Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №521/8535/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1587/26

Номер справи місцевого суду: 521/8535/26

Головуючий у першій інстанції Передерко Д. П.

Доповідач Котелевський Р. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий – суддя Котелевський Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Тьосової Я.В.,

представника Одеської митниці Держмитслужби України – Ровенко Т.,

захисника – Шаврова І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Одеської митниці Держмитслужби України Бєлошицьої Л. на постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 16.06.2026 року, якою щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт гр. України № НОМЕР_1 , виданий 17.01.2018, орган що видав -2326,

закрито провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.470 МК України,

встановив:

Оскарженою постановою місцевого суду провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.6 ст.470 МК України закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись із постановою місцевого суду, представник Одеської митниці Держмитслужби Бєлошицька Л. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою громадянина Болгарії ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.6 ст.470 МК України та накласти на нього адміністративне стягнення відповідно до санкції зазначеної статті.

Доводи апеляційної скарги представник митниці обґрунтовує тим, що станом на 04.04.2026 року ОСОБА_1 не вивіз транспортний засіб за межі митної території України, починаючи з 22.08.2019 року, тобто з часу набрання законної сили нової редакції закону (ч.6 ст.470 МК України), пройшло більше 30 діб, тому в його діях вбачається склад адміністративного правопорушення.

Крім того представник митниці зазначає, що Закон від 08.11.2018 року №2612-VIII опублікований у газеті «Голос України» 24.11.2018 року і набрав чинності з наступного дня. При цьому, зміни до ст.470 України вступили в дію через 180 днів з дня, наступного за днем опублікування.

Законом від 16.11.2019 року №2725- VIII строк набрання чинності таких змін збільшено до 270 днів, тому редакція ч.6 ст.470 МК України є чинною з 22.08.2019 року.

Строк зворотного вивезення транспортного засобу за обставинами цієї справи сплинув 25.11.2018 року, тому з цього часу почалась бездіяльність ОСОБА_1 , яка утворює триваюче правопорушення, оскільки такі дії розпочинаються з початку вчинення таких дій і продовжуються до їх виявлення або припинення.

Заслухавши суддю-доповідача; представника Одеської митниці Ровенко Т., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; думку захисника Шаврова І., який заперечував проти її задоволення; дослідивши матеріали справи про порушення митних правил; перевіривши доводи апеляційної скарги; суд дійшов висновку про таке.

Порядок провадження у справах про порушення митних правил встановлений розділом ХІХ Митного кодексу України.

Згідно зі ст.486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.

Статтею 487 МК України передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст.494 МК України, про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Частиною 6 статті 470 МК України передбачена відповідальність, зокрема, за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку транзитних перевезень (доставки) транспортних засобів особистого користування більше ніж на тридцять діб.

Апеляційним судом встановлено, що 04.04.2026 року, о 22 год. 51 хв., у зону митного контролю пункту пропуску «Орлівка» митного поста «Придунайський» Одеської митниці прибув рейсовий автобус реєстраційний номер НОМЕР_2 , де в якості пасажира слідував громадянин України ОСОБА_1 , який прямував з України до Болгарії у приватних справах. До митного контролю ОСОБА_1 було подано закордонний паспорт НОМЕР_1 від 17.01.2018 року. Під час здійснення митних формальностей було проведено аналітично-перевірочні заходи з використанням баз даних, а саме: АСМО «Центр» та ЄАІС Держмитслужби України, внаслідок чого встановлено, що 15.11.2018 року, о 16:11:38 год через пункт пропуску «Малий Березний – Убля», Митний пост «Малий Березний» Закарпатської митниці ОСОБА_1 на митну територію України в митному режимі «транзит» було ввезено легковий автомобіль марки «NISSAN» моделі «PRIMERA», реєстраційний номерний знак Словацької Республіки НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер кузова № НОМЕР_4 . в митному режимі «транзит» з метою особистого користування, тобто оформлений із звільненням від сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів, лише з метою транзиту через митну територію України.

Статтею 95 Митного кодексу України встановлено, що строк транзитного переміщення для автомобільного транспорту становить 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Громадянин України ОСОБА_1 не надав до митного контролю та митного оформлення документи, що підтверджують сплату ним митних платежів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті при імпорті у разі ввезення транспортних засобів особистого користування. Відповідно до інформації, наявної в розділі «Заяви підприємств та осіб» програми АСМО «Інспектор» встановлено, що в період з 15.11.2018 року по 04.04.2026 року ОСОБА_1 не було надано до митних органів України відповідних документів, що підтверджують факт аварії, дії обставин непереборної сили чи протиправних дій третіх осіб, видані компетентними органами (установами) та засвідчені в установленому порядку.

Також була проведена перевірка згідно розділу «Автотранспортні засоби» бази даних ЄАІС Держмитслужби, відповідно якого в базі даних ЄАІС Держмитслужби відсутня інформація про оформлення транспортного засобу марки «NISSAN» моделі «PRIMERA», реєстраційний номерний знак Словацької Республіки НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер кузова № НОМЕР_4 , в будь-якому іншому митному режимі чи оформлення на нього будь-яких митних документів.

22 серпня 2019 року, згідно Закону України №2725-VIII від 16 травня 2019 року, набрали чинності зміни до Митного кодексу України, які були внесені Законом України №2612-VІІІ, від 08 листопада 2018 року, якими визначено порядок ввезення транспортних засобів на митну територію України, у зв`язку з якими набрала законної сили стаття 470 частина 6 МК України, згідно якої передбачена адміністративна відповідальність за перевищення, встановленого статтею 95 МК України строку доставки транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування.

Тобто, з моменту набрання чинності вищевказаним Законом, транспортний засіб марки «NISSAN» моделі «PRIMERA», реєстраційний номерний знак Словацької Республіки НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер кузова № НОМЕР_4 , громадянин України ОСОБА_1 станом на 05.04.2026 року з митної території України не вивіз. Громадянин України ОСОБА_1 не надав до митного контролю та митного оформлення документи, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили, виданих компетентними органами (установами) та засвідчених в установленому порядку.

За таких обставин, на думку апеляційного суду, ОСОБА_1 перевищив строк ввезення транспортного засобу особистого користування (легкового автомобіля) «NISSAN» моделі «PRIMERA», реєстраційний номерний знак Словацької Республіки НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер кузова № НОМЕР_4 , на митну територію України більше ніж на тридцять діб.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами апеляційної скарги представника митниці про те, що в діях ОСОБА_1 , яким перевищено, встановлений ст. 95 МК України, строк доставки транспортного засобу ««Nissan» моделі «Primera» реєстраційний номер Словацької республіки НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 , більш ніж на тридцять діб, наявні ознаки порушення митних правил, передбачених ч.6 ст.470 МК України.

Разом з цим, під час апеляційного розгляду суд встановив наявність обставин для закриття провадження по справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

Положеннями п.7 ч.1 ст.247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Частиною 1 ст. 320 МК України визначені форми та обсяги митного контролю, які обираються посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або автоматизованою системою управління ризиками.

Більш того, Главою 77 передбачені взаємовідносини митних органів з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, суб`єктами підприємницької діяльності

Згідно з ч.1 ст.558 МК України митні органи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють, у тому числі шляхом обміну інформацією, з правоохоронними органами в порядку, встановленому законодавством.

Частиною 6 зазначеної статті передбачено, що митні органи зобов`язані передавати Державній прикордонній службі України та органам Національної поліції інформацію щодо транспортних засобів та осіб, стосовно яких митними органами виявлено порушення строків тимчасового ввезення транспортних засобів та/або строків переміщення транспортних засобів у митному режимі транзиту, якщо особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не були присутні при складенні протоколу про порушення митних правил.

З метою контролю за державною реєстрацією транспортних засобів особистого користування, тимчасово ввезених на митну територію України громадянами, у строки, встановлені законодавством, а також контролю за цільовим використанням та/або передачею транспортних засобів особистого користування, тимчасово ввезених на митну територію України чи поміщених у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такі транспортні засоби на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту, митні органи у автоматизованому режимі зобов`язані передавати органам Національної поліції інформацію щодо:

- транспортних засобів особистого користування із зазначенням строків їх тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту та із зазначенням відомостей про осіб, які тимчасово ввезли такі транспортні засоби чи помістили їх у митний режим транзиту;

- транспортних засобів особистого користування, щодо яких порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме порушено строки їх тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, із зазначенням відомостей про осіб, які тимчасово ввезли ці транспортні засоби чи помістили їх у митний режим транзиту.

Із аналізу зазначених норм вбачається, що саме митні органи здійснюють контроль, в тому числі щодо виявлення порушення строків тимчасового ввезення транспортних засобів з використанням ЄІАС та аналізу відомостей з цієї системи щодо завершення режиму транзиту, припинення режиму транзиту, та зобов`язані у разі такого виявлення повідомляти Державну прикордонну службу України та органи Національної поліції у випадках, коли особа, що порушила такі строки та не була присутня при складенні протоколу про порушення митних правил.

Тобто, протоколи про порушення митних правил, у разі виявлення митними органи порушення строку переміщення у режимі «транзит» транспортного засобу, можуть складатись і за відсутності особи, і саме в таких випадках митний орган зобов`язаний самостійно виявляти та фіксувати такі порушення, а не лише під час перетину відповідною особою державного кордону (як в даній справі) під час перевірки наявності відомостей про переміщення такою особою на митну територію України транспортного засобу у режимі «транзит».

Проаналізувавши обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку, що у митного органу при наявності доступу до ЄІАС та наявності в ній відомостей про строки переміщення ОСОБА_1 через митну територію України транспортного засобу в режимі «транзит», вже існувало беззаперечне право на внесення такого транспортного засобу до категорії ризикового та зобов`язувало надати таку інформацію до Державної прикордонної служби України та органів Національної поліції, з метою якнайшвидшого встановлення місця знаходження транспортного засобу та ОСОБА_1 , як особи, що його помістила в митний режим транзиту на митну територію України, та відповідно невідкладно скласти протокол про порушення митних правил за ч.6 ст.470 МК України.

Однак, митними органами таких дій вчинено не було, оскільки протокол про порушення митних правил №0243/UA500000/2026 складено лише 05.04.2026 року, після проведення аналітично-перевірочних заходів з використанням відповідних баз даних на час здійснення митних формальностей під час перетину ОСОБА_1 державного кордону, тобто більше ніж через сім років з моменту порушення строку ввезення останнім автомобіля в митному режимі «транзит», що на переконання суду вказує на закінчення строків накладення адміністративного стягнення.

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на такі обставини.

За приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.06.2006, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на справедливий суд за приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод охоплює, зокрема, право на справедливий судовий розгляд.

ЄСПЛ у рішенні у справі «Садоха проти України» від 11.07.2019 року зазначив, що іншим питанням для вирішення судом є те, чи досягнуто внаслідок втручання у право власності потрібний справедливий баланс між захистом цього права та вимогами загального інтересу.

Практика ЄСПЛ не містить конкретних вимог щодо того, яким тривалим має бути строк притягнення до відповідальності, у тому числі до адміністративної, залишаючи це питання на розсуд держави, у першу чергу, законодавця. Проте на думку ЄСПЛ, держави повинні встановити такі строки, при цьому відповідні норми мають відповідати критеріям якості та передбачуваності, що накладає певні обмеження під час їх тлумачення таке тлумачення має бути виключно послідовним роз`ясненням правил кримінальної, адміністративної чи іншої відповідальності, яке повинно бути сумісним з сутністю правопорушення та може бути розумно передбачуваним.

Питання щодо строків накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил передбачені ст. 467 МК України, відповідно до частини першої якої, якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.

У відповідності до ч.3 ст.467 МК України, у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях правопорушника ознак порушення митних правил, адміністративні стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження, але не пізніше ніж через два роки з дня вчинення правопорушення.

Водночас приписами ст.38 КУпАП, встановлені строки накладання адміністративного стягнення за вчинення адміністративних правопорушень.

При цьому, системний аналіз ст.38 КУпАП свідчить про те, що граничний строк накладання адміністративного стягнення становить два роки з дня його вчинення.

КСУ у рішенні №15-рп/2004 від 02.11.2004 року зауважив, що «верховенство права» – це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість – одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення» (абз. 2, 3, 4 п.п. 4.1 п. 4 мотивувальної частини).

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що відповідно до принципу верховенства права строк давності накладення адміністративного стягнення по справам про адміністративні правопорушення не може тривати довше, ніж максимальні строки зазначені в ст.38 КУпАП та ст.467 МК України.

Таким чином, на думку суду, системний аналіз положень КУпАП та МК України, у поєднанні з вказаним законодавством, дають підстави вважати, строк накладання адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил не може перевищувати двох років з дня його вчинення, оскільки в протилежному випадку можна припустити ситуацію, коли митний орган, мотивуючи наявність підстав для ініціювання питання про притягнення певної особи до відповідальності за порушення митних правил, можуть через багато років починати порушувати питання про проведення перевірок дотримання вимог митного законодавства певними фізичними або юридичними особами, роками чекати від компетентних органів відповіді на свої запити, а потім складати протокол про порушення митних правил та наполягати на тому, що строк накладення стягнення слід рахувати з моменту виявлення правопорушення, що вочевидь суперечить духу закону та не відповідає практиці ЄСПЛ стосовно питання строків давності.

З урахуванням наведеного, на думку апеляційного суду, по-перше з`ясуванню у справах про порушення митних правил, в контексті визначення строку давності накладення адміністративного стягнення, підлягають питання встановлення дати вчинення та виявлення правопорушення, з урахуванням застосованого алгоритму відповідної перевірки в рамках митного контролю.

Із матеріалів справи вбачається, що 15.11.2018 року ОСОБА_1 на митну територію України в митному режимі «транзит» було ввезено легковий автомобіль транспортного засобу ««Nissan» моделі «Primera» реєстраційний номер Словацької республіки НОМЕР_3 з метою особистого користування.

Таким чином, на думку апеляційного суду, дії, що ставляться в провину ОСОБА_1 у даній справі були вчинені 25.11.2018 року (згідно редакції ст.470 МК України на той час).

Днем виявлення порушення митних правил у даному випадку є 04.04.2026 року, тобто день здійснення митних формальностей під час перетину ОСОБА_1 державного кордону та отримання інформації з використанням відповідних баз даних.

Протокол №0243/UA500000/2026 про порушення митних правил за ч.6 ст.470 МК України відносно ОСОБА_1 складено посадовою особою Одеської митниці Держмитслужби України 05.04.2026 року.

Таким чином, з урахуванням дати скоєння правопорушення - 25.11.2018 року, слід констатувати, що незважаючи на те, що виявлення порушення митних правил у даному випадку мало місце 04.04.2026 року, а протокол про порушення митних прави складений 05.04.2026 року, тобто більш ніж через сім років з моменту вчинення правопорушення, вказані обставини свідчать про закінчення строку накладення адміністративного стягнення в даній справі ще на день складення протоколу митним органом.

При цьому, суд вважає, що обрахунок строків накладення стягнення не може ставитися у залежність від внутрішньої організації роботи в органах митниці, яка, як орган виконавчої влади зі значним штатом співробітників, наділена відповідними засобами та можливостями щодо оперативного опрацювання відповідних матеріалів.

Розглядаючи дану справу, апеляційний суд враховує практику ЄСПЛ (п.137 рішення від 09.01.2013 року по справі «Волков проти України» (заява №21722/11) відповідно до якого строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbingsand Others v. The United Kingdom), п.51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Також, практика ЄСПЛ не містить конкретних вимог щодо того, яким тривалим має бути строк притягнення до відповідальності, у тому числі до адміністративної, залишаючи це питання на розсуд держави, у першу чергу, законодавця. Проте на думку ЄСПЛ, держави повинні встановити такі строки, при цьому відповідні норми мають відповідати критеріям якості та передбачуваності, що накладає певні обмеження під час їх тлумачення. Таке тлумачення має бути виключно послідовним роз`ясненням правил кримінальної, адміністративної чи іншої відповідальності, яке повинно бути сумісним з сутністю правопорушення та може бути розумно передбачуваним (див. рішення «ОАО Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», § 571).

За наведених обставин, враховуючи положення ст.38 КУпАП та ст.467 МК України, апеляційний суд вважає, що дата складання протоколу про порушення митних правил зі спливом більш ніж сім років з дня події правопорушення, тобто поза межами визначеного законодавством максимального дворічного строку накладення стягнення, свідчить про порушення принципу розумності строків провадження та прав особи з урахуванням діючого законодавства України та практики ЄСПЛ.

За таких обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до п.3 ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.

Керуючись ст.ст. 38, 247, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 467, 467, 522, 529, 530 МК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника Одеської митниці Держмитслужби України Бєлошицьої Л. – задовольнити частково.

Постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 16.06.2026 року, якою провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.6 ст.470 МК України закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - у зв`язку відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення – скасувати.

Прийняти нову постанову, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.6 ст.470 МК України відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення та оскарженню не підлягає.

Суддя

Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський