Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №465/9390/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/9390/24 Головуючий у 1 інстанції: Кушнір Б.Б.

Провадження № 22-ц/811/2283/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретар: Черевко В.В.

за участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Українська страхова група», ОСОБА_1 , про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИЛА:

19 листопада 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Страхова компанія Українська страхова група», ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням заяви про зміну (уточнення) розміру позовних вимог, просив стягнути з ПАТ «СК «УСГ» на користь ОСОБА_3 несплачену частину страхового відшкодування у розмірі 98 831,75 грн, з ОСОБА_1 — моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 14 вересня 2023 року о 08:48 год. на регульованому перехресті вул. Кульпарківської — вул. Перфецького у м. Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mitsubishi Outlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «Ford Mustang», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_3 . Вказував, що ОСОБА_1 , здійснюючи поворот ліворуч на дозволений сигнал світлофора, не надала дорогу автомобілю «Ford Mustang», який рухався назустріч. При цьому ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Ford Mustang», перевищив допустиму швидкість руху. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим позивачу завдано майнової шкоди. Постановою Франківського районного суду м. Львова від 12 лютого 2024 року у справі № 465/8232/23 встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з цією дорожньо-транспортною пригодою. Водночас постановою Франківського районного суду м. Львова від 04 червня 2024 року у справі № 465/1258/24 встановлено вину ОСОБА_3 у порушенні правил дорожнього руху, що також перебувало у причинному зв`язку з настанням ДТП. Зазначав, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПАТ «СК «УСГ» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 215189812 із лімітом відповідальності 160 000 грн. З огляду на встановлення вини обох учасників ДТП страховою компанією було визначено розмір страхового відшкодування з урахуванням ступеня вини водіїв та виплачено позивачу 135 884,06 грн. Водночас, відповідно до Звіту № 461/24 від 22 лютого 2024 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ford Mustang» державний номерний знак НОМЕР_2 становить 919 596,79 грн, тоді як його ринкова вартість на момент ДТП становила 662 193 грн. У зв`язку з тим, що вартість відновлювального ремонту перевищувала ринкову вартість автомобіля до ДТП, транспортний засіб було визнано фізично знищеним. При цьому, за розрахунками позивача, вартість автомобіля у пошкодженому стані становила 192 761,37 грн, а тому розмір майнової шкоди визначено як різницю між його вартістю до ДТП та вартістю у пошкодженому стані, а саме: 662 193 грн ? 192 761,37 грн = 469 431,63 грн. Оскільки, на думку позивача, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок вини обох водіїв, розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню з урахуванням ступеня їх вини, становить 234 715,81 грн, тобто половину від 469 431,63 грн. Крім того, позивач зазначав, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була додатково застрахована за договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу № 97-1309-23-00698 від 16 червня 2023 року з лімітом відповідальності 100 000 грн. Таким чином, на думку позивача, сукупний ліміт відповідальності страхової компанії становить 260 000 грн, а не 160 000 грн. Враховуючи наведене, позивач вважав, що з ПАТ «СК «УСГ» на його користь підлягає стягненню несплачена частина страхового відшкодування у розмірі 98 831,75 грн, яка визначена як різниця між належним, на його думку, розміром страхового відшкодування — 234 715,81 грн та фактично виплаченим страховою компанією страховим відшкодуванням — 135 884,06 грн. Крім того, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 10 000 грн моральної шкоди, посилаючись на те, що внаслідок ДТП та пошкодження належного йому автомобіля «Ford Mustang» він зазнав душевних страждань та моральних переживань. Зазначав, що вказаний транспортний засіб був основним засобом його пересування, а його пошкодження істотно вплинуло на звичайний спосіб життя позивача та його моральний стан. Розмір моральної шкоди позивач визначив у сумі 10 000 грн, яку просив стягнути з ОСОБА_1 , а також просив вирішити питання щодо розподілу понесених ним судових витрат.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 26 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що законодавство не обмежує потерпілу особу у виборі експерта чи суб`єкта оціночної діяльності для визначення розміру завданих збитків. При цьому стаття 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право особи оскаржити рішення страховика (МТСБУ) у судовому порядку, яким правом позивач і скористався. Вказує, що на підтвердження розміру завданих збитків позивач звернувся до ТОВ АК «Експерт-сервіс», яким складено Звіт № 461/24 від 22 лютого 2024 року відповідно до вимог статті 106 ЦПК України та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом № 142/5/2092. Експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. На думку скаржника, висновки суду щодо недопустимості зазначеного звіту є необґрунтованими. Зокрема, акт огляду транспортного засобу містить відомості про експерта ОСОБА_4 та належним чином ним підписаний. Наявність в акті двох дат огляду, як зазначає апелянт, не свідчить про недостовірність проведеного дослідження, а лише підтверджує проведення огляду транспортного засобу у різні дні та не впливає на обґрунтованість і достовірність висновків, викладених у звіті. Також апелянт посилається на те, що транспортний засіб «Ford Mustang», реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнано фізично знищеним, оскільки вартість його відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди. За таких обставин проведення відновлювального ремонту є економічно недоцільним, а тому вимога щодо подання документів, які підтверджують фактичне понесення витрат на ремонт транспортного засобу, є безпідставною. Крім того, скаржник не погоджується з висновками суду щодо недоведеності заподіяння позивачу моральної шкоди. Зазначає, що сам факт дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження належного позивачу транспортного засобу спричинив йому моральні переживання та негативні емоції, а факт заподіяння моральної шкоди, на його думку, також підтверджується рішенням Франківського районного суду м. Львова від 12 лютого 2024 року та наведеним вище звітом. Відтак, апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно оцінив подані докази та дійшов помилкових висновків щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу до суд не подано.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. З огляду на це, а також відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Відповідно до статей 15, 16, 22 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, а особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з частинами першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною першою статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема залежно від вини осіб, діяльністю яких було завдано шкоди.

