Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №587/4470/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №587/4470/25Головуючий у суді 1-ї інстанції - Вортоломей І. Г.

Номер провадження 33/816/584/26Суддя-доповідач Філонова Ю. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,за участі захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Шевченка Д. С., розглянувши у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Сумського районного суду Сумської області від 23 вересня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого АДРЕСА_1 , військовослужбовця

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік.

Постановлено стягнути зі ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн 60 коп.

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 23 вересня 2025 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік, за те, що 13 вересня 2025 року о 08 год 20 хв. в с. Симонівка, дорога Н-07 Київ-Суми-Юнаківка 318 км ОСОБА_1 керував автомобілем КІА SORENTO, державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці дорожньо-транспортної пригод за допомогою газоаналізатору Алкотестер Драгер 6810, результат огляду становить 1,42% проміле. Тест номер 2052 від 13 вересня 2025 року. Від керування транспортним засобом відсторонено шляхом евакуювання транспортного засобу на місце ремонту. Зафіксовано на портативний відеореєстратор НПУ ВМ00112, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9А ПДР України, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, 13 вересня 2025 року о 08 год 20 хв. в с. Симонівка, дорога Н-07 Київ-Суми-Юнаківка 318 км ОСОБА_1 керував автомобілем КІА SORENTO, був не уважним, не стежив за зміною дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати керований ним транспортний засіб, в результаті чого допустив виїзд керованого ним транспортного засобу на колону для зустрічного руху, де відбулося зіткнення з автомобілем Фіат Добло, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 з подальшим виїздом за ліву межу проїзної частини з перекиданням, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні ушкодження. Тілесних ушкоджень не отримано, чим порушив вимоги п. 2.3Б, 11.3 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 23 вересня 2025 року, справу закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративних правопорушень.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи.

Як вказує апелянт, суд першої інстанції належним чином не з`ясував обставини справи, розглянувши її поверхнево через те, що викладені в постанові висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи та не відповідають фактичним обставинам справи.

Окрім цього, апелянт звертає увагу на те, що не знайомий з матеріалами справи, а тому позбавлений можливості подати апеляційну скаргу та викласти в скарзі мотиви незгоди з таким рішенням суду. Тому вказана апеляційна скарга подається для дотримання строків, передбачених ст. 294 КУпАП щодо реалізації права на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції в 10-денний строк, а тому її буде доповнено в максимально короткі строки із викладенням мотивів та доказів незаконності.

Однак, доповнення до апеляційної скарги апелянтом ОСОБА_1 так подано і не було.

У свою чергу, захисник Шевченко Д. С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав клопотання, в якому просить закрити справу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Також захисник Шевченко Д.С. подав клопотання, в якому просить у разі визнання ОСОБА_1 винним в інкримінованому йому діянні застосувати за аналогією закону ст. 69 КК України і не призначати йому покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на один рік, тим самим змінивши оскаржувану постанову.

Крім цього, захисник Шевченко Д.С. подав клопотання, в якому вказуває, що: огляд військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведений з істотним порушенням Порядку №32 та вимог ст. 266-1 КУпАП; враховуючи те, що ОСОБА_1 на даний час перебуває на військовій службі, тобто виконує обов`язки військової служби та є спеціальним суб`єктом, його повинні були кваліфікувати за спеціальною нормою ч.3 ст. 172-20 КУпАП, а не за загальною; ОСОБА_1 не має правового статусу водія, оскільки керування транспортним засобом не зафіксовано, а отже він не є суб`єктом адміністративного правопорушення в розумінні ст. 130 КУпАП; працівниками поліції не повідомлено ОСОБА_1 про наявність конкретних ознак сп`яніння.

Також захисником Шевченком Д.С. подані клопотання: про визнання наявних відеозаписів недопустимими та неналежними доказами і не приймати їх при ухваленні судового рішення по справі; про визнання процедури огляду на встановлення стану сп`яніння такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, а її результати – недійсними; про визнання протоколу про адміністративне правопорушення та всіх похідних від нього матеріалів недопустимими доказами.

Окрім цього захисник Шевченко Д.С. подав клопотання, в яких просить:

- викликати для надання роз`яснень поліцейських ВП № 4 (м. Суми) СРУП ГУНП в Сумській області Рагуліна С. Ю. та Чернова С. О.;

- витребувати з ВП № 4 (м. Суми) СРУП ГУНП в Сумській області інформацію стосовно приладу вимірювальної техніки, за допомогою якого пропонувався огляд ОСОБА_1 ;

- витребувати з ВП № 4 (м. Суми) СРУП ГУНП в Сумській області документи на запитуваний прилад у виді сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, позицію захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Шевченка Д. С., який вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124, ч. 1 ст. 130, КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 452444 від 13 вересня 2025 року, складеного відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- рапортом поліцейського ВП №4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області грпп Чернова С. О. від 13 вересня 2025 року відповідно до якого останній доповідає про скоєння ДТП та встановлення у водія ОСОБА_1 стану алкогольного сп`яніння;

- роздруківкою зі спеціального технічного засобу газоаналізатора «Драгер» відповідно до якої у ОСОБА_1 встановлено стан алкогольного сп`яніння – 1,42 %, з результатами якого ОСОБА_1 погодився про що свідчить його підпис;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів відповідно до якого у ОСОБА_1 встановлено стан алкогольного сп`яніння – 1,42 % з результатами якого ОСОБА_1 був згодний, про що також свідчить його підпис;

- долученим до протоколу відеозаписом;

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 452460 від 13 вересня 2025 року, складеного відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 124 КУпАП;

- схемою наслідків дорожньо-транспортної пригоди від 13 вересня 2025 року, із зазначенням розташування транспортного засобу;

- письмовими поясненнями ОСОБА_3 ;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 ;

Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачений ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП. Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Що стосується клопотання захисника Шевченка Д. С. щодо закриття справи на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП, то апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.6 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення. Як вбачається з матеріалів справи, правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, вчинене ОСОБА_1 13 вересня 2025 року, а адміністративне стягнення накладене постановою Сумського районного суду Сумської області від 23 вересня 2025 року, тобто в межах строку притягнення до відповідальності. Підстав для закриття провадження по справі на підставі ч.6 ст.38 КУпАП апеляційний суд не вбачає.

Що стосується доводів захисника про застосування у даному випадку аналогії права з призначенням ОСОБА_1 адміністративного стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами, то апеляційний суд зауважує, що такі доводи, у даному випадку, є безпідставними, з врахуванням наступного.

Так, відповідно ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

У свою чергу, ЄСПЛ, дійсно, неодноразово звертав увагу на недосконалість законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11 жовтня 2011 року (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним, поширивши тим самим певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30 січня 2015 року у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03).

При цьому, виходячи із системного аналізу законів України, в тому числі і КУпАП, а також усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення питання накладення на особу адміністративного стягнення, гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не поширюються, оскільки прогалини у законодавстві України про адміністративні правопорушення у цій сфері немає, і про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання мова не йде, що у свою чергу не надає можливості застосувати аналогію закону, як просить захисник у поданій апеляційній скарзі.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП чітко визначено, що на осіб, які дане правопорушення вчинили, накладається штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

За встановлених обставин винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення на останнього було вірно накладено суддею з врахуванням діючого законодавства, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, яке є безальтернативним.

Щодо доводів захисника про те, що огляд військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведений з істотним порушенням Порядку №32 та вимог ст. 266-1 КУпАП, апеляційний суд зазначає наступне.

За змістом ст. 266-1 КУпАП огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Відповідно до ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Як було встановлено, у даному випадку військовослужбовець ОСОБА_1 був зупинений 13 вересня 2025 року о 08 год 20 хв. в АДРЕСА_2 км, з ознаками алкогольного сп`яніння, тобто поза межами території будь-якої військової частини.

У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Даний порядок визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому, при проведенні огляду військовослужбовця водія, таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія представника військової служби правопорядку не повинні запрошувати.

