Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №466/8683/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/8683/25 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.

Провадження № 22-ц/811/526/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Попенко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська Страхова Група» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська Страхова Група», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПрАТ «СК «Українська Страхова Група», ОСОБА_2 , в якому просила: стягнути з ПрАТ «СК «Українська Страхова Група» страхову виплату у розмірі 160 000,00 грн, стягнути з ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 204 082,72 грн та моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

В обгрунтування позовних вимог покликалася на те, що 30.10.2023 у м.Львові на перехресті вулиць Хмельницького-Грінченка трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу BMW 320I, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 . За наслідками події були складені два протоколи: за ст.124 КУпАП на ОСОБА_1 , та на водія ОСОБА_3 , якого постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 02.01.2024 притягнено до відповідальності за ч.5ст.126, ст.122-4 та ст.124 КУпАП. Згідно постанови Шевченківського районного суду м.Львова від 22.01.2025 провадження у справі щодо позивачки закрито.

11.04.2024 позивачка звернулася до судового експерта Вербова В.В. із заявою про проведення експертного досідження з метою встановлення розміру заподіяної внаслідок ДТП майнової шкоди. Згідно висновку № 73 від 17.06.2024 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки BMW 320I, д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на момент дослідження становить 364 082, 72 грн. На момент ДТП цільно-правова відповідальність власника автомобіля Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «СК «Українська Страхова Група». 18.04.2024 позивачка подала до ПрАТ «СК «Українська Страхова Група» повідомлення про ДТП, 06.05.2025 – заяву про виплату страхового відшкодування, однак листом від 07.05.2025 ПАТ «СК «УСГ» відмовило у виплаті страхового відшкодування, оскільки заява про страхове відшкодування не була подана на протязі року з моменту скоєння ДТП. Позивачка вважає вказану відмову у виплаті страхового відшкодування неправомірному, тому просила стягнути з ПрАТ «СК «Українська Страхова Група» на її користь страхову виплату у розмірі 160 000, 00 грн в межах страхового ліміту. Оскільки власником автомобіля Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_2 , вважає, що з нього слід стягнути різницю відшкодування. Крім цього, в результаті ДТП позивачці також нанесена моральна шкода, яку оцінює в розмірі 100 000,00 грн.

На підставі наведеного просила задовольнити її позов.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 05.12.2025 позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Українська Страхова Група» на користь ОСОБА_1 страхову виплату у розмірі 160 000,00 грн.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Українська Страхова Група» на користь ОСОБА_1 1600,00 грн сплаченого судового збору.

В решті в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржило ПрАТ «СК «Українська Страхова Група», подавши апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що 24.11.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів BMW, Toyota Land Cruiser та Volkswagen Passat, цивільно-правова відповідальність водія останнього з яких була застрахована ПАТ «СК «УСГ» за полісом № EP-212103241 від 18.11.2022. Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 02.01.2024 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 126, статтями 122-4, 124 КУпАП. Апелянт зазначає, що 18.04.2024 позивачка повідомила страховика про дорожньо-транспортну пригоду, у відповідь на що страховик листом повідомив її про реєстрацію повідомлення та необхідність подання документів, у тому числі заяви про виплату страхового відшкодування. При цьому із заявою про страхове відшкодування позивач звернулася лише 6 травня 2025 року. Посилається на положення статті 35 та підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до яких потерпілий зобов`язаний протягом установленого законом строку подати страховику заяву про страхове відшкодування, а неподання такої заяви протягом одного року з дня ДТП у разі заподіяння шкоди майну є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування. На думку апелянта, право потерпілого на отримання страхового відшкодування від страховика пов`язане не лише з настанням страхового випадку, а й із дотриманням установленої законом процедури реалізації такого права, зокрема своєчасним поданням заяви про страхове відшкодування. ПАТ «СК «УСГ». Апелянт вважає, що позивач не довела наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали їй своєчасно звернутися із заявою про страхове відшкодування, та не вжила розумних заходів для реалізації свого права у встановлений законом строк. Зокрема, ПАТ «СК «УСГ» не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що направлення позивачем 18.04.2024 повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та подання заяви після прийняття судового рішення у справі про адміністративне правопорушення свідчать про відсутність підстав для відмови у страховому відшкодуванні. Зазначає, що постанову у справі про адміністративне правопорушення № 466/13084/23 ухвалено 22.01.2025, вона набрала законної сили 03.02.2025, при цьому позивач була присутня під час її ухвалення, тоді як із заявою про страхове відшкодування звернулася лише 06.05.2025. На переконання апелянта, сама по собі відсутність на певному етапі постанови у справі про адміністративне правопорушення не позбавляла позивача можливості звернутися до страховика із заявою про страхове відшкодування у межах установленого законом строку. У разі подання неповного пакета документів страховик мав можливість здійснити відповідні процесуальні дії після отримання заяви. Також апелянт звертає увагу, що страховик ще 18.04.2024 повідомив позивача про необхідність подання заяви про страхове відшкодування, однак у встановлений законом строк така заява подана не була. У зв`язку з наведеним ПАТ «СК «УСГ» вважає, що позивач не довела добросовісності своєї поведінки та наявності незалежних від неї причин пропуску строку для подання заяви про страхове відшкодування, а тому передбачена підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону підстава для відмови у страховій виплаті є наявною. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наведеним обставинам та доказам, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про наявність у позивача права на отримання страхового відшкодування від ПАТ «СК «УСГ». Посилаючись на положення статей 229, 263 ЦПК України, апелянт вважає, що судом першої інстанції не було повно та всебічно встановлено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а оскаржуване рішення в частині стягнення з ПАТ «СК «УСГ» страхового відшкодування у розмірі 160 000,00 грн та судового збору є незаконним і необґрунтованим.

Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05.12.2025 в частині задоволення позовних вимог до ПАТ «СК «УСГ» скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, від представника позивачки – Кунціва П.Р. надійшло письмове клопотання про розгляд справи за їх відсутності, тому неявка учасників, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності, а фіксування судового процесу згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що 30.10.2023 о 20 год. 57 хв. у м. Львові на вул. Б. Хмельницького, 267, водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», д.н.з. « НОМЕР_3 », проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно, не дотримався безпечної швидкості руху, при перестроюванні на іншу смугу руху, не надав дорогу автомобілю марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по середній смузі, в результаті чого водій автомобіля «BMW» втратила контроль та виїхала на зустрічну смугу руху та здійснила зіткнення з транспортним засобом «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_4 , який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП автомобілі «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , та «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_4 , отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, водії зазнали тілесних ушкоджень. Такими діями ОСОБА_3 порушив вимоги п.п. 1.5; 2.3б; 10.1; 10.3; 12.1 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

02.01.2024 постановою Шевченківського районного суду м.Львова у справі №466/13067/23 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126, ст.122-4 та ст.124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, без вилучення транспортного засобу.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_3 , відповідно до Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів EP-212103241 полісу №215577339 була застрахована у ПрАТ «СК «Українська Страхова Група».

18.04.2024 ОСОБА_1 подала до ПрАТ «СК «Українська Страхова Група» повідомлення про ДТП, а 06.05.2025 – заяву про виплату страхового відшкодування.

Листом від 07.05.2025 ПрАТ «СК «Українська Страхова Група» відмовило у виплаті страхового відшкодування, оскільки заява про страхове відшкодування не була подана протягом року з моменту скоєння ДТП.

На підставі звернення від 11.04.2024 судовим експертом Вербовим В.В. виготовлено висновок № 73 від 17.06.2024, згідно з яким вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки BMW 320I, д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на момент дослідження становить 364 082,72 грн внаслідок його пошкодження в ДТП 30.10.2023 та після огляду 19.04.2024 в цінах станом на день ДТП без врахування (включення) ПДВ у вартості нових складових (запчастин).

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16.06.2021 в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 в справі № 519/2-5034/11).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.11.2023 в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).

У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1188 ЦПК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Страхування – правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством; (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до статті 979 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов`язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди; вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди; поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально (стаття 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування, яка має містити певні відомості та визначені Законом додатки до заяви (пункт 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної витати), є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 в справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказано, що: «підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Разом з тим, ані Закон №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності. Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України). Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності».

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

У цій справі, встановлено, що при зверненні до суду з позовом до ПрАТ «СК «Українська Страхова Група» позивачка просила стягнути на її користь майнову шкоду в розмірі 160 000,00 грн. ОСОБА_1 вперше звернулася до ПрАТ «СК «Українська Страхова Група» 18.04.2024. Постановою Шевченківського районного суду м.Львова у справі № 466/13067/23 від 02.01.2024 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126, ст.122-4 та ст.124 КУпАП.

Постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 22.01.2025 у справі № 466/13067/23 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 закрито в зв`язку з відсутністю у її діях складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Таким чином, статус потерпілого у ДТП, що сталася 30.10.2023, позивачка фактично набула 03.02.2025, з моменту ухвалення постанови Шевченківським районним судом м.Львова, тому фактично право на звернення про стягнення страхових виплат у позивачки виникли саме з цього дня. Надалі, 06.05.2025, ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «СК «Українська Страхова Група» із заявою про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Українська Страхова Група» та стягнення страхового відшкодування у розмірі 160 000,00 грн у межах страхового ліміту.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_3 сторонами не оскаржується, тому в апеляційному порядку не оскаржується.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення – без змін.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська Страхова Група» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено: 09.10.2026

Головуючий

Судді