Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №587/2041/26 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум.Суми

Справа №587/2041/26

Номер провадження 22-ц/816/2749/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Щербаченко М. В. (суддя-доповідач), суддів Собини О. І. , Сізова Д. В. , розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом БРУХНОМ Валентином Сергійовичем, на рішення Сумського районного суду Сумської області від 03 липня 2026 року у складі судді Гончаренко Л.М., ухваленого в м. Суми,

у цивільній справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У травні 2026 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (далі – ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ») звернулося до суду з указаним позовом.

Позов мотивований тим, що 27.12.2019 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладений Договір про споживчий кредит № 1967647 в електронній формі, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 12 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором. ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі шляхом безготівкового переказу коштів на рахунок відповідача. У свою чергу відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання.

27.03.2020 між первісним кредитором та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладений договір відступлення права вимоги № 49-МЛ, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги, в тому числі до відповідача за указаним кредитним договором.

Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 41 040 грн 00 коп., з яких: за сумою кредиту – 12 000 грн; за сумою відсотків – 21 600 грн 50 коп.; за комісією – 1440 грн; заборгованість по штрафах/пені – 6000 грн.

Позивач надіслав відповідачу письмову претензію про погашення кредитної заборгованості № 19581704/2898 від 01.04.2026.

Посилаючись на указані обставини, Товариства просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1967647 від 27.12.2019 в сумі 41 040 грн 00 коп. та судові витрати.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 03 липня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за договором про споживчий кредит № 1967647 від 27.12.2019 у сумі 25 200 грн, вирішено питання розподілу судових витрат, в задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вважав наявними підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача як набувача права вимоги до цього боржника на підставі Договору відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27.12.2019 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованості за кредитом № 1967647 від 27.12.2019. за кредитом 12 000 грн, заборгованість за відсотками 7200 грн та 6000 грн заборгованість за штрафом (пенею).

Водночас щодо вимоги про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, суд, застосувавши правило contra proferentem та приписи частини 8 статті 18 Закону України «Про споживчий кредит», визначив до стягнення заборгованість за відсотками, нарахованими в межах 30-денного строку кредитування у розмірі 7200 грн. Стосовно вимоги щодо комісії у розмірі 1440 грн суд вважав відсутніми підстави для її стягнення, оскільки на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця не звертався.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

04 серпня 2026 року ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» подало апеляційну скаргу в електронній формі, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення Сумського районного суду Сумської області від 03 липня 2026 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що нарахування заборгованості здійснювалось відповідно до умов кредитного договору. Оскільки відповідач продовжив користуватись кредитними коштами після строку, визначеного в п. 1.4 кредитного договору, тому була застосована пролонгація на стандартних базових умовах, передбачена п. 2.2.3 договору, відповідно строк кредитування було продовжено на 60 днів. Отже, 7200 грн відсотків нараховано за початковий період (30 днів) та 14 400 грн відсотків - за 60 днів.

Крім того, зазначає, що сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором №1967647 від 27.12.2019 були передані позивачеві від первинного кредитора ТОВ «МІЛОАН» згідно договору відступлення вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020. Після отримання права вимоги до відповідача позивачем жодних нових сум щодо стягнення заборгованості не нараховувалося.

05 серпня 2026 року адвокат Брухно В.С. в інтересах ОСОБА_2 через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» подав апеляційну скаргу в електронній формі, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Сумського районного суду Сумської області від 03 липня 2026 року скасувати в частині стягнення процентів за користування кредитом у сумі 7200 грн та штрафу (пені) у сумі 6000 грн і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог; змінити рішення в частині загального розміру заборгованості, визначивши до стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором 12 000 грн; зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції до 2000 грн; змінити рішення суду в частині розподілу витрат відповідача, стягнувши з позивача на користь відповідача 5307 грн 02 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції; стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у сумі 6000 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що текст рішення містить чисельні внутрішні суперечності та фрагменти, які об`єктивно стосуються іншої справи. Витрати відповідача на правничу допомогу судом взагалі не оцінювалися. Мотивувальна частина рішення сформована шляхом механічного перенесення тексту з іншого судового рішення без співвіднесення його з матеріалами цієї справи. Суд не навів жодного мотиву відхилення ключових доводів відзиву – про недоведеність умов щодо ціни договору приєднання з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, про відсутність будь-якого розрахунку неустойки та про неспівмірність заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.

Стягнення 6000 грн штрафу (пені) є безпідставним, оскільки розрахунку немає, а мотиви суду не стосуються предмета доказування. Суд не застосував закон, який підлягав застосуванню, та окрім того, не застосував норму, яка прямо звільняє позичальника від сплати неустойки за спірний період. У разі, якщо апеляційний суд визнає підстави для стягнення неустойки доведеними, заявник просить зменшити її розмір на підставі частини третьої статті 551 ЦК України з огляду на її явну неспівмірність із розміром порушеного зобов`язання та майновий стан відповідача.

Стягнення процентів у розмірі 7200 грн вважає необґрунтованим. Заперечує, що умови щодо ціни договору (розмір процентів, комісії та порядок їх нарахування) є належно погодженими та доведеною складовою договору. Позивач не надав доказів, які б підтверджували цілісність та незмінюваність тексту електронного документа, наданого суду у вигляді роздруківки. Суд не оцінив довід про несправедливість самої умови про оплату за кредит.

Обсяг відступленого позивачеві права вимоги не доведений. Заявник не визнає обсяг переданого права вимоги у частині процентів та неустойки. Сам реєстр боржників суду не наданий, а витяг сформований позивачем в односторонньому порядку, доказів оплати відступленого права матеріли справи не містять.

Розподіл судових витрат здійснено з порушенням статей 137, 141 ЦПК України. Клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на правничу допомогу не розглянуто, а щодо витрат позивача суд взагалі не навів жодного мотиву.

Судове рішення місцевого суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в апеляційному порядку не оскаржується та відповідно в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Учасники справи відзиви на апеляційні скарги не подавали, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

27.12.2019 відповідач на сайті miloan.ua заповнив анкету-заяву на кредит № 1967647, яка містить його персональні дані. В заяві просив надати йому кредит в сумі 12 000 грн зі строком кредиту 30 днів з 27.12.2019, дата повернення кредиту 26.01.2020, сума до повернення 20 640 грн 00 коп. Складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту 1440 грн, нараховується одноразово за ставкою 12% від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом 7200 грн 00 коп., нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

27.12.2019 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладений договір про Кредитний договір № 1967647 (індивідуальна частина) в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Сума кредиту становить 12 000 грн. Кредит надається строком на 30 днів з 27.12.2019. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 26.01.2020.

Згідно з п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту - 1440 грн, яка нараховується за ставкою 12% від суми кредиту одноразово.

Проценти за користування кредитом 7200 грн 00 коп., які нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3 цього договору (п. 1.6 договору).

Відповідно до п. 2.2.3. проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 Договору (за умовами акцій, програм лояльності тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п. 1.4 продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинено або припинено товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням товариства.

Умовами п. 2.3 Договору передбачена можливість пролонгації строку кредитування.

Відповідно до п. 4.1 договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник, починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п. 1.4 цього договору з урахуванням угод про продовження строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь товариства пеню у розмірі 2,0% від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50% від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

Указаний договір відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором V97087 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 6).

Додаток № 1 до указаного кредитного договору містить Графік платежів (а.с. 6 – на звороті).

Відповідно до платіжного доручення № 13026208 від 27.12.2019 первісний кредитор перерахував ОСОБА_2 кошти в сумі 12 000 грн на картку НОМЕР_1 згідно договору №1967647.

Крім того, обставина отримання відповідачем указаних коштів підтверджується інформацією АТ «ОЩАДБАНК» та меморіальним ордером № 2894308419 від 29.12.2019 про перерахування 12 000 грн ОСОБА_3 (а.с. 30-31).

27.03.2020 між ТОВ «МІЛОАН» (кредитор) та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (новий кредитор) укладений договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ, відповідно до умов якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).

Відповідно до п. 6.2.3 договору відступлення прав вимоги права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

При цьому виконання новим кредитором та кредитором умов, що визначені цим пунктом є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається.

Позивачем надано платіжну інструкцію № 17922 від 27.03.2020 про сплату на користь ТОВ «МІЛОАН» 3 201 648 грн 48 коп. плати за відступлення права вимоги згідно указаного договору № 49-МЛ від 27.03.2020.

З Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020 убачається, що позивач набув право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 1967647 від 27.12.2019, загальний розмір заборгованості – 41 040 грн 00 коп., залишок тіла кредиту – 12 000 грн, залишок по відсотках – 21 600 грн, залишок по комісії – 1440 грн, заборгованість по штрафах/пені – 6000 грн.

Позивач як новий кредитор надіслав претензію від 01.04.2026 за № 19581704/2898, адресовану відповідачу, про погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 41040 грн.

З виписки з особового рахунка за кредитним договором № 1967647 від 27.12.2019 убачається, що заборгованість відповідача за указаним кредитним договором станом на 14.04.2026 складає 41 040 грн, з яких: 12 000 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 1440 грн – прострочена заборгованість за комісіями – 1440 грн; 21 600 грн - прострочена заборгованість за відсотками; 6000 грн - заборгованість по штрафам/пені.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні установлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

З матеріалів справи установлено, що кредитний договір № 1967647 між первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладений 27.12.2019 в електронній формі та підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».

Сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо строку кредитування та відсотків за користування кредитом, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, який ОСОБА_2 підписав в електронному вигляді.

Указаний договір відповідно до вимог статті 628 ЦК України є обов`язковим до виконання кредитором та позичальником.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України)

Оскільки між первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 27.03.2020 року укладений Договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ, тому відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-80, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та представника ОСОБА_2 – адвоката Брухна В.С. указаний висновок апеляційного суду не спростовують, зважаючи на такі мотиви.

У цій справі відповідач обставину укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів не заперечує, заборгованість за тілом кредиту в розмірі 12 000 грн 00 коп. визнає.

Позиція апеляційного суду в контексті доводів апеляційної скарги відповідача щодо відсутності доказів погодження сторонами кредитного договору умов щодо ціни договору.

Як вже зазначалося вище, кредитний договір № 1967647 між первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладений 27.12.2019 в електронній формі та підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію». Сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо строку кредитування та відсотків за користування кредитом, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, який ОСОБА_2 підписав в електронному вигляді.

Таким чином, підписавши кредитний договір № 1967647, електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідач погодився на умови кредитування, які безпосередньо визначені самим кредитним договором, зокрема: сума кредиту 12 000 грн, строк кредитування - 30 днів; проценти за користування кредитом 7200 грн 00 коп., які нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; пеня у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, розмірі 2,0% від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50% від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим договором тощо.

З огляду не встановлені обставини справи відсутні підстави вважати, що сторонами кредитного договору не була погоджена ціна договору, встановлена, зокрема у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами та неустойки за порушення зобов`язання.

Позиція апеляційного суду щодо розміру заборгованості зі сплати відсотків.

Як вже зазначалося вище, пунктом 1.5.2 договору № 1967647 передбачена умова про сплату процентів за користування кредитом протягом строку кредитування (30 днів) 7200 грн 00 коп., які нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Зважаючи на зазначені умови пункту 1.5.2 кредитного договору та відсутність доказів внесення відповідачем коштів на оплату зобов`язань за відсотками в сумі 7200 грн 00 коп. за період з 27.12.2019 по 26.01.2020, місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для їх стягнення на користь позивача.

Водночас позивач просить стягнути з відповідача відсотки за період після 26.01.2020 року, тобто після настання строку повернення кредиту, визначеного пунктом 1.4 договору, в сумі 14400 грн 00 коп., які нараховані за 60 днів за ставкою 2 % на день.

Відповідно до пункту 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені пунктом 2.2.3 цього договору.

«Відповідно до пункту 2.2.3 договору проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 Договору (за умовами акцій, програм лояльності тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п. 1.4 продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинено або припинено товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням товариства.»

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 звернула увагу, що для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року в справі № 146/1094/21 (провадження № 61-8990св22)).

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23).

Застосувавши частину восьму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та принцип contra proferentem, суд першої інстанції правильно вказав, що указана умова щодо сплати відсотків, передбачена п. 2.2.3 є двозначною та нечіткою, та такою, що передбачає декілька варіантів тлумачення, що зумовлює необхідність її тлумачення на користь споживача (позичальника).

Пункт 2.2.3 кредитного договору № 1967647 від 27 грудня 2019 року не містить чіткого та однозначного визначення правової природи процентів, передбачених пунктом 1.6 договору, які нараховуються після закінчення погодженого сторонами 30-денного строку кредитування, а також не встановлює зрозумілого та однозначно визначеного періоду їх нарахування.

Так, відповідно до пункту 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, а особливості нарахування процентів визначені пунктом 2.2.3 договору. Останній передбачає нарахування процентів за цією ставкою протягом усього строку фактичного користування кредитом, у тому числі після настання визначеної договором дати його повернення, якщо позичальник продовжує користуватися кредитними коштами. Водночас у цьому ж пункті зазначено, що в разі невиконання позичальником обов`язку своєчасно повернути кредит та сплатити всі платежі проценти за базовою ставкою продовжують нараховуватися протягом 60 днів, після чого кредитодавець може зупинити або припинити їх нарахування в односторонньому порядку, а надалі — відновити його.

Отже, наведене формулювання допускає різні за правовою природою тлумачення процентів, передбачених пунктом 1.6 договору. З одного боку, їх нарахування пов`язане з фактичним користуванням позичальником кредитними коштами, що дає підстави розглядати їх як плату за користування кредитом. З іншого боку, положення пункту 2.2.3 пов`язує нарахування цих процентів із невиконанням позичальником обов`язку своєчасно повернути кредит та сплатити належні платежі, тобто з порушенням строку виконання зобов`язання. За такого викладення умов договору споживач не може однозначно встановити, чи є проценти після закінчення строку кредитування платою за правомірне користування кредитними коштами, чи вони фактично покликані компенсувати кредитодавцеві наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Нечіткість договірного регулювання посилюється тим, що пункт 2.2.3 не визначає однозначно кінцевого строку нарахування процентів. Згадка про їх нарахування протягом 60 днів поєднана з правом кредитодавця в односторонньому порядку зупиняти, припиняти та відновлювати таке нарахування без погодження з позичальником. У результаті загальний період, протягом якого проценти можуть нараховуватися, залежить не лише від поведінки позичальника, а й від одноосібного рішення кредитодавця, тоді як чітких критеріїв реалізації цього права та зрозумілого для споживача механізму визначення остаточної суми процентів умова не містить.

Оскільки умови договору розроблені кредитодавцем саме на кредитодавця покладається ризик недостатньої чіткості її формулювання. Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» указаних висновків суду не спростовують.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром заборгованості за відсотками, нарахованими в межах 30-денного строку кредитування, у розмірі 7200 грн. та відсутністю підстав для стягнення відсотків нарахованих після 26.01.2020 року.

Позиція апеляційного суду щодо стягнення неустойки

Право на нарахування неустойки (пені) передбачено п. 4.1 кредитного договору у розмірі 2% від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, проте не більше 50% від загальної суми кредиту.

У цій справі у відповідача прострочення зобов`язання виникло, починаючи з 27.01.2020. З огляду на передбачений п. 4.1 розмір та порядок нарахування неустойки, первісний кредитодавець, нарахував неустойку у розмірі 6000 грн за 25 днів прострочення зобов`язання, тобто по 20.02.2020 включно у максимальному розмірі.

Розмір неустойки не перевищує 50 відсотків вартості кредиту, тобто узгоджується з вимогами Закону «Про захист прав споживачів». Крім того, неустойка нарахована до початку дії карантину, встановленого 12 березня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року, тому положення пункту 15 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо звільнення позичальника від її сплати не підлягають застосуванню.

Доводи відповідача про наявність підстав для зменшення розміру неустойки на підставі положень статті 551 ЦК України, колегія суддів також відхиляє, з огляду на такі мотиви.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки. Такий підхід є усталеним у судовій практиці Оскільки розмір неустойки, який підлягає стягненню з відповідача (6000 грн 00 коп.) не перевищує розмір заборгованості за кредитним договором (12 000 грн + 7200 = 19 200 грн), тому підстав для зменшення її розміру на підставі статті 551 ЦК немає.

Позиція апеляційного суду щодо наявності підстав для стягнення комісії

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У справі, яка переглядається установлено, що умовами пункту 1.5.1 кредитного договору від 27.12.2019 як складова витрат позичальника за кредитом передбачена комісія за надання кредиту в сумі 1440 грн 00 коп., яка нараховується за ставкою 12% від суми кредиту одноразово.

Аналіз пункту 1.5.1 указаного Договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з наданням кредиту, які надаються позичальнику та за які кредитодавцем встановлена комісія у розмірі 12% від суми кредиту одноразово. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Зважаючи на викладене, положення пункту 1.5.1 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для її стягнення.

Наявність в тесті рішення описок не є підставою для зміни чи скасування судового рішення, оскільки вони можуть бути усунуті в порядку, передбаченому статтею 269 ЦПК України.

Доводи сторони відповідача про не доведення позивачем набуття права вимоги до нього за кредитним договором № 1967647 в частині права вимоги за відсотками та неустойкою апеляційний суд відхиляє зважаючи на такі мотиви.

Позивачем надано договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020, укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», Акт приймання-передачі Реєстру боржників від 27.03.2020 до указаного договору відступлення прав вимоги, платіжну інструкцію № 179922 від 27.03.2020 про сплату за цим договором, Витяг з реєстру боржників.

Сам Витяг з реєстру боржників, що є додатком до договору відступлення прав вимоги, містить відомості саме про договір, укладений відповідачем, тобто містить необхідну індивідуалізацію його зобов`язання серед сукупності переданих вимог із зазначенням усіх складових заборгованості у тому числі за відсотками та неустойкою.

Зазначення місцевим судом в оскаржуваному рішенні дати Договору відступлення прав вимоги «26.12.2019 року» поряд із правильною датою цього Договору від 27.03.2020, який доданий позивачем до позову не є підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, оскільки це має характер очевидної помилки, яку можна виправити у порядку визначеному статтею 269 ЦПК України, і яка на правильні висновки суду про перехід права вимоги до відповідача від первісного кредитора до позивача не впливає.

Щодо доводів представника ОСОБА_2 – адвоката Брухна В.С. стосовно незгоди з визначним судом розміром витрат сторін на професійну правничу допомогу

Частиною третьою статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до третьої та четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).

За обставин цієї справи витрати в суді першої інстанції на професійну правничу допомогу понесені позивачем у розмірі 8000 грн та відповідачем у розмірі 7500 грн відповідають указаним критеріям, тому суд першої інстанції розподілив витрати сторін на професійну правничу допомогу відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Підстав для зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу не установлено.

Отже, наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційних скарг за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення в оскаржуваних частинах слід залишити без змін.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційні скарги залишені апеляційним судом без задоволення, то відсутні підстави для відшкодування заявникам апеляційних скарг судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг.

Керуючись вимогами статей 141, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом БРУХНОМ Валентином Сергійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 03 липня 2026 року в оскаржуваних частинах залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач М. В. Щербаченко

Судді О. І. Собина

Д. В. Сізов