Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №442/4118/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 442/4118/26 Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.

Провадження № 22-ц/811/3317/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 липня 2026 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

у травні 2026 року позивач ТОВ «Бізнес Позика» звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.12.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №482005-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізнес Позика» 02.12.2023 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 482005-КС-001 про надання кредиту. 02.12.2025 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору№ 482005-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий боржником було введено/відправлено.

Відповідно до п. 1 договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 3 000, 00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Однак, ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 05.05.2026 утворилась заборгованість за договором № 482005-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 13 029, 22 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 3 000, 00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 9 579, 22 грн; суми заборгованості по штрафам - 0, 00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 ЦКУ - 0, 00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 450, 00 грн. З врахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 липня 2026 року задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика». В апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що до позовної заяви було додано платіжне доручення у вигляді Інформаційної довідки під назвою «Підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів», сформоване ТОВ «ПрофітГід» як технологічним оператором платіжних послуг, підписане Директором ТОВ «ПрофітГід», з якої вбачається, що 02.12.2023 позичальнику на його картку було здійснено перерахування кредиту у сумі - 3 000, 00 грн.

Вказує, що надані разом з позовної заявою докази перерахування кредитних коштів є належними, допустимими та достатніми доказами перерахування кредитних коштів та є документами первинної бухгалтерської документації, які повністю відповідають статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Судом першої інстанції не було враховано принципу презумції правомірності правочину, що визначений статтею 204 ЦК України про що детально зазначено у Постанов Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2383/2010 (провадження № 14-308цс18).

Разом з тим, на підтвердження укладення договору № 482005-КС-001 від 02.12.2023 позивачем надано візуальну послідовність укладення цього договору, з якої вбачається, що 02.12.2023 клієнт, використовуючи номер телефону НОМЕР_1 , зайшла у особистий кабінет на сайті https://my.bizpozyka.com, підтвердила номер мобільного телефону, ознайомилася з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснила акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції надав оцінку лише одному документу, залишивши поза увагою всі надані до позовної заяви докази, які у своїй сукупності стверджують про підставність позовних вимог.

Просить рішення суду скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме відповідач ОСОБА_1 отримала кредитні кошти та у подальшому порушила обов`язок з їх повернення, тобто не виконувала, або неналежним чином виконувала умови вказаного вище кредитного договору, оскільки згідно інформації, наданої банком та доказів отримання коштів відповідачем, позивачем не надано, отже відповідач ОСОБА_1 не є отримувачем кредиту у сумі 3 000, 00 грн.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Частина третя статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина перша статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частини четверта та п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 02.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір №482005-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

02.12.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» направлено Соломчак І.Ю. пропозицію (оферту) укласти договір про надання кредиту.

02.12.2023 року відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 482005-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

У зв`язку з прийняттям відповідачем (акцепту) пропозиції (оферти) щодо укладення договору № 482005-КС-001 про надання кредиту позивачем було направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6484, на номер телефону НОМЕР_2 , який відповідачем було введено/відправлено позивачу.

Відповідно до п. 2.1 договору кредиту, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 3 000, 00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом та комісією за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання споживчих кредитів ТзОВ «Бізнес позика».

Відповідно до п.п. 2.3, 2.7, 2.11 строк, на який надається кредит: 24 тижні, а датою повернення кредиту є 18.05.2024.

Згідно з пунктом 2.4 кредитного договору стандартна процентна ставка за кредитом становить в день 2, 00000000 %, знижена процентна ставка за кредитом в день 1, 15016667 %. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку договору; встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 2.9 орієнтована реальна річна процентна ставка становить 9 168, 16 процентів. Реальна річна процентна ставка та орієнтована загальна вартість наданого кредиту обчислена на основі припущення, що позичальник буде дотримуватись графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та додатку № 1 до договору, та буде застосовуватись знижена процентна ставка, а інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору.

Пунктом 3 кредитного договору передбачений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.

Пунктом 3.2. кредитного договору передбачено, що протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом нараховується за ставкою вказаною у п. 2.4. договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів.

Як вбачається з листа про підтвердження щодо здійсненого переказу грошових коштів 02.12.2023 ТОВ «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер платіжної інструкції:7b44524a-90ff-11ee-b867-000c29d57ed21, платник ТОВ «Бізнес Позика», номер транзакції - 10151-37566-57354, сума переказу - 3 000, 00 грн, номер платіжної карки НОМЕР_3 , емітент платіжної картки Raiffeisen Bank, призначення переказу - перерахування коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_4 згідно договору № 482005-КС від 02.12.2023.

Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №482005-КС-001, така становить 13 029, 22 грн, з яких: 3 000, 00 грн - заборгованість за кредитом, 9 579, 22 грн - заборгованість за процентами, 450, 00 грн - заборгованість за комісією.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, за користування кредитними коштами проценти нараховувалися за зниженою процентною ставкою 1, 15016667 %. в день з 02.12.2023 року по 23.12.2023, в подальшому, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не дотримувалася графіку платежів, з 24.12.2023 проценти нараховувалися за стандартною процентною ставкою 2, 00000000 % в день .

Колегія суддів не погоджується із зазначеним позивачем в позовній заяві розрахунком заборгованості по процентах з огляду на таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.

Положення частини пятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2, 5 %; протягом наступних 120 днів - 1, 5 %.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки кредитний договір № 482005-КС-001 від 02.12.2023 року укладено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та строк його дії продовжувався до 18.05.2024, відтак положення цього Закону застосовуються до цього договору, на підставі якого з відповідача стягується заборгованість.

Аналіз зазначеного у позовній заяві розрахунку заборгованості свідчить про те, що проценти за користування кредитними коштами нараховано в межах строку дії кредитного договору та за процентною ставкою, визначеною п. 2.4 договору.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з розрахунком заборгованості по процентах за користування кредитними коштами, оскільки в період з 23 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1, 5 %.

Отже заборгованість ОСОБА_1 за процентами за користування кредитними коштами складається із нарахованих відсотків з 02.12.2023 до 23.12.2023 в розмірі 1, 15016667 % в день, з 24.12.2023 по 22.04.2024 - в розмірі по 2, 0000000 % в день, а з 23.04.2023 по 18.05.2024 - в розмірі по 1, 5 %, що відповідно становить: (3 000, 00 х 1, 15016667 % :100 х 22 дні )= 759, 22 грн + (3 000, 00 х 2 % : 100 х 121 день) = 7 260, 00 грн, + (3 000, 00 х 1, 5 % : 100 х 26 днів ) = 1 170, 00 грн, а всього 9 189, 22 грн.

Оскільки заборгованість по тілу кредиту становить 3 000, 00 грн, заборгованість за процентами становить 9 189, 22 грн., відповідно загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 12 189, 22 грн.

Відповідач не оспорює укладення ним договору, отримання кредитних коштів, всупереч вимогам частини першої статті 81 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним зобов`язань за кредитним договором № 482005-КС-001 від 02.12.2023 щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами в повному обсязі та відсутності у нього заборгованості за кредитним договором, чи наявної заборгованості в іншому розмірі. Відсутність у АТ КБ «ПриватБанк» емітованої на ім`я ОСОБА_1 картки за наявності відомостей, що кошти було перераховано на картку в Raiffeisen Bank, емітовану на ім`я ОСОБА_1 , не може бути підставою для відмови у позові.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», крім заборгованості за тілом та процентами, просило стягнути з відповідача заборгованість за комісією в розмірі 450, 00 грн.

Пунктом 2.5 кредитного договору №482005-КС-001 від 02.12.2023 передбачена комісія за надання кредиту, що становить 450, 00 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою, сьомою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору про надання кредиту свідчать про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 450, 00 грн, встановлена в п. 2.5 кредитного договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку про те, що умови щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту суперечать положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Бізнес позика» заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 450, 00 грн.

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, або змінює рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів доходить висновку, що оскільки висновки, викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, то рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову, а саме, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованості за кредитним договором № 482005-КС-001 від 02.12.2023 в розмірі 12 189, 22 грн, з яких 3 000, 00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 9 189, 22 грн - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією необхідно відмовити.

Пункт 13 статті 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та стягнення на його користь заборгованості в розмірі 12 189, 22 грн, то на підставі пункту 13 статті 141 ЦПК України розмір судових витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Бізнес позика» становить 2 495, 75 грн судового збору за розгляд справи та 3 736, 10 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 липня 2026 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором №482005-КС-001 від 02.12.2023 у розмірі 12189.22 грн. з яких: 3000.00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 9189.22 грн. заборгованість за відсотками.

В решті позовних вимог відмовити

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 2495.75 грн. судового збору за подання позову та 3736.10 грн. за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий: С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич