Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №619/4786/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/4786/26

провадження № 2/619/2632/26

РІШЕННЯ

іменем України

08 жовтня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., за участі секретаря судового засідання Ємець А.О., розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання малолітньої дитини – дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини, з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття, а також просила стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною, ОСОБА_3 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 16.01.2024 року між нею та відповідачем був укладений шлюб. Від вказаного шлюбу сторони мають малолітню дитину - дочку ОСОБА_3 .

Вказує, що з травня 2026 року сторони проживають окремо, спільна дитина мешкає разом із матір`ю та перебуває на її повному утриманні.

Також позивачка додала, що відповідач є працездатною особою, здійснює підприємницьку діяльність, має регулярний дохід, істотних обставин, що перешкоджають виплаті грошей на утримання дитини, не має, тому вважає за доцільне стягнути з нього аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Окрім цього, оскільки дочка не досягла трирічного віку та потребує постійного нагляду, позивачка не працює через здійснення догляду за дитиною. У зв`язку з неможливістю повноцінно працювати й самостійно забезпечувати себе матеріально, вона має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною трьох років.

Позивачка просить позов задовольнити.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачу встановлено 15-тиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач повідомлений про наявність справи у суді, своєчасно та належним чином, про що свідчить поштовий конверт, який направлявся рекомендованим листом з повідомленнями на адресу його зареєстрованого місця проживання, відзиву, клопотань, заяв чи будь-яких пояснень щодо розгляду справи до суду не надавав (а.с. 12-13).

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надані суду докази, суд приходить наступного висновку.

16.01.2024 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений шлюб, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 16.01.2024 Дергачівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 06.

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину — дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження. Батьками дитини у свідоцтві зазначені сторони у справі (а.с. 4).

Дочка проживає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Реєстру Золочівської селищної територіальної громади, зформованого з відомчої інформаційної системи ДМС через застосунок «Дія»: №2026/016006953 від 14.09.2026, за запитом ОСОБА_1 та відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру, з яких вбачається, що мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані за однією адресою.

Факт проживання дитини разом з матір`ю та перебування дитини на повному її утриманні не заперечується відповідачем.

Відповідач є особою працездатного віку, аліментів іншим особам не сплачує.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку.

Статею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтями 18, 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XIIвід 27.02.1991 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).

Згідно з частинами 1, 2 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у національному та міжнародному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Відповідач є працездатним, даних про його хронічні захворювання, інвалідність чи перебування на його утриманні інших неповнолітніх дітей або непрацездатних осіб суду не надано.

З огляду на встановлені у справі обставини, суд вважає можливим присудити стягнення аліментів з відповідача на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.

Що стосується позовних вимог про стягнення аліментів на матір, з якою проживає дитина з суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Аналіз вказаних норм свідчить, що обов`язок чоловіка утримувати дружину, яка здійснює догляд за спільною дитиною до трьох років, виникає за наявності двох умов: проживання дитини разом із матір`ю та спроможність чоловіка надавати таку допомогу.

Як встановлено судом, малолітня дитина сторін народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто не досягла трирічного віку, і проживає з матір`ю.

Позивачка позбавлена можливості повноцінно працювати через необхідність постійного догляду за дитиною.

Відповідач є працездатною особою, отже, презюмується його здатність надавати матеріальну допомогу, оскільки протилежного суду не доведено.

Разом з тим, визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд керується вимогами ст. 80 СК України, згідно з якою аліменти присуджуються у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

Позивачка просить стягнути на її утримання аліменти також у розмірі 1/4 частки доходу відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Згідно зі ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів суд ураховує матеріальне та сімейне становище обох з подружжя, а також інші обставини, що мають істотне значення (ст. 82 СК України).

Визначаючи розмір аліментів на утримання матері дитини, суд виходить із засад справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, не скористався своїми процесуальними правами, не подав відзиву на позовну заяву та не надав жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Відповідно до ч. 4 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ураховуючи викладене, суд вважає можливим задовольнити позов у цій частині..

Зважаючи на наявне у позивачки законодавче право на утримання до досягнення дитиною трирічного віку, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині та вважає співмірним, достатнім і справедливим визначити розмір аліментів на її утримання у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною, ОСОБА_3 , трирічного віку - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за дитину, насамперед для її батьків.

Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Аліменти підлягають стягненню з 14.07.2026.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Згідно частини 2 статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнена від сплати судового збору з позовну вимогу по сплаті аліментів, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Отже, з огляду на задоволення позову, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Щодо заявленого позивачкою попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 8 ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

За змістом ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), здійснених адвокатом, та понесених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, актів виконаних робіт, детальних описів робіт/послуг, квитанцій тощо).

Позивачем у позовній заяві зазначено лише орієнтовну суму витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 гривень, однак не вказано складових частин цих витрат, не надано детального опису виконаних робіт (наданих послуг), договору про надання правничої допомоги, розрахунку їх вартості та доказів їх фактичної сплати чи формування зобов`язання з їх сплати.

Сама по собі вказівка суми без належного обґрунтування її складу, а також без надання доказів на підтвердження їх співмірності та реальності, не є процесуально належно обґрунтованою заявою у розумінні ч. 8 ст. 141 ЦПК України. За таких обставин, підстави для розподілу та стягнення з Відповідача на користь Позивачки витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 179, 180, 181, 182, 186, 191 Сімейного кодексу України, п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», Конвенцією ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року, ст. 51 Конституції України, ст. 12, 81, 82, 141, 259, 264-265, 268, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.07.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 (матері дитини), у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, з дня пред`явлення позову - 14.07.2026 та до досягнення дитиною – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 2662,40 гривень.

Рішення суду у частині стягнення аліментів в сумі платежів за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя В. С. Овсянніков