Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №619/5032/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/5032/26

провадження № 2/619/2784/26

РІШЕННЯ

іменем України

08 жовтня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., за участі секретаря судового засідання Ємець А.О., розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини у твердій грошовій сумі та про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому, діючи в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітньої дитини у твердій грошовій сумі 20 000 гривень щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, але у будь-якому випадку не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з відповідача аліменти на її власне утримання як дружини, з якою проживає малолітня дитина, у твердій грошовій сумі 10 000 гривень щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 26.04.2022 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, у якому сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої у свідоцтві про народження зазначений відповідач.

Позивачка та дитина зареєстровані та фактично проживають за однією адресою, дитина перебуває на щоденному утриманні матері, яка забезпечує її харчування, гігієну, одяг, лікування, побут, розвиток, догляд та належні умови проживання.

Позивачка також вказала, що перебуває у відпустці по догляду за малолітньою донькою, у зв`язку з чим її можливість отримувати стабільний самостійний дохід істотно обмежена, оскільки догляд за дитиною такого віку вимагає постійної фізичної присутності матері.

Крім того, позивачка зазначила, що її сім`я є багатодітною, оскільки, крім спільної з відповідачем доньки, вона виховує ще двох доньок від інших батьків, які фактично їх не утримують.

На підтвердження цього до позову додано посвідчення багатодітної сім`ї та свідоцтва про народження дітей.

За твердженням позивачки, ця обставина не покладає на відповідача обов`язку утримувати дітей, батьком яких він не є, однак є істотною для оцінки її реального матеріального становища та обсягу сімейного навантаження.

Позивачка зазначила, що відповідач добровільно, регулярно та у достатньому розмірі кошти на утримання доньки не надає, нотаріально посвідчений договір про сплату аліментів між сторонами не укладався, а сталої домовленості щодо розміру, строків та порядку участі відповідача в утриманні дитини сторони не досягли.

За наявними у позивачки відомостями, відповідач формально декларує дохід у розмірі близько 800 гривень на місяць, який, на її переконання, є економічно неприродним для працездатної особи, не відповідає навіть мінімальним потребам самого відповідача та не може вважатися реальним показником його платоспроможності.

Саме тому позивачка просила визначити аліменти не у частці від доходу, а у твердій грошовій сумі, посилаючись на те, що прив`язка до задекларованих 800 гривень фактично легалізувала б ухилення відповідача від реального утримання дитини.

На обґрунтування розміру заявлених аліментів позивачка надала орієнтовний розрахунок щомісячних витрат на утримання дитини (додаток № 1 до позовної заяви), згідно з яким сукупні орієнтовні щомісячні потреби дитини становлять 24 000 гривні, з яких: харчування дитини - 6 500 гривень, засоби гігієни та побутова хімія - 2 500-3 000 гривень, одяг та взуття - 3 000 гривень, медичні витрати та ліки - 2 000-2 500 гривень, розвиток та навчальні матеріали - 3 000 гривень, транспортні та супутні витрати - 1 500 гривень, частка витрат на житло та комунальні послуги - 3 000-3 500 гривень, непередбачені та резервні витрати - 1 000-2 500 гривень.

Позивачка зазначила, що заявлена до стягнення сума 20 000 гривень є меншою за розраховану орієнтовну потребу дитини у розмірі 24 000 гривень, а різницю, а також вартість власної щоденної праці з догляду за дитиною вона бере на себе, у зв`язку з чим вважає заявлену суму поміркованою, обґрунтованою та такою, що не перекладає на відповідача увесь обсяг витрат на утримання дитини.

Щодо вимоги про стягнення аліментів на своє утримання позивачка зазначила, що її мінімальна щомісячна потреба на період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку становить не менше 10 000 гривень і включає харчування, базову гігієну, транспорт, зв`язок, ліки та інші мінімальні побутові потреби, а сама вимога має строковий та допоміжний характер, спрямований на компенсацію обмеженої можливості позивачки працювати у зв`язку з доглядом за спільною дитиною сторін.

Позивачка зазначила, що позов спрямований не на покарання відповідача чи вирішення особистого конфлікту між подружжям, а на захист майнового права малолітньої дитини на реальне, стабільне та достатнє утримання з боку батька, і що визначення аліментів у частці від формального доходу відповідача у розмірі 800 гривень фактично заохочувало б приховування ним реального доходу.

Позивачка просить позов задовольнити.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу встановлено 15-тиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався своїм процесуальним правом подання відзиву, який було подано 10.08.2026 через кабінет представника Електронний Суд, з доказами направлення відзиву на позовну заяву на адресу позивачки.

