Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №748/1674/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/1674/26

Головуючий у першій інстанції – Кухта В. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1694/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів Разгуляєвої О. В., Шитченко Н. В.,

із секретарем Хілик М. О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Киїнська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за договором сервітуту, визнання недійсним та скасування рішення.

В С Т А Н О В И В :

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просив визнати недійсним та скасувати рішення Киїнської сільської ради сорок третьої сесії восьмого скликання від 23.04.2026 «Про надання дозволу на встановлення земельного сервітуту ОСОБА_2 , ОСОБА_3 », яким розглянувши заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про надання дозволу на встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності вирішила:

«1. Надати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 дозвіл на встановлення платного земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності в АДРЕСА_1 з кадастровим номером: 7425586000:02:000:0580 площею 0,0279 га із земель житлової та громадської забудови, за цільовим призначенням 3.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, вид сервітуту: право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, строком на 7 років;

2. Зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 :

укласти з Киїнською сільською радою договір земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 7425586000:02:000:0580;

здійснити державну реєстрацію сервітуту відповідно до чинного законодавства;

3. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань земельних відносин, архітектури та будівництва, комунальної власності, житлово-комунального господарства, благоустрою, екології, транспорту, зв`язку та сфери послуг (голова комісії Владислав Буряк)»;

Також позивач просив стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на судовий збір в розмірі 61 331,20 грн.

Одночасно з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив:

до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 про усунення перешкод у користування земельною ділянкою шляхом визнання рішення недійсним та скасування рішення Киїнської сільської ради сорок третьої сесії восьмого скликання від 23.04.2026 «Про надання дозволу на встановлення земельного сервітуту ОСОБА_2 , ОСОБА_3 » заборонити державним кадастровим реєстраторам, іншим суб`єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії, здійснювати в Державному кадастровому реєстру, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні дії щодо земельної ділянки кадастровий номер 7425586000:02:000:0580, у тому числі щодо реєстрації технічної документації із землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, здійснювати державну реєстрацію іншого речового права сервітуту вид використання: інші земельні сервітути, право проходу та проїзду;

вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Киїнській сільській раді вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7425586000:02:000:0580, а саме – укладати договір про становлення сервітуту для проїзду по земельній ділянці кадастровий номер 7425586000:02:000:0580 – до виконання рішення суду.

Заяву обґрунтовував тим, що позивач оскаржує рішення Киїнської сільської ради про надання дозволу на встановлення земельного сервітуту щодо земельної ділянки, право користування якою вже належить йому на підставі раніше укладеного та зареєстрованого договору сервітуту. Позивач вважає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову відповідачі можуть укласти договір сервітуту та здійснити державну реєстрацію відповідного речового права, що ускладнить або зробить неможливим ефективний захист його прав та виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08.06.2026 в задоволенні заяви про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Киїнської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за договором сервітутом, визнання недійсним та скасування рішенням – відмовлено.

В обґрунтування ухвали суд першої інстанції зазначив, що заявником не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування реальної загрози укладення договору земельного сервітуту між відповідачами, державної реєстрації відповідного речового права або вчинення інших дій щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7425586000:02:000:0580, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08.06.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити і вжити заходи забезпечення позову та стягнути солідарно з відповідача на користь позивача витрати на судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За доводами апеляційної скарги, змістом оскаржуваного рішення Киїнської сільської ради сорок третьої сесії восьмого скликання від 23.04.2026 передбачено зобов`язання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укласти з Киїнською сільською радою договір земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 7425586000:02:000:0580 здійснити державну реєстрацію сервітуту відповідно до чинного законодавства.

Вважає, що існує загроза укладення договору земельного сервітуту між відповідачами, державної реєстрації відповідного речового права сервітуту або вчинення інших дій щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7425586000:02:000:0580, оскільки таке зобов`язання, не право, прямо передбачено оскаржуваним рішенням ради і як наслідок дійсно є ризик не виконання судового рішення та поновлення порушених прав позивача.

Зазначає, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Наголошує на тому, що будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки є наслідком реалізації рішень відповідного розпорядника такої земельної ділянки, тобто Киїнська сільська рада, як розпорядник земельної ділянки, законодавчо не обмежена здійснювати дії з розпорядження земельною ділянкою, у тому числі приймати рішення про надання дозволу на передачу їх в оренду, зміну цільового призначення, викуп тощо.

Стверджує, що суд першої інстанції, розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову, не перевірив, чи дійсно існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; не з`ясував обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, його вимогам. Забезпечення позову спрямоване, насамперед, проти дій відповідача, який за час розгляду справи може здійснити реєстраційні дії. Посилання позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову є достатньо мотивованими.

Задоволення заяви про забезпечення позову не являється фактичним вирішенням справи по суті і не порушує права Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, а лише обмежує його у здійсненні права на вчинення реєстраційних дій та відповідно розпорядження земельною ділянкою.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано представником ОСОБА_3 , ОСОБА_2 – адвокатом Дяченко К. О. з порушенням строку визначеним ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 24.08.2026, протягом п`яти днів з дня отримання копії даної ухвали, які отримані 03.09.2026 та 04.09.2026, а відзив подано 07.10.2026, тому клопотання про поновлення строку підлягає залишенню без задоволення, а відзив на апеляційну скаргу залишенню без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що у червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за договором сервітуту, визнання недійсним та скасування рішення.

Одночасно з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив:

до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 про усунення перешкод у користування земельною ділянкою шляхом визнання рішення недійсним та скасування рішення Киїнської сільської ради сорок третьої сесії восьмого скликання від 23.04.2026 «Про надання дозволу на встановлення земельного сервітуту ОСОБА_2 , ОСОБА_3 » заборонити державним кадастровим реєстраторам, іншим суб`єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії, здійснювати в Державному кадастровому реєстру, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні дії щодо земельної ділянки кадастровий номер 7425586000:02:000:0580, у тому числі щодо реєстрації технічної документації із землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, здійснювати державну реєстрацію іншого речового права сервітуту вид використання: інші земельні сервітути, право проходу та проїзду;

вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Киїнській сільській раді вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7425586000:02:000:0580, а саме – укладати договір про становлення сервітуту для проїзду по земельній ділянці кадастровий номер 7425586000:02:000:0580 – до виконання рішення суду.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач оскаржує рішення Киїнської сільської ради про надання дозволу на встановлення земельного сервітуту щодо земельної ділянки, право користування якою вже належить йому на підставі раніше укладеного та зареєстрованого договору сервітуту, проте заявником не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування реальної загрози укладення договору земельного сервітуту між відповідачами, державної реєстрації відповідного речового права або вчинення інших дій щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7425586000:02:000:0580, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду предметом спору якого є оскарження рішення сільської ради.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства, враховуючи наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною першою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії (пункт 2 частини першої статті 150 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини п`ятої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб здійснюється в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.

Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що між Киїнською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області, яка є власником земельної ділянки та ОСОБА_1 , який є ФОП з 16.02.2024, існує спір щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за договором сервітуту, визнання недійсним та скасування рішення сільської ради щодо надання дозволу на встановлення платного земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності в АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 7425586000:02:000:0580.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявником не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування реальної загрози укладення договору земельного сервітуту між відповідачами, державної реєстрації відповідного речового права або вчинення інших дій щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7425586000:02:000:0580, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду.

Крім того, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що не встановлено наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання судового рішення про скасування рішення Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, якщо воно буде прийняте на користь позивача, а доводи апеляційної скарги, що будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки є наслідком реалізації рішень відповідного розпорядника такої земельної ділянки, тобто Киїнська сільська рада, як розпорядник земельної ділянки, законодавчо не обмежена здійснювати дії з розпорядження земельною ділянкою, у тому числі приймати рішення про надання дозволу на передачу їх в оренду, зміну цільового призначення, викуп тощо, не можуть бути підставою для скасування правильного рішення суду першої інстанції.

У постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у виконанні такого рішення.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про співмірність заходів забезпечення позову, запропонованих ОСОБА_1 у поданій заяві, не спростовують правильноого висновку суду першої інстанції, оскільки під час оцінки співмірності таких заходів, необхідно враховувати їхній безпосередній зв`язок із предметом позову, відповідність заявленим позовним вимогам, а також необхідність їх застосування з огляду на мету забезпечення позову.

Таким чином, не можуть бути підставою для скасування законного й обґрунтованого рішення суду першої інстанції і доводи апеляційної скарги про те, що незастосування заявлених заходів забезпечення позову призведе до штучного подвоєння судового процесу, оскільки позивач ОСОБА_1 буде змушений окремо захищати свої порушені права у зв`язку з реєстрацією сервітуту на підставі оскаржуваного рішення сільської ради в разі укладення відповідного договору.

Не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції й посилання апелянта на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 та постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, враховуючи наступне.

Посилання на висновки Верховного Суду як таке із вказівкою про неоднакове застосування норм права у різних справах, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм права.

З врахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову не спростовують доводи апеляційної скарги, що суд не перевірив, чи дійсно існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; не з`ясував обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, його вимогам, тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні.

Ухвала постановлена у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09.10.2026.

Головуючий Судді: