Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №591/8423/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/8423/26Головуючий у суді 1-ї інстанції - Ковтун О.М.

Номер провадження 33/816/1457/26Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 172-20 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 591/8423/26 за апеляційною скаргою захисника ЮШКЕВИЧ Є. Ю. на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 23.07.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1

визнаний винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

захисника – адвоката Юшкевич Є. Ю.,

установив:

У поданій апеляційній скарзі захисник ЮШКЕВИЧ Є. Ю. просить скасувати постанову судді, а провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу правопорушення в діях ОСОБА_2 , оскільки в протоколі не зазначений час його складання, описані в протоколі ознаки сп`яніння не відповідають закону, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази доведеності вини ОСОБА_2 , а також відсутні докази того, що саме під час виконання службових обов`язків він знаходився в стані алкогольного сп`яніння.

Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 23.07.2026 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді арешту з утриманням на гауптвахті строком 10 діб.

Згідно постанови судді, водій ІІ категорії гаража СГЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_2 09.07.2026 близько 09:00 за місцем дислокації сектору господарського забезпечення був виявленим головним інженером з явними ознаками алкогольного сп`яніння (характерний запах, невпевнені рухи, незв`язна мова). Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду, з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду особи № 1738, складеному о 09:25 09.07.2026, ОСОБА_2 на момент обстеження перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Вислухавши доводи захисника Юшкевич Є. Ю., яка підтримала свою апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення № 1-АП від 10.07.2026 (а. с. 1-3), суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку, що водій ІІ категорії гаража СГЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння за місцем дислокації сектору господарського забезпечення, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та, крім протоколу, об`єктивно підтверджується наявними у справі доказами, а саме:

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 10.07.2026 (а. с. 4-5), згідно яких останній проходив військову службу в СБУ і 08.07. та 09.07.2026 вжив спиртні напої з нагоди дня народження, після чого допустив виконання обов`язків військової служби та появу за місцем тимчасової дислокації підрозділу в нетверезому стані. Йому було запропоновано пройти медичний огляд на стан сп`яніння, на що він дав згоду;

- письмовими поясненнями головного інженера СГЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_3 (а. с. 6-7), згідно яких зранку о 09:00 09.07.2026 він виявив водія ОСОБА_2 з ознаками алкогольного сп`яніння, про що він повідомив співробітника внутрішньої безпеки. ОСОБА_2 було запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що останній погодився. Медичний огляд ОСОБА_2 був проведений в закладі охорони здоров`я у присутності співробітників СБУ. В ході обстеження було установлено, що ОСОБА_2 знаходився у стані алкогольного сп`яніння, про що був виданий відповідний висновок;

- довідкою ВКЗ УСБУ в Сумській області про знаходження ОСОБА_2 09.07.2026 під час виконання службових обов`язків водія СГЗ УСБУ (а. с. 10);

- висновком закладу охорони здоров`я від 09.07.2026 (а. с. 12) про перебування ОСОБА_2 на момент огляду в стані алкогольного сп`яніння.

Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідка ОСОБА_3 на предмет їх достовірності та допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, оскільки ці письмові пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об`єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що цей свідок, будучи повідомленим в установленому законом порядку про час і місце розгляду справи, не спростував перед судом у будь-який спосіб викладені ним у їх письмових поясненнях обставини, що не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з`являються у судове засідання і надані ним раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і пп. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у справі мали місце достатні урівноважуючи фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду. Письмові пояснення вказаної особи не є єдиним або ж вирішальним доказом для притягнення ОСОБА_2 до відповідальності, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винною, і лише об`єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності. При цьому сам ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненні правопорушення, надавши відповідні письмові пояснення (а. с. 4-5, 16).

Адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, крім іншого, настає за появу військовослужбовця на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або за виконання ним обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, вчинені в умовах особливого періоду.

Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами) в Україні введено воєнний стан, який був продовжений відповідними Указами Президента України і продовжував діяти на момент вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану»).

У свою чергу, особливий період – це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, ЗСУ, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Отже, встановлені обставини в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі підтверджують факт виконання військовослужбовцем ОСОБА_2 обов`язків військової служби у стані алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про відсутність у протоколі часу його складення, що унеможливлює встановлення дотримання 24 годинного строку його оформлення, передбаченого ст. 254 КУпАП, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, оскільки вони не відповідають вимогам законодавства України про адміністративні правопорушення.

Так, відповідно ч. 1-3 ст. 256 КУпАП, у протоколі зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до відповідальності. Особа, яка притягається до відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протокола.

Наявний у справі протокол про військове адміністративне правопорушення № 1-АП від 10.07.2026 ґрунтується на вимогах процесуальних норм закону, він складений уповноваженою на те особою з урахуванням приписів як ст. 256 КУпАП, так і «Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення», затвердженої наказом МОУ від 23.10.2021 № 329. При цьому викладена у протоколі суть вчиненого ОСОБА_2 правопорушення (об`єктивна сторона) охоплюється межами диспозиції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а внесені до протоколу відомості відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені доказами.

Необхідно зауважити, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, дійсно складається не пізніше 24-х годин, але з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення (ч. 1 ст. 254 КУпАП). Тобто, відлік 24-х годин починається виключно з моменту, коли уповноважена посадова особа виявила не лише саме порушення, а й особу, яка його вчинила за умови, якщо для цього є всі необхідні вихідні дані.

Істотних порушень вимог КУпАП, які б перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, та визнання наведеного вище протоколу недопустимим доказом апеляційним судом встановлено не було.

Є необґрунтованими та задоволенню не підлягають також доводи апеляційної скарги захисника про те, що огляд ОСОБА_2 на стан сп`яніння проведений в порушення вимог закону у відсутності 2-х свідків та відеофіксації цієї події, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 266-1 КУпАП та «Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ від 12.01.2024 № 32 (далі – Порядок).

Зокрема, військовослужбовці/військовозобов`язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби або перебувають на території в/ч (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають обов`язковому огляду, який проводиться:

- уповноваженою посадовою особою – на місці вчинення (виявлення) правопорушення, а у разі неможливості провести огляд на місці вчинення (виявлення) правопорушення – безпосередньо в органі управління, у в/ч (в установі, організації, на підприємстві, в закладі, підрозділі) з використанням спеціальних технічних засобів (засоби вимірювальної техніки, які відповідають законодавству, що містить вимоги до таких засобів) і тестів, які мають документ про відповідність;

- лікарем закладу охорони здоров`я, який пройшов спеціальну підготовку (п. 3, 5 Порядку).

Уповноважена посадова особа, яка проводить огляд, застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі неможливості застосування спеціальних технічних засобів відеозапису такий огляд проводиться у присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки особи, які перебувають у відносинах підлеглості з особою, стосовно якої проводиться огляд, або особи, щодо неупередженості яких є сумніви (п. 6 Порядку).

Проведення огляду військовослужбовця/військовозобов`язаного у закладі охорони здоров`я забезпечує уповноважена посадова особа, а лікар, що проводив у закладі охорони здоров`я огляд військовослужбовця/військовозобов`язаного, складає за його результатами акт медичного огляду та висновок (п. 10, 14 Порядку).

Таким чином, залучення свідків або відеофіксація події правопорушення є обов`язковими при проведенні огляду військовослужбовця/військовозобов`язаного виключно уповноваженою посадовою особою, про яку йдеться у абз. 2 п. 3 Порядку.

Як убачається з матеріалів справи, огляд ОСОБА_2 на стан сп`яніння проводила не уповноважена посадова особа УСБУ, а лікар, який і склав за результатами огляду відповідний висновок.

Той факт, що ОСОБА_2 09.07.2026 близько 09:00 знаходився за місцем тимчасової дислокації підрозділу сектору господарського забезпечення і безпосередньо виконував обов`язки військової служби, передбачені ч. 4 ст. 24 ЗУ від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу», підтверджується довідкою помічника начальника Управління (по РОС) – начальника ВКЗ УСБУ в Сумській області (а. с. 10) та письмовими поясненнями керівника підрозділу ОСОБА_3 (а. с. 6-7), а також не заперечується і самим ОСОБА_2 . При цьому сторона захисту не надала суду доказів на спростування цього факту, тобто доказів перебування військовослужбовця ОСОБА_2 09.07.2026 близько 09:00 поза межами військової служби (відпустка, тимчасова непрацездатність тощо), тому відповідні доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують і задоволенню не підлягають.

Твердження сторони захисту про неналежність, недостовірність, недопустимість і недостатність як доказів письмових пояснень ОСОБА_2 і ОСОБА_3 апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вказані особи не спростували їх перед судом у будь-який можливий спосіб, хоч особисто в судовому засіданні в судах першої та апеляційної інстанцій, хоч шляхом направлення своїх письмових заперечень. При цьому вказані письмові пояснення містять особисті підписи осіб.

Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення огляду ОСОБА_2 в закладі охорони здоров`я, то вони не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду. При цьому в межах даної справи апеляційний суд позбавлений можливості надавати будь-яку оцінку кваліфікації, компетенції й фаховій відповідності працівникам закладу охорони здоров`я вимогам професійних стандартів, так як відповідність таким вимогам засвідчують певні документи (диплом державного зразка про медичну освіту; сертифікат лікаря-спеціаліста, виданий вищим медичним навчальним закладом, закладом післядип¬ломної освіти III-IV рівнів акредитації; посвідчення про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії за спеціальністю тощо), а рішення про надання права на професійну діяльність в Україні таким особам ухвалює МОЗ, а сам ОСОБА_2 у передбачений законом спосіб дії працівників закладу охорони здоров`я, у тому числі і щодо складеного стосовно нього висновку, не оскаржив (п. 15 Порядку).

Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право на проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих держадміністрацій з урахуванням необхідності проведення такого огляду також і в районах ведення бойових дій (п. 9 Порядку).

Необхідно наголосити, що з`ясування певних питань у цій справі є вирішальним, але водночас апеляційний суд, хоч і має юрисдикцію розглядати як питання права, так і питання факту, але за власною ініціативою не може здійснювати пошук ключових доказів та використовувати їх у своєму рішенні, оскільки встановлені обставини можуть не тільки підтвердити висунуті стороною захисту аргументи, але і спростувати їх, тобто потенційно вони можуть завдати шкоди становищу особи, а тому, за відсутності звернення заінтересованої особи з проханням встановити певні факти чи зібрати конкретні докази, апеляційний суд обмежується дослідженням лише тих доказів, які були надані особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, та особою, щодо якої протокол складений, тому будь-яких порушень з боку уповноважених працівників закладу охорони здоров`я апеляційним судом виявлено не було.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП), тому послідовність викладення в диспозиціях наведених вище правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків.

Належна правова процедура – це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.

Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив будь-яких порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей чи допущення недоліків при складанні протоколу про адміністративні правопорушення (інших процесуальних документів) тощо, суддя повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень і недоліків на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні порушення/недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Здійснене судом дослідження зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння за місцем дислокації сектору господарського забезпечення, так як будь-який наявний у справі сумнів був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх доказів.

Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення – ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності та взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 23.07.2026 стосовно ОСОБА_4 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ЮШКЕВИЧ Є. Ю. на цю постанову – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Рунов