Заперечуючи проти позову у відзиві вказує, що він визнає свій обов`язок щодо утримання дитини, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на їх необґрунтованість та відсутність належних доказів.

Свої заперечення відповідач обґрунтовував наступним.

Щодо стягнення аліментів на утримання дружини, вказував на відсутність підстав для задоволення цієї вимоги на підставі ч. 1 ст. 79, ч. 2 ст. 84 СК України. Відповідач зазначив, що позов фактично надійшов до суду 23.07.2026, тобто після досягнення дитиною трирічного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у зв`язку з чим право позивачки на утримання припинилося до моменту звернення до суду. Також вказував на відсутність доказів ухилення від сплати аліментів чи вжиття заходів для їх одержання за минулий час.

Щодо стягнення аліментів на дитину у розмірі 20 000 гривень щомісячно, вважає вимогу завищеною та недоведеною. Зазначив, що наведений позивачкою розрахунок витрат є орієнтовним, а спільні витрати домогосподарства окремо не виділені. Наголошував, що обов`язок утримання покладається на обох батьків рівноцінно. Крім того, звернув увагу на відсутність достовірних даних про його дійсний дохід та посилався на мінімальний гарантований розмір аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України).

Додатково відпоаідач вказував, що з 2025 року він є військовослужбовцем, придатним до служби лише у частинах забезпечення за станом здоров`я (згідно з довідкою ВЛК від 10.03.2026 № 2026-0310-1156-2614-7 - у нього виявлено помірно виражений амнестичний синдром органічного походження (стійкого розладу пам`яті, спричиненого пошкодженням тканин головного мозку) та токсичної енцефалопатії з розсіяною неврологічною симптоматикою (ураження головного мозку токсичними речовинами), у зв`язку з чим часто проходить лікування, що є істотною обставиною для зменшення розміру аліментів. На підставі викладеного відповідач вважав заявлену суму 20 000 гривень неспівмірною та просив врахувати стан його здоров`я як істотну обставину для її зменшення.

Просив повністю відмовити у стягненні аліментів на дружину, відмовити у задоволенні вимоги про стягнення аліментів на дитину у розмірі 20 000 гривень та, у разі наявності підстав, визначити розмір аліментів на дитину у частці від його доходу з дотриманням мінімального гарантованого розміру або іншого розміру та урахуванням стану здоров`я й матеріального стану обох батьків.

На підтвердження наведених заперечень відповідач надав суду: копію Довідки військово-лікарської комісії від 10.03.2026 № 2026-0310-1156-2614-7; копії медичних документів, що підтверджують стан здоров`я відповідача.

Дослідивши матеріали справи, доводи, викладені у позовній заяві та відзиві на неї, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, у тому числі відповідь Головного управління ДПС у Харківській області від 03.08.2026 на ухвалу суду від 27.07.2026 про витребування доказів, суд, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 26.04.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений шлюб, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 26.04.2022 Шишацьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 19.

У шлюбі сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої у актовому записі про народження зазначений відповідач.

Дитина проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідач у відзиві на позов визнав свій передбачений законом обов`язок брати участь в утриманні дитини, заперечуючи лише проти заявленого розміру аліментів та проти вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є верховенство права.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За приписами ч. 2 ст. 182 цього Кодексу мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Зважаючи на положення частини 2 статті 10 ЦПК України суд також враховує норми статей 3, 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, відповідно до яких в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Оскільки дитина проживає з матір`ю, право обрання способу стягнення аліментів належить саме позивачці, а відповідне процесуальне право реалізовано нею правомірно.

Статтею 182 СК України, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд зазначає, що обов`язок щодо утримання та виховання дитини покладено на обох батьків і вони в рівній мірі зобов`язані її утримувати до досягнення нею повноліття.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

На обґрунтування заявленого розміру аліментів позивачка надала орієнтовний розрахунок щомісячних витрат на утримання дитини, згідно з яким сукупна орієнтовна потреба дитини становить 24 000 гривня на місяць (харчування - 6 500 гривень, засоби гігієни та побутова хімія - з 2 500 по 3 000 гривень, одяг та взуття - 3 000 гривень, медичні витрати - з 2 000 по 2 500 гривень, розвиток дитини - 3 000 гривень, транспортні витрати - 1 500 гривень, частка витрат на житло та комунальні послуги - з 3 000 по 3 500 гривень, непередбачені витрати - з 1 000 по 2 500 гривень), з яких до стягнення заявлено 20 000 гривень щомісячно.

Відповідач у відзиві заперечив проти зазначеного розміру, посилаючись на те, що розрахунок має орієнтовний характер, документально не підтверджений і не доводить фактичного щомісячного понесення витрат саме у заявлених сумах, а частина витрат (житло, комунальні послуги, транспорт) є спільними витратами домогосподарства, частка дитини в яких потребує окремого обґрунтування.

Суд враховує ці заперечення й виходить з того, що орієнтовний розрахунок сам по собі не є вичерпним доказом розміру фактично понесених витрат, однак відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України він оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами справи, а не як самостійна і достатня підстава для автоматичного визначення розміру аліментів.

Заперечуючи проти розміру аліментів, відповідач також послався на офіційно задекларований дохід у розмірі близько 800 гривень на місяць та на необхідність застосування мінімального гарантованого розміру аліментів, встановленого ч. 2 ст. 182 СК України на рівні 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (у 2026 році - 1 408,50 гривень).

На виконання ухвали суду про витребування доказів Головне управління ДПС у Харківській області надало відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого відповідачу доходу за період з 01.07.2023 по 30.06.2026.

Оцінюючи ці відомості за правилами ст. 89 ЦПК України, суд встановив, що впродовж зазначеного періоду відповідач регулярно отримував дохід за основним місцем роботи (КП «Солоницівське ЖЕГ», ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» - у тому числі як плату за надання земельної частки (паю) в оренду), а з грудня 2025 року - грошове забезпечення як військовослужбовець військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_3 .

Сукупний нарахований дохід відповідача за витребуваний період у середньому становив приблизно 21 800 гривень на місяць; зокрема, середня заробітна плата відповідача за 2024 рік склала 21 561,90 гривень на місяць (258 742,83 гривень / 12 місяців), а за 2025 рік за повні 12 місяців — 20 622,27 гривень на місяць (247 467,32 гривень / 12 місяців). У останні місяці перед ухваленням рішення (грудень 2025 року — червень 2026 року), в межах від 9 465,43 гривень до 45 577, 38 гривень на місяць (без урахування одноразового характеру окремих виплат).

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивачкою заявлено до стягнення тверду грошову суму 20 000 грн щомісячно, виходячи з орієнтовного розрахунку сукупних потреб дитини у розмірі 24 000 грн на місяць. Разом з тим суд враховує заперечення відповідача про те, що зазначений розрахунок має орієнтовний характер і не підтверджений документально в частині фактичного щомісячного понесення кожної із зазначених у ньому витрат, а частина витрат (житло, комунальні послуги, транспорт) є спільними витратами домогосподарства, конкретна частка яких, що припадає саме на дитину, окремо не обґрунтована.

Отримані судом на виконання ухвали про витребування доказів відомості Головного управління ДПС у Харківській області спростовують доводи відповідача про офіційний дохід у розмірі 800 грн на місяць та підтверджують, що середній нарахований дохід відповідача за період з 01.07.2023 по 30.06.2026 становив приблизно 21 800 гривень на місяць, а в останні місяці перед ухваленням рішення коливався у межах від 9 465,43 гривень до 45 577, 38 гривень.

Водночас сама по собі наявність у відповідача доходу такого рівня не звільняє позивачку від обов`язку довести, що саме заявлена нею сума 20 000 гривень є необхідною та достатньою для забезпечення потреб дитини у розумінні ст. 182 СК України.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлена сума не є доведеною позивачкою належним чином, а посилання лише на встановлений судом рівень доходу відповідача, за відсутності доведених фактичних потреб дитини у такому розмірі, не може бути самостійною підставою для стягнення аліментів саме у сумі 20 000 гривень.

Суд зауважує, що право вибору способу стягнення аліментів (у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі) належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина, і це право позивачкою реалізовано правомірно.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з 01 січня 2026 року становить 2 817 грн.

За змістом ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів, тоді як мінімальний гарантований розмір (50 відсотків прожиткового мінімуму) є законодавчо встановленою нижньою межею, що застосовується незалежно від доведеності конкретних витрат.

Ураховуючи встановлений судом реальний рівень доходу відповідача, який об`єктивно перевищує розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і одночасно недоведеність позивачкою фактичних потреб дитини саме у заявленому розмірі 20 000 гривень, а також беручи до уваги необхідність створення для дитини такого рівня життя, який був би достатнім для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а також зважаючи на приписи ст. 13 ЦПК України, згідно з якою суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, суд доходить переконання, що позовна вимога про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини підлягає задоволенню частково - у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повнолітня

На переконання суду такий розмір аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини з урахуванням встановленого матеріального становища обох батьків та фактично доведених обставин справи.

Відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом змінено (зменшено або збільшено) за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, зокрема за умови надання належних доказів на підтвердження фактичних потреб дитини у більшому розмірі.

Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Тому стягнення аліментів слід розпочати з дня коли позивачка звернулась із позовом до суду з 23.07.2026 року.

Щодо доводу відповідача про стан здоров`я.

Відповідач послався на встановлений військово-лікарською комісією діагноз (помірно виражений амнестичний синдром органічного походження та токсична енцефалопатія з розсіяною неврологічною симптоматикою), внаслідок чого він визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, як на обставину, що має тягти зменшення розміру аліментів.

Суд враховує цей доказ у контексті ч. 1 ст. 182 СК України як один із чинників, що підлягають оцінці, однак зазначає, що зазначений стан здоров`я не визнає відповідача непрацездатним і не перешкоджає йому проходити військову службу та отримувати регулярне грошове забезпечення, розмір якого, за відомостями ДПС, є суттєвим.

З огляду на це, саме по собі посилання на встановлений діагноз, за відсутності доказів втрати працездатності чи істотного зменшення реального доходу відповідача, не є достатньою підставою для подальшого зменшення розміру аліментів понад те, що вже визначено судом, а визначений судом розмір аліментів у сумі 5 000 гривень щомісячно суд вважає співмірним матеріальному становищу відповідача, у тому числі з урахуванням стану його здоров`я.

Оцінюючи доводи позивачки щодо наявності у неї статусу багатодітної матері та виховання ще двох малолітніх дітей від інших батьків, які фактично не беруть участі у їх утриманні, суд виходить з того, що зазначені обставини характеризують її сімейний стан та загальне матеріальне навантаження домогосподарства, а тому враховуються судом на підставі п. 1 ч. 1 ст. 182 СК України як інші обставини, що мають істотне значення.

Разом з тим, суд наголошує, що відповідно до ст. 180 СК України обов`язок утримання дитини покладається виключно на її батьків.

Відповідач ОСОБА_2 є батьком лише малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак на нього не може бути покладено обов`язок щодо прямого чи опосередкованого фінансового забезпечення інших дітей позивачки, як і не можуть бути перекладені на нього наслідки невиконання іншими батьками свого обов`язку з утримання своїх дітей.

Відтак, наведені обставини враховуються судом виключно при оцінці загального матеріального стану позивачки, проте не є самостійною підставою для покладення на відповідача надмірного фінансового тягаря чи стягнення аліментів у розмірі, що перевищує доведені реальні потреби спільної дитини сторін.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини у розмірі 10 000 гривень щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Судом встановлено, що дитина ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже трирічного віку дитина досягла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У позовній заяві є посилання на дату – ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто дату, яка передує досягненню дитиною трирічного віку.

Водночас відповідач у відзиві заперечував цю обставину, послався на матеріали справи та протокол фіксації автоматизованого розподілу справи у підсистемі «Електронний суд», згідно з якими позовна заява фактично надійшла до Дергачівського районного суду Харківської області 23.07.2026 року, що також узгоджується з датою зазначеною позивачкою власноруч в кінці позову, яким вона засвідчила подання такого позову до суду, а також ухвалою суду про відкриття провадження у справі – 27.07.2026 року.

Судом встановлено, що саме дата 23.07.2026 року є датою пред`явлення позову для цілей визначення прав та обов`язків сторін, оскільки саме вона підтверджується матеріалами справи та даними автоматизованої системи документообігу суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Оскільки позовну заяву подано 23.07.2026 року, тобто вже після 05.06.2026 року - дня, коли дитина досягла трирічного віку і право позивачки на утримання від відповідача, передбачене ч. 2 ст. 84 СК України, припинилося, на момент пред`явлення позову зазначене право позивачки вже не існувало.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача аліментів на утримання позивачки як дружини, з якою проживає малолітня дитина, у розмірі 10 000 гривень щомісячно є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень усправах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відтак, суд допускає негайне виконання рішення.

Згідно частини 2 статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнена від сплати судового збору з позовну вимогу по сплаті аліментів, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Отже, з огляду на часткове задоволення позову, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 179, 180, 181, 182, 186, 191 Сімейного кодексу України, п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», Конвенцією ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року, ст. 51 Конституції України, ст. 12, 81, 82, 141, 259, 264-265, 268, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5000 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.07.2026, і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 443,73 гривень, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в сумі платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя В. С. Овсянніков