Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №944/1249/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 944/1249/24 Головуючий у 1 інстанції: Поворозник Д.Б.

Провадження № 22-ц/811/559/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

з участю представника позивача Варениці В.С., представника відповідача Бельдій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Варениці Василя Степановича на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року в складі судді Поворозника Д.Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійснення права власності на земельну ділянку, -

встановив:

У березні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійснення права власності на земельну ділянку, просив ухвалити рішення, яким усунути перешкоди у здійсненні ним права власності на успадковану земельну частку (пай) щодо земельної ділянки площею 0,5637 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту на території Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області шляхом: визнання незаконним та скасувати розпорядження голови Яворівської райдержадміністрації Львівської області від 01.03.2017 за № 132/02-06 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» в частині надання такого дозволу ОСОБА_2 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) ЛВ0152704 площею 2,20 в умовних кадастрових гектарах; визнання незаконним та скасувати розпорядження голови Яворівської райдержадміністрації Львівської області від 17.07.2017 року за №559/02-06 «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва громадянці ОСОБА_2 »; визнання недійсним та скасування речового права на земельну ділянку площею 0,5638 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625888600:03:000:0188, на ім?я відповідача ОСОБА_2 , із скасуванням державної реєстрації речового права власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на таку земельну ділянку; визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,5638 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625888600:03:000:0188, із припиненням речового права власності ОСОБА_2 та будь яких обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Вимоги обґрунтовує тим, що згідно із Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЛВ, який був виданий 29.08.1996 Яворівською районною державною адміністрацією Львівської області, його прабабі ОСОБА_3 належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності Спілки власників селянського господарства «Терен». Розмір цієї земельної ділянки становив 2,20 га в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж частки в натурі (на місцевості).

З метою реалізації права на землю, розпорядженням голови Яворівської районної державної адміністрації Львівської області № 63 від 03.02.2003 надано дозвіл на розроблення Технічної документації по передачі земельних часток (паїв) у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок пайових земель на території Терновицької сільської ради, який було доручено Львівському філіалу інституту землеустрою.

Згідно із даними виготовленої Технічної документації по передачі земельних часток (паїв) в натурі та формування землеволодінь і землекористувань на території Терновицької сільської ради Яворівського району Львівської області ОСОБА_3 (порядковий номер 188) визначено дві земельні ділянки: за № НОМЕР_2 площею 0,2636 га та за № 1188 площею 0,5637 га, із суміжними землеволодільцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Розпорядженням голови Яворівської районної державної адміністрації Львівської області № 404 від 21.07.2004 та додатку до нього, на підставі розробленої Технічної документації по передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право власності на землю громадянам на території Терновицької сільської ради, ОСОБА_3 передано в натурі дві земельні ділянки: земельну ділянку за № НОМЕР_2 площею 0,2636 га та земельну ділянку за №1188 площею 0,5637 га, з видачею Державних актів на право власності на землю.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, у зв`язку із смертю, Державних актів на право власності на землю не отримала.

Після смерті ОСОБА_3 її син ОСОБА_6 , прийняв спадщину і йому 21.04.1999 видано Свідоцтво про право на пай за заповітом серія АВА №924866 відносно належної спадкодавцю ОСОБА_3 земельної частки (паю) у землі, яка перебувала у колективній власності Спілки власників селянського господарства «Терен», розміром 2,20 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

У зв`язку з втратою первинного Сертифікату, виданого на ім`я ОСОБА_3 , головою Яворівської районної адміністрації 10.11.2020 видано спадкоємцю ОСОБА_6 . Сертифікат про право на земельну частку (пай) серії РН №649355 на успадковану земельну частку (пай).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 .

Після смерті діда ОСОБА_6 позивач прийняв спадщину та отримав Свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НМК № 752241 щодо належної спадкодавцю ОСОБА_6 земельної частки (паю) у землі, яка перебувала у колективній власності Приватної агрофірми «Терновиця» розміром 2,20 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Вважає, що до нього у порядку спадкування за заповітом перейшло право власності на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності Спілки власників селянського господарства «Терен» (правонаступник – Приватна агрофірма «Терновиця»), розміром 2,20 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка раніше належала його прабабі ОСОБА_3 , а після її смерті в порядку спадкування за заповітом діду ОСОБА_6 .

Будучи власником паю, звернувся до Новояворівської міської ради з відповідною заявою і рішенням Новояворівської міської ради № 612 від 22.04.2021 надано дозвіл на розроблення Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно додатку, як спадкоємцю щодо земельної частки (паю) розміром 2,20 в умовних кадастрових гектарах.

У подальшому, звернувся до Державного підприємство «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» для виготовлення відповідних Технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Після виготовлення Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки площею 0,2636 га, кадастровий номер 4625888600:03:000:2051, відповідні відомості були внесені до Державного земельного кадастру і на підставі рішення Новояворівської міської ради № 2484 від 15.06.2023 набув право власності на вказану земельну ділянку.

Під час виготовлення Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки площею 0,5637 га, з метою внесення відомостей про виділену земельну ділянку в натурі (на місцевості) до Державного земельного кадастру для присвоєння кадастрового номера, за принципом екстериторіальності рішенням державного кадастрового реєстратора Відділу №4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області було прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, з підстав наявності перетину (співпадання) з земельною ділянкою 4625888600:03:000:0398 (площа співпадає на 0,0147) та з земельною ділянкою 4625888600:03:000:0188 (площа співпадає на 100 (повне співпадіння).

