Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №464/1562/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/1562/25 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.

Провадження № 22-ц/811/1017/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 04 лютого 2026 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог покликалися на те, що 04 грудня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №100279914 на суму 10 000 грн. Договір підписано шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 354540. Банком було виконано умови договору та надано відповідачу кредитні кошти, натомість відповідачем не було виконано належним чином кредитного зобов`язання, у зв`язку із чим утворилась заборгованість.

26 квітня 2024 року згідно умов договору факторингу №107-МЛ/Т, ТОВ «Мілоан» відступив право вимоги за кредитним договором №100279914 від 04 грудня 2023 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит - Капітал". Відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит - Капітал" набуло право вимоги до відповідача.

З врахуванням зазначених обставин, просили стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором №100279914 від 04 грудня 2023 року у розмірі 27 382 грн. 5 коп., з яких: 7 300 грн. - прострочена заборгованість; 18 752 грн. 5 коп. - прострочена заборгованість за сумою відсотків; 1 330 грн. - прострочена заборгованість за комісією, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422 грн. 4 коп.

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 04 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-капітал" (місце знаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1/28, ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за договором №100279914 від 04.12.2023 в сумі 19 511 грн 50 коп. та витрати на оплату судового збору в розмірі 1 726 грн 08 коп. В решті вимог - відмовити.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги покликання представника відповідача про те, що строк кредитування становив 15 днів.

Звертає увагу, що у заяві-анкеті, яка є невід`ємною частиною процедури укладення кредитного договору, чітко вказано, що строк кредиту становить 15 днів. Це свідчить про наявність суттєвої розбіжності між умовами, викладеними в анкеті-заяві, та положеннями Договору про споживчий кредит, що ставить під сумнів дійсну домовленість сторін щодо строку кредитування.

Зазначає, що наданий до матеріалів справи розрахунок не відповідає ані умовам Договору, ані поясненням представника позивача. Зокрема, нарахування процентів здійснювалося до 09.04.2024 року, що на 22 дні перевищує передбачений договором строк.

Акцентує увагу на тому, що за умовами договору від 04 грудня 2023 року кредит було видано в сумі 10 000 грн. строком на 15 днів з 04 грудня 2023 року, дата повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом – 19 грудня 2023 року, проценти за користування кредитом – 2 625,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,75 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Вважає, що суд першої інстанції хоча і врахував положення п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо диференційованого розміру денної процентної ставки, однак вважаємо, що неправильно застосував положення згаданого закону, а також неправильно встановив обставини щодо пролонгації договору.

У розрахунку відсутня однозначна інформація про укладення додаткових угод чи будь-яких індивідуалізованих дій сторін, які б прямо вказували на пролонгацію строку дії Договору про споживчий кредит.

Також вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не може вважатися правомірним, оскільки нарахування процентів за Договором про споживчий кредит здійснювалося з порушенням норм чинного законодавства, зокрема положень Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, що діяла на момент відповідних правовідносин.

Наголошує, що відповідач зі своєї сторони здійснював оплати за договором про споживчий кредит № 100279914. Отже, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, якими фактично було здійснено погашення заборгованості, то до повернення підлягає заборгованість у розмірі 7 955,00 грн (13 955,00 грн – 6 000 грн).

Також повідомлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , в підтвердження чого, додатково долучено довідку ВЧ НОМЕР_3 від 27 квітня 2026 року №1093.

Просить рішення Сихівського районного суду м. Львова від 04 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог у розмірі 19 511 грн 50 коп. відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення – 09 жовтня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом та матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір №100279914 від 04 грудня 2023 року про надання кредиту, який підписано шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 354540.

За умовами кредитного договору ТОВ «Мілоан» зобов`язався надати грошові кошти позичальникові у розмірі 10 000 грн. на строк 105 днів з 04 грудня 2023 року, з яких 15 днів складає пільговий період, а 90 днів поточний період, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти.

Умовами договору також погодженого, що протягом пільгового періоду розмір відсотків складатиме - 1,75 % від фактичного залишку кредиту за кожен день, а протягом поточного 3,5 % від фактичного залишку кредиту.

