Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №444/3967/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 444/3967/25 Головуючий у 1 інстанції: Оприск З.Л.

Провадження № 22-ц/811/2068/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум факторинг» на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 30 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

у жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ум факторинг» через систему «Електронний суд» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту № 1489649 від 08.05.2024 у розмірі 53 602, 50 грн, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.05.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» (Кредитодавець) та Відповідачем (Позичальник) було укладено договір споживчого кредиту № 1489649. Цей договір укладено в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». На підставі договору ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в сумі 10 500, 00 грн шляхом їх зарахування на банківську картку № НОМЕР_1 . Строк кредитування становить 360 днів, процентна ставка за користування коштами — 1, 5 % від суми кредиту за кожний день протягом терміну дії договору. Відповідно до п. 1.2. Договору «на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Крім того, у відповідності до п. 3.1. Договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

18.12.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Ум Факторинг» укладено договір факторингу № 18/12/24 на підставі якого право грошової вимоги за кредитним договором № 1489649 перейшло до ТОВ «Ум Факторинг». Відтак,ТОВ «Ум Факторинг» є належним кредитором і має право вимагати стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконувала, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість у розмірі 53 602, 50 грн, з яких 10 500, 00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 43 102, 50 грн – заборгованість по процентах.

Просило позов задовольнити повністю.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 30 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» заборгованість у розмірі 10500,00 грн, а також судові витрати у розмірі 474 грн 52 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Ум факторинг», подавши апеляційну скаргу в якій покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач, як дружина військовослужбовця, підпадає під дію пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому проценти за користування кредитом стягненню не підлягають.

Стверджує, що положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо поширення відповідних пільг на дружин (чоловіків) військовослужбовців були запроваджені лише Законом України №3633-ІХ від 11.04.2024. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633-ІХ зазначені зміни набрали чинності 18.05.2024. Отже, на дату укладення кредитного договору 08.05.2024 законодавство не передбачало поширення відповідних пільг на дружин військовослужбовців.

Вважає, що такий підхід суперечить статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків пом`якшення або скасування відповідальності особи.

Фактично оскаржуваним рішенням суд звільнив відповідача від виконання частини основного грошового зобов`язання, яке виникло з укладеного договору, без належного дослідження питання дії закону в часі та без встановлення наявності у законодавця наміру поширити відповідні пільги на правовідносини, які виникли до набрання чинності Законом України № 3633-ІХ від 11.04.2024.

Просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «УМ Факторинг» про стягнення процентів за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ум Факторинг» заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 43 102, 50 грн.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Частина третя статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина перша статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частин першої та третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частини четверта та п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.05.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1489649 про надання споживчого кредиту за продуктом “NewShort”, згідно якого товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України – гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.1 Договору). Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором Н691.

Відповідно до п. 1.2-1.4 Договору сума кредиту складає: 10 500, 00 гривень. Тип кредиту – кредит. Строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, первісна редакція якого наведена в Додатку № 1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Так відповідно до п. 1.5. тип процентної ставки – фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах:

1.5.1. Стандартна процентна ставка становить 1, 5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору.

1.6. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

1.7. Денна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 1.7.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1, 5 % в день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування»: (56 700 грн / 10500 грн ) / 360 дн ? 100 % = 1, 5 % в день.

1.8. Загальні витрати на дату укладення Договору складають:

1.8.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 56 700, 00 грн.

1.9. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає:

1.9.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 9 089, 90 % річних.

1.10. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 1.10.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 67 200, 00 грн.

1.11. Обчислення денної процентної ставки та орієнтовної реальної річної ставки, загальних витрат та орієнтовної загальної вартості кредиту базується на припущенні, що Договір залишається дійсним протягом погодженого строку та, що Товариство і Споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені Договором. При цьому, денна процентна ставка та орієнтовна реальна річна процентна ставка, загальні витрати та орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою застосовані виходячи з умов застостосування цієї ставки, що передбачені Договором, але у межах погодженого строку виконання Споживачем зобов`язань за Договором. Крім того, при обчисленні вказаних показників, не враховуються витрати Споживача, обов`язковість сплати яких не передбачена цим Договором та/або законодавством України та/або оплата яких здійснюється незалежно від походження коштів (власні, кредитні), в тому числі, але не виключно: витрати пов`язані з технічними, програмними і комунікаційними ресурсами, що необхідні Споживачу для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІКС Товариства, здійснені переказу коштів через третіх осіб в погашення заборгованості за Договором, з отриманням від третіх осіб інформаційних послуг (підбір кредитної пропозиції) та інше.

Згідно з п 2.1 договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

У випадку невиконання або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф, у розмірі 1 575, 00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; у розмірі 115, 50 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання. (п.п.6.4.1.-6.4.2 Договору).

Вищезгаданий кредитний договір укладений за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача в ІКС товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, що є електронним підписом споживача та направлений товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний споживачем при вході/протягом періоду обслуговування в товаристві та/або з використанням інших електронних даних та каналів комунікації, що будуть забезпечувати перевірку Товариством автентичності Споживача. Код доступу/інші електронні дані можуть надсилатися у вигляді смс-повідомлень або через здійснення телефонного дзвінка, IVR, повідомлення на електронну пошту, тощо. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту товариства.

Згідно із листом ТОВ «Пейтек» вих. № 20250708-958 від 08.07.2025, відповідно до договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 01042024-2 від 2024-04-01 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит»: на суму 10 500, 00 грн. Номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» - acd6a20d-d580-4451-9911-6d051404f73d Номер транзакції в системі ТОВ «Селфі Кредит» – a30e7c0d08a884d52740ef7d38bdaa52 Session ID - 024481301167 Сайт торгівця - http://selfiecredit.com.ua Код авторизації - 582530 Банк-еквайр - АТ «ПУМБ» Дата і час створення - 2024-05-08 11:01:20 Дата і час прийняття в роботу - 2024-05-08 11:01:23 Дата і час виконання - 2024-05-08 11:01:24 Призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .

Зважаючи на вищенаведене, позивач ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання виконав належним чином, що підтверджується додатними до матеріалів справи доказами.

18.12.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «УМ Факторинг» укладено договір факторингу № 18/12/24, на підставі якого право грошової вимоги за кредитним договором № 1489649 перейшло до ТОВ «УМ Факторинг».

Відповідно до акта приймання - передачі Реєстру боржників до договору факторингу № 18/12/24 від 18.12.2024 сторони склали цей акт про те, що згідно з вимогами пунктів 6.2.3, 8.3 Договору факторингу від 18 грудня 2024 року №18/12/24, Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників Клієнта від 18 грудня 2024 року, складений за формою згідно із додатком 1 до Договору, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 в розмірі 53 602, 50 грн.

Так, згідно із доданим розрахунком заборгованості, за договором №1489649 від 08.05.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту заборгованість ОСОБА_1 складає – 53 602, 50 грн, з яких: - 10 500, 00 грн - тіло кредиту; 43 102, 50 грн – проценти за користування кредитом.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачка порушила умови вказаного договору, не повернула отримані в борг грошові кошти, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки заборгованості за договором №1489649 про надання споживчого кредиту від 08.05.2024 по тілу кредиту в розмірі 10 500, 00 грн, підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення відсотків за користування кредитними коштами, колегія суддів доходить наступного висновку.

Так, пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо поширення відповідних пільг на дружин (чоловіків) військовослужбовців, які були запроваджені Законом України №3633-ІХ від 11.04.2024, і відповідно до пункту 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого зазначені зміни набрали чинності 18.05.2024, викладено у такій редакції: військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Отже, на момент укладення сторонами договору №1489649 про надання споживчого кредиту за продуктом “NewShort”, тобто станом на 08.05.2024 та до 18.05.2024 (набрання чинності) дружини (чоловіки) військовослужбовців, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, та військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, не звільнялися від сплати процентів за користування кредитом.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

Частина друга статті 5 ЦК України передбачає, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Аналіз визначення кредитного договору, яке наведено у частині першій статті 1054 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення наданих йому грошових коштів разом із процентами.

Отже, за правовою природою та економічною сутністю у кредитних правовідносинах проценти за користування кредитом є платою позичальника за правомірне користування чужими грошовими коштами подібно до плати за користування будь-яким іншим майном.

Зважаючи на викладене, проценти, які є істотною умовою кредитного договору, не можна кваліфікувати як міру цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, Закон України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким при викладенні в новій редакції пункту 15 статті 14 Закону №2011-ХІІ до переліку осіб, на яких він поширюється, внесені дружини (чоловіки) військовослужбовців, у частині норм, які передбачають звільнення останніх під час особливого періоду від нарахування процентів за користування кредитом не пом`якшує й не скасовує цивільну відповідальність особи, а тому не має зворотної дії в часі і діє з часу набрання ним законної сили. Тобто проценти за спірним кредитним договором підлягають нарахуванню за період з 08.05.2024 по 18.05.2024.

З огляду на те, що договір про надання фінансового кредиту № 11932-04/2024 був укладений сторонами 08.05.2024 та діяв в період дії п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», колегія суддів доходить висновку, що відсотки необхідно обраховувати наступним чином: за період з 08.05.2024 по 18.05.2024 - відсоткова ставка 1, 5 % відповідно до п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення». Відтак відсотки за вказаний період складають 1 575, 00 грн (із розрахунку 10 500 грн х 1, 5 % х 10 днів).

В задоволенні решти вимог про стягнення відсотків, а саме починаючи з 19.05.2024 необхідно відмовити, зважаючи на те, що з цієї дати ОСОБА_1 є такою, що має право на гарантії соціального та правового захисту передбачені ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» для військовослужбовців, зокрема заборону нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум факторинг» в частині стягнення відсотків підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути 1 575, 00 грн відсотків за користування кредитними коштами.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що оскільки висновки, викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції в частині відмови у задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, то у цій частині таке слід скасувати. Адже, враховуючи наведене вище наявні підстави для часткового задоволення позову у цій частині та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Ум факторинг» заборгованості за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 1 575, 00 грн. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами необхідно відмовити. Відтак, підлягає зміні і розмір загальної стягуваної заборгованості за кредитним договором відповідача перед позивачем, відповідно, з 10 500, 00 грн до 12 075, 00 грн. Судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції стягується пропорційно до задоволених позовних вимог.

В решті (стягнення заборгованості за тілом кредиту) рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

У зв`язку з цим абзац другий резолютивної частини рішення суду першої інстанції необхідно викласти в новій редакції.

Пункт 13 статті 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум факторинг» та стягнення на його користь заборгованості в розмірі 12 075, 00 грн. то на підставі пункту 13 статті 141 ЦПК України розмір судових витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум факторинг» складає 545, 70 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум факторинг», з ОСОБА_1 на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум факторинг» підлягає стягненню 818, 55 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум факторинг» задовольнити частково.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 30 квітня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» відсотків за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог на суму 1575, 00 грн.

У зв`язку з цим викласти абзац другий резолютивної частини рішення в такій редакції:

«Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» заборгованість за договором споживчого кредиту № 148964908.05.2024, укладеним 08 травня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 , у розмірі 12 075, 00 грн, з яких: 10 500, 00 грн – тіло кредиту та 1 575, 00 – відсотки за користування кредитними коштами, а також 545, 70 грн судового збору.»

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» 818, 55 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Головуючий: С. М. Копняк

Судді: С. М. Бойко

А. В. Ніткевич