3 отриманої інформації позивачу стало відомо, що власником земельної ділянки 4625888600:03:000:0188 є ОСОБА_2 .

Позивач вважає, що відповідачка ОСОБА_2 реалізувала свої права на приватизацію земельних ділянок за сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №0152704.

У 2014 році відповідачка набула право власності на дві земельні ділянки: земельну ділянку площею 0,2715 га, кадастровий номер 4625888600:03:000:0274, та земельну ділянку площею 0,4428 га, кадастровий номер 4625888600:04:003:0325, однак безпідставно подала заяву на виділення ще однієї ділянки та розпорядженням голови Яворівської районної державної адміністрації за №132/02-06 від 01.03.2017 їй незаконно надано дозвіл на розроблення Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, відповідачці незаконно визначено ще одну земельну ділянку площею 0,5638 га, кадастровий номер 4625888600:03:000:0188, так як згідно технічної документації за 1996 рік така земельна ділянка була визначена його прабабі ОСОБА_3 , як земельна ділянка за № НОМЕР_3 площею 0,5637 га.

Поряд з цим, розпорядженням голови Яворівської районної державної адміністрації №559/02-06 від 17.07.2017 затверджено таку Технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Терновицької сільської ради, розробленої ТОВ «Західземлепроект», та передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,5638 га, кадастровий номер 4625888600:03:000:0188.

Як вбачається з Технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_2 , розробленої ТОВ «Західземлепроект», за заявою ОСОБА_2 , встановлення меж спірної земельної ділянки площею 0,5638 га, кадастровий номер 4625888600:03:000:0188, проведено не у відповідності до Технічної документації по передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право власності на землю громадянам на території Терновицької сільської ради (наявного кадастрового плану).

На думку позивача, передання у власність спірної земельної ділянки відповідачці порушує його права, як власника такої земельної ділянки, що є підставою для задоволення заявлених позовних вимог. Просив позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17300 (сімнадцять тисяч триста) гривень 00 копійок.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 – адвокат Варениця В.С., з рішенням не погоджується, вважає таке незаконним, необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню.

Зазначає, що суд правильно виклав обставини набуття позивачем ОСОБА_1 у власність в порядку спадкування за заповітом право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності Спілки власників селянського господарства «Терен» (правонаступник Приватна агрофірма «Терновиця»), розміром 2,20 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), і яка раніше належала його прабабі ОСОБА_3 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН №649355 від 10.11.2020 (виданого внаслідок втраченого Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №0152724 від 29.08.1996), а після її смерті в порядку спадкування за заповітом діду ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва про право на спадщину серії АВА №924866 від 21.04.1999.

Також, суд в оскаржуваному рішенні навів обставини набуття відповідачкою ОСОБА_2 у власність права на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності Спілки власників селянського господарства «Терен», розміром 2,20 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №0152704 від 29.08.1996, та в подальшому відповідно до виготовленої у встановленому порядку Технічної документації по передачі земельних часток (паїв) в натурі та формування землеволодінь і землекористувань на території Терновицької сільської ради Яворівського району Львівської області, яка була затверджена розпорядженням голови Яворівської районної державної адміністрації за №404 від 21.07.2004, власнику сертифіката ОСОБА_7 (порядковий номер 166) визначено дві земельні ділянки: за № НОМЕР_4 площею 0,2715 га та за № НОМЕР_5 площею 0,4427 га, яким в подальшому було присвоєно кадастрові номери відповідно 4625888600:03:000:0274 та 4625888600:04:003:0325, видано свідоцтва про право власності на нерухоме майно та проведено державну реєстрацію права власності.

Щодо спірної земельної ділянки площею 0,5637 га (кадастровий номер 4625888600:03:000:0188), то суд визнав, що у 2017 році ОСОБА_2 звернулася до Яворівської РДА із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, де розпорядженням №132/02-06 від 01 березня 2017 року надано відповідний дозвіл та в подальшому розпорядженням №559/02-06 від 17 липня 2017 року затверджено технічну документацію та передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,5638 га, кадастровий номер 4625888600:03:000:0188.

Вважає, що висновок суду про те, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку у 2017 році оформила право власності на спірну земельну ділянку, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Зокрема, відповідачка ОСОБА_2 звернулася із заявою до Яворівської РДА про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі недійсного Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №0152704 від 29.08.1996, оскільки ч.2 п.17 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Поряд з цим, розпорядженням голови Яворівської районної державної адміністрації за №132/02-06 від 01.03.2017, відповідачці ОСОБА_2 , як власниці Сертифікату на право на земельну частку (пай) ЛВ№0152704 (згідно додатку), надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Так як оспорюване розпорядження за №132/02-06 від 01.03.2017 видане на підставі недійсного Сертифікату, то відповідно таке розпорядження є незаконним та підлягає скасуванню.

Вважає, що розроблена ТОВ «Західземлепроект» Технічна документація на замовлення відповідачки ОСОБА_2 не відповідає топографо-геодезичниим і картографічним матеріалам (кадастровому плану), які наявні в Технічній документації по передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право власності на землю громадянам на території Терновицької сільської ради, а саме Плану встановлення меж земельних ділянок громадянам с.Терновиця, так як земельна ділянка за № НОМЕР_3 площею 0,5638 га визначена для власника Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №0152724 від 29.08.1996 ( ОСОБА_3 ).