Зазначене підтверджується копією договору про споживчий кредит №100279914 від 04 грудня 2023 року , довідкою, яка підтверджує підписання кредитного договору шляхом електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора 354540, платіжним дорученням № 77870595 про надання відповідачу коштів.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції беручи до уваги, що згідно умов кредитного договору строк користування кредитом становить 105 днів з 04 грудня 2023 року, з яких 15 днів складає пільговий період, а 90 днів поточний період, застосовуючи ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" та п.17 Прикінцевих та Перехідних положень

Закону України «Про споживче кредитування», дійшов висновку, що із ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 19 511 грн. 50 коп. (5500 грн. сума кредиту, 12 466,50 грн. нарахованих відсотків (504 грн. + 11 962,50 грн.), та 1330 грн. комісії.

Однак з таким висновком колегія суддів часткового не погоджується виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Укладений 04 грудня 2023 року Договір про споживчий кредит №100279914 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 містить всі істотні умови кредитування: розмір кредиту, строк кредиту, процентна ставка, порядок повернення кредиту та сплати процентів.

Договір про споживчий кредит №100279914 від 04 грудня 2023 року був підписаний електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора «354540.

Із зазначеного позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що ОСОБА_1 здійснено усі необхідні дії, спрямовані на укладення договору про споживчий кредит №100279914 від 04 грудня 2023 року.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач отримав кредитні кошти, однак вчасно їх не повернув.

В апеляційній скарзі відповідачем не заперечується факт укладення договору про споживчий кредит №100279914 від 04 грудня 2023 року та факт отримання від первісного кредитору коштів в розмірі 10 000 грн. на виконання умов договору.

Натомість заперечує строк, протягом якого нараховувались відсотки та розмір відсотків, а також не погоджується з розрахунком заборгованості, наданим позивачем.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

За ст.1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із наданим розрахунком заборгованості за Договором позики № 0971278003 від 15 вересня 2019 року, відповідач взятих на себе зобов`язань належним чином не виконує, відсотки за користуванням кредиту не сплачує.

В зв`язку із чим у позичальника утворилась загальна сума заборгованості за кредитним договором у розмірі 52 829,89 грн, з яких: 4030 грн – за тілом кредиту; 48 799,89 грн – за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Суд першої інстанції не погодився з заявленим розміром заборгованості до стягнення та здійснив власний перерахунок відсотків, які підлягають до стягнення з відповідача.

При цьому, суд першої інстанції не взяв до уваги покликання представника відповідача про те, що строк кредитування становив 15 днів, оскільки вважав, що із укладеного кредитного договору, який підписаний відповідачем, вбачалося, що строк кредитування загалом становить 105 днів, з яких 15 днів є пільговим періодом.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 дійшов висновку, що у разі наявності в договорі про споживчий кредит нечітких або двозначних положень суд може без окремої позовної вимоги споживача здійснити тлумачення таких умов. При цьому нечіткі або двозначні положення договору зі споживачем підлягають тлумаченню на користь споживача.

Зі змісту кредитного договору №100279914 від 04 грудня 2023 року укладеного між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , вбачається, що позикодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором на строк, визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2 договору сума кредиту становить 10 000,00 грн.

Згідно із п. 1.3 договору кредит надається загальним строком на 105 днів з 04 грудня 2023 року (дата надання кредиту і складається з пільгового та поточного періодів).

п.1.3.1. пільговий період складає 15 днів, що настає з дня видачі кредиту та завершується 19 грудня 2023 року (рекомендована дата платежу).

п.1.3.2. поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 18 березня 2024 року (дата остаточного погашення заборгованості).

Водночас у матеріалах справи міститься анкета-заява ОСОБА_1 на отримання кредиту №100034535, у якій позичальником було обрано бажані для нього умови кредитування та зазначено намір отримати кредит у розмірі 10 000 грн.

Умовами викладеними в анкеті-заяві на кредит №100279914 від 02 грудня 2023 року, передбачено, що ОСОБА_1 отримує кредит в сумі 10 000,00 грн, на строк 15 днів з 04 квітня 2023 року, дата повернення кредиту 19 грудня 2023 року, сума до повернення 13 955 грн., з них комісія за надання кредиту 1 330 грн., проценти за користування кредитом 2 625 грн.

У цій же анкеті-заяві зазначено про прийняття кредитодавцем рішення за поданою заявою та погоджено умови кредитування, а саме суму кредиту 10 000 грн., строк 15 днів, комісія за надання кредиту 13,30 % одноразово, ставка процентів 1,75 % за кожен день користування. Анкета-заява підписана генеральним директором ТОВ «Мілоан» Вініченком О.В.

Аналіз змісту зазначених умов договору та погоджених умов кредитування по анкеті-заяві №100279914, дає підстави для висновку, що вони викладені нечітко та допускають неоднозначне тлумачення щодо визначення розміру процентів. Саме в такій ситуації підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду №552/672/23 від 07 вересня 2026 року викладено наступні правові висновки: нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору; тлумачення змісту умов договору дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків. Саме в такій ситуації підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача і стягненню підлягають проценти за користування кредитом в розмірі 1 440 грн. Тому касаційний суд вважає, що з урахуванням меж касаційного перегляду, постанова апеляційного суду в оскарженій частині підлягає скасуванню»

Враховуючи висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 та застосовуючи правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів виходить із того, що проценти за користування кредитом могли бути нараховані за погодженою сторонами ставкою 1,75% за кожний день користування кредитом протягом визначеного в анкеті-заяві строку кредитування — 15 днів, та не підлягають нарахуванню за межами цього строку.

При цьому, згідно із умовами анкети-заяви на кредит, сторони погодили розмір процентів, що підлягають сплаті в межах цього строку кредитування, а саме у розмірі 2 625 грн.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 19 грудня 2023 року по 01 липня 2024 року ОСОБА_1 за договором №100279914 від 04 грудня 2023 року сплатив заборгованості на загальну суму 6 000 грн., а саме: 19 грудня 2023 року на суму 1 000 грн; 22 грудня 2023 року на суму 1 000 грн; 25 грудня 2023 року на суму 1 000 грн; 28 грудня 2023 року на суму 1 000 грн; 31 грудня 2023 року на суму 1 000 грн; 07 грудня 2024 року на суму 1 000 грн.

Відтак, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором №100279914 від 04 грудня 2023 року, з врахуванням сплачених ним грошових коштів, становить 7 955 грн. (загальна вартість кредиту 13 955 грн. – добровільно сплачена заборгованість 6 000 грн.).

В апеляційній скарзі міститься посилання на те, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , відповідно на нього поширюється дія частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та проценти за користування кредитом не підлягають нарахуванню.

Додатково, 06 травня 2026 року представником ОСОБА_1 - Богомазовою І.О. долучено до матеріалів апеляційної скарги копію довідки ВЧ НОМЕР_3 від 27 квітня 2026 року №1093, з якої вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 25 квітня 2026 року по теперішній час у військовій частині НОМЕР_3 .

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору) військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

З огляду на те, що відповідно до наданої довідки ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 лише з 25 квітня 2026 року, тобто після закінчення строку дії кредитного договору № 100279914 від 04 грудня 2023 року, на нього не поширюються пільги, передбачені частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у межах спірних правовідносин.

З огляду на вищенаведене, оскільки відповідач порушив умови договору та не виконав взяті на себе зобов`язання, тобто в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 7 955 грн.

Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи розмір задоволених позовних вимог (29 %), з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» слід стягнути понесені ним судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 702,50 грн. (2422,40 грн сплачений судовий збір за подання позовної заяви х 29 %).

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, у відповідності до положень статті 141 ЦПК України з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 3633,60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Згідно ч.10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки на ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» покладено більшу суму судових витрат, йому необхідно сплатити на користь ОСОБА_1 2 931,1 грн. (3633,60 грн. – 702,50 грн.).

Таким чином, рішення Сихівського районного суду м.Львова від 04 лютого 2026 року підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-капітал" та в частині розподілу судових витрат.

При цьому підстав для скасування рішення суду першої інстанції, як про це просить апелянт, колегія суддів не вбачає, оскільки таке рішення підлягає зміні в частині. За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 04 лютого 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-капітал" заборгованість за договором №100279914 від 04 грудня 2023 року в сумі 7 955 грн.

У задоволенні решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-капітал" на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2 931,1 грн. грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 09 жовтня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.