Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №445/493/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 445/493/26 Головуючий у 1 інстанції: Сивак В.М.

Провадження № 22-ц/811/1263/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Попенко І.І.

за участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 16 березня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту перебування особи на утриманні,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2026 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою у порядку окремого провадження, в якій просила встановити факт перебування її на утриманні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як члена його сім`ї до дня його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 16.03.2026 у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 – відмовлено.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_3 , подавши апеляційну скаргу.

Вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Зазначає, що звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні її рідного брата ОСОБА_4 до дня його смерті — ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказує, що проживала з братом однією сім`єю, вела з ним спільне господарство та перебувала на його утриманні, оскільки є особою з інвалідністю III групи. Брат, проходячи військову службу, у період з 06.11.2022 по 16.05.2024 регулярно переказував їй грошові кошти на утримання. Зазначає, що встановлення вказаного факту необхідне їй для реалізації права на соціальний захист та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця. Не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність спору про право, який унеможливлює розгляд заяви в порядку окремого провадження, у зв`язку з перебуванням на розгляді суду касаційної інстанції цивільної справи № 445/2957/24 за її позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , треті особи — ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_4 . Посилається на те, що справи № 445/493/26 та № 445/2957/24 мають різний суб`єктний склад. У справі № 445/2957/24 відповідачами є її повнолітні сини, які, за твердженням скаржниці, не заперечували проти встановлення факту її перебування на утриманні брата, тоді як у цій справі заінтересованими особами визначено Міністерство оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вважає, що між нею та зазначеними органами спору про суб`єктивне матеріальне право не існує, оскільки вони не є суб`єктами отримання одноразової грошової допомоги. Звертає увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 11.02.2026 у справі № 308/17634/25 та від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21, відповідно до яких факт перебування фізичної особи на утриманні підлягає встановленню судом цивільної юрисдикції в порядку окремого провадження, а між заявником та державою в особі відповідного органу військового управління не може виникати спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки такий орган не є суб`єктом її отримання. Зазначає, що чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, а тому такий факт може бути встановлений лише судом цивільної юрисдикції в порядку окремого провадження.

Просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній. Інші учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їх відсутності.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду таким вимогам відповідає.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Встановлено, що у грудні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом у справі № 445/2957/24, до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_4 про встановлення факту перебування на утриманні, у якому просила встановити факт того, що вона перебувала на повному утриманні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

07.07.2025 Золочівським районним судом Львівської області ухвалено рішення у справі № 445/2957/24, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_3 ,, ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебувала на утриманні померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 29.12.2025 у справі № 445/2957/24 рішення Золочівського районного суду Львівської області від 07.07.2025 скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено як за безпідставністю, так і недоведеністю.

Отже, заявниця вже зверталася до суду із позовом про встановлення того самого юридичного факту, і такий був розглянутий судами по суті у порядку позовного провадження.

За таких обставин звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення того самого юридичного факту в порядку окремого провадження фактично спрямоване на повторне вирішення питання, яке вже було предметом судового розгляду в порядку позовного провадження.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наведене свідчить про наявність спору про суб`єктивне матеріальне право та, відповідно, виключає можливість розгляду справи в порядку окремого провадження.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 16 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено: 09.10.2026

Головуючий

Судді