Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №463/12575/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 463/12575/25 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.

Провадження № 22-ц/811/1284/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 березня 2026 року у справі за позовом Львівського комунального підприємства «Господар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2025 року ЛКП «Господар» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Господар» заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 37 655 грн. 56 коп.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 08 червня 2007 року № 365 «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у м. Львові» Львівські комунальні підприємства визначено виконавцями житлово-комунальних послуг у м. Львові. Зазначало, що будинок АДРЕСА_1 перебуває на утриманні ЛКП «Господар», яке створено відповідно до ухвал Львівської міської ради від 16 листопада 2017 року № 2606 та від 10 жовтня 2019 року № 5626 як правонаступник ЛКП «Дім», МП «Стихія», ЛКП «Управитель», ЛКП № 500, ЛКП № 504, ЛКП № 507, ЛКП «За Замком» та ЛКП № 503. Основним завданням діяльності підприємства є утримання, обслуговування та ремонт житлових будинків. ЛКП «Господар» надає житлово-комунальні послуги, зокрема як правонаступник ЛКП «Управитель». Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 . Для здійснення оплати житлово-комунальних послуг відповідачу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Позивач зазначав, що за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2025 року за вказаним особовим рахунком утворилася заборгованість за утримання будинку в розмірі 37 655 грн 56 коп., яку відповідач добровільно не сплатив. На підтвердження факту надання послуг та понесення витрат на утримання будинку позивач посилався, зокрема, на розрахунок вартості тарифу за надання послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_3 ; договір від 04 квітня 2018 року про надання послуг з вивезення побутових відходів, зі змінами, внесеними додатковою угодою від 30 грудня 2019 року, укладений з ТОВ «Грінера Україна»; договори про виконання робіт з ліквідації аварій та пошкоджень на внутрішньобудинкових інженерних мережах № 56 від 01 березня 2018 року та № 5 від 01 лютого 2018 року; договори про надання послуг, укладені з КП ЛОР «Профілактична дезінфекція», № 47 від 01 січня 2019 року, № 4-Г від 01 січня 2021 року, № 4-Г від 02 січня 2023 року та № 4-Г від 01 січня 2025 року; звіти про використання матеріалів на виконання ремонтних робіт, а також договір на виконання робіт з ліквідації аварій та пошкоджень на внутрішньобудинкових інженерних мережах № 53 від 01 лютого 2018 року.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 11 березня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Господар» заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 37 655 грн. 56 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Господар» судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що ЛКП «Господар» заявлено до нього вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, нарахованої за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2025 року, у розмірі 37 655,56 грн. При цьому право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , він набув лише 01 квітня 2025 року на підставі договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сліпеньким Л.Р. та зареєстрованого в реєстрі за № 744. Вказує, що до набуття ним права власності на квартиру її власником та споживачем житлово-комунальних послуг була інша особа, яка укладала відповідний договір з ЛКП «Господар» та на яку було відкрито особовий рахунок. На думку апелянта, сам факт набуття ним права власності на квартиру не свідчить про перехід до нього обов`язку зі сплати заборгованості, яка виникла у попереднього власника до моменту переходу права власності. Зазначає, що договір дарування квартири від 01 квітня 2025 року не містить положень про переведення на нього заборгованості попереднього власника за житлово-комунальні послуги, а також не містить його волевиявлення щодо прийняття такого боргу. Відповідно, вважає, що підстави для покладення на нього обов`язку зі сплати заборгованості, яка виникла до набуття ним права власності на квартиру, відсутні. Вважає, що договори про надання житлово-комунальних послуг не обтяжують нерухоме майно, а тому перехід права власності на квартиру сам по собі не має наслідком переходу до нового власника особистого боргу попереднього власника. Таким чином, апелянт вважає, що заборгованість за житлово-комунальні послуги, нарахована за період до набуття ним права власності на квартиру, є особистим зобов`язанням попереднього власника, у зв`язку з чим не може бути стягнута з нього як з нового власника нерухомого майна.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

При цьому відповідно до п. 12. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Відповідно п. 14 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок індивідуального споживача надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Отже, на споживача покладається обов`язок оплачувати фактично отримані житлово-комунальні послуги відповідно до встановлених тарифів та умов відповідного договору.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 та підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.

Судом установлено, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 08 червня 2007 року № 365 «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у м. Львові» Львівські комунальні підприємства визначено виконавцями житлово-комунальних послуг у м. Львові.

Будинок АДРЕСА_1 перебуває на утриманні ЛКП «Господар», яке створено відповідно до ухвали Львівської міської ради від 10 жовтня 2019 року № 5626 та ухвали Львівської міської ради від 16 листопада 2017 року № 2606 як правонаступник ЛКП «Дім», МП «Стихія» та ЛКП «Управитель» (ЛКП № 500, ЛКП № 504, ЛКП № 507, ЛКП «За Замком», ЛКП № 503).

Основними завданнями діяльності ЛКП «Господар» є утримання, обслуговування та ремонт житлових будинків. ЛКП «Господар» надає житлово-комунальні послуги як правонаступник ЛКП «Управитель».

Для здійснення розрахунків за житлово-комунальні послуги відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким, згідно з розрахунком позивача, утворилася заборгованість за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2025 року в розмірі 37 655,56 грн за послуги з утримання будинку.

Факт надання відповідних послуг та понесення ЛКП «Господар» витрат на їх надання підтверджується, зокрема, розрахунком вартості тарифу на послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_3 , а також договором від 04 квітня 2018 року про надання послуг з вивезення побутових відходів, зі змінами, внесеними додатковою угодою від 30 грудня 2019 року, виконавцем за яким є ТОВ «Грінера Україна».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, будучи власником квартири АДРЕСА_2 та зареєстрованим у ній, є споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються позивачем, а тому зобов`язаний оплачувати такі послуги. Оскільки відповідач належним чином обов`язок щодо їх оплати не виконує, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Однак із таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується лише частково.

Як убачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території, нараховану за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2025 року.

Разом із тим установлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 відповідач набув лише 01 квітня 2025 року на підставі договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сліпеньким Л.Р. та зареєстрованого в реєстрі за № 744.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Отже, до 01 квітня 2025 року відповідач власником зазначеної квартири не був, а тому за відсутності доказів користування квартирою на іншій правовій підставі та укладення ним відповідного договору не може бути споживачем житлової послуги з управління багатоквартирним будинком у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» лише з огляду на подальше набуття права власності на це майно.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачем є індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач — фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір. За змістом частини першої статті 9 цього Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Таким чином, обов`язок зі сплати житлово-комунальних послуг є особистим зобов`язанням споживача та виникає у відповідної особи у зв`язку з отриманням нею таких послуг. Сам по собі перехід права власності на нерухоме майно не зумовлює переходу до нового власника заборгованості попереднього власника за житлово-комунальні послуги, яка виникла до переходу права власності, якщо новий власник не взяв на себе такого зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19, відповідно до якого обов`язок зі сплати житлово-комунальних послуг є особистим зобов`язанням споживача, а новий власник квартири не зобов`язаний сплачувати заборгованість попереднього власника, яка виникла до набуття ним права власності, якщо він не взяв на себе відповідного обов`язку.

Матеріали справи не містять доказів того, що за договором дарування від 01 квітня 2025 року на відповідача переведено заборгованість попереднього власника за житлово-комунальні послуги. Не надано позивачем і доказів того, що відповідач іншим способом прийняв на себе зобов`язання щодо погашення заборгованості, яка виникла до набуття ним права власності на квартиру.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку зі сплати заборгованості, нарахованої за період до 01 квітня 2025 року, тобто до набуття ним права власності на квартиру.

Разом із тим з 01 квітня 2025 року, тобто з моменту набуття відповідачем права власності на квартиру, на нього покладається обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги, що надаються щодо належного йому нерухомого майна.

Доказів належного виконання відповідачем такого обов`язку за період з 01 квітня 2025 року по 30 листопада 2025 року матеріали справи не містять.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, розмір плати за житлово-комунальні послуги, нарахованої відповідачу за період з 01 квітня 2025 року по 30 листопада 2025 року, становить 5 383 грн 00 коп.

За таких обставин позовні вимоги ЛКП «Господар» підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за період з 01 квітня 2025 року по 30 листопада 2025 року в розмірі 5 383,00 грн, тоді як у частині заборгованості, нарахованої за період з 01 березня 2018 року по 31 березня 2025 року, позов задоволенню не підлягає.

Отже, суд першої інстанції, задовольняючи позов у повному обсязі, не врахував момент набуття відповідачем права власності на квартиру та безпідставно поклав на нього обов`язок зі сплати заборгованості, яка виникла до набуття ним права власності на нерухоме майно.

З огляду на наведене, відповідно до статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (14,30%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 432,86 грн, що відповідає частині судового збору, пропорційній розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Львівського комунального підприємства «Господар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Господар» заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 квітня 2025 року по 30 листопада 2025 року в розмірі 5 383 (п`ять тисяч триста вісімдесят три) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Господар» судовий збір у розмірі 432 (чотириста тридцять дві) гривні 86 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 09.10.2026.

Головуючий

Судді