Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №442/3997/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 442/3997/26 Головуючий у 1 інстанції: Нагірна О.Б.

Провадження № 22-ц/811/2870/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 липня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

у травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось в суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 18.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 20271-06/2024, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 7 000, 00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору). Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

24.09.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 24092024. Згідно умов вказаного договору та у відповідності до статті 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Стар Файненс Груп», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №20271-06/2024 від 18.06.2024.

Відповідач взятих на себе зобов`язань за кредитним договором не виконав у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позову становить 29 050, 00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 7 000, 00 грн.; заборгованість за процентами – 12 600, 00 грн.; заборгованість за штрафом – 9450, 00 грн.

Заочним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 липня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 21041-01/2025 від 10.01.2025 у розмірі 17 395, 00 гривень, що становить 7 000, 00 гривень – за сумою кредиту, 10 395, 00 гривень – за сумою відсотків.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 1 597, 44 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правову допомогу в розмірі 4 800, 00 гривень.

В задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», подавши апеляційну скаргу.

Вважає рішення суду необґрунтованим, таким, що винесено з порушенням норм матеріального права, та суперечить чинному законодавству.

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно п.1.2. договору про надання фінансового кредиту, кредит надається строком на 120 днів. Станом на дату укладення договору факторингу строк дії кредитного договору не закінчився, у зв`язку з чим у межах строку дії кредитного договору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» продовжило нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у період з 25.09.2024 по 15.10.2024 року на підставі п. 1.4.1 кредитного договору та статтей 1048, 1050 та 1054 ЦК України.

Зазначає, що оскільки кредитний договір укладено після 23 січня 2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин не застосовуються положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит.

Зважаючи на вищевикладене, неустойка (штраф) у розмірі 9 450, 00 грн за прострочення позичальником виконання зобов`язання підлягає стягненню із відповідача.

Просить рішення суду щодо часткового задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Частина третя статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина перша статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Задовольняючи частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , як позичальником, не виконано зобов`язань за кредитним договором, позичені кошти не повернуто та не сплачено проценти за користування позиченими коштами, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 17 395, 00 гривень, з яких 7 000, 00 грн -тіло кредиту та 10 395, 00 грн відсотки, що свідчить про підставність позовних вимог.

Разом з тим, суд зазначив, що вимоги позивача в частині стягнення процентів, нарахованих після відступлення права вимоги та понад суму заборгованості, яка існувала станом на 24.09.2024, є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню. В задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу судом відмовлено з врахуванням законодавчої заборони нарахування такого в період дії воєнного стану.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, не погоджуючись з розміром нарахованої заборгованості, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частин першої та третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частини четверта та п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.06.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 20271-06/2024 відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 7 000, 00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору, кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 18.06.2024. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до графіку платежів. Кінцева дата погашення кредиту 15.10.2024.

Відповідно до п. 1.4.1 договору, денна процентна ставка складає 1, 50 % та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 Договору.

Відповідно до п. 1.6. договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Відповідно до листа-повідомлення від 16.04.2025 за №3426_250416092221 між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Стар Файненс Груп» укладений договір на переказ коштів № ФК-П-2022/02-3 від 22.02.2022. Відповідно до зазначеного договору було успішно прийнято платежі на користь ТОВ «Стар Файненс Груп»: 18.06.2024 на суму 7 000 грн 00 коп., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua- 430235925, призначення платежу : Зарахування 7 000, 00 грн на карту НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору перед укладенням цього Договору Товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію Клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу, одним із наступних способів: - отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних; -отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, otp-пароля, надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником установи та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото.

Договір про надання фінансового кредиту № 20271-06/2024 від 18.06.2024, підписаний електронними підписами Сторін, Додаток № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 20271-06/2024 від 18.06.2024, підписаний електронними підписами Сторін, Довідка про ідентифікацію підтверджує укладення кредитного договору.

Згідно з п. 3.1 кредитного договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

24.09.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 24092024.

Згідно з вищевказаним договором та відповідно до статті 512 ЦК України ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Стар Файненс Груп», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 20271-06/2024 від 18.06.2024.

Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем становила 26 845, 00 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 7 000, 00 грн.; заборгованість за процентами – 10 395, 00 грн.; заборгованість за штрафом – 9 450, 00 грн.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 29 050, 00 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 7000, 00 грн.; заборгованість за процентами – 12 600, 00 грн.; заборгованість за штрафом – 9 450, 00 грн.

Відмовляючи у стягненні заборгованості за процентами після 24.09.2024, тобто після укладення між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» договору факторингу, суд першої інстанції дійшов висновку, що сам по собі факт укладення договору факторингу не змінює характеру та меж прав вимоги, які існували на момент їх відступлення, а тому новий кредитор не набуває права на довільне чи безмежне продовження нарахування процентів поза межами тих правовідносин, які фактично існували між первісним кредитором та боржником.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок помилковим, оскільки як вбачається з п 1.2 договору про надання фінансового кредиту № 20271-06/2024 від 18.06.2024 такий укладено строком на 120 днів, кінцевою датою погашення кредиту є 15.10.2024, а відтак оскільки ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги за вказаним кредитним договором, то мало право на нарахування процентів в межах строку його дії, тобто до 15.10.2024, що підтверджується наданих розрахунком заборгованості.

Відповідач наявність вказаної заборгованості не спростував, доказів повної чи часткової її сплати не надав.

Відтак, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження, а тому заборгованість ОСОБА_1 за процентами складає 12 600, 00 грн. (7 000, 00 грн. *1, 5 %*120 днів).

Що стосується доводів апеляційної скарги про стягнення з відповідача неустойки (штрафу) у розмірі 9 450, 00 грн за прострочення позичальником виконання зобов`язання, то колегія суддів доходить до висновку про їх безпідставність, виходячи з такого.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022, доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки договір про надання фінансового кредиту укладений 18.06.2024, отже первісний кредитор - ТОВ «Стар Файненс Груп» безпідставно нарахував відповідачу штраф у розмірі 9 450, 00 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором. Відповідно право вимоги у цій частині не могло перейти до позивача.

Тому рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення штрафу необхідно залишити без змін.

Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторона відповідача не спростувала вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками і надані ним докази.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2022 у справі 758/2575/17 зазначено, що відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 нього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що оскільки висновки, викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, то у цій частині таке слід змінити. Адже, враховуючи наведене вище наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Кредит капітал» заборгованості за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 12 600, 00 грн. Відтак, підлягає зміні і розмір загальної стягуваної заборгованості за кредитним договором відповідача перед позивачем, відповідно, з 17 395, 00 грн до 19 600, 00 грн. Судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції стягується пропорційно до задоволених позовних вимог.

В решті (стягнення заборгованості за тілом кредиту та відмова у стягнення штрафу, стягнення витрат на професійну правничу допомогу) рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

У зв`язку з цим абзаци другий та третій резолютивної частини рішення суду першої інстанції необхідно викласти в новій редакції.

Пункт 13 статті 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», то на підставі пункту 13 статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» підлягає стягненню 1 796, 30 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 2 694, 50 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України Львівський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 липня 2026 року в частині розміру відсотків за користування кредитом та загальної суми заборгованості за кредитом змінити, збільшивши розмір відсотків з 10 395, 00 грн до 12 600, 00 грн та розмір загальної стягуваної заборгованості за кредитним договором з 17 395, 00 грн до 19 600, 00 грн, відповідно, змінивши пропорційно до задоволених позовних вимог і розмір судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

Викласти абзаци другий-третій резолютивної частини рішення у такій редакції:

«Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 20271-06/2024 від 18.06.2024 у розмірі 19 600, 00 гривень, з яких 7 000, 00 гривень – тіло кредиту та 12 600, 00 гривень – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції в розмірі 1 796, 30 гривень.»

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 2 694, 50 гривень судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Головуючий: С. М. Копняк

Судді: С. М. Бойко

А. В. Ніткевич