Також є безпідставними посилання захисника про те, що дії ОСОБА_1 неправильно кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він являється військовослужбовцем, а тому їх слід було кваліфікувати за ст.172-20 КУпАП, з огляду на таке. Так, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду. Тобто, відповідно до диспозиції ст. 172-20 КУпАП, об`єктом правопорушення є порядок проходження військової служби, а об`єктивна сторона складу діяння, - складається із вищезазначених самостійних альтернативних діянь. Суб`єктом цього проступку є військовослужбовець. Разом з тим, ч.1 ст.130 КУпАП передбачає зокрема відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Отже, об`єктом такого правопорушення, окрім іншого, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об`єктивна сторона, відповідно до диспозиції цієї норми закону, полягає окрім іншого в діях особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння. Суб`єктом проступку є водій транспортного засобу. Аналіз вищенаведених норм закону та встановлених обставин справи приводить до висновку, що ОСОБА_1 під час зупинки поліцейськими перебував в статусі водія транспортного засобу, тобто є суб`єктом правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.130 КУпАП, а тому його дії працівниками поліції правильно було кваліфіковано за цією нормою закону.

Крім того, прохаючи про визнання наявних відеозаписів недопустимими та неналежними доказами, захисник не вказує, що саме свідчить про те, що здійснений він був з порушенням ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» чи «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», порушення ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» чи «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» і не надає доказів на підтвердження того, що даний відеодоказ було спотворено, змонтовано чи сфальсифіковано, а тому підстави для задоволення вказаного клопотання відсутні.

Щодо доводів захисника про визнання процедури огляду на встановлення стану сп`яніння такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, а її результати – недійсними, то суд оцінює ці доводи критично та відхиляє їх з огляду на таке.

Так, із досліджених матеріалів справи, зокрема відеозаписів із нагрудної відеокамери поліцейського вбачається, що процедура огляду водія ОСОБА_1 проведена згідно вимогам Інструкції.

Після проведення огляду інспектор поліції у присутності водія озвучив та продемонстрував цифровий результат тесту – 1,42 проміле. При цьому водій ОСОБА_1 не висловлював жодних зауважень щодо нерозуміння суті процесу чи показників приладу, після чого власноруч підписав роздруківку результату тестування на алкоголь за допомогою газоаналізатора, акт огляду на стан сп`яніння та протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог статті 266 КУпАП та приписів Розділу ІІ Інструкції, огляд на місці зупинки проводиться з добровільної згоди водія. У разі незгоди особи з результатами такого тестування, огляд обов`язково проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я.

Оскільки водій усно та письмово підтвердив свою згоду з результатом огляду на місці зупинки транспортного засобу й не вимагав направлення до медичного закладу, що також підтверджується безперервним відеозаписом, процедура фіксації правопорушення вважається належною, законною та завершеною.

Перевіряючи доводи захисника про визнання протоколу про адміністративне правопорушення та всіх похідних від нього матеріалів недопустимими доказами, суд апеляційної інстанції зазначає, що складений стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення повністю відповідає вимогам статті 256 КУпАП.

У протоколі чітко зазначено дату і місце його складання, посаду, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Окрім того, як вбачається з протоколу та відеозапису даний протокол був підписаний водієм ОСОБА_1 особисто, що підтверджує факт його ознайомлення зі змістом документа, реалізацію права на висловлення власної позиції та відсутність будь-яких процесуальних заперечень на момент його складання.

За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення оформлений у повній відповідності до норм чинного законодавства, є належним, допустимим та достовірним доказом у розумінні статті 251 КУпАП, який у сукупності з іншими матеріалами справи беззаперечно підтверджує вину водія у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

При цьому, саме з врахуванням того, що у даній справи достатньо належних та допустимих доказів, яким суддею суду першої інстанції була надана вірна правова оцінка та якими підтверджено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачав підстав: викликати для надання роз`яснень поліцейських ВП № 4 (м. Суми) СРУП ГУНП в Сумській області Рагуліна С. Ю. та Чернова С. О.; витребувати з ВП № 4 (м. Суми) СРУП ГУНП в Сумській області інформацію стосовно приладу вимірювальної техніки, за допомогою якого пропонувався огляд ОСОБА_1 ; витребувати з ВП № 4 (м. Суми) СРУП ГУНП в Сумській області документи на запитуваний прилад у виді сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. А тому, у задоволенні вказаних клопотань захисника, слід відмовити.

За таких обставин, всупереч доводів апелянта, апеляційний суд вважає оскаржувану постанову законною, обґрунтованою та вмотивованою, не вбачає підстав для її скасування, а тому, вказане рішення судді суду першої інстанції слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 23 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.