Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №943/1945/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 943/1945/25 Головуючий у 1 інстанції: Коса І.Б

Провадження № 22-ц/811/549/26 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А.Левика, М.М. Шандри

секретар І.Попенко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області на рішення Буського районного суду Львівської області від 13 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області, за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, оплату вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, в якому просила: визнати незаконним і скасувати 121-К від 12.09.2025 року, поновити її на посаді вчителя української мови та літератури з неповним навантаженням (9 годин) Полоницької філії Задвір`янського ОЗЗСО I-III ст. з наданням графіку роботи, в якому будуть години вчителя української мови та літератури (9 годин у 5-9 класах Полоницької філії Задвір`янського ОЗЗСО I-III cт.), стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки виконання судового рішення у справі №943/1459/24 від 24 червня 2025 року до 12.09.2025 року, а також середній заробіток за час вимушеного прогулу через незаконне звільнення від 12.09.2025 року до ухвалення судом рішення. Вирішити питання судових витрат.

Позов обґрунтований тим, що рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 24 червня 2025 року в справі №943/1459/24 було визнано незаконним та скасовано наказ Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області №61-к від 04 червня 2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено її на посаді вчителя української мови та літератури з неповним навантаженням (9 годин) з 05 червня 2024 року в Полоницькій філії Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ; стягнуто із відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 73 491 грн, із вирахуванням з цієї суми обов`язкових платежів та зборів, а також стягнуто на користь позивачки моральну шкоду в розмірі 5000 грн та сплачений нею судовий збір в розмірі 4969 грн. У мотивувальній частині цього судового рішення було вказано, що згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині присудження виплати заробітної плати. Зважаючи на це, 30 червня 2025 року позивачка ОСОБА_1 написала заяву директору Задвір`янського ОЗЗСО I-III ст., у якій просила повідомити про виконання вищевказаного судового рішення Золочівського районного суду від 24.06.2025, однак отримала 07 липня 2025 року відмову директора від 04.07.2025 через те, що судове рішення не набрало законної сили. Тому 01 липня 2025 року вона через Електронний суд подала заяву в Золочівський районний суд про видачу електронних виконавчих листів у частині його негайного виконання щодо поновлення на роботі та виплати середньої зарплати. Додатковим судовим рішенням Золочівського районного суду від 25.07.2025 року в цій справі вказану заяву ОСОБА_1 задоволено та ухвалено допустити негайне виконання рішення Золочівського районного суду Львівської області від 24 червня 2025 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді вчителя української мови та літератури з неповним навантаженням (9 годин) з 05 червня 2024 року в Полоницькій філії Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ та стягнення з Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі середньомісячної заробітної плати за один місяць, після чого надійшли електронні виконавчі листи, які позивачка ОСОБА_1 через «Електронний суд» направила у Буський відділ виконавчої служби, яким 28 липня 2025 року відкриті виконавчі провадження №8713106 та №78713108. Після відкриття виконавчого провадження директор Максимів А.С. видав наказ № 74-К від 29.07.2025 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », формулювання у якому не відповідало рішенню Золочівського районного суду, виконавчому листу, а також відкритому виконавчому провадженню №78713106 від 28.07.2025. Зокрема, в наказі було вказано, що «на момент поновлення педагогічне навантаження відсутнє через завершення навчального процесу», що на думку позивачки, є незаконним, оскільки не відповідає рішенню Золочівського районного суду від 24.06.2025 року в справі №943/1459/24 та є службовим підробленням. Не виконавши належним чином рішення Золочівського районного суду від 24 червня 2025 року в справі №943/1459/24, вимогу державного виконавця (відкрито виконавче провадження), директор ОСОБА_2 надіслав позивачці рекомендованим листом наказ № 121-К від 12.09.2025 року, отриманий позивачкою 16 вересня 2025 року,яким її звільнено за прогул. У наказі вказано, що вона не з`явилася на робочому місці після видачі наказу про поновлення на роботі, однак не зрозуміло, на якому робочому місці вона мала з`явитися, якщо наказом № 74-К позивачку ОСОБА_1 поновлено на роботі без педагогічного навантаження. Відтак, позивачка вважає наказ №121-К від 12.09.2025 незаконним, і таким, що не відповідає КЗпПУ, а тому підлягає скасуванню. При цьому, звертає увагу, що виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення та фактичного допуску працівника до виконання попередніх обов`язків, а працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі та йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків. Крім того, у разі затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді з вини роботодавця відповідно до ст. 236 КЗпП України є підстави для стягнення з останнього на користь працівника середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області № 121-К від 12 вересня 2025 року «Про звільнення за прогул».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя української мови та літератури з неповним навантаженням (9 годин) в Полоницькій філії Задвір"янського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів із 12 вересня 2025 року.

Стягнуто з Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 23 249,88 грн (двадцять три тисячі двісті сорок дев`ять гривень 88 копійок), із вирахуванням з цієї суми обов`язкових платежів та зборів.

Допущено негайне виконання рішення Буського районного суду Львівської області від 13 січня 2026 року у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді вчителя української мови та літератури з неповним навантаженням (9 годин) в Полоницькій філії Задвір"янського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів, із 12 вересня 2025 року та стягнення із Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі середньомісячної заробітної плати за один місяць.

В задоволенні решти вимог позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення суду оскаржив Задвір`янський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району.

Вважає рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що на виконання додаткового рішення, з яким відповідач ознайомився 28.07.2025 року в Електронному кабінеті та одночасно вимог державного виконавця від 28.07.2025 року, наказом від 29.07.2025 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді вчителя та виплачено середній заробіток за 1 місяць. Щодо визначення педагогічного навантаження в наказі визначено, що на момент поновлення на роботі таке відсутнє через завершення навчального року та зазначено, що педагогічне навантаження буде визначено 9 годин української мови та літератури при виданні відповідного наказу перед початком навчального року. Через відсутність позивачки на роботі у день видачі наказу про поновлення на роботі, його копія була скерована позивачці поштою та таку вона отримала 12 серпня 2025 року, чого не заперечує. Після отримання копії наказу про поновлення на роботі, позивачка жодного разу на робоче місце не з`явилась, причин неявки не повідомила, заяву про надання відпустки не подавала, листків непрацездатності не пред`являла. 26 серпня 2025 року відповідачці направлено повідомлення про необхідність надати письмові пояснення з приводу відсутності на роботі та попередження про можливість звільнення,яке вона отримала 30.08.2025 року, однак на роботу не з`явилась. Зазначає, що розподіл педагогічного навантаження має відбуватися з дотриманням профільного законодавства та вимог наказів Міністерства освіти і науки, тому було здійснено перед навчальним роком, а саме 01.09.2025 року наказом № 104-К, яким ОСОБА_1 було визначено педагогічне навантаження на 2025/2026 навчальний рік у кількості 9 годин української мови та літератури у 7 та у 8 класах. Від початку навчального року і до 12.09.2025 року, як і від дня видачі наказу про поновлення на роботі, позивач на роботу жодного разу не з`явилась, що стало підставою для складення акту від 12.09.2025 року про відсутність працівника на роботі та видачі наказу №121-К про звільнення. Ухвалюючи рішення, суд не врахував зазначених обставин, не перевірив правомірності винесення оспорюваного наказу про звільнення, не врахував, що позивачка з 12.08.2025 року по 12.09.2025 року жодного разу не з`явилась на роботі, на пропозицію надати пояснення з приводу відсутності на роботі не відреагувала. Суд безпідставно зазначив, що матеріали справи не містять доказів про фактичний допуск до роботи, оскільки позивач на роботу не з`являлась. Звертає увагу, що суд взявши за преюдицію рішення Золочівського районного суду Львівської області від 24 червня 2025 року, не врахував, що під час розгляду цієї справи позивач стверджувала, що не має наміру працювати в Задвір`янському ОЗЗСО І-ІІІ ступеня. Зазначає, що звільнення позивачки відбулося з дотримання трудового законодавства, тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове,яким у задоволенні позову відмовити.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною. Вважає, що оскільки при поновленні на роботі їй не було визначено педагогічного навантаження, а відтак це свідчить про відсутність робочого місця і відсутність заробітної плати за відпрацьовані години. Зазначає, що в жодному законі не вказано, що можна не допускати працівника на попереднє місце роботи і потрібно чекати на початок навчального року. Вважає рішення законним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, що стверджується довідкою про доставку судової повістки до електронного кабінету в ситемі «Електронний суд»

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області Скоробагатий М.В. та третя особа ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, просили таку задовольнити з мотивів викладених в ній.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача Скоробагатого М.В., третьої особи Максиміва А.С., перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно з ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Судом встановлено, що рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 24 червня 2025 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року, визнано незаконним та скасовано наказ Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області №61-к від 04 червня 2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя української мови та літератури з неповним навантаженням (9 годин) з 05 червня 2024 року в Полоницькій філії Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ; стягнуто із Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 73 491 грн, з вирахуванням з цієї суми обов`язкових платежів та зборів. Також ухвалено стягнути із Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн та сплачений нею судовий збір в розмірі 4969 грн.

Додатковим рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 25 липня 2025 року ухвалено допустити негайне виконання рішення Золочівського районного суду Львівської області від 24 червня 2025 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді вчителя української мови та літератури з неповним навантаженням (9 годин) з 05 червня 2024 року в Полоницькій філії Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ та стягнення з Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі середньомісячної заробітної плати за один місяць.

28 липня 2025 року начальником Буського відділу ДВС у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боруцькою І.В. винесені постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №78713106 та №78713108 щодо примусового виконання виконавчих листів Золочівського районного суду Львівської області №943/1459/24 від 25.07.2025 року.

На виконання вищевказаних виконавчих листів та на підставі рішення Золочівського районного суду Львівської області від 24.06.2025 року в справі №943/1459/24, позивачка ОСОБА_1 наказом № 74-к від 29.07.2025 року поновлена на посаді вчителя Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ст. з місцем роботи у Полоницькій філії з 05.06.2024 року. Пунктом 4 наказу передбачено, що на момент поновлення на роботі педагогічне навантаження відсутнє через завершення навчального року. При розподілі педагогічного навантаження перед початком навчального року та видання відповідного наказу ОСОБА_1 буде враховано 9 годин української мови та літератури відповідно до рішення суду.

29 липня 2025 року позивачці направлено наказ про поновлення на роботі поштовим зв`язком, який вона отримала 12 серпня 2025 року(а.с.200,208).

26 серпня 2025 року на адресу позивачки скеровано повідомлення про те, що станом на 26 серпня 2025 року вона не з`явилася на роботі. Запропоновано надати письмові пояснення з приводу нез`явлення на роботі протягом двох днів з моменту отримання повідомлення. Попереджено, що у разі ненадання пояснень у визначений строк буде розглядатися питання про її звільнення на підставі п.4 ст.40 КЗпП України (звільнення за прогул без поважних причин). Зазначене повідомлення позивачка отримала 30 серпня 2025 року(а.с.200,208,209).

Згідно з наказом в «Про звільнення за прогул» № 121-К від 12.09.2025 року, позивачка ОСОБА_1 звільнена з посади вчителя Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ст., з 12 вересня 2025 року за прогул без поважних причин (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України), оскільки після отримання наказу про поновлення на роботі та повідомлення про необхідність приступити до виконання трудових обов`язків, така була відсутня на робочому місці без поважних причин з 12.08.2025 по 12.09.2025, про що складені відповідні акти, а письмових пояснень причин її відсутності нею не надано.

Підставою для видачі наказу про звільнення був акт про відсутність працівника на роботі від 12.09.2025 року (а.с.197).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які би підтверджували фактичний допуск позивачки ОСОБА_1 до роботи, створення належних умов для виконання нею функціональних обов`язків, що є обов`язком роботодавця при поновленні незаконно звільненого працівника, тобто забезпечення їй реальної можливості виконувати визначені трудовим договором обов`язки, покладені на неї функціональні обов`язки у порядку та умовах, що мали місце до звільнення. Документальних доказів ознайомлення позивачки з правилами внутрішнього трудового розпорядку відповідача, посадової інструкцією по посаді матеріали справи не містять. Відтак, формальне поновлення ОСОБА_1 на посаді вчителя Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ст. з місцем роботи у Полоницькій філії з 05.06.2024 року відбулось з порушенням вимог чинного трудового законодавства. Крім того, відповідачем перед застосуванням дисциплінарного стягнення до позивачки ОСОБА_1 не витребувано від неї письмових пояснень, що є порушення приписів ч. 1 ст. 149 КЗпП України.

З таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується, враховуючи наступне.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні, зокрема, Правил внутрішнього трудового розпорядку, посадових інструкцій, прогул.

Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Факт відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня (прогул) має бути належним чином зафіксований власником

або уповноваженим ним органом задля того, аби унеможливити порушення трудових прав працівника та його безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності.

На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2025 року

у справі № 398/3043/23 (провадження № 61-11855св25).

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 695/1076/22 зроблено висновок, що відсутність працівника на роботі має фіксуватися саме в акті про відсутність, який оформлюється безпосередньо в день нез`явлення працівника із зазначенням конкретного часу відсутності. Законодавство не встановлює суворих вимог до форми такого акта. Табель обліку використання робочого часу (форма № П-5) та розрахунково платіжна відомість (форма № П-6) є формами статистичної та облікової документації. Вони не відображають та не фіксують факт прогулу. Після фіксації факту неявки роботодавець зобов`язаний з`ясувати її причини. Поважними вважаються лише об`єктивні обставини, які безумовно перешкоджали явці на роботу.

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 (провадження № 61-47902св18) зазначено, що прогул – це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно або в цілому).Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня.

Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Для з`ясування причини відсутності працівника на роботі роботодавець на свій розсуд може: 1) зателефонувати працівнику або членам його родини; 2) написати працівнику в доступні месенджери; 3) надіслати листа на особисту електронну скриньку; 4) відвідати працівника за місцем реєстрації або місцем фактичного проживання; 5) надіслати лист з повідомленням про вручення з пропозицією надати пояснення щодо своєї відсутності.

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин.

Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази.

Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є належне фіксування відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.

Звертаючись з цим позовом до суду, позивачка зазначала, що вона не погоджувалась з наказом про поновлення на роботі №74-к від 29 липня 2025 року, оскільки в ньому не було визначено педагогічного навантаження, тому вважала, що рішення суду про поновлення на роботі не виконано належним чином.

Суд першої інстанції погодився з таким доводами позивачки. Однак колегія суддів вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необгрунтованими, а рішення таким, що підлягає скасуванню, враховуючи наступне.

Верховний Суд у своїх постановах наголошує, що правомірність чи законність наказу про поновлення на роботі може оцінювати лише суд. Таким чином, позивачка не погоджуючись з наказом про поновлення на роботі від 29 липня 2025 року в частині не призначення їй педагогічного навантаження з дня поновлення на роботі мала можливість оскаржити його до суду, однак повинна була приступити до роботи.

Стаття 235 КЗпП України визначає сам факт поновлення на роботі, але не містить вимоги щодо спеціального повідомлення працівника. Статті 36, 40–41 КЗпП також не передбачають обов`язку роботодавця окремо повідомляти працівника про поновлення. Обов`язок роботодавця при виконанні рішення про поновлення на роботі полягає у виданні наказу та забезпеченні можливості приступити до роботи, що було виконано відповідачем у повному обсязі.

Доводи позивачки про те, що боржник повинен був виконати рішення суду про поновлення на роботі негайно, чого зроблено не було, що змусило її звертати рішення до примусового виконання, є безпідставними, у зв`язку з наступним.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16 (провадження № 61-29024св18) вказано, що «негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні. Разом з тим, наведене не означає, що дії по виконанню рішення про поновлення на роботі повинні відбуватися негайно після проголошення рішення незалежно від волі працівника, поновленого судом. Визнане судом право працівника на поновлення на роботі має приватний характер, тому воно не може бути реалізоване без волевиявлення цього працівника. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Тобто рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Суд першої інстанції не врахував, що відповідач виконав рішення суду та видав наказ про поновлення на роботі, однак через неявку позивачки на роботі, допуск до роботи не міг бути фактично реалізований. Крім того, суд не надав належної оцінки тому факту, що наказом від 01.09.2025 року №104-К, ОСОБА_1 визначено педагогічне навантаження на 2025/2026 навчальний рік у кількості 9 год української мови та літератури у 7 та у 8 класах, однак позивачка з 01 вересня 2025 року, тобто з початком навчального року до роботи не приступила, у зв`язку з чим колегія судів вважає правильним складення 12 вересня 2026 року акту про відсутність працівника на роботі та видання наказу №121-К про звільнення за прогул.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд не перевірив правомірності оскаржуваного наказу, а лише вдався до оцінки наказу про поновлення на роботі від 29 липня 2025 року, який позивачка не оскаржувала.

Колегія суддів зазначає, що позиція позивачки про те, що відсутність в наказі про поновлення на роботі педагогічного навантаження свідчить про відсутність робочого місця і заробітної плати за відпрацьовані години є необґрунтованою, оскільки навчальне навантаження між педагогічними працівниками розподіляє керівник закладу освіти, погоджуючи його з профспілковим комітетом залежно від кількості годин, передбачених навчальними планами, наявності відповідних педагогічних кадрів та інших конкретних умов, що склалися у закладі (пункт 63 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти).

У кінці навчального року, до надання педагогічним працівникам відпустки, керівник закладу освіти зобов`язаний повідомити їм, яке педагогічне навантаження вони отримають у наступному навчальному році (підпункт Е пункт 20 Розділу IV Типових правил внутрішнього розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів України). Але законодавство не визначає форму повідомлення працівника про педагогічне навантаження: усне це чи письмове повідомлення.

Водночас відповідно до пункту 4 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, тарифікаційний список вчителів та інших працівників закладу освіти затверджується за погодженням із профспілковим комітетом не пізніше 5 вересня і подається вищому органу управління. Саме у тарифікаційному списку зазначається тарифний розряд, розмір ставки на місяць та її підвищення, кількість годин на тиждень, види та розмір доплат.

Відповідно до абзацу 2 пункту 71 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти особам, які зараховані на роботу на посади педагогічних та

керівних працівників під час літніх канікул учнів, заробітна плата за період до початку навчального року виплачується з розрахунку ставки заробітної плати, встановленої відповідно до їх освіти, категорії та розряду, або посадового окладу залежно від кількості учнів станом на 1 вересня попереднього навчального року (з

врахуванням підвищень за наявність звання та вченого ступеня).

Як вбачається з наказу про поновлення на роботі, відповідач зазначив, що у зв`язку з закінченням начального року, педагогічне навантаження 9 годин української мови та літератури відповідно до рішення суду буде визначено позивачці на початку начального року .

Наказом №104-К від 01.09.2025 року «Про розподіл педагогічного навантаження» ОСОБА_1 визначено педагогічне навантаження 9 год української мови та літератури у 7-8 класах Полоницької філії (а.с.203-207), однак вона не приступила до роботи ні з часу видачі наказу про поновлення на роботі, ні з початком навчального року.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про повну загальну середню освіту» освітній процес у закладах загальної середньої освіти організовується в межах навчального року, що розпочинається у День знань - 1 вересня, триває не менше 175 навчальних днів і закінчується не пізніше 1 липня наступного року.

Помилковим є твердження суду, що відповідачем перед застосування дисциплінарного стягнення до позивачки не витребувано від неї письмових пояснень, оскільки 26 серпня 2025 року на адресу позивачки направлено повідомлення про надання письмових пояснень з приводу неявки на роботі з часу видачі наказу про поновлення на роботі, яке вона отримала 30 серпня 2026 року, однак на таке не відреагувала, зокрема не зазначила, що не погоджується з відсутністю педагогічного навантаження.

Встановлені судом обставини підтверджують, що роботодавець при видачі наказу про поновлення позивачки на роботі від 29 липня 2025 року та видачі наказу про її звільнення за прогул від 12 вересня 2025 року не допустив порушень трудового законодавства, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Рішення в частині відмови у позові не оскаржувалось, тому колегією суддів не переглядається.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області задовольнити.

Рішення Буського районного суду Львівської області від 13 січня 2026 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнанння незаконним та скасування наказу Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області № 121-К від 12 я 2025 року «Про звільнення за прогул», поновлення на посаді вчителя української мови та літератури з неповним навантаженням (9 годин) в Полоницькій філії Задвір"янського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів з 12 вересня 2025 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 09 жовтня 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра