Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №686/21758/16-ц — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

07 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/21758/16-ц

Провадження № 22-з/820/119/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

розглянув в порядку ст.. 270 ЦПК України заяву приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського Івана Володимировича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця та зобов`язання до вчинення дій в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборговані за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з заявою, суд

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського І.В., у якій просив:

-визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського І.В., щодо визначення загальної суми заборгованості у виконавчому провадженні ВП № 80431726 у розмірі 11 467 283,15 грн., з виконання виконавчого листа № 686/21758/16-ц виданого 04.02.2026 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_1 користь ПАТ «Укрсоцбанк» правонаступником якого є АТ «Сенс Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 236 438,69 дол. США, що за курсом НБУ становить 5 873 597,64 грн. та судовий збір у розмірі 88 103,96 грн.;

-визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.03.2026 року у виконавчому провадженні ВП №80431726, в частині пункту 3 резолютивної частини постанови, щодо визначення суми основної винагороди у розмірі 1 042 449,41 грн.;

-визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів божника від 05.03.2026 року в частині пункту 1 резолютивної частини постанови, щодо накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника у розмірі 11 467 283,15 грн.;

-визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 05.03.2026 року в частині пункту 1 резолютивної частини постанови, щодо стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 1 042 449,41 грн.;

-визнати протиправною та скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 10.03.2026 року в частині пункту 2 резолютивної частини постанови, щодо здійснення відрахування із суми доходів боржника у розмірі 20 % від заробітної плати щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням у розмірі 11 467 283,15 грн.

-зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського І.В. усунути порушення прав боржника ОСОБА_1 шляхом визначення правильного розміру заборгованості у виконавчому провадженні № 80431726 відповідно до виконавчого листа № 686/21758/16-ц виданого 04.02.2026 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» правонаступником якого є АТ «Сенс Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 236 438,69 дол. США, що за курсом НБУ становить 5 873 597,64 грн. та судовий збір у розмірі 88 103,96 грн.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2026 року в задоволені скарги боржника ОСОБА_1 на дії приватного виконавця та зобов`язання до вчинення дій – відмовлено.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити в повному обсязі.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 вересня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2026 року в частині вимог скарги про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.03.2026 року в частині пункту 3 резолютивної частини постанови щодо визначення суми основної винагороди приватного виконавця в сумі 1042449,41 грн. та про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 05.03.2026 року в частині пункту 1 постанови щодо стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця в сумі 1042449,41 грн. скасовано й провадження у справі в цій частині вимог скарги закрито.

Роз`яснено заявнику, що розгляд справи в цій частині вимог скарги, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

В решті ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Розглянувши подану заяву, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, суд має право ухвалити додаткове рішення або постановити ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення (частина 5 статті 270 ЦПК України).

За змістом статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За статтею 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша, друга статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У частині, яка не врегульована статтею 452 ЦПК України, розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги на рішення, дії або бездіяльність виконавця, здійснюється з урахуванням статті 141 ЦПК України.

Відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Положення частини дев`ятої статті 141 ЦПК України не містять жодних виключень щодо виду судових витрат, які не підлягають розподілу за правилами цієї норми, а, отже, застосовуються як до розподілу витрат зі сплати судового збору, так і витрат на професійну правничу допомогу (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2024 року в cправі № 922/4278/21).

Судом встановлено, що 06 грудня 2024 року, між Приватним виконавцем виконавчого округу м Києва Жаботинським І.В. та адвокатом Скрипником П.Г. укладеного Договір про надання правової допомоги.

У відзиві на апеляційну скаргу від 19 червня 2026 року представник приватного виконавця зазначив про те, що орієнтовний розмір суми судових витрат (на професійну правничу допомогу), які сторона очікує понести в зв`язку з розглядом цієї справи становить 6 000 грн.

При цьому, адвокатом надано наступні послуги: додаткове вивчення матеріалів справи № 686/21758/16-ц та формування правової позиції (дата виконання – 19.06.2026, витрачений час - 0,5 години); підготування відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 686/21758/16-ц (дата виконання – 19.06.2026, витрачений час - 2,5 години). загалом: 3,0 години, що підтверджується актом приймання – передачі № 1 та розрахунком вартості наданих послуг від 19 червня 2026 року.

У відповідності до положення п. 3 Додатку 1 до Договору про надання правової допомоги від 06.12.2024 року, укладеного між приватним виконавцем та адвокатом Скрипником П.Г., вартість послуг адвоката за одну годину складає 2 000 грн.

Отже загальний розмір суми судових витрат на правову допомогу складає 6 000 грн.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.

Апелянт ОСОБА_1 не заявили клопотання про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Однак колегія суддів при визначенні розміру витрат на правничу допомогу понесені приватним виконавцем, враховує наступне.

В поданій скарзі на дії приватного виконавця, заявником ОСОБА_1 заявлено шість вимог щодо неправомірності дій приватного виконавця, ухвалою суду першої інстанції в задоволенні скарги відмовлено в повному обсязі, але за наслідками перегляду справи в суді апеляційної інстанції частково задоволено скаргу в частині двох вимог, в решті ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Таким чином, колегія суддів враховує, що ухвала суду про відмову в задоволенні скарги , щодо чотирьох вимог є підставою для розподілу судових витрат, оскільки як встановлено судом оскаржувані рішення та дії приватного виконавця були вчинені відповідно до закону та в межах повноважень приватного виконавця і права заявника в частині чотирьох вимог скарги не були порушені.

Зібрані докази достовірно вказують на те, що приватним виконавцем понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у зв`язку з переглядом ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2026 року в розмірі 6 000 грн.

Однак враховуючи часткове задоволення поданої апеляційної скарги, щодо двох вимог скарги та відмови в задоволенні інших чотирьох вимог скарги, тобто пропорційність задоволених вимог апеляційної скарги, з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського І.В. витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 4 000 грн.

Керуючись статтями 137, 141, 270, 368, 381, 382, 384, 389, 391 ЦПК України,

ухвалив:

Заяву приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського Івана Володимировича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського Івана Володимировича ( РНОКПП НОМЕР_2 ) 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне судове рішення складено 09 жовтня 2026 року.

Судді А.М. Костенко Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк