Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №686/3946/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/3946/26

Провадження № 22-ц/820/1858/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

розглянув у порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 686/3946/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 червня 2026 року у складі судді Карплюка О.І. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року ТзОВ «Українські Фінансові Операції» звернулося до суду з позовом, в якому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість загальною сумою 21 183,65 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом у розмірі 4915 грн, заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 12041,75 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими позивачем 4226,90 грн, а також судовий збір у сумі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 10 000 грн.

На підтримання заявлених позовних вимог позивач вказував, що 01.09.2024 року ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4936243 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 5000 грн шляхом зарахування на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , який був ним зазначений у договорі, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язувався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними. Кредит видавався строком на 360 днів, з 01.09.2024 року, факт перерахування коштів підтверджується довідкою платіжного провайдера ТзОВ «ПЕЙТЕК» від 10.06.2025 року.

Оскільки відповідач не виконував взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, тому у нього виникла заборгованість за кредитним договором за період з 01.09.2024 року по 02.06.2025 року у розмірі 12041,75 грн.

02.06.2025 року ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТзОВ «Українські Фінансові Операції уклали договір факторингу № 02-1/06/2025, згідно якого ТзОВ «Українські Фінансові Операції» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4936243 від 01.09.2024 року.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 4936243 від 01.09.2024 року в сумі 21 183,65 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом у розмірі 4915 грн, заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 12041,75 грн та нарахованими процентами ТзОВ «Українські Фінансові Операції» за 86 календарних днів у розмірі 4226,9 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 червня 2026 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Українські Фінансові Операції» 21 183,65 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом у розмірі 4915 грн, заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 12041,75 грн та нарахованими процентами позивачем - 4226,9 грн, 2662,40 грн судового збору та 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по відсотках, тому просить цій частині рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні цієї позовної вимоги.

Апелянт посилається, що на нього поширюються пільги та гарантії, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки з 01 червня 2025 року призваний на військову службу, крім того, на даний час він отримав вже статус учасника бойових дій. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у розмірі 16 268,65 грн є незаконним та необґрунтованим та таким, що зроблений без повного і всебічного з`ясування всіх обставин справи. Також апелянт вважає, що з нього як учасника бойових дій безпідставно стягнуто судовий збір та витрати на правничу допомогу, тому просить і в цій частині скасувати судове рішення.

ТзОВ «Українські Фінансові Операції» подало відзив на апеляційну скаргу, в якій вказує, що рішення суду є законним та обґрунтованим. Станом на дату виникнення спірних правовідносин – 01.09.2024 року позичальник не мав статус військовослужбовця Збройних Сил України. Відповідно до додатків до апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 набув статус військовослужбовця Збройних Сил України – 01.06.2025 року, що підтверджується довідкою № 1705 від 30.06.2026 року. Позивач вказує, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не має зворотньої дії у часі, через що відповідач здійснив помилкове його застосування щодо нього.

Позивач посилається, що п. 1.3 Договору строк кредиту складає 360 днів: з 01.09.2024 року по 27.08.2025 року, отже відповідач у будь-якому випадку не має право на повне списання заборгованості із процентів, оскільки набув статус військовослужбовця ЗСУ із 01.06.2025 року. Також позивач заперечує щодо судових витрат апелянта в сумі 20 000 грн, оскільки заявлена сума витрат в сумі не відповідає критеріям складності справи, фактично витраченого часу адвокату та дій вчинених адвокатом і реальність здійснення розрахункової операції.

Рішення суду в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 4915 грн тіла кредиту, в апеляційному порядку не оскаржено та в силу вимог ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

Дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Судом встановлено, що 01.09.2024 ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4936243 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитний договір укладений в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту, що опублікований в особистому кабінеті відповідача на веб-сайті www.credit7.ua, підписаний електронним підписом та акцептований відповідачем, 01.09.2024 16:52:43, шляхом використання одноразового ідентифікатора у вигляді коду 25552.

ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 5 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом на умовах строковості, зворотності, платності, строк кредиту 360 днів, тип процентної ставки фіксована, стандартна процентна ставка становить 1% та нараховується в межах всього строку кредиту, знижена процентна ставка 0,01%.

Згідно п.1.3. договору строк кредиту 360 днів. Періодичність сплати платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем на карту позичальника № НОМЕР_2 .

Згідно з довідкою платіжного провайдера ТзОВ «ПЕЙТЕК» від 10.06.2025 року, 01.09.2024 року об 16:54:09 відбулося успішне зарахування на картку, маска картки НОМЕР_3 , коштів в сумі 5 000 грн.

02.06.2025 року ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТзОВ «Українські Фінансові Операції уклали договір факторингу № 02-1/06/2025, згідно якого ТзОВ «Українські Фінансові Операції» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4936243 від 01.09.2024 року.

Відповідно до разрахунку заборгованості за кредитним договором № 4936243 від 01.09.2024 року станом на 02.06.2025 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 4915 грн тіло кредиту, 12 041,75 грн проценти за користування кредитними коштами.

Крім того, ТзОВ «Українські Фінансові Операції» здійснило нарахування процентів за період з 03.06.2025 року 27.08.2025 року, (86 днів) в розмірі 4 226,90 грн.

Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 4936243 від 01.09.2024 року в сумі 21 183,65 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом у розмірі 4915 грн, заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 12041,75 грн та нарахованими процентами ТзОВ «Українські Фінансові Операції» за 86 календарних днів у розмірі 4226,9 грн.

Відповідач ОСОБА_1 з 01.06.2025 року перебуває на військовій службі під час мобілізації на особливий період та з 1 червня 2025 року по даний час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 .

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

За змістом ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Як вбачається з матеріалів справи, між первинним кредитором та відповідачем був укладений кредитний договір в електронній формі, який підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що свідчить про повідомлення позичальника кредитодавцем у встановленій законом формі про всі істотні умови відповідно до вимог чинного законодавства України, при цьому позичальник не заперечував факт отримання коштів від кредитора за вказаним договором.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції відповідач посилається, що він є військовослужбовцем, тому нараховані відсотки за кредитом не підлягають стягненню, оскільки на нього поширюється правові гарантії, визначені п. 15 ст. 14 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Особливий період — період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абзац тринадцятий частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України»).

Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію", затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію"№ 1126-VII від 17.04.2014 року, в Україні оголошено проведення часткової мобілізації.

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває на час розгляду справи.

Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Тобто на вказані пільги мають право мобілізовані позичальники, військовослужбовці Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та, правоохоронних органів спеціального призначення, мобілізовані в особливий період,

Відповідний правовий висновок міститься і в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 306/1157/15-ц (провадження № 61-2525св18), від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у в/ч НОМЕР_5 оперативно-тактичного з`єднання-1 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 01 червня 2025 року по даний час.

Таким чином, на відповідача ОСОБА_1 поширюються правові гарантії, визначені п. 15 ст. 14 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», лише з 01 червня 2025 року, а саме з моменту призову на військову службу.

Як встановлено судом, 01.09.2024 року між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладеного кредитний договір, оскільки позичальник належним чином не виконував умов договору, тому у період з 01.09.2024 року по 02.06.2025 року кредитодавцем нараховано заборгованість за процентами в сумі 12 041,75 грн.

ТзОВ «Українські Фінансові Операції», після переходу права вимоги за кредитом здійснило нарахування процентів за період з 03.06.2025 року 27.08.2025 року, ( 86 днів) в розмірі 4 226,90 грн.

Однак, 01.06.2025 року ОСОБА_1 мобілізований до складу ЗСУ, відтак з цієї дати звільнений від сплати процентів за користування кредитними коштами.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Українські Фінансові Операції» окрім тіла кредиту підлягають стягненню проценти за користування кредитом за період з 01.09.2024 року по 01.06.2025 року відповідно до наданого розрахунку заборгованості ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» в сумі 11 992,60 грн, розмір яких нараховано кредитодавцем саме станом на 01.06.2025 року, щодо стягнення решти нарахованих відсотків, то в цій часині позовні вимоги не підлягають до задоволення з урахуванням п. 15 ст. 14 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Що стосується доводів про незаконніст рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат, оскільки він звільнений від сплати судового збору та витрат на правничу допомогу то колегія суддів виходить з наступного.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI).

Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону № 3574-VI).

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону № 3551-XII.

Такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року.

З огляду на зазначене, враховуючи предмет, підстави даного позову, а також того, що дана справа не стосується захисту прав відповідача з урахуванням положень статтей 12 та 22 Закону № 3551-XII, підстав для застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI апеляційний суд не вбачає. Відтак суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.

З цих же підстав погоджується апеляційний суд з висновком суду про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.

Судом апеляційнї інстанції змінено рішення суду першої інстанції, що є підставою для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду з позовом позивач просив суд стягнути з відповідача 21183 грн заборгованості за кредитним договором, оскільки позов задоволено частково на суму 16 907,60 грн ( 4915+11 992,60), що становить 79,81% (16 907,60: 21183х100), тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір сплачений в суді першої інстанції в сумі 2124,86 грн ( 2662,40х79,81%).

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 за подачу апеляційної скарги сплачено 4 992 грн судового збору.

Оскільки апеляційна скарга задоволена частково, а саме на 20,19%, тому з ТзОВ «Українські Фінансові Операції» на користь апелянта підлягає стягненню 1007,88 грн судового збору.

Приписами частин 1 та 3 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.ст.15,137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом ч.ч. 5-6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що правнича допомога в суді першої інстанції ТзОВ «Українські Фінансові Операції» надавалася адвокатом Дідухом Є.О. на підставі Договору про надання правничої допомоги № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року.

Відповідно до Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) по Договору вартість наданих послуг 10 000 грн.

При цьому, суд першої інстанції зменшив суму витрат на професійну правничу допомогу до 2000 грн застосувавши критерій об`єктивності та співмірності наданих адвокатом послуг, з таким висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.

Гусько О.В. в суді першої інстанції також просив стягнути з позивача на його користь 20 000 грн витрат понесених на професійну правничу допомогу надану адвокатом Марцонем В.Б., однак судом вказане клопотання не було вирішено у зв`язку з повним задовленням позовних вимог позивача.

Після перегляду рішення суду, апеляційним судом позовні вимоги задоволено частково, відтак наявні підстави для стягненя витрат на правничу допомогу з позивача на користь відповідача.

30 березня 2026 року між ОСОБА_2 та адвокатом Марцонем В.Б. укладено договір про надання правової ( правничої) допомоги адвоката.

Адвокат Марцонь В.Б. на підставі укладеного договору та ордера №1122625 надавав Гуськову професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Відповідно до опису наданих послуг правової допомоги, адвокатом надані наступні послуги: підготовка до розгляду справи, аналіз фактичних обставин справи, формування доказів – 10 год, вартість 5 000грн, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій – 10 год, варість 4 000 грн, виготовлення копій документів, складання, оформлення + подання апеляцій – 10 год, варість 4 000 грн, представництво інтересів позивача в суді - 10 год, вартість 2 000 грн.

Позивач заперечував проти стягнення судових вират у визначеному адвокатом розмірі як в суді першої так і апеляційної інстанцій, вказав що їх розмір є явно завищеним та неспівмірним.

Колегія суддів, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи, враховуючи, суть даного спору та складність справи, вважає, що розмір понесених позивачем у справі витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, слід зменшити до 10 000 грн, оскільки визначений адвокатом розмір є неспівмірним з обсягом наданих послуг. З наданого опису наданих послуг правової допомоги адвокатом Марцонем В.Б. явно видно завищення адвокатом витраченого часу на надання правової допомоги.

Крім того, враховуючи, що апеляційна скарга задоволена частково, а саме на 20,19%, тому з ТзОВ «Українські Фінансові Операції» на користь апелянта підлягає стягненню 2019 грн ( 10 000х20,19%) витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 червня 2026 року змінити в частині стягнення процентів та судового збору, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Глибочицька,40, код ЄДРПОУ 40966896) заборгованість за кредитним догором в сумі 16 907,60 грн, яка складається з 4915 заборгованість за основним боргом, 11 992,60 грн – заборгованість за нарахованими процентами за період з 01.09.2024 року по 01.06.2025 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Глибочицька,40, код ЄДРПОУ 40966896) 2124,86 грн судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн..

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Глибочицька,40, код ЄДРПОУ 40966896) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) 1007,88 грн судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги, та 2019 грн витрат на професійну правничу допомогу надану в суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 жовтня 2026 року.

Судді А.М. Костенко

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк