Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №522/23122/21-Е — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/801/26

Справа № 522/23122/21-Е

Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М. М.,

суддів колегії: Громіка Р. Д., Роїка Д. Я.,

при секретарі: Узун Н. Д.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Фарини Л. В.,

переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Фарина Ліна Василівна, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 травня 2025 року по справі за позовом Адвокатського Бюро Федяєва Сергія Володимировича до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокатське бюро Федяєва Сергія Володимировича звернулось до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна та про поділ квартири в натурі між власниками (виділення частки) в якому просить суд поділити квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в натурі між співвласниками і виділити Адвокатському бюро «Федяєва Сергія Володмировича» у власність частку спільного майна, а саме кімнату, площею 21,7 кв. м, зазначену в технічному паспорті як 1-а кімната;

припинити за адвокатським бюро «Федяєва Сергія Володмировича» та ОСОБА_3 право спільної часткової валсності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 64,5 кв.м, житловою площею 39,4 кв.м.

Позивач мотивував вимоги тим, що за договором дарування від 31.08.2021, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Дімітровою Т. А., реєстровий №3631, ОСОБА_4 безоплатно передав у власність АБ «Федяєва Сергія Володимировича» належну йому на праві власності 1/2 (одну другу) частку у праві спільної часткової власності на квартиру під номером АДРЕСА_2 , загальною площею 64,5 кв.м., житловою площею 39,4 кв.м., вартість 1/2 частки квартири становить 699 051, 07 грн. Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №60123301, виданим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Дімітровою Т. А., право власності на 1/2 частки у праві спільної часткової власності на квартиру під номером АДРЕСА_2 , було зареєстровано за позивачем, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Співвласником іншої частини квартири є ОСОБА_5 , якій належить 1/2 цієї квартири під номером АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідачка не має жодного відношення до позивача, АБ «Федяєва Сергія Володимировича» є юридичною особою та бажає використовувати своє майно для ведення господарської діяльності, а саме для розташування офісу, та для цього має необхідність переведення належну йому частку в нежитлове приміщення.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем подано заяву про заміну предмету позову, в зв`язку з неможливістю поділу квартири. Відповідно до вимог зміненої позовної заяви, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Адвокатського бюро «Федяєва Сергія Володимировича» грошову компенсацію в розмірі 907 841,47 грн, що становить вартість частки у праві спільної часткової власності в розмірі 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 64,5 кв.м, житловою площею 39,4 кв.м.

Припинити право АБ « ОСОБА_1 » на частку у праві спільної часткової власності в розмірі 1/2 частини квартири, що розташована під номером АДРЕСА_2 , загальною площею 64,5 кв.м, житловою площею 39,4 кв.м та визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 64,5 кв.м.

27 травня 2025 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси позов Адвокатського Бюро Федяєва Сергія Володимировича до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Адвокатського бюро «Федяєва Сергія Володимировича» грошову компенсацію в розмірі 907 841,47 грн, що становить вартість частки у праві спільної часткової власності в розмірі 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 64,5 кв.м, житловою площею 39,4 кв.м.

Право Адвокатського бюро «Федяєва Сергія Володимировича» на частку у праві спільної часткової власності в розмірі 1/2 частини квартири, що розташована під номером АДРЕСА_2 , загальною площею 64,5 кв.м, житловою площею 39,4 кв.м, припинено та визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 64,5 кв.м.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Адвокатського бюро «Федяєва Сергія Володимировича» судовий збір в розмірі 11 349 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Адвокатського бюро «Федяєва Сергія Володимировича» витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 6 000 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_6 , в інтересах якої діє адвокат Фарина Л. В., подала апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 травня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від АБ «Федяєва Сергія Володимировича» до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить суд залишити апеляційну скарзу ОСОБА_6 без задоволення.

В судове засідання, призначене на 30 вересня 2026 року об 14 год 40 хв з`явились позивач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_7 ..

В судове засідання, призначене на 09 жовтня 2026 року об 11 год 30 хв сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду вказаним вимогам не відповідає, а подана апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Так, судом встановлено, що Адвокатському бюро «Федяєва Сергія Володимировича», код ЄДОПОУ 38478589 на праві приватної спільної часткової власності у частці 1/2 належить житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 64,5 кв.м, житловою площею 39,4 кв.м.

Право власності Адвокатського бюро «Федяєва Сергія Володимировича», код ЄДОПОУ 38478589 на вказану вище частину житлової квартири виникло на підставі договору дарування від 31.08.2021, посвідчений приватним нотаріусом Одеського МНО Дімітрової Т. А. та зареєстрованого в реєстрі за №3631.

Право приватної спільної часткової власності на інші 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 .

Вказані обставини підтверджується наявними у матеріалах справи Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та Інформаційною Довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

В матеріалах справи наявний висновок будівельно-технічної експертизи №19/2023 судового експерта Чорної Юлії Петрівни, відповідно до якого експертом встановлено наступне:

Враховуючи вимоги нормативно-правових актів у галузі будівництва, об`ємно- планувальне рішення досліджуваної квартири, експерт дійшов висновку про те, що поділити в натурі житлову квартиру АДРЕСА_2 , яка складається в цілому з двох житлових кімнат, житловою площею - 39,4 кв.м, загальною площею - 64,5 кв.м в рівних частках між ОСОБА_3 та Адвокатським бюро «Федяєва Сергія Володимировича» (по 1/2 частині кожному співвласнику не вбачається за можливе.

1.Враховуючи вимоги нормативно-правових актів у галузі будівництва, об`ємно- планувальне рішення досліджуваної квартири, експерт дійшов висновку про те, що поділити житлову квартиру АДРЕСА_2 , яка складається в цілому з двох житлових кімнат, житловою площею - 39,4 кв.м, загальною площею - 64,5 кв.м в рівних частках або з відхиленням від рівності часток між ОСОБА_3 та Адвокатським бюро «Федяєва Сергія Володимировича» (по 1/2 частині кожному співвласнику) не вбачається за можливе.

2. Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв`язку із нормами закону, що їх регулює, суд приходить до переконання про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки між сторонами існує спір щодо користування часткою квартири, належної позивачу, виділ в натурі цієї частки квартири, що перебуває у спільній власності сторін, тобто реальний виділ 1/2 частини квартири неможливий, а відтак за ч. 2 статті 364 ЦК України позивач вправі вимагати стягнення з іншого співвласника на його користь грошової компенсації.

Згідно уточненого звіту про оцінку майна №18-231107-009 1/2 частки квартири загальною площею 64,5 к.в.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 складає 907 841,47 грн.

Звертаючись із апеляційною скаргою, відповідачка ОСОБА_6 зазначила, що вважає неврахованим судом першої інстанції той факт, що стягнення суми вартості 1/2 частини квартири завдасть істотної шкоди відповідачці, оскільки вона є пенсіонеркою та її єдиним доходом є пенсія, що складає 7 013 грн, крім того, вона несе самостійно всі витрати на утримання квартири, сплати комунальних послуг. Також, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано вік ОСОБА_6 – 87 років, та того ,що вона витрачає значні кошти на лікарські засоби близько 1 000 грн на місяць.

Дослідивши обставини справи, апеляційний суд вважає вказані доводи апеляційної скарги такими, що вказують на передчасність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 319, 358 ЦК України, всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Згідно положень ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 2 ст. 356 ЦК України).

Співвласникам належать право володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної часткової власності. Зазначені правомочності співвласники об`єкта права спільної часткової власності, відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК України, повинні здійснювати за взаємною згодою.

Співвласнику надається право самостійно розпоряджатися своєю часткою у спільній частковій власності. Однією з правових форм такого розпорядження є право співвласника на виділ у натурі частки із спільного майна.

Згідно ч. 2 ст. 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (ч. ч. 1-3 ст. 358 ЦК України).

Тлумачення ч. 3 ст. 358 ЦК України свідчить, що право співвласника на компенсацію може виникати як в разі повної неможливості задоволення вимог співвласника на одержання у користування частини спільного майна, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (наприклад, частка співвласника в спільній частковій власності є незначною і надання йому її у володіння та користування неможливо), так і в тому випадку, якщо співвласнику надається у володіння і користування частина майна, яка є меншою за його частку в праві спільної часткової власності.

Випадки, коли співвласник майна у порядку поділу спільного, часткового майна бажає отримати за належну йому частку в спільному майні, шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості належної йому частки та визнання за останніми права власності на все майно, врегульовані ст. 364 ЦК України.

Згідно ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч. 2 ст. 13 ЦК України). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

Під час вирішення спорів за вимогою одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні, яким є житло, шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, підлягає врахуванню майновий стан відповідача (відповідачів), а саме можливість сплатити компенсації вартості частки, право позивача на яку припиняється та передається відповідачу (відповідачам), та чи не призведе виконання відповідного рішення про стягнення компенсації до звернення стягнення на ту частку, право на яку передано іншим співвласникам відповідним судовим рішенням.

Присудження компенсації на користь одного співвласника вартості його частки з інших співвласників за умови неможливості виділу її у натурі з неподільної речі не може відбуватися, якщо виконання такого рішення призведе до звернення стягнення на цю ж річ, яка є єдиним житлом.

Відповідно до матеріалів справи, наразі відкрито виконавче провадження щодо ОСОБА_2 про стягнення з неї на користь АБ « ОСОБА_1 » грошової компенсації за 1/2 частину квартири в розмірі 907 841,47 грн.

Як вбачається із наданої скаржником довідки про доходи за період з січня 2024 року по вересень 2025 року її дохід сумарно складає 137 800,87 грн, щомісячні пенсійні виплати становлять від 5 957,59 грн до 7 013,27 грн.

У демократичному суспільстві держава, зокрема через судову владу, зобов`язана забезпечувати ефективну охорону права на житло від непропорційного втручання, навіть якщо таке втручання ґрунтується на законних майнових інтересах інших осіб. Реалізація права одного співвласника на компенсацію частки в праві на неподільну річ не може мати пріоритету над конституційно значущим правом інших співвласників на збереження єдиного житла, якщо виконання відповідного рішення неминуче призводитиме до його втрати без надання адекватних гарантій чи альтернатив.

Велика Палата Верховного Суду, досліджуючи питання права одного співвласника на компенсацію частки в праві на неподільну річ у справі №466/2128/23, зазначає, що саме собою застосування частини другої статті 364 ЦК України, яка надає співвласникові право на грошову компенсацію через неможливість виділу частки в натурі, має законну підставу в національному законодавстві. Проте у спірних правовідносинах, де об`єктом є єдине житло відповідачки, таке застосування не може бути автоматичним, оскільки пов`язане з можливим подальшим примусовим виконанням рішення, що фактично призводитиме до втрати житла.

Виконання рішення про стягнення зазначеної суми, коли у відповідачки немає коштів, неминуче призведе до примусової реалізації усієї квартири з прилюдних торгів у виконавчому провадженні. У результаті відповідачка, яка не давала згоди на придбання частки позивача та не має фінансової можливості сплатити компенсацію, втратить єдине житло.

Легітимна мета захисту майнових інтересів позивачки як співвласника більшої частки не може виправдовувати настільки крайнього втручання у право відповідачів на житло, як повна втрата єдиного місця проживання через те, що у них немає реальної можливості сплатити компенсацію. Позивачка має альтернативні способи захисту свого права, зокрема продаж своєї частки з дотриманням переважного права відповідачів відповідно до ст. 362 ЦК України, тоді як відповідачка такої альтернативи не має.

Тому, примусове стягнення компенсації у розмірі, що перевищує фінансові можливості відповідачки та неминуче призведе до втрати її єдиного житла, порушує принцип пропорційності та покладає на відповідачку індивідуальний і надмірний тягар.

Задоволення позову в цій справі означало б порушення справедливого балансу інтересів співвласників та суперечило б загальним засадам добросовісності, розумності й справедливості (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), а також вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції у її взаємозв`язку зі статтею 8 Конвенції.

Отже, застосування ч. 2 ст. 364 ЦК України у даній справі не відповідає критерію пропорційності та є неприпустимим втручанням у право мирного володіння майном.

Суд першої інстанції зазначив, що присудження за рішенням суду грошової компенсації частки позивача з відповідачки, яка сплатити таку компенсацію неспроможна, та визнання за останньою, всупереч її волі, права власності на частку позивача є використанням одним співвласником свого права власності на шкоду іншому співвласнику, що суперечить вимогам ст. 319 ЦК України та принципу пропорційності цивільного судочинства, і є порушенням розумного балансу приватних інтересів.

Додатково суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений права розпорядитися належною йому часткою у цій квартирі у спосіб, визначений ч. ч. 1 та 2 ст. 362 ЦК України. Так, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, зазначивши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна – протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, то продавець має право продати свою частку іншій особі.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про задоволення позовних вимог, не врахувавши той факт, що стягнення суми в розмірі 907 841,47 грн є надмірним тягарем для відповідачки, яка є пенсіонером та людиною похилого віку з доходом, що складається виключно з пенсійних виплат.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Порушення судом норм матеріального права, а саме, ст. ст. 3, 15, 16, 1166 ЦК України, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Сума судового збору за звернення із апеляційною скаргою становить 16 341,12 грн (13 617,61*150%*0,8).

Згідно ухвали Одеського апеляційного суду від 06 листопада 2025 року, звільнено ОСОБА_8 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Так як апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено та залишено без задоволення позовні вимоги Адвокатського бюро «Федяєва Сергія Володимировича», то судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Фарина Ліна Василівна – задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 травня 2025 року – скасувати, позовні вимоги Адвокатського Бюро Федяєва Сергія Володимировича до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації – залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 09 жовтня 2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду М. М. Драгомерецький

Р. Д. Громік

Д. Я. Роїк