Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №461/2716/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/2716/24 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.

Провадження № 22-ц/811/1421/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Попенко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 02 квітня 2026 року у справі за заявою Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» про розстрочення виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2026 року Львівське міське комунальне підприємство по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» звернулося до суду із заявою про розстрочення виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 травня 2025 року у справі № 461/2716/24. Просило розстрочити виконання зазначеного судового рішення строком на 12 місяців із щомісячною сплатою присудженої суми рівними частинами у розмірі 11 772 грн 68 коп.

На обґрунтування заяви зазначало, що на обслуговуванні ЛМКП «Айсберг» перебуває 658 багатоквартирних будинків, а діяльність підприємства з надання житлово-комунальних послуг не приносить значного прибутку. Значна частина споживачів несвоєчасно сплачує за отримані послуги, у зв`язку з чим підприємство має обмежені фінансові можливості для одноразового виконання судового рішення. Заявник посилався на дані податкової звітності, відповідно до яких прибуток підприємства становив у 2023 році 49 892 грн, у 2024 році — 117 549 грн, у 2025 році — 351 339 грн. Крім того, заявник посилався на негативний вплив воєнного стану на господарську діяльність підприємства, зниження платоспроможності споживачів житлово-комунальних послуг, необхідність здійснення розрахунків із працівниками, контрагентами та постачальниками, а також на те, що підприємство забезпечує життєдіяльність населення та має статус критично важливого підприємства.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 02 квітня 2026 року заяву задоволено частково.

Розстрочено виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 29.05.2025, ухваленого за результатами розгляду цивільної справи № 461/2716/24 за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» про відшкодування матеріальної шкоди на шість місяців.

Визначено спосіб та порядок розстрочки шляхом проведення щомісячної сплати відповідачем коштів у розмірі 23545 грн 36 коп. позивачу, починаючи з моменту набрання даною ухвалою законної сили до 31 (30) числа кожного місяця.

Ухвалу суду оскаржило Львівське міське комунальне підприємство по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг».

Вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Зазначає, що на обслуговуванні ЛМКП «Айсберг» перебуває 658 багатоквартирних будинків, а підприємство не отримує достатнього прибутку для забезпечення належного виконання своїх господарських зобов`язань та одночасної сплати всієї суми, присудженої рішенням суду. Посилається на дані податкової звітності, відповідно до яких прибуток підприємства до оподаткування становив у 2023 році 49 892 грн, у 2024 році – 117 549 грн, у 2025 році – 351 339 грн, що, на думку апелянта, свідчить про обмеженість фінансових можливостей підприємства. При цьому зазначає, що підприємство несе значні витрати, пов`язані із забезпеченням своєї господарської діяльності, зокрема оплатою матеріалів, пального, робіт та послуг. Крім того, апелянт посилається на наявність значної заборгованості споживачів за житлово-комунальні послуги та послуги з управління багатоквартирними будинками. За даними підприємства, станом на 1 лютого 2026 року така заборгованість становила 2 822 418 грн 22 коп. На переконання апелянта, зазначені обставини ускладнюють своєчасне надходження коштів та, відповідно, виконання фінансових зобов`язань підприємства. Зазначає, що одночасна сплата присуджених сум створить для підприємства значне фінансове навантаження та може ускладнити виконання інших зобов`язань, зокрема щодо виплати заробітної плати, сплати податків та розрахунків із контрагентами, що, як стверджує апелянт, може негативно вплинути на безперервність діяльності підприємства. Також посилається на те, що ЛМКП «Айсберг» не має наміру ухилятися від виконання судового рішення, а просить лише встановити такий порядок його виконання, який відповідатиме фактичним фінансовим можливостям підприємства. Апелянт вважає, що розстрочення виконання рішення на шість місяців є недостатнім, оскільки передбачає надмірне щомісячне фінансове навантаження на підприємство. Також зазначає, що відповідно до розпорядження начальника Львівської обласної військової адміністрації від 11 грудня 2025 року № 1757/0/5-25ВА ЛМКП «Айсберг» має статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. На думку апелянта, наведені обставини у сукупності свідчать про наявність об`єктивних причин, які ускладнюють виконання рішення у встановлений судом шестимісячний строк, та необхідність встановлення більш тривалого строку розстрочення для забезпечення балансу інтересів сторін.

Просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 2 квітня 2026 року в частині визначеного судом строку розстрочення виконання рішення та постановити нову ухвалу, якою розстрочити виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 травня 2025 року строком на дванадцять місяців.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.

Учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились про причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності, а фіксування судового процесу згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду таким вимогам відповідає.

Згідно з ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця, у випадках, встановлених законом, встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

За правилами ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Судом установлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 29 травня 2025 року у справі № 461/2716/24 позов ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» про відшкодування матеріальної шкоди - задоволено. Стягнуто з Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» на користь ОСОБА_1 136837 (сто тридцять шість тисяч вісімсот тридцять сім) гривень 97 копійок компенсації завданої матеріальної шкоди. Стягнуто з Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок - витрат на проведення експертного дослідження. Стягнуто з Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» на користь ОСОБА_1 1434 (одна тисяча чотириста тридцять чотири) гривень 20 копійок - судові витрати пов`язані із сплатою судового збору.

Постановою Львівського апеляційного суду від 06 березня 2026 року апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» залишено без задоволення. Рішення Галицького районного суду міста Львова від 29 травня 2025 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 435 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу, як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

З аналізу наведених норм слідує, що розстрочення або відстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10).

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, правильно виходив із того, що наведені заявником обставини у своїй сукупності свідчать про наявність об`єктивних обставин, які певною мірою ускладнюють одноразове виконання рішення суду.

Зокрема, судом враховано характер діяльності ЛМКП «Айсберг», кількість будинків, які перебувають на його обслуговуванні, фінансові показники підприємства, наявність заборгованості споживачів за житлово-комунальні послуги, а також обставини здійснення підприємством господарської діяльності в умовах воєнного стану.

Разом з тим, установивши наявність підстав для розстрочення виконання рішення, суд першої інстанції обґрунтовано не погодився із запропонованим заявником дванадцятимісячним строком.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Сам по собі факт наявності у підприємства складного фінансового становища не може бути безумовною підставою для встановлення максимально можливого законом строку розстрочення виконання судового рішення.

При визначенні строку розстрочення суд має врахувати не лише фінансовий стан боржника, а й права та законні інтереси стягувача, який унаслідок розстрочення не може отримати присуджені йому кошти у повному обсязі протягом відповідного періоду.

У цій справі суд першої інстанції, з одного боку, врахував необхідність створення для боржника реальної можливості виконати судове рішення без надмірного одноразового фінансового навантаження, а з іншого — необхідність забезпечення своєчасного відновлення майнового права позивача, порушеного внаслідок завдання йому матеріальної шкоди.

Зазначене відповідає принципу пропорційності та необхідності дотримання розумного балансу між інтересами боржника і стягувача.

Доводи апеляційної скарги про те, що шестимісячний строк розстрочення створює для підприємства надмірне фінансове навантаження, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Наведені апелянтом показники прибутку підприємства самі по собі не свідчать про неможливість сплати визначеної судом суми щомісячного платежу протягом шести місяців.

При цьому прибуток підприємства не є тотожним його загальному фінансовому стану, обсягу грошових коштів чи можливості здійснювати поточні платежі, а тому наведені у звітності показники не можуть самі по собі підтверджувати неможливість виконання судового рішення у встановлений судом строк.

Так само посилання апелянта на заборгованість споживачів за житлово-комунальні послуги не є достатньою підставою для збільшення строку розстрочення до дванадцяти місяців.

Наявність дебіторської заборгованості без належного підтвердження її структури, строків погашення, фактичної неможливості її стягнення та впливу саме цієї обставини на можливість виконання конкретного судового рішення не свідчить про те, що встановлений судом шестимісячний строк є недостатнім.

Не є підставою для задоволення апеляційної скарги і посилання на необхідність здійснення підприємством поточних платежів, виплати заробітної плати, сплати податків, розрахунків із контрагентами та придбання матеріалів.

Зазначені витрати є складовою звичайної господарської діяльності підприємства, а тому сам факт їх наявності не свідчить про неможливість виконання судового рішення. Апелянтом не наведено конкретних доказів того, що здійснення щомісячних платежів у розмірі, визначеному судом першої інстанції, об`єктивно унеможливить виконання підприємством інших невідкладних зобов`язань.

Колегія суддів також враховує, що апелянт не заперечує самого обов`язку виконати рішення суду та не ставить питання про зміну його змісту, а просить лише збільшити строк розстрочення.

Водночас сам по собі намір боржника виконати судове рішення не зумовлює необхідності встановлення саме запропонованого ним строку розстрочення. Такий намір є позитивною обставиною, яка була врахована судом першої інстанції при вирішенні питання про надання розстрочення, однак не свідчить про необхідність його встановлення на максимально можливий строк.

Не змінює правильності висновків суду першої інстанції і посилання апелянта на статус ЛМКП «Айсберг» як критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Колегія суддів враховує суспільне значення діяльності підприємства та обставини, у яких воно здійснює свою діяльність, однак зазначений статус сам по собі не звільняє підприємство від обов`язку виконувати судові рішення та не встановлює переваги його майнових інтересів над правом стягувача на своєчасне отримання присуджених коштів.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував положення статті 435 ЦПК України, належним чином дослідив обставини, на які посилався заявник, та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви і розстрочення виконання рішення строком на шість місяців.

Оскільки ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 02 квітня 2026 року — без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» залишити без задовлення.

Ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 02 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено: 09.10.2026.

Головуючий

Судді