Разом з цим, розпорядженням голови Яворівської райдержадміністрації від 17.07.2017 за №559/02-06 вищевказана технічна документація затверджена та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,5638 га, кадастровий номер 4625888600:03:000:0188, яка згідно Технічної документації по передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право власності на землю громадянам на території Терновицької сільської ради визначена для власника Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №0152724 від 29.08.1996 ( ОСОБА_3 ).

Поза увагою суду залишився той факт, що спірна земельна ділянка площею 0,5638 га не відносилася до резервного пайового фонду, до земель запасу, не була вільною земельною ділянкою, а згідно картографічних матеріалів, які наявні в Технічній документації по передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право власності на землю громадянам на території Терновицької сільської ради, визначена для власника Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №0152724 від 29.08.1996.

Право позивача ОСОБА_1 на відведення успадкованої земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) і оформлення права власності на неї, відповідно до ч.4 ст.13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» продовжено до 01 січня 2028 року.

Таким чином, наявними по справі доказами беззаперечно доводиться, що ОСОБА_2 на підставі недійсного Сертифікату та оскаржуваних розпоряджень голови Яворівської районної державної адміністрації Львівської області №132/02-06 від 01 березня 2017 року та №559/02-06 від 17 липня 2017 року незаконно набула у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,5638 га, кадастровий номер 4625888600:03:000:0188, яка згідно Плану встановлених меж земельних ділянок громадянам с.Терновиця, який знаходиться в затвердженій Технічній документації по передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право власності на землю громадянам на території Терновицької сільської ради, була визначена для пайовика ОСОБА_8 , чим було порушено права та законні інтереси позивача ОСОБА_1 щодо реалізації права власності на успадковану ним земельну частку (пай) щодо спірної земельної ділянки.

Просить скасувати рішення Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 22.12.2025 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Стягнути на користь позивача судові витрти.

15.04.2026 на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 – адвоката Бельдій Н.А. на апеляційну скаргу, зазначає, що ОСОБА_2 реалізувала своє право на приватизацію земель, які на момент такої приватизації були вільними. Вважає, що апелянт у своїх доводах підміняє два поняття: право на спадкування права на частку (пай), що не є речовим правом та власне, речове право - “право на землю”; апелянт реалізував своє право на приватизацію землі після оформлення спадкових справ зі своїм спадкодавцем, звернувшись до Новояворівської міської ради з відповідною заявою і рішенням Новояворівської міської ради № 612 від 22.04.2021 йому було надано дозвіл на розроблення техдокументації на земельну ділянку, після чого, він набув речове право на земельну ділянку площею 0,2636 га, кадастровий номер 4625888600:03:000:2051. Зважаючи на те, що на день початку реалізації права апелянта на переведення умовних кадастрових гектарів у речове право (2020 рік), спірна земельна ділянка не була вільною, оскільки з 2017 року належала ОСОБА_2 , покликання апелянта на те,

що ОСОБА_2 порушила його неіснуюче право у 2017 році, за 2 роки до виникнення у ОСОБА_1 права на перетворення умовнх кадастрових гектарів на речове право є таким, що не грунтується на законі. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, а рішення Яворівського районного суду Львівської області від 22.12.2025 залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи із такого.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка кадастровий номер 4625888600:03:000:0188 площею 0,5638 га, яка належить ОСОБА_2 та земельна ділянка площею 0,5638 га, технічну документацію на яку виготовляв ОСОБА_1 на підставі рішення Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області №612 від 22.04.2021, це одна і та ж земельна ділянка.

Проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що такі розмежовують поняття права на земельну частку (пай) в умовних кадастрових гектарах без визначення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та права на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) і оформлення права власності на неї.

Зокрема, Сертифікат на право на земельну частку (пай) дає його власнику лише право отримати відповідну земельну ділянку в порядку, встановленому законодавством.

При цьому, отримання у власність відповідної земельної ділянки здійснюється шляхом її відведення в натурі (на місцевості), визначення конкретних меж, формування земельної ділянки на підстав розробленої технічної документації за рішенням органу місцевого самоврядування (раніше – місцевого органу виконавчої влади).

Таким чином, наявність у ОСОБА_1 . Сертифіката на право на земельну частку (пай), який він успадкував після смерті ОСОБА_6 , який в свою чергу успадкував цей сертифікат після смерті ОСОБА_3 (особа, якій безпосередньо було надано земельний пай), дає позивачу лише право на отримання відповідної земельної ділянки в натурі в порядку, встановленому законодавством.

Поряд з цим, право на реальне розпаювання землі, а саме набуття у власність земельної ділянки на підставі вказаного Сертифікату ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за життя не реалізували, тобто не набули речового права на конкретну земельну ділянку (ділянки).

В свою чергу, що стосується доводів про те, що розпорядженням голови Яворівської районної державної адміністрації Львівської області № 404 від 21.07.2004, на підставі Технічної документації по передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право власності на землю громадянам на території Терновицької сільської ради, ОСОБА_3 було передано в натурі дві земельні ділянки: земельну ділянку за № НОМЕР_2 площею 0,2636 га та земельну ділянку за № НОМЕР_3 площею 0,5637 га, з видачею Державних актів на право власності на землю, суд вказав, що Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЛВ № 0152724 від 29 серпня 1996 року, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,2 в умовних кадастрових гектарах, не є правовстановлюючим документом на спірну земельну ділянку площею 0,5638 га, кадастровий номер 4625888600:03:000:0188.

Таким чином, після оформлення спадщини, ОСОБА_1 отримав лише право вимоги на відведення в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства земельної частки (паю) розміром 2,20 в умовних кадастрових гектарах на підставі сертифікату, виданого ОСОБА_3 , а не право на отримання у власність конкретної земельної ділянки, у тому числі спірної.

Наведене узгоджується тим, що після отримання свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_1 звернувся до Новояворівської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно додатку, як спадкоємцю щодо земельної частки (паю) розміром 2,20 в умовних кадастрових гектарах, і рішенням цієї ради № 612 від 22.04.2021 йому було надано відповідний дозвіл.

Натомість, ОСОБА_2 у встановленому законом порядку у 2017 році оформила право власності на спірну земельну ділянку (розпорядженням голови Яворівської РДА № 132/02-06 від 01.03.2017 їй було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; розпорядженням голови Яворівської РДА № 559/02-06 від 17.07.2017 затверджено технічну документацію та передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,5638 га, кадастровий номер 4625888600:03:000:0188, 23.11.2017 ОСОБА_2 зареєструвала право власності на дану земельну ділянку).

Крім цього, розпорядженням голови Яворівської районної державної адміністрації Львівської області № 63 від 03 лютого 2003 року за ОСОБА_2 закріплено 1,3 га землі (реальна площа, а не умовні кадастрові гектари), відтак разом із спірною земельною ділянкою ОСОБА_2 на реалізацію свого права при розпаюванні земель на території Терновицької сільської ради отримала у власність три земельних ділянки загальною площею 1,2781 га, тобто в межах площі, встановленої розпорядженням голови Яворівської РДА № 63 від 03.02.2003.

Таким чином, ОСОБА_1 успадкував земельну частку (пай) в умовних кадастрових гектарах, тобто лише право на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства, його спадкодавці ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за життя не реалізували права набуття у власність земельної ділянки в натурі, а ОСОБА_2 у встановленому законом порядку оформила право власності на спірну земельну ділянку у 2017 році, тобто за більш ніж 3 роки до оформлення позивачем своїх спадкових прав, тому суд дійшов висновку про те, що право чи законний інтерес ОСОБА_1 на набуття речового права згідно із Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №0152724 не порушене.

Надання у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки не позбавляє ОСОБА_1 права і можливості отримати у власність земельну ділянку (ділянки), яке він набув згідно із Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом серії НМК № 752241 від 13.11.2020, а саме на відведення в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства земельної частки (паю) розміром 2,20 в умовних кадастрових гектарах на підставі сертифікату, виданого ОСОБА_3 , із земель, віднесених до пайового фонду, земель запасу чи резервного фонду.

При цьому, позивач не надав суду відомостей і доказів того, що він звертався до Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області з метою реалізації такого права і йому було відмовлено, зокрема, з підстав відсутності необхідних земель.

Таким чином, ОСОБА_1 не довів належними та допустимим доказами, що оскаржуваними розпорядженнями голови Яворівської районної державної адміністрації Львівської області № 132/02-06 від 01 березня 2017 року та № 559/02-06 від 17 липня 2017 року, а також фактом набуття ОСОБА_2 у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,5638 га, кадастровий номер 4625888600:03:000:0188, порушено його права та законні інтереси, що є самостійною і достатньою підставою для відмови в позові.

Крім цього, втручання у власність відповідачки ОСОБА_2 , у даному випадку шляхом скасування її права власності на спірну земельну ділянку, не буде відповідати принципам пропорційності та справедливості, зважаючи на поведінку сторін протягом тривалого часу, їх зв`язок із спірною земельною ділянкою та значення ділянки для них, непослідовність дій позивача щодо цієї ділянки та фактичні обставини володіння ділянкою, які склалися об`єктивно та без протиправної поведінки відповідачки.

Також суд вирішив питання судових витрат, стягнувши на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу адвоката, що пов`язані з розглядом даної справи, у розмірі 17300,00 грн, який ОСОБА_1 та його представником не спростований, останніми не надано будь яких обґрунтувань і доказів неспівмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення колегія суддів враховує таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України).

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Враховуючи наведене, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у цивільній справі 337/474/14-ц, провадження № 61-15813сво18).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є правнуком ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та онуком ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_3 за життя належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності Спілки власників селянського господарства «Терен», розміром 2,20 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж частки в натурі (на місцевості), згідно із Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЛВ № 0152724, який виданий 29 серпня 1996 року Яворівською районною державною адміністрацією Львівської області.

Розпорядженням голови Яворівської районної державної адміністрації Львівської області № 63 від 03.02.2003 надано дозвіл на розроблення Технічної документації по передачі земельних часток (паїв) у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок пайових земель на території Терновицької сільської ради, який доручено Львівському філіалу інституту землеустрою.

Згідно з Технічною документацією по передачі земельних часток (паїв) в натурі та формування землеволодінь і землекористувань на території Терновицької сільської ради Яворівського району Львівської області, виготовленою Львівським філіалом Іеституту землеустрою Української академії аграрних наук, ОСОБА_3 (порядковий номер 188) визначено дві земельні ділянки: за № 188 площею 0,2636 га та за № 1188 площею 0,5637 га, із суміжними землеволодільцями – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідно до розпорядження голови Яворівської районної державної адміністрації Львівської області № 404 від 21.07.2004 та додатку до нього, на підставі розробленої Технічної документації по передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право власності на землю громадянам на території Терновицької сільської ради, ОСОБА_3 передано в натурі дві земельні ділянки: земельну ділянку за № НОМЕР_2 площею 0,2636 га та земельну ділянку за № 1188 площею 0,5637 га, з видачею Державних актів на право власності на землю.

Спадкоємець ОСОБА_3 , син ОСОБА_6 , успадкував земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності спілки власників селянського господарства «Терен», розміром 2,20 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом серії АВА № 924866 від 21.04.1999.

У зв?язку із втратою первинного Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЛВ № 0152724, виданого на ім?я ОСОБА_3 , головою Яворівської районної державної адміністрації Львівської області 10.11.2020 видано спадкоємцю ОСОБА_6 . Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РН № 649355 на успадковану земельну частку (пай).

Право на розпаювання землі, а саме набуття у власність земельної ділянки (частини) на підставі вказаного Сертифікату, ОСОБА_3 , як і ОСОБА_6 , за життя не реалізували.

Після смерті ОСОБА_6 право на земельну частку (пай) успадкував позивач ОСОБА_1 згідно із Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом серії НМК № 752241 від 13.11.2020, а саме він набув право власності на земельну частку (пай) у землі у розмірі 2,2 в умовних кадастрових гектарах, без визначення цієї частки в натурі (на місцевості), у землі, яка перебуває у колективній власності ПА «Терновиця», розташованого в с. Терновиця Яворівського району Львівської області та належить спадкодавцю на підставі Сертифіката про право на земельну частку (пай) серії РН № 649355, виданого 10 листопада 2020 року Яворівською РДА на підставі Свідоцтва про право на спадщину серії АВА № 914866, виданого 21 квітня 1999 року та зареєстрованого 10 листопада 2020 року у Книзі реєстрації сертифікатів про право на земельну частку (пай) за № 3779.

Після цього ОСОБА_1 звернувся до Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і рішенням Новояворівської міської ради № 612 від 22.04.2021 та йому надано дозвіл на розроблення Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно додатку, як спадкоємцю щодо земельної частки (паю) розміром 2,20 в умовних кадастрових гектарах.

Після виготовлення технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) земельних меж в натурі (на місцевості), яка була затверджена рішенням Новояворівської міської ради № 2484 від 15.06.2021 до Державного кадастру внесено відомості про земельну ділянку площею 0,2636 га, кадастровий номер 4625888600:03:000:2051, право власності на яку набув ОСОБА_1 .

Щодо іншої земельної ділянки площею 0,5637 га, в процесі виготовлення ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості), з метою внесення відомостей про виділену земельну ділянку в натурі (на місцевості) до Державного земельного кадастру для присвоєння кадастрового номера, за принципом екстериторіальності державним кадастровим реєстратором Відділу № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області прийнято рішення від 03.01.2023 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, з підстав наявності перетину (співпадання) з земельною ділянкою 4625888600:03:000:0398 (площа співпадає на 0,0147) та з земельною ділянкою 4625888600:03:000:0188 (площа співпадає на 100 (повне співпадіння).

В свою чергу, власником земельної ділянки площею 0,5637 га, кадастровий номер 4625888600:03:000:0188 є відповідач у справі ОСОБА_2 , яка отримала дану ділянку у власність, реалізувавши свою право на приватизацію земельних ділянок за Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЛВ № 0152704.

Так, 29 серпня 1996 року Яворівською районною державною адміністрацією Львівської області ОСОБА_2 на підставі розпорядження від 30 квітня 1996 року №226, як члену спілки власників селянського господарства «Терен», видано Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЛВ № 0152704, на земельну частку (пай) у землі розміром 2,20 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки у натурі (на місцевості).

Зазначеним вище розпорядженням голови Яворівської районної державної адміністрації № 63 від 03 лютого 2003 року надано дозвіл на розроблення технічної документації по передачі земельних часток (паїв) у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок пайових земель на території Терновецької сільської ради.

Відповідно до Додатку до вищевказаного розпорядження ОСОБА_2 надано дозвіл на складання технічної документації для видачі Державного акту на право приватної власності на землю на 1,3 га (порядковий номер в списку 425).

Розпорядженням голови Яворівської районної державної адміністрації № 404 від 21 липня 2004 року про передачу громадянам земельних часток (паїв) у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок пайових земель на території Терновецької сільської ради та згідно з додатком до нього, ОСОБА_2 передано у власність дві земельні ділянки площею 0,2715 га і 0,4427 га (порядковий номер в списку 166).

Земельній ділянці площею 0,2715 га присвоєно кадастровий номер 4625888600:03:000:0274, зареєстровано право власності 10 листопада 2014 року та видано свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 листопада 2014 року № НОМЕР_6 , а земельній ділянці площею 0,4428 га присвоєно кадастровий номер 4625888600:04:003:0325, зареєстровано право власності 10 листопада 2014 року та видано свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 листопада 2014 року № НОМЕР_7 .

У 2017 році ОСОБА_2 звернулась до Яворівської районної державної адміністрації Львівської області із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою ще на земельну ділянку площею 0,5637 га.

Розпорядженням голови Яворівської районної державної адміністрації Львівської області № 132/02-06 від 01 березня 2017 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Розпорядженням голови Яворівської районної державної адміністрації Львівської області № 559/02-06 від 17 липня 2017 року затверджено технічну документацію та передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва пл. 0,5638, кадастровий номер – 4625888600:03:000:0188.

Право власності ОСОБА_2 на дану земельну ділянку зареєстровано 23 листопада 2017 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 лютого 2024 року № 366701567.

Згідно із Висновком експерта від 28.08.2023 № 40/23, складеним судовим експертом ТОВ «СЕРБ» Бочуляком Р.П. за результатами проведення земельно-технічної експертизи за заявою ОСОБА_1 , земельні ділянки, які визначені в технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту на території Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області, виготовленій ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у 2022 році (площею 0,8273 га, з них перша ділянка площею 0,5637 га, друга площею 0,2636 га) накладається перша земельна ділянка площею 0,5637 га на земельну ділянку, зазначену в технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_2 , яка розташована: Львівська область, Яворівський район, с. Терновиця, виготовлений ТОВ «Західземпроект»; площі та відсоток накладень становлять: кадастровий номер 4625888600:03:000:0188 площею 0,5638 га – площа накладення площею 0,5638 га, відсоток накладення 100% (т. 1 а.с. 61-66).

Таким чином, суд достовірно встановив, що земельна ділянка кадастровий номер 4625888600:03:000:0188 площею 0,5638 га, яка належить ОСОБА_2 та земельна ділянка площею 0,5638 га, технічну документацію на яку виготовляв ОСОБА_1 на підставі рішення Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області № 612 від 22.04.2021 року, це одна і та ж земельна ділянка.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач ОСОБА_1 свої доводи зводить до того, що під час виготовлення Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки площею 0,5637 га, з метою внесення відомостей про виділену земельну ділянку в натурі (на місцевості) до Державного земельного кадастру для присвоєння кадастрового номера, йому відмолено у внесенні відомостей (змін до них) про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, з підстав наявності перетину (співпадання) з земельною ділянкою 4625888600:03:000:0398 (площа співпадає на 0,0147) та з земельною ділянкою 4625888600:03:000:0188 (площа співпадає на 100 (повне співпадіння). 3 отриманої інформації позивачу стало відомо, що власником земельної ділянки 4625888600:03:000:0188 є ОСОБА_2 . Зазначає, що у 2014 році відповідачка набула право власності на дві земельні ділянки: земельну ділянку площею 0,2715 га, кадастровий номер 4625888600:03:000:0274, та земельну ділянку площею 0,4428 га, кадастровий номер 4625888600:04:003:0325, однак безпідставно подала заяву на виділення ще однієї ділянки, відповідно розпорядженням голови Яворівської районної державної адміністрації за №132/02-06 від 01.03.2017 їй незаконно надано дозвіл на розроблення Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вважає, що відповідачці незаконно визначено ще одну земельну ділянку площею 0,5638 га, кадастровий номер 4625888600:03:000:0188, так як згідно технічної документації за 1996 рік така земельна ділянка була визначена його прабабі ОСОБА_3 , як земельна ділянка за № НОМЕР_3 площею 0,5637 га. Передання у власність спірної земельної ділянки відповідачці порушує його права, як власника такої земельної ділянки, що є підставою для задоволення заявлених позовних вимог.

Стаття 41 Конституції України визначає, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Згідно із статтею 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Згідно із ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Частиною 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Нормами частини першої статті 81 ЗК України визначено способи набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

У статті 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державна реєстрація речових прав виконує важливу функцію інформування третіх осіб про права та обтяження на майно, а у випадках, встановлених законом, з такою реєстрацією пов`язується виникнення прав на нерухоме майно (абзац третій частини другої статті 331 ЦК України).

Частиною другою статті 95 ЗК України визначено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню у порядку, встановленому законом.

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 466/1058/15-ц (провадження № 61-6732св22) зазначено, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Відповідно до частини першої статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Так, відповідно до положень статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором (пункти 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс19)).

Способами захисту суб`єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 68)).

Таким чином, способи захисту суб`активних прав це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (частина перша статті 13 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним і правомірним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55) та ін.).

Враховуючи наведене, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.

До найпоширеніших способів захисту права власності належать віндикаційний і негаторний позови, які між собою є взаємовиключними, тобто не можуть бути заявлені одночасно.

Зокрема, негаторний позов – це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює в користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Такий спосіб захисту спрямовано на усунення порушень прав власника, не пов`язаних із позбавленням його володіння майном.

У постанові від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення (пункт 52).

Інші (протилежні) висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування позовної давності до негаторних позовів відсутні, тому сформована єдина позиція з цього питання.

У пункті 7 Прикінцевих та перехідних положень ЗК України 2001 року передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці земельні ділянки.

Відповідно до пунктів 2 та 10 Розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом. Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Статтею 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі і може бути скасований лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Кадастровий номер - унікальний (не повторюється на всій території України) номер, який присвоюється при формуванні земельної ділянки і зберігається за нею на весь час її існування.

Відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, зокрема пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Спеціальним законом, який визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) є ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року №899-IV.

У статті 1 цього закону визначено перелік осіб, які мають право на земельну частку (пай) та до таких, зокрема, віднесено громадян - спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) (стаття 2 Закону).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища) (стаття 3 цього закону).

Як встановлено судом, згідно із Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЛВ, який був виданий 29.08.1996 Яворівською районною державною адміністрацією Львівської області, його прабабі ОСОБА_3 належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності Спілки власників селянського господарства «Терен». Розмір цієї земельної ділянки становив 2,20 га в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж частки в натурі (на місцевості).

З метою реалізації права на землю, розпорядженням голови Яворівської районної державної адміністрації Львівської області № 63 від 03.02.2003 надано дозвіл на розроблення Технічної документації по передачі земельних часток (паїв) у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок пайових земель на території Терновицької сільської ради, який було доручено Львівському філіалу інституту землеустрою.

Згідно із даними виготовленої Технічної документації по передачі земельних часток (паїв) в натурі та формування землеволодінь і землекористувань на території Терновицької сільської ради Яворівського району Львівської області ОСОБА_3 (порядковий номер 188) визначено дві земельні ділянки: за № НОМЕР_2 площею 0,2636 га та за № 1188 площею 0,5637 га, із суміжними землеволодільцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Розпорядженням голови Яворівської районної державної адміністрації Львівської області № 404 від 21.07.2004 та додатку до нього, на підставі розробленої Технічної документації по передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право власності на землю громадянам на території Терновицької сільської ради, ОСОБА_3 передано в натурі дві земельні ділянки: земельну ділянку за № НОМЕР_2 площею 0,2636 га та земельну ділянку за №1188 площею 0,5637 га, з видачею Державних актів на право власності на землю.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

У постановах Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 6-267цс15 та від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1275цс15 за позовами про скасування рішення та визнання недійсним акта, Верховний Суд України зробив висновок про те, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію ЗК України (до 01 січня 2002 року), зберігають своє право на користування земельною ділянкою до оформлення ними в установленому порядку прав власності на землю або землекористування. Згідно з пунктом 7 розділу X «Перехідні положення» ЗК України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Враховуючи наведене, а також встановлені судом обставини, беззаперечним є те, що позивач ОСОБА_1 успадкував право на земельну частку (пай) в умовних кадастрових гектарах, при цьому, його спадкодавці ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за життя не реалізували права набуття у власність земельної ділянки в натурі, однак враховуючи те, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а спадкодавець ОСОБА_6 помер у 2006 році, колегія суддів не може розділити висновок місцевого суду про те, що право чи законний інтерес ОСОБА_1 на набуття речового права згідно із Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №0152724 не порушені, оскільки відповідачка ОСОБА_2 у встановленому законом порядку оформила право власності на спірну земельну ділянку ще у 2017 році, тобто за більше ніж 3 роки до оформлення позивачем своїх спадкових прав.

Дійсно Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЛВ № 0152724 від 29 серпня 1996 року, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,2 в умовних кадастрових гектарах, не є правовстановлюючим документом на спірну земельну ділянку площею 0,5638 га, кадастровий номер 4625888600:03:000:0188.

Прийнявши спадщину, позивач ОСОБА_1 набув право вимоги на відведення в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства земельної частки (паю) розміром 2,20 в умовних кадастрових гектарах на підставі сертифікату, виданого ОСОБА_3 .

Свідченням зазначеного є рішення Новояворівської міської ради № 612 від 22.04.2021 про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наявність в ОСОБА_1 . Сертифіката на право на земельну частку (пай), яку він успадкував після смерті ОСОБА_6 , який в свою чергу успадкував таке право після смерті ОСОБА_3 (особа, якій безпосередньо було надано земельний пай), дає позивачу лише право на отримання відповідної земельної ділянки в натурі в порядку, встановленому законодавством.

Поряд з цим, таке право останній об`єктивно реалізувати не зміг, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка кадастровий номер 4625888600:03:000:0188 площею 0,5638 га, яка належить ОСОБА_2 та земельна ділянка площею 0,5638 га, технічну документацію на яку виготовляв ОСОБА_1 на підставі рішення Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області № 612 від 22.04.2021, є однією і цією ж земельною ділянкою.

Висновки суду з приводу того, що спірна земельна ділянка та земельна ділянка площею 0,5638 га, на яку ОСОБА_1 виготовляв технічну документацію, є однією земельною ділянкою, відповідачі не оскаржували, фактично погодившись із такою обставиною та фактом.

Наведене також підтверджується матеріалами справи, а саме Технічною документацією по передачі земельних часток (паїв) в натурі та формування землеволодінь і землекористувань на території Терновицької сільської ради Яворівського району Львівської області, за відомостями якої ОСОБА_3 (порядковий номер 188) визначено дві земельні ділянки: за № НОМЕР_2 площею 0,2636 га та за № НОМЕР_3 площею 0,5637 га.

Крім цього, Розпорядженням голови Яворівської районної державної адміністрації Львівської області № 404 від 21.07.2004 та додатку до нього, на підставі розробленої Технічної документації по передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право власності на землю громадянам на території Терновицької сільської ради, ОСОБА_3 передано в натурі дві земельні ділянки: земельну ділянку за № НОМЕР_2 площею 0,2636 га та земельну ділянку за №1188 площею 0,5637 га, з видачею Державних актів на право власності на землю (т. 1 а.с. 18, 23-24).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №540/861/16-ц зазначено, що «відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України)».

Як наслідок, колегія суддів погоджується з тим, що позвиач ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , має право на виділення в натурі (на місцевості) на оформлення права власності на земельну ділянку площею 0,5637 га, яка була передана ОСОБА_2 згідно із Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЛВ № 0152724, відповідно до розпорядження голови Яворівської районної державної адміністрації Львівської області №404 від 21.07.2004 та додатку до нього, на підставі розробленої Технічної документації по передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право власності на землю громадянам на території Терновицької сільської ради.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить переконання про те, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Яворівської райдержадміністрації Львівської області від 17.07.2017 року за №559/02-06 «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва громадянці ОСОБА_2 » знайшла своє підтвердження та підлягає задоволенню, оскільки передача відповідачці ОСОБА_2 у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва пл. 0,5638, кадастровий номер 4625888600:03:000:0188 на підставі оспорюваного розпорядження порушує право позивача на земельну ділянку (пай).

Не спростовує зазначених висновків суду те, що спірну земельну ділянку площею 0,5638 га відповідачка ОСОБА_2 обробляє з 2017 року, про що у судовому засіданні зазначали свідки, оскільки із негаторною вимогою позивач може звернутися протягом усього строку (часу) порушення свого права, при цьому, право на обробіток землі відповідачка реалізовувала фактично без належних на це підстав.

В свою чергу, позовна вимога про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Яворівської райдержадміністрації Львівської області від 01.03.2017 за № 132/02-06 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» в частині надання такого дозволу ОСОБА_2 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) ЛВ0152704 площею 2,20 в умовних кадастрових гектарах до задоволення не підлягає, оскільки технічна документація із землеустрою сама по собі є лише сукупністю текстових та графічних матеріалів, не є правовстановлюючим документом і не створює юридичних наслідків, тому така вимога про визнання її недійсною не може бути самостійним предметом судового розгляду за правилами будь-якого виду судочинства.

Так, у постановах від 21 березня 2018 року (справа №536/233/16-ц), 24 квітня 2018 року (справа №401/2400/16-ц), 30 травня 2018 року (справа №826/5737/16), 19 червня 2018 року (справа №922/864/17), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування, а відмова особі в наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність у неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Отримавши дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідачка ОСОБА_2 такий реалізувала, відтак розпорядження голови Яворівської райдержадміністрації Львівської області від 01.03.2017 за № 132/02-06 вичерпало свою дію.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) зазначено, що «з урахуванням конкретних обставин справи та положень абзаців другого та третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами). На підставі викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 545/1883/20, про те, що задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності призведе до відновлення порушених прав позивача і не потребує для застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності».

Як констатовано апеляційним судом, спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2 з порушенням прав позивача, які підлягають відновленню, тому скасувавши розпорядження голови Яворівської райдержадміністрації Львівської області від 17.07.2017 року за №559/02-06 «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва громадянці ОСОБА_2 », колегія суддів вважає, що і державна реєстрація права власності за відповідачкою на спірну земельну ділянку підлягає скасуванню.

Таким чином, позовну вимогу про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,5638 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625888600:03:000:0188, із припиненням речового права власності ОСОБА_2 та будь-яких обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень) належить задовольнити, що матиме наслідком внесення відповідних записів у державному реєстрі, врахувавши при цьому, ефективність способу захисту порушеного права, що виключає необхідність визнання недійсним та скасування речового права на земельну ділянку площею 0,5638 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625888600:03:000:0188, на ім?я відповідача ОСОБА_2 , із скасуванням державної реєстрації речового права власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на таку земельну ділянку, оскільки така вимога є фактично дублюванням вимоги про скасування державної реєстрації права власності за відповідачкою та не матиме інших правових наслідків.

Часткове задоволення позовних вимог, при цьому, по суті спору доведення факту порушення прав та інтересів позивача ОСОБА_1 , виключає можливість залишення у законній силі оскаржуваного рішення в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17300 (сімнадцять тисяч триста) гривень 00 копійок.

Європейський суд з прав людини також вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Підстави для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду визначені приписами статті 376 ЦПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України, підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасувавши розпорядження голови Яворівської райдержадміністрації Львівської області від 17.07.2017 року за №559/02-06 «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва громадянці ОСОБА_2 » та скасування державної реєстрації права власності за відповідачкою на спірну земельну ділянку – скасувати, ухваливши у цій частині нове рішення про задоволення таких позовних вимог.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, судовий збір сплачений за подання позову та апеляційної скарги, у відповідній частині, необхідно стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Варениці Василя Степановича – задовольнити частково.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, ОСОБА_2 про скасування розпорядження голови Яворівської райдержадміністрації Львівської області від 17.07.2017 року за №559/02-06 «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва громадянці ОСОБА_2 » та скасування державної реєстрації права власності за відповідачкою на спірну земельну ділянку – скасувати.

Ухвалити у цій частині нове рішення, яким визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Яворівської райдержадміністрації Львівської області від 17.07.2017 року за №559/02-06 «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва громадянці ОСОБА_2 ».

Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,5638 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625888600:03:000:0188, із припиненням речового права власності ОСОБА_2 та будь яких обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року в частині стягнення з із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17300 (сімнадцять тисяч триста) гривень 00 копійок – скасувати.

В іншій частині рішення Яворівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року - залишити без змін.

Стягнути у рівних частинах із Яворівської районної державної адміністрації Львівської області та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 2422,4 грн та подання апеляційної скарги у розмірі 3633,6 грн., а всього 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 копійок, а саме по 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 08 жовтня 2026 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк