Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №447/32/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 447/32/26 Головуючий у 1 інстанції: Павлів В.Р

Провадження № 22-ц/811/1617/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Іванової О.О.

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус нотаріального округу Дніпропетровської області Боднар Ірина Михайлівна, Попаснянський відділ державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, –

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус нотаріального округу Дніпропетровської області Боднар Ірина Михайлівна, Попаснянський відділ державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обгрунтування позовної заяви покликалася на те, що 06 липня 2017 року приватним нотаріусом нотаріального округу Дніпропетровської області Боднар Іриною Михайлівною був виданий виконавчий напис № 6187, відповідно до якого з позивача на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» має бути стягнута заборгованість в розмірі 134795,46 грн.

На підставі виконавчого напису нотаріуса № 6187 від 06 липня 2017 року державним виконавцем Попаснянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Селезньовим Анатолієм Григоровичем 02 листопада 2017 року відкрито ВП № 55044937 про стягнення з неї на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 134795,46 грн.

Вважала, що виконавчий напис вчинено з грубим порушенням норм діючого законодавства, та такий підлягає підлягає скасуванню, оскільки позивачка не укладала з АТ КБ «Приват Банк» жодного посвідченого договору.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Сума, що підлягає стягненню відповідно до оскаржуваного виконавчого напису, складає 134795,46 грн., однак не підтверджується жодними доказами з боку АТ КБ «Приват Банк», при цьому позивачці не надано жодного розрахунку за кредитним зобов`язанням для визначення достовірності її нарахування.

АТ КБ «Приват Банк», звертаючись до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, мав подати документи, які підтверджують безспірність заборгованості боржника.

Зазначала, що про наявність відповідних вимог за кредитним договором вона дізналася лише після відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій, що позбавило її можливості подати свої заперечення з щодо заборгованості. Однак, приватний нотаріус, вчиняючи спірний виконавчий напис, на ці обставини уваги не звернув, що призвело до передчасного вчинення виконавчого напису.

Крім того, розрахунку заборгованості за договором до виконавчого напису нотаріусу не надано. Внаслідок цього розрахунок розміру стягнення, передбаченого у оспорюваному виконавчому написі, є неправомірним.

Просила позов задовольнити, визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 6187, виданий 06 липня 2017 року приватним нотаріусом виконавчого округу Дніпропетровської області Боднар Іриною Михайлівною.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп., а також кошти, витрачені на правничу допомогу.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 23 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус нотаріального округу Дніпропетровської області Боднар Ірина Михайлівна, Попаснянський відділ державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, – задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 6187, виданий 06 липня 2017 року приватним нотаріусом виконавчого округу Дніпропетровської області Бондар Іриною Михайлівною.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14500 грн.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 квітня 2026 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу оскаржило Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк».

В апеляційній скарзі покликається на те, що судом не надано жодної правової оцінки доводам поданого ним клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

В даному позові заявлено вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання, які не відносяться до справ значної складності ,обсяг матеріалів справи є незначним, вирішуючи питання про відкриття провадження суд справу як малозначну, а судова практика є незмінною та достатньою для застосування, тому великої кількості законів та нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню, спірні правовідносин не передбачають.

Матеріали справи не містять доказів надання послуги щодо підготовки адвокатського запиту, а також присутності адвоката в судовому засіданні.

Зміст позовної заяви свідчить про те, що значна її частина є витягами з текстів постанов Верховного Суду, норм законів і підзаконних нормативно-правових актів, а не особистими доводами адвоката, відтак підготовка позовної заяви не вимагала значних затрат часу адвоката, тому вказані позивачем 4 години вартість 5000 грн є явно завищеними.

Оскільки доводи відповіді на відзив є аналогічними доводам, наведеним в позовній заяві, такі витрати позивача не є необхідними. Крім того, відповідь на відзив як процесуальний документ не належить до обов`язкових, без якого розгляд справи не може відбутися.

Просить рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 квітня 2026 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у стягненні судових витрат.

22 травня 2026 року представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому покликався на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції.

Вважала, що розмір витрат на правничу допомогу, який стягнуто судом першої інстанції, є співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою та відповідає критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, відповідає їх дійсності та необхідності.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку електронного документу, а саме, судової повістки-повідомлення в електронний кабінет (а.с. 194-197).

22 вересня 2026 року приватний нотаріус виконавчого округу Дніпропетровської області Бондар І.М. подала до суду апеляційної інстанції заяву про розгляд справи без її участі.

В судове засідання сторони не з`явилися, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи предмет спору, складність справи, а також необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, беручи до уваги, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, явка в суд апеляційної інстанції не є обов`язковою, а наявних матеріалів справи достатньо для ухвалення судового рішення по суті, колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи без участі сторін.

Згідно з ч. 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення – 09 жовтня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» витрат на професійну правничу допомогу в розмір 14500 грн., то законність та обґрунтованість рішення суду в частині інших позовних вимог судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 59 Конституції України гарантовано право на професійну правничу допомогу, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві, яка скерована до суду через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 просила стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачкою до суду були надані: договір про надання професійної правничої допомоги (Угода № 135-сз/ц-25 від 29 жовтня 2025 року), акт виконаних робіт від 27 січня 2026 року, рахунок-фактура на оплату послуг від 27 січня 2026 року та квитанція до прибуткового касового ордера від 27 січня року.

Заперечуючи щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що матеріали справи не містять доказів надання послуги щодо підготовки адвокатського запиту, а також присутності адвоката в судовому засіданні; зміст позовної заяви свідчить про те, що значна її частина є витягами з текстів постанов Верховного Суду, норм законів і підзаконних нормативно-правових актів, а не особистими доводами адвоката, відтак підготовка позовної заяви не вимагала значних затрат часу адвоката, тому вказані позивачем 4 години вартість 5000 грн є явно завищеними. Крім того, доводи відповіді на відзив є аналогічними доводам, наведеним в позовній заяві, такі витрати позивача не є необхідними.

З наведених підстав просили відмовити у стягненні судових витрат повністю.

Колегія суддів вважає необгрунтованими такі твердження АТ КБ «ПриватБанк» з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивачки Цимбал А.А., на підтвердження понесених витрат надала суду першої інстанції: угоду №135-сз/ц-25 про надання правової допомоги від 29 жовтня 2025 року, укладену між адвокатом Цимбал А.А. та ОСОБА_1 , акт виконаних робіт до цієї угоди від 27 січня 2026 року, рахунок – фактуру №СФ-135-сз/ц-25 від 27 січня 2026 року та квитанцію до прибуткового касового ордера №125 від 27 січня 2026 року.

Відповідно до угоди №135-сз/ц-25 про надання правової допомоги від 29 жовтня 2025 року, укладеної між адвокатом Цимбал А.А. та ОСОБА_1 адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту з наступних правових питань та у таких обсягах: здійснювати представництво у справах з приводу стягнення заборгованості за кредитними договорами, у всіх органах державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, органах дізнання, слідчих органах та в судах України з усіх без виключення питань, які безпосередньо стосуються Клієнта на будь-якій стадії процесів, у тому числі здійснювати захист інтересів Клієнта у якості його представника.

Згідно акту виконаних робіт від 27 січня 2026 року виконавець з 29 жовтня 2025 року по 27 січня 2026 року надав клієнту правову допомогу відповідно до Угоди №135-сз/ц-25 про надання правової допомоги від 29 жовтня 2025 року, а клієнт прийняв наступні послуги: надання усної консультації щодо прав споживачів у кредитних правовідносинах - 1 год.- 1500 грн; складання та направлення адвокатського запиту - 1 год. - 2500 грн.; формування та направлення до суду позовної заяви- 4 год.- 5000 грн; складання на направлення відповіді на відзив - 4 год.- 2500 грн; попередня оплата участі адвоката у судовому засіданні - 1 судодень - 3000 грн. ???Вартість послуг за період, вказаний в п.1 цього Акту, становить 14 500 грн.

Розмір витрат, який узгоджений позивачкою та її адвокатом, разом з обсягом робіт зазначений у рахунку – фактурі від 27 січня 2026 року (а.с. 39 зворот).

Акт виконаних робіт від 27 січня 2026 року містить перелік послуг, які адвокатом було надано та загальна сума їх вартості, а також у ньому зазначено і сам номер угоди про надання правової допомоги, що свідчить про належність даного Акту виконаних робіт саме до цієї угоди.

Квитанцією від 27 січня 2026 року підтверджено, що ОСОБА_1 сплатила адвокату Цимбал А.А. 14 500 грн.??? за надані послуги.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд першої інстанції при визначенні витрат на правничу допомогу саме у розмірі 14 500 грн. врахував складність справи, загального порядку її розгляду, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової

палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2025 року у справі № 604/617/, щодо правомірності стягнення судових витрат на надання правової допомоги зазначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом,витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні

суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат

(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього

розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін

(додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у

справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати

Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-

171гс19).

Також у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Присутність адвоката у одному судовому засіданні в режимі конференції підтверджується протоколом судового засідання від 10 лютого 2026 року, що знаходиться у матеріалах справи №447/32/26, яке тривало з 12 год 16 хв. до 12 год 42 хв.

Також представником позивача було подано до суду позовну заяву; відповідь на відзив, клопотання.

АТ КБ «ПриватБанк» у своїй апеляційній скарзі покликалося на те, що адвокатом завищено час надання усної консультації щодо прав споживачів у кредитних правовідносинах, на що адвокатом було затрачено 1 годину і вартість роботи 1500 грн. вважаючи, що надання консультації в такій справі є недоцільним.

Однак ОСОБА_1 є пересічним споживачем, не має спеціальних знань. Відповідно, вона потребувала роз`яснення щодо обставин її конкретної ситуації та положень законодавства про споживче кредитування, щодо порядку вчинення нотаріальних дій, щодо

примусового виконання рішень.

Також, незалежно від складності справи, одним з головних завдань консультації адвоката є визначення потенційної стратегії вирішення проблеми клієнта - в даній ситуації, визначення алгоритму подальшого вирішення проблеми, що полягала у примусовому стягненні заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк».

Консультація адвоката є самостійною повноцінною послугою в розумінні п.6

ч. 1 ст. 1, п. 1 ч.1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Крім того, позивач в апеляційній скарзі зазначив, що адвокатом не додано до позовної заяви адвокатський запит на складання і відправлення, якого затрачено 1 годину і вартість 2500 грн.

Для вирішення судом питання про відшкодування стороні судових витрат суд оцінює доказ здійснення (понесення) таких витрат, а не доказ надання відповідної послуги.

До позовної заяви Делікатної Л.В. додані докази направлення такого адвокатського запиту, а саме копія опису вкладення у цінний лист та копія накладної № 2101300094633, яка підтверджує направлення адвокатом Цимбал А.А. такого адвокатського запиту до Попаснянського ВДВС у Сіверськодонецькому районі Луганської області Східного МУМЮ.

Надання копії самого адвокатського запиту (або будь-якого іншого документу, складеного адвокатом) для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не вимагається.

Тобто, витрати на представництво інтересів клієнта в суді, на думку колегії суддів, є обґрунтованим, підтверджується матеріалами справи, відтак підлягали стягненню у заявленому розмірі.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу від 22 травня 2026 року представник позивача просила стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму судових витрат, пов`язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 6500,00 грн., що складається із направлення заяви про вступ у справу до суду апеляційної інстанції -1500 грн; відзив на апеляційну скаргу — 5000 грн.

З урахуванням складності справи, обсягу фактично наданих представником послуг та характеру виконаної роботи колегія суддів вважає заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6500 гривень неспівмірним.

Зокрема, 1500 гривень заявлено за підготовку та направлення заяви про вступ у справу до суду апеляційної інстанції, яка за своїм змістом та обсягом не потребувала значних витрат часу і зусиль.

Враховуючи наведене, а також обсяг фактично виконаної роботи, колегія суддів вважає обґрунтованим зменшити заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5000 гривень.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 квітня 2026 року – залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Постанова складена та підписана 09 жовтня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.