрати становлять 4146,56 грн, які разом складають 11952, 07 грн та повинні бути стягнуті на користь держави.

Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на строк 3 (три) роки, якщо він протягом випробувального строку не вчинить нового злочину та виконає обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертиз у сумі 11 952 (одинадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) грн 07 коп.

Речові докази зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Засудженому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1