Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №946/3263/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1902/26

Справа № 946/3263/26

Головуючий у першій інстанції Бурнусус О.О.

Доповідач Киян Д. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Кияна Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Бойко К.Р.,

захисника – Корецької Л.А.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції між Одеським апеляційним судом та Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника Корецької Л.А., апеляційну скаргу захисника Корецької Любові Анатоліївни на постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02.09.2026, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Постановою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02.09.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у розмірі 17000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Крім того, оскарженою постановою з ОСОБА_1 стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Відповідно до оскарженої постанови, 01.05.2026 о 18 годині 16 хвилин в м. Ізмаїл, Болградське шосе, 22 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz С230, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, та вчинив правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП України.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник Корецька Л.А. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності у його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того просить врахувати долучену до матеріалів справи довідку від 20.10.2008 МСЕ-2006 №0004234362 Міністерства охорони здоров`я та соціального розвитку РФ, відповідно до якої ОСОБА_1 має інвалідність І групу безстроково та звільнити його від сплати судового збору.

В апеляційній скарзі захисник посилається на безпідставність зупинки транспортного засобу.

Також посилається на те, що відеозапис не підтверджує описані у протоколі ознаки наркотичного сп`яніння; працівники поліції не здійснювали належної перевірки реакції зіниць ОСОБА_1 на світло; ОСОБА_1 має інвалідність І групи, у зв`язку з чим йому складно пересуватися самостійно, тому працівники поліції мали забезпечити його доставлення до медичного закладу, чого не було вчинено з боку працівників поліції.

Зазначає, що ОСОБА_1 надавав пояснення, що його висловлювання було пов`язане саме із фактичними обставинами запропонованого способу проходження медичного огляду. Оскільки, якщо на думку працівників поліції особа перебуває у стані наркотичного сп`яніння, вона не може самостійно, на власному транспорті їхати до медичного закладу з метою проходження освідування на стан сп`яніння.

Крім того, суд не звернув уваги, що довідка про інвалідність була видана безстроково та до дати 01.12.2022, коли було прийнято Закон України №2783-ІХ, проте відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Заслухавши суддю-доповідача; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника Корецької Л.А., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; дослідивши матеріали адміністративної справи та долучені до справи докази; переглянувши відеозапис з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції; апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно із ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, наркотичного сп`яніння, повністю доведена та підтверджується належними доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №654701 від 01.05.2026; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду; диском з відеозаписами з нагрудної камери поліцейських.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи зазначені обставини, з метою перевірки доводів апеляційної скарги та прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, судом досліджені відеозаписи з нагрудних реєстраторів інспекторів патрульної поліції.

Слід зазначити, що відеозапис є об`єктивним доказом, оскільки унеможливлює суб`єктивне висвітлення поліцейським або іншими особами обставин справи.

Долучений до матеріалів справи відеозапис дозволяє об`єктивно встановити обставини справи та не викликає у апеляційного суду сумнівів щодо правильної ідентифікації особи водія.

Що стосується посилань захисника щодо безпідставної зупинки транспортного засобу, то суд апеляційної інстанції зазначає, що незгода водія з причиною зупинки транспортного засобу або його необізнаність щодо такої причини сама по собі не звільняє його від обов`язку виконати законну вимогу поліцейського про проходження огляду на стан сп`яніння.

Отже, сама по собі незгода водія з причиною зупинки транспортного засобу не свідчить про недоведеність факту відмови водія від проходження огляду та не зумовлює автоматичного визнання доказів недопустимими. Питання допустимості доказів підлягає вирішенню з урахуванням конкретних обставин справи та дотримання встановленого законом порядку їх отримання.

Крім того, відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» зупинка транспортного засобу здійснюється за наявності визначених законом підстав, а дії поліцейського можуть бути оскаржені в установленому законом порядку. Однак, з матеріалів справи не вбачається, що такі дії стороною захисту оскаржувались.

Водночас підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст.130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту відмови особи, яка керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду у встановленому законом порядку.

При цьому, ОСОБА_1 жодних заперечень під час складення протоколу щодо причин зупинки не висловлював.

Відеозаписом події також зафіксовано як внаслідок виниклої у поліцейських підозри щодо перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння, йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що відеозапис не підтверджує описані у протоколі ознаки наркотичного сп`яніння, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 266 КУпАП у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом першим Порядку він визначає процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-огляд), і проведення такого огляду.

Пунктом другим Порядку визначено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі- стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Суд апеляційної інстанції не може втручатися в аспекти внутрішнього переконання працівників поліції під час проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння в частині виявлення ознак такого сп`яніння, а тому посилання апелянта на те, що працівники поліції не здійснювали належної перевірки реакції зіниць ОСОБА_1 на світло є неспроможнім, та не спростовує факту відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Крім того, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначено, що ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (пункти три, чотири Інструкції).

Відповідно до приписів Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункти чотири, шість, вісім Порядку).

В свою чергу, п. 12 Розділу II Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що для покладення на водія обов`язку проходити огляд на стан, зокрема наркотичного сп`яніння, поліцейський повинен встановити наявність передбачених законом підстав вважати, що водій перебуває в цьому стані, а у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський повинен направити цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

З огляду за зміст складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, ознаками, які дали поліцейському підстави вважати, що він перебуває у стані наркотичного сп`яніння зазначено: сповільненість мови та розширені зіниці, що не реагують на світло.

Наведені у протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп`яніння також зафіксовано у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість від 01.05.2026.

Отже, враховуючи викладене, а також те, що єдиним способом підтвердження або спростування перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння є медичний висновок лікаря за результатами медичного огляду, від проходження якого він відмовився, тому апеляційний суд відхиляє доводи сторони захисту в частині не підтвердження ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 .

Слід зазначити, що сам по собі відеозапис не є єдиним доказом у справі, а підлягає оцінці в сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

Крім того, як вбачається з відеозапису, працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, водночас не вимагали від нього самостійно керувати транспортним засобом для прибуття до медичного закладу. За таких обставин посилання апелянта на обмежені можливості самостійного пересування та спосіб проходження огляду не спростовують правомірності дій працівників поліції та не ставлять під сумнів обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Як слушно зазначив суд першої інстанції, вимога поліцейського була чіткою, ясною та мала виключно одне її розуміння, а отже у ОСОБА_1 були відсутні підстави сприймати таку вимогу як вимогу самостійно пройти відповідний огляд.

Разом з тим, ОСОБА_1 на пропозицію проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився.

За наведених обставин апеляційний суд визнає наявні у справі докази належними та допустимими, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, отримані та досліджені в законний спосіб, та стосуються подій, які мали місце 01.05.2026 за участю ОСОБА_1 .

Вищевказані докази, поза розумним сумнівом доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Положеннями ст. 33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст.ст. 23, 33 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

Що стосується долученої до матеріалів справи довідки від 20.10.2008 МСЕ-2006 №0004234362 Міністерства охорони здоров`я та соціального розвитку РФ, відповідно до якої ОСОБА_1 має інвалідність І групу безстроково, у зв`язку з чим захисник просить звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

10 січня 2002 року Верховна Рада України дала згоду на приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (далі - Гаазька конвенція 1961 року). Гаазька конвенція 1961 року набрала чинності для України 22 грудня 2003 року і застосовується у відносинах з державами, що не висловили заперечень проти приєднання України до Конвенції.

Частинами 1, 2 статті 1 Гаазької конвенції 1961 року передбачено, що вона поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Відповідно до статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року (далі - Конвенція 1993 року), укладеної між державами - членами СНД, зокрема, Україною і російською федерацією, та ратифікованою Законом України № 240/94-ВР від 10 листопада 1994 року, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення; документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Разом з тим, 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».

Відповідно до вказаного Закону дію Конвенції 1993 року було зупинено у відносинах російською федерацією та республікою білорусь.

Це означає, що дія цієї Конвенції 1993 року, у тому числі, і статті 13, зупиняється щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених лише у двох країнах (російська федерація та республіка білорусь), незалежно від дати їх видачі, посвідчення.

Проте з дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05 жовтня 1961 року в м. Гаага. Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів» від 10 січня 2002 року № 2933-ІІІ Україна приєдналася до Конвенції, яка набрала чинності з 22 грудня 2003 року та залишається чинною у відносинах України з російською федерацією і республікою білорусь.

Отже, посилання захисника на те, що довідка про інвалідність була видана до початку повномасштабної збройної агресії рф та до зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах між Україною та рф, не є підставою для її прийняття без дотримання вимог, передбачених законодавством України для документів, виданих органами іноземної держави.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, апеляційний суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки постанова суду першої інстанції є законною, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись статтями 7, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Корецької Любові Анатоліївни – залишити без задоволення.

Постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02.09.2026, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Д.В. Киян