Водночас правовідносини щодо відшкодування шкоди, заподіяної потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу, підлягають регулюванню не лише загальними нормами ЦК України, а й спеціальними нормами законодавства про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За статтею 979 ЦК України за договором страхування страховик у разі настання певної події (страхового випадку) зобов`язується виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній договором, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором, а також вжити заходів щодо оформлення необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати.

За статтею 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі статтею 6 цього Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 9.1 статті 9 зазначеного Закону, страхова сума є грошовою сумою, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов страхування, а згідно з пунктом 9.4 цієї статті страхові виплати обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення відповідного договору страхування та зазначені в ньому.

За пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну третьої особи.

Згідно зі статтею 28 цього Закону шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, включає, зокрема, шкоду, пов`язану з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до статті 29 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з його відновлювальним ремонтом з урахуванням зносу, розрахованого у встановленому законодавством порядку, а також передбачені законом витрати на евакуацію транспортного засобу.

Порядок визначення розміру шкоди та участі страховика у її оцінці врегульований, зокрема, статтею 34 цього Закону. Так, страховик зобов`язаний у встановлений законом строк направити свого представника для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. У разі нез`явлення представника страховика у визначений строк потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди, а страховик зобов`язаний відшкодувати витрати на проведення відповідної експертизи (дослідження).

Відповідно до статті 35 Закону потерпілий для отримання страхового відшкодування звертається до страховика із відповідною заявою та документами, передбаченими законом.

За пунктом 36.1 статті 36 цього Закону страховик приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову в його здійсненні. У разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався судом, рішення про здійснення страхового відшкодування приймається, зокрема, на підставі відповідного судового рішення.

При цьому положення спеціального закону про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності підлягають застосуванню у взаємозв`язку з положеннями статей 1192 та 1194 ЦК України.

Так, відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. При цьому розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або вартості робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Отже, у разі настання страхового випадку за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності саме на страховика покладається обов`язок здійснити страхове відшкодування в межах установленого законом та договором ліміту відповідальності. Особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, не звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, однак її відповідальність перед потерпілим у такому випадку обмежується тією частиною фактичного розміру шкоди, яка не покривається страховою виплатою, якщо інше не передбачено законом.

Такий підхід відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких покладення на страхувальника обов`язку відшкодувати потерпілому шкоду в межах суми, що має бути виплачена страховиком, суперечило б меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована, можливе, зокрема, у випадку, коли у страховика не виник обов`язок здійснити страхову виплату або коли фактичний розмір шкоди перевищує встановлений ліміт відповідальності страховика.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що метою страхування цивільно-правової відповідальності є саме забезпечення відшкодування шкоди потерпілому страховиком у межах страхової суми, у зв`язку з чим покладення на страхувальника обов`язку відшкодувати шкоду в межах страхового покриття не відповідає суті такого страхування.

Аналогічний правовий підхід викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19). Таким чином, правовідносини між потерпілим, страховиком та особою, відповідальність якої застрахована, необхідно розмежовувати залежно від меж відповідальності страховика та фактичного розміру завданої шкоди: страховик відшкодовує шкоду в межах установленої страхової суми, а особа, відповідальна за її заподіяння, відшкодовує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, якщо така різниця виникла.

Судом установлено, що 14 вересня 2023 року о 08 год. 48 хв. на регульованому перехресті вул. Кульпарківської – вул. Перфецького у м. Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mitsubishi Outlander», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «Ford Mustang», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Унаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, внаслідок чого позивачу завдано майнової шкоди.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 04 вересня 2019 року, автомобіль марки «Ford Mustang», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить ОСОБА_3 на праві власності.

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 12 лютого 2024 року у справі №465/8232/23 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, встановленого статтею 38 КУпАП.

Цією ж датою постановою Франківського районного суду м. Львова у справі №465/1258/24 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП також закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 38 КУпАП.

Отже, обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди 14 вересня 2023 року о 08 год. 48 хв. на регульованому перехресті вул. Кульпарківської – вул. Перфецького у м. Львові та вина у її вчиненні як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_3 встановлені зазначеними судовими рішеннями та відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України не підлягають повторному доказуванню.

Згідно з витягом із Центральної бази даних МТСБУ щодо перевірки чинності полісу внутрішнього страхування, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як водія автомобіля «Mitsubishi Outlander», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ «СК «УСГ» за полісом №215189812.

Крім того, Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була додатково застрахована за договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу №97-1309-23-00698 від 16 червня 2023 року з лімітом відповідальності 100 000 грн.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Ford Mustang», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , зазнав значних механічних пошкоджень.

19 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «СК «УСГ» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

20 листопада 2023 року представник ОСОБА_3 звернувся до ПАТ «СК «УСГ» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до звіту №150304 про оцінку колісного транспортного засобу від 05 лютого 2024 року, складеного на замовлення ТОВ «Едак» ФОП ОСОБА_5 , вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ford Mustang», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та без урахування ПДВ становить 271 768,03 грн.

За результатами розгляду заяви ПАТ «СК «УСГ» визнало дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та, відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування від 24 квітня 2024 року і страхового акта №ПСЦВ-4651 від 24 квітня 2024 року, визначило розмір страхового відшкодування у сумі 135 884,06 грн. Зазначена сума була виплачена позивачу.

Згідно зі Звітом № 461/24 від 22 лютого 2024 року про оцінку автомобіля марки «Ford Mustang», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеним ТОВ АК «Експерт-Сервіс» на замовлення ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування фізичного зносу його складових становить 919 596,79 грн. При цьому дійсна (ринкова) вартість автомобіля на момент дослідження без урахування аварійних пошкоджень визначена в розмірі 662 193 грн, а його ринкова вартість у пошкодженому стані — 192 761,37 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «СК «УСГ» про стягнення додаткового страхового відшкодування та до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що розмір завданої позивачу майнової шкоди становить 469 431,63 грн, а з урахуванням ступеня вини учасників дорожньо-транспортної пригоди розмір відшкодування має становити 234 715,81 грн, у зв`язку з чим існують підстави для стягнення різниці між цією сумою та виплаченим страховим відшкодуванням, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання вимог пункту 34.2 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» представником ПАТ «СК «УСГ» у встановлений законом строк проведено огляд пошкодженого транспортного засобу, за результатами якого 28 листопада 2023 року складено протокол огляду, підписаний позивачем. При цьому доказів того, що під час огляду позивач висловлював заперечення щодо зафіксованих пошкоджень або дій представника страховика, матеріали справи не містять (а.с.171-172 т.1).

Також відсутні докази звернення позивача до страхової компанії з приводу незгоди з визначеним розміром страхового відшкодування та необхідності його перегляду.

На підтвердження заявленого розміру майнової шкоди позивач посилається на Звіт №461/24 від 22 лютого 2024 року, складений ТОВ АК «ЕКСПЕРТ-СЕРВІС» на його замовлення, який суд першої інстанції не взяв до уваги, з огляду на те, що зазначений звіт містить недоліки в оформленні акта огляду транспортного засобу №9265, зокрема виправлення дат огляду, відсутність відомостей про пробіг автомобіля, даних про особу, яка склала акт, а також підпису та даних власника транспортного засобу або його довіреної особи. Крім того, перелік пошкоджень, зазначених в акті, містить відмінності та додаткові пошкодження порівняно з тими, що зафіксовані у протоколі огляду транспортного засобу від 28 листопада 2023 року.

Позивач не надав інших належних доказів на підтвердження своїх розрахунків та не заявляв клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи для встановлення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що поданий позивачем звіт не є достатнім доказом на підтвердження заявленого розміру майнової шкоди. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо недоведеності підстав для стягнення додаткового страхового відшкодування.

Отже, оскільки позивач не довів належними доказами заявленого розміру майнової шкоди, не спростував розрахунку, наданого страховиком, та не підтвердив наявності підстав для стягнення додаткового страхового відшкодування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні відповідних позовних вимог. Доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до незгоди з оцінкою доказів і не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої, зокрема, у зв`язку з пошкодженням майна. Моральна шкода полягає, серед іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди передбачає встановлення сукупності передбачених законом умов цивільно-правової відповідальності, зокрема факту заподіяння моральної шкоди, протиправності поведінки заподіювача, причинного зв`язку між такою поведінкою та шкодою, а також вини особи, яка її завдала, якщо інше не встановлено законом.

У цій справі встановлено вину обох учасників дорожньо-транспортної пригоди, а тому вирішення питання про покладення на ОСОБА_1 обов`язку з відшкодування моральної шкоди потребує врахування не лише обставин ДТП, а й доведеності самого факту заподіяння позивачу моральних страждань, причинного зв`язку між ними та поведінкою відповідача, а також характеру й обсягу таких страждань.

Проте позивач, обґрунтовуючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, обмежився загальними посиланнями на душевні переживання та негативний вплив пошкодження автомобіля на його звичайний спосіб життя. Належних доказів, які б давали змогу встановити характер, тривалість та інтенсивність моральних страждань, істотність змін у звичайному способі життя позивача, а також причинний зв`язок між такими стражданнями та діями ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.

Постанова Франківського районного суду м. Львова від 12 лютого 2024 року, якою встановлено обставини адміністративного правопорушення, та Звіт № 461/24 від 22 лютого 2024 року, що стосується оцінки пошкодженого транспортного засобу, самі по собі не підтверджують характеру, глибини й тривалості моральних страждань позивача та не є достатніми доказами обґрунтованості заявленої ним вимоги.

Отже, з огляду на встановлену вину обох водіїв та відсутність належних і достатніх доказів на підтвердження обставин, необхідних для відшкодування моральної шкоди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні відповідної позовної вимоги.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення – без змін

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 09.10.2026.

Головуючий

Судді