Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №489/6837/25 — Миколаївський апеляційний суд

06.10.26

22-ц/812/1686/26

Єдиний унікальний номер судової справи 489/6837/25

Номер провадження 22-ц/812/1686/26

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

06 жовтня 2026 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Тищук Н.О.,

з секретарем судового зсіданні Біляєвою В.М.,

за участю: представника заявника ОСОБА_1 ,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради ухвалу, яка постановлена Інгульським районним судом міста Миколаєва 11 червня 2026 року під головуванням судді Коваленка І.В. в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за заявою Миколаївської міської ради, заінтересована особа: Друга миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання спадщини відумерлою,

УСТАНОВИЛА:

У серпні 2025 року Миколаївська міська рада звернулася до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, заінтересована особа: Друга миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області.

Заява обґрунтована тим, що Миколаївській міській раді стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується листом Інгульського відділу ДРАЦС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 12 березня 2025 року за №392/23.21-27.

За життя ОСОБА_2 на праві власності належала двокімнатна квартира АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14 серпня 2025 року №439529136:

-право власності на 1/4 частку вищезазначеної квартири зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 542, виданого 27 листопада 2014 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ємельяновою О.В.,

-право власності на 1/4 частку вищезазначеної квартири зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 540, виданого 25 листопада 2014 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ємельяновою О.В.,

-право власності на 1/2 частку вищезазначеної квартири зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 04 квітня 2011 року, виданого Управлінням з використання та розвитку комунальної власності міської ради.

Також зазначено, що згідно рахунку-повідомлення за січень 2025 року ЄОР:100215640 на квартиру АДРЕСА_2 , наявна заборгованість за комунальні послуги, а саме: за електропостачання – 1 622 грн. 64 коп., за постачання теплової енергії – 22 787 грн. 24 коп., за абонентське обслуговування з ПТЕ – 1 423 грн. 50 коп., за водопостачання та водовідведення – 7 835 грн. 28 коп., з управління побутовими відходами – 1 307 грн. 09 коп., борг – управління будинками - 09 грн.

Згідно інформації з реєстру територіальної громади міста Миколаєва зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_3 немає.

Про наявність спадкоємців Миколаївській міській раді невідомо.

Оскільки після смерті ОСОБА_2 ніхто із спадкоємців за законом та за заповітом не прийняв спадщину, а також враховуючи те, що після відкриття спадщини минуло більше року, квартира АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_2 є відумерлою спадщиною та має бути передана Миколаївській міській територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради.

Посилаючись на викладені обставини, Миколаївська міська рада просила визнати спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_2 , яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відумерлою та передати її Миколаївській міській територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 26 серпня 2025 року заяву Миколаївської міської ради прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 04 листопада 2025 року витребувано у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ємельянової О.В. належним чином завірені копії: свідоцтва про спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за №540, виданого 25 листопада 2014 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ємельяновою О.В., та договору купівлі-продажу 1/4 частки квартири, зареєстрованого в реєстрі №542, виданого 26 листопада 2014 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ємельяновою О.В. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 510245948101, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ); та з Інгульського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) копію актового запису про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 09 лютого 2026 року витребувано з Другої миколаївської державної нотаріальної контори Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 28 квітня 2026 року витребувано з Першої миколаївської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи №26/2022, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєві від 11 червня 2026 року заяву Миколаївської міської ради про визнання спадщини відумерлою залишено без розгляду.

Роз`яснено Миколаївській міській раді право звернутися до суду із позовом на загальних підставах.

Судове рішення мотивовано тим, що в матеріалах витребуваної судом спадкової справи за №26/2022 до майна померлої ОСОБА_2 міститься заява ОСОБА_3 , як онуки померлої, про прийняття спадщини, що свідчить про наявність спору про право у вказаних правовідносинах та виключає можливість розгляду справи у порядку окремого провадження, а тому заява Миколаївської міської ради про визнання спадщини відумерлою підлягає залишенню без розгляду.

В апеляційній скарзі Миколаївська міська рада, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про визнання спадщини відумерлою.

Заявник вказував, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 заведена ще у 2022 році. З моменту смерті спадкодавця минуло більше 4,5 роки, а ОСОБА_3 досі не оформила свої спадкові права, адже спадкова справа не містить інформації про видачу свідоцтва про право на спадщину. Вказане, на думку Миколаївської міської ради, свідчить про відсутність зацікавленості у відповідному майні ОСОБА_3 .

Також зазначено, що у даній справі суд не встановив наявності будь-якого спору між Миколаївською міською радою та іншими особами щодо права власності на спадкове майно або права на спадкування. Сама по собі заява ОСОБА_3 про прийняття спадщини не свідчить про існування спору про право та не підтверджує набуття зазначеною особою належним чином оформлених спадкових прав на спірне майно.

Звернуто увагу, що місцем реєстрації ОСОБА_3 з 2007 року є адреса: АДРЕСА_4 . Матеріали справи не містять жодних доказів подання заперечень проти вимог Миколаївської міської ради, звернення з позовами щодо спадкового майна, заяв про визнання права на спадщину чи вчинення інших процесуальних дій, які б свідчили про наявність спору між заінтересованими особами.

Крім того, ОСОБА_3 не було залучено до участі у справі, як заінтересовану особу. Отже висновок суду першої інстанції про наявність спору про право є передчасним, необґрунтованим та таким, що не підтверджується матеріалами справи.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу заінтересована особа не скористалась.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника заявника, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала районного суду зазначеним вимогам відповідає.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Інгульським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 05 листопада 2021 року складено відповідний актовий запис про смерть за №958 (а.с.50).

За життя ОСОБА_2 на праві власності належала квартира АДРЕСА_2 (а.с.26-28).

З копії спадкової справи №26/2022 до майна померлої ОСОБА_2 , заведеної Першою миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області, вбачається, що ОСОБА_3 21 січня 2022 року звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. У вказаній заяві ОСОБА_3 зазначає, що є онукою померлої ОСОБА_2 та крім неї інших спадкоємців, передбачених ст.ст.1261-1265 ЦК України, немає (а.с.94-104).

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.3 ст.46 цього Кодексу) (ч.ч.1,2 ст.1220 ЦК України).

Відповідно до глави 86 ЦК України за загальним правилом спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово та на підставі споріднення. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Одночасно ЦК України запобігає таким ситуаціям, коли відсутність спадкоємців має наслідками відсутність власників спадкового майна та його занепад. А тому передбачає у такому випадку перехід прав на це майно до територіальної громади за місцем знаходження цього майна (ст.1277 ЦК України).

Так, за змістом ст.1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою.

Отже, відумерлість спадщини означає, що на спадкове майно, яке залишилося після смерті спадкодавця, ніхто зі спадкоємців в силу різних причин не претендує, або спадкоємці взагалі відсутні, внаслідок чого (неможливості спадкування) територіальна громада за місцем відкриття спадщини на підставі рішення суду стає законним правонаступником (не спадкоємцем) померлої особи в частині тих прав та обов`язків, які залишилися після її смерті.

Відумерлою є спадщина, визнана такою на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів: факту смерті спадкодавця, відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, неприйняття спадкоємцями спадщини чи відмови від її прийняття, дотримання органом місцевого самоврядування відповідної процедури (постанови Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі №522/1364/20, від 10 липня 2024 року у справі № 521/15714/22, від 02 жовтня 2024 року у справі справа № 522/2960/20).

Положення ч.1 ст.1277 ЦК України дають право територіальній громаді звернутися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.

Згідно із ст.335 ЦПК України у заяві про визнання спадщини відумерлою мають бути зазначені відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.

Відповідно до ст.337 ЦПК України справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов`язковою участю заявника та з обов`язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб. Справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов`язковим залученням до участі у справі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та (або) за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Згідно із ст.338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч.6 ст.294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою у порядку окремого провадження є те, що розгляд такої заяви не пов`язаний з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Спір про право – це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

Переглядаючи ухвалу про залишення заяви про визнання спадщини відумерлою без розгляду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку обставинам справи та обґрунтовано виходив із відсутності підстав для розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою в порядку окремого провадження, оскільки, на даний час, наявна інформація про спадкоємця, зокрема ОСОБА_3 , яка звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 та вказані встановлені судом обставини дають підстави для висновку про наявність спору про право.

Таким чином, встановивши, що після смерті ОСОБА_2 наявна особа, зокрема ОСОБА_3 , яка заявила про своє право на спадщину, а заявлені вимоги у порядку окремого провадження повинні бути безспірними (відсутній спір про право), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви Миколаївської міської ради без розгляду.

Доводи Миколаївської міської ради про те, що після смерті ОСОБА_2 ніхто не прийняв спадщину, спростовуються встановленими у справі обставинами та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Також не можуть бути прийняті до уваги посилання апеляційної скарги на те, що свідоцтво про право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 дотепер не видано, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на спадкову квартиру за спадкоємцями не зареєстровано.

Так, ст.1277 ЦК України визначає можливість визнання спадщини відумерлою лише у разі відсутності спадкоємців за заповітом та за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, тоді як у цій справі встановлено, що спадкоємець ОСОБА_2 – ОСОБА_3 прийняла спадщину.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судове рішення суду першої інстанції ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного вище, при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування ухвали суду, не виявлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів висновує, що ухвала Інгульського районного суду міста Миколаєва від 11 червня 2026 року є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не доведено, а відтак апеляційну скаргу Миколаївської міської ради слід залишити без задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради – залишити без задоволення.

Ухвалу Інгульського районного суду міста Миколаєва від 11 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: В.В. Коломієць

Н.О. Тищук

Повний текст судового рішення

складено 09 жовтня 2026 року