Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №450/1532/23 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/1532/23 Головуючий у 1 інстанції: Добош Н. Б.

Провадження № 22-ц/811/443/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника апелянта Маланюка М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 травня 2024 року в складі судді Добош Н.Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саліс Агро Торг", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВББ-Комфорт", ОСОБА_4 про визнання майнових прав,-

встановив:

У березні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ТОВ "Саліс Агро Торг", ТОВ "ВББ-Комфорт", ОСОБА_4 про визнання майнових прав.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до містобудівних умов та обмежень від 18.10.2016 року №318-24/20, дозволу на виконання будівельних робіт №ЛВ 1121811451404 від 25.05.2018, ОСОБА_4 отримав дозвіл на будівництво багатоповерхового житлового будинку у с. Горішній Пустомитівського району Львівської області на земельній ділянці з кадастровим номером 4623685100:02:001:0424.

08.02.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ «Вестбетонбуд» код ЄДРПОУ 38505156 (змінило найменування на « ОСОБА_5 ») укладені: Договір купівлі-продажу майнових прав №012-03-0802 (додається) на квартиру АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4623685100:02:001:0424; Договір купівлі-продажу майнових прав №013-03-0802 (додається) на квартиру АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4623685100:02:001:0424.

Відповідно до Довідок №17 та № 18 від 08.02.2018 року, що видані ТОВ «Вестбетонбуд» позивач ОСОБА_1 оплатив повну вартість квартири АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_4 . Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання згідно із укладеними договорами, вчасно та у повному обсязі оплатив вартість майнових прав за квартири, а відповідач ТОВ «Вестбетонбуд» своїх зобов`язань за договором не виконав, в порушення п.п. 2.4., 2.5, 3.2, 3.3, 3.5, 5.2.3, 5.2.4., 5.2.5, 5.2.6 не передав закінчені будівництвом об`єкти нерухомості покупцю, не уклав з покупцем Акти приймання-передачі квартир, не оформив право власності на квартири на ім`я покупця. Позивач не отримував жодних повідомлень від продавця з приводу необхідності його прибуття для прийняття закінченого будівництва, підписання Актів приймання – передачі квартир, не отримав жодних усних або письмових повідомлень від продавця щодо стадії (етапу) будівництва, а натомість у грудні 2022 року дізнався, що згідно даних ЄДРПОУ, ТОВ «Вестбетонбуд» змінив найменування на ТОВ «Саліс Агро Торг», змінив юридичну адресу і на жодні звернення позивача не відповідає.

Крім цього, 02.07.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «ВББ-Комфорт» укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 221-03-0207 на комерційне приміщення №8.08 та №8.011, площею 99.23 м2, 1-й поверх у об`єкті нерухомості (багатоквартирному житловому будинку), що знаходиться у с. Горішній Пасіки-Зубрицької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 4623685100:02:001:0424.

Відповідно до Довідки №92 від 02.07.2019, що видана ТОВ «ВББ Комфорт» позивач оплатив повну вартість комерційного приміщення №8.08 та №8.011. Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання згідно із укладеним договором, вчасно та у повному обсязі оплатив вартість майнових прав за комерційне приміщення, а відповідач ТОВ «ВББ-Комфорт» своїх зобов`язань за договором не виконав, в порушення п.п. 2.4., 2.5, 3.2, 3.3, 3.5, 5.2.3, 5.2.4., 5.2.5, 5.2.6 не передав закінчений будівництвом об`єкт нерухомості покупцю, не уклав з покупцем Акт приймання-передачі комерційного приміщення, не оформило право власності на комерційне приміщення на ім`я покупця.

Після подання позову позивачу стало відомо про проведення БТІ, без його відома, технічної інвентаризації квартир та комерційного приміщення, які були придбані ним у відповідачів, зміни фактичних площ (в межах допустимих 5% проектних площ, згідно укладених договорів), зміни номерів вказаних об`єктів нерухомості з проектних/будівельних на номери БТІ, що підтверджують отримані позивачем фотокопії частин інвентаризаційної справи БТІ багатоповерхового житлового будинку (корпус/секція 8) по АДРЕСА_5 .

Виконання позивачем своїх обов`язків за укладеними договорами та грошових зобов`язань, а саме повна сплата вартості майнових прав об`єктів нерухомості, що підтверджується доданими Довідками, є доказом вчинення позивачем дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимагати переходу майнових прав на ці об`єкти нерухомості, отримання від Відповідачів об`єктів нерухомості за актами прийому-передачі після завершення будівництва та після цього набуття можливості державної реєстрації свого права власності на об`єкт будівництва. На підставі наведеного, просив позовні вимоги задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , майнові права на квартиру АДРЕСА_6 по вул. Бережанська, 18, село Горішній, Давидівська територіальна громада, Львівський район, Львівська область, на земельній ділянці з кадастровим номером 4623685100:02:001:0424, з 08.02.2018 року.

Визнано за ОСОБА_1 , майнові права на квартиру АДРЕСА_5 площею 40,9 квадратних метра (будівельний/проектний номер квартири АДРЕСА_7 громада, Львівський район, Львівська область, на земельній ділянці з кадастровим номером 4623685100:02:001:0424, з 08.02.2018 року.

Визнано за ОСОБА_1 , майнові права на комерційні приміщення площею 12,3 квадратних метра та 89,4 квадратних метра, загальною площею 101,7 квадратних метра (будівельні/проектні номери приміщень 8.08 та 8.011, будівельна/проектна загальна площа 99.23 квадратних метра,), які знаходяться на цокольному поверсі багатоповерхового житлового будинку (корпус/секція 8) по АДРЕСА_5 , на земельній ділянці з кадастровим номером 4623685100:02:001:0424, з 02.07.2019 року.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Саліс Агро Торг" в дохід держави судовий збір у розмірі 4 473, 33 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВББ-Комфорт" в дохід держави судовий збір у розмірі 4 473, 33 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір у розмірі 4 473, 33 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Саліс Агро Торг" на корить ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВББ-Комфорт" на корить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 20000, 00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на корить ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.

Рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання майнових права на квартиру АДРЕСА_8 площею 40,4 квадратних метра (будівельний/проектний номер квартири АДРЕСА_9 громада, Львівський район, Львівська область, на земельній ділянці з кадастровим номером 4623685100:02:001:0424, з 08.02.2018 року, оскаржив ОСОБА_3 , як особа, яка не брала участі у справі, вважає, що оскаржуваним рішенням порушуються його права та інтереси, а саме рішення є незаконним, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування доводів скарги покликається на те, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не з`ясував, що вказана квартира АДРЕСА_8 має власника і ним є апелянт ОСОБА_3 .

Зазначає, що 06.09.2018 уклав з ТОВ «Вестбетонбуд» в особі в/о директора Глухенького Р.В. договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_10 ) і в той же день вніс повністю орієнтовну вартість квартири в сумі 455810 грн, що еквівалентно 16044 дол. США.

Згідно із п. 3.1 Договору майнові права на об`єкт нерухомості закріплюються за покупцем у момент підписання цього Договору та переходять у власність покупця після повної оплати та підписання Акту прийому-передачі.

11.04.2022 оплативши додатково 9000 грн за пуск електроенергії, газу, води, виготовлення технічного паспорта, підготовку технічної документації, ОСОБА_3 прийняв квартиру від продавця згідно Акту прийому-передачі №17 і підписав відповідний Акт.

27.12.2023 у державному реєстрі речових прав зареєстрував своє право власності на дану квартиру. В даний час провів ремонт та проживає в ній.

Таким чином, суд першої інстанції прийняв рішення про права та інтереси особи, яка не була залучена до участі у справі. Дізнавшись про наявність оскаржуваного рішення, 10.12.2024 звернувся із заявою до суду про видачу копії рішення, яку отримав 20.12.2024.

Просить рішення суду скасувати в частині визнання за ОСОБА_1 майнових прав на квартиру АДРЕСА_8 площею 40.4 квадратних метра (будівельний/проектний номер квартири АДРЕСА_9 громада, Львівський район, Львівська область, на земельній ділянці з кадастровим номером 4623685100:02:001:0424, з 08.02.2018 року та ухвалити нове, яким в цій частині в позові відмовити.

Також, рішення суду оскаржив ОСОБА_6 , вважає рішення суду таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Зазначає, що судом не було встановлено чи належали ТОВ «ВВБ Комфорт» майнові права, які були предметом договору та на підставі чого, та чи мало ТОВ «ВВБ Комфорт» право відчужувати такі.

Вказує, що станом на час розгляду справи в суді першої інстанції право власності на нежитлове приміщення площею 60,3 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_11 , реєстраційний номер 2847582646060 зареєстроване 11.12.2023за ОСОБА_6 .

Таким чином, позов було пред`явлено до неналежного відповідача, ОСОБА_6 не був залучений до участі у справі.

Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити.

Постановою Львівського апеляційного суду від 14 травня 2025 року задоволено апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 травня 2024 року скасоване та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що, визнаючи за ОСОБА_1 майнові права на квартири та на комерційні приміщення, суд першої інстанції не врахував, що квартира АДРЕСА_10 ) 27 грудня 2023 року зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 , а нежитлове приміщення площею 60,3 кв. м. 11 грудня 2023 року було зареєстроване за ОСОБА_6 , які не залучені до розгляду справи як співвідповідачі.

Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 14 травня 2025 року компенсовано ОСОБА_3 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 травня 2024 року в розмірі 6709 грн. 50 коп.

У задоволенні заяви представника ОСОБА_3 – адвоката Маланюка М.М. про стягнення витрат за надання правничої допомоги – відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 21 січня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 грудня 2024 року, постанову Львівського апеляційного суду від 14 травня 2025 року та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 14 травня 2025 року в частині позовних вимог про визнання майнових прав на спірні квартири скасовано, справу в частині цих вимог направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанову Львівського апеляційного суду від 14 травня 2025 року в частині позовних вимог про визнання майнових прав на нежитлові приміщення залишено без змін.

Верховний Суд у постанові 21 січня 2026 року зазначив, що звертаючись до суду з цим позовом позивач, зокрема, просив визнати майнові права на комерційні приміщення площею 12,3 кв. м і 89,4 кв. м, загальною площею 101,7 кв. м (будівельні/проектні номери приміщень 8.08 та 8.011, будівельна/проектна загальна площа 99,23 кв. м), які знаходяться на цокольному поверсі багатоповерхового житлового будинку (корпус/секція 8) на АДРЕСА_5 .

При цьому апеляційний суд встановив, що 11 грудня 2023 року право власності на нежитлове приміщення площею 60,3 кв. м за цією адресою було зареєстроване за ОСОБА_6 . Таким чином, встановивши, що ОСОБА_6 не був залучений до участі у справі як співвідповідач, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання майнових прав на нежитлові приміщення через неналежний склад учасників. Оскаржувана постанова в частині вирішення вимог позову про визнання майнових прав на нежитлові приміщення відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.

Щодо вирішення позовних вимог про визнання за позивачем майнових прав на спірні квартири, то Верховний Суд зазначив, що ОСОБА_3 не був залучений до участі у справі, проте вважає, що оскаржуваним рішенням порушуються його права та інтереси. В апеляційній скарзі він просив поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки участі у справі не брав, копію рішення отримав лише 20 грудня 2024 року, апеляційну скаргу подано 23 грудня 2024 року.

Водночас суд апеляційної інстанції не встановив поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не врахував аргументів позивача, що викладені в клопотанні від 26 грудня 2024 року щодо відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, та не спростував їх.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про поновлення строку на апеляційне оскарження, чим порушив норми статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, а тому ухвала Львівського апеляційного суду від 30 грудня 2025 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження підлягає скасуванню.

Допущене апеляційним судом порушення норм процесуального права призвело до передчасного вирішення справи по суті в частині визнання майнових прав на спірні квартири АДРЕСА_8 , АДРЕСА_5 (при цьому ОСОБА_3 не оскаржував рішення місцевого суду в частині визнання майнових прав на квартиру АДРЕСА_5 ), а тому оскаржувану постанову апеляційного суду та додаткову постанову про розподіл судових витрат слід скасувати.

Під час нового розгляду справи апеляційним судом у попередньому складі, ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року поновлено особі, що не брала участі у справі ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 травня 2024 року.

Відкрито апеляційне провадження в справі за апеляційною скаргою особи, що не брала участі у справі ОСОБА_3 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 травня 2024 року в частині визнання за ОСОБА_1 майнових прав на квартиру АДРЕСА_8 площею 40.4 квадратних метра (будівельний/проектний номер квартири АДРЕСА_9 громада, Львівський район, Львівська область, на земельній ділянці з кадастровим номером 4623685100:02:001:0424, з 08.02.2018 року.

Вирішуючи питання поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, суд апеляційної інстанції в ухвалі від 26 лютого 2026 року врахував висновки Верховного Суду викладені в постанові від 21 січня 2026 року у даній справі. Зокрема, суд апеляційної інстанції встановив, що копію оскаржуваного рішення ОСОБА_3 отримав 20 грудня 2024 року (т. 2 а.с.156), апеляційна скарга подана 23 грудня 2024 року, тобто протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення, особою яка не брала участі у справі, у встановленому законом порядку. При цьому, суд не прийняв до уваги твердження позивача про отримання ОСОБА_3 копії рішення 21 жовтня 2024 року, оскільки такі доводи не підтверджені належними доказами, передбаченими ст. 272 ЦПК України (повідомленням про вручення чи розпискою). Зокрема, суд критично оцінив твердження позивача ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 був обізнаний із змістом оскаржуваного рішення ще 21 жовтня 2024 року, оскільки вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами в розумінні статей 76-80 ЦПК України. Посилання позивача на відзив в іншій справі є безпідставним, оскільки зі змісту цього відзиву вбачається лише факт отримання ОСОБА_3 позовної заяви, а не копії повного судового рішення від 29 травня 2024 року, що є різними процесуальними документами з різними правовими наслідками. Натомість, апелянтом до скарги долучено оригінал розписки від 20 грудня 2024 року, яка є належним доказом отримання ним копії рішення саме у цю дату, яка позивачем не спростована, а відтак аргументи останнього про пропуск строку є лише припущенням і відхиляються судом.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення, в оскаржуваній його частині без змін. Зокрема вказує, що висновком почеркознавчої експертизи від 20.10.2025 було встановлено, що документи, які представив ОСОБА_3 державному реєстратору для державної реєстрації квартири АДРЕСА_10 ), а саме Договір купівлі-продажу, Акт приймання-передачі, Довідка виконані з підробленим підписом продавця ОСОБА_4 , а відтак державна реєстрація нерухомості ОСОБА_3 за підробленим підписом продавця, не створює жодних юридичних наслідків, а отже і позбавляє ОСОБА_3 права на оскарження судового рішення.

Стверджує, що ОСОБА_7 є єдиним законним власником майнових прав на квартиру з 08.02.2018 і такі в подальшому не могли бути відчужені, оскільки належали виключно ОСОБА_1 .

Додає, що ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 09.05.2023 відкрито провадження у справі, а ухвалою від 06.06.2023 в порядку забезпечення позову заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Саліс Агро Торг», Товариству з обмеженою відповідальністю «ВББ-Комфорт», ОСОБА_4 укладати будь які договори, правочини, передавати у заставу, іпотеку, передавати як майнові чи корпоративні права, здійснювати відчуження у будь який спосіб: майнових прав, зокрема на квартиру, що є предметом позову, а також заборони всім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо майнових прав на квартиру, що є предметом спору.

Беручи до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 січня 2026 року, а також враховуючи зміст ухвали Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, під час нового апеляційного розгляду суд перевіряє законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції лише в частині визнання за ОСОБА_1 майнових прав на квартиру АДРЕСА_8 площею 40,4 квадратних метра (будівельний/проектний номер квартири АДРЕСА_9 громада, Львівський район, Львівська область, на земельній ділянці з кадастровим номером 4623685100:02:001:0424, з 08.02.2018 року.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, що 08 лютого 2018 року між ТОВ «Вестбетонбуд», як продавцем, і ОСОБА_1 , як покупцем, укладений договір № 012-03-0802 купівлі-продажу майнових прав на квартиру, що буде збудована в майбутньому. За умовами вказаного договору продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм ЦК України. Сторони домовилися, що об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є об`єкт нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: с. Горішній Пасіки-Зубрицької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, з такими характеристиками: квартира АДРЕСА_12 , загальна площа 38,2 кв.м. Плановий термін закінчення будівництва IV квартал 2018 року. Плановий термін введення в експлуатацію ІІ квартал 2019 року.

Згідно із довідкою від 08 лютого 2018 року № 17, виданою ТОВ «Вестбетонбуд», ОСОБА_1 оплатив повну вартість квартири АДРЕСА_13 , згідно з договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 08 лютого 2018 року № 012-03-0802 у сумі 518 000,00 грн, що еквівалентно 19 100,00 дол. США.

Відповідно до п.3.1 укладеного Договору, майнові права на об`єкт нерухомості закріплюються за Покупцем у момент підписання цього договору і переходять у власність Покупця після повної оплати та з моменту підписання обома сторонами Акту приймання-передачі.

Пунктами 3.2, 3.3. Договору визначено, що після отримання продавцем декларації, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджує його готовність до введення в експлуатацію, продавець має надіслати покупцю повідомлення із зазначенням дати (протягом 30 дн. з дня відправлення), коли покупець повинен з`явитись та фізично прийняти закінчені будівництвом об`єкти нерухомості та підписати Акти приймання-передачі квартир. Квартири мають передаватись покупцю шляхом підписання між ним та продавцем Актів приймання – передачі квартир.

Відповідно до містобудівних умов та обмежень від 18 жовтня 2016 року № 318-24/20, дозволу виконання будівельних робіт від 25 травня 2018 року №ЛВ 1121811451404, ОСОБА_4 отримав дозвіл на будівництво багатоповерхового житлового будинку у с. Горішній Пустомитівського району Львівської області, на земельній ділянці з кадастровим номером 4623685100:02:001:0424.

Власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_4 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 29 травня 2023 року.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно пред`явлено вимоги до відповідачів, оскільки в межах даного спору доведено факт порушення з боку відповідачів договірних зобов`язань в частині передачі покупцю майнових прав на об`єкти нерухомості, що є предметом договорів, при цьому суд врахував, що на даний час запланований термін будівництва та здачі об`єкт в експлуатацію, сплинув, додаткових угод, які передбачали зміну умов договорів, в тому числі в частині визначення інших строків здачі будинку в експлуатацію, між сторонами не укладено, ці обставини не спростовано відповідачами, які не скористалися процесуальним правом подати відзив на позовну заяву та докази на спростування заявлених позовних вимог і підтвердження належного виконання зі свого боку договірних зобов`язань.

Частиною першою статті 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, в силу якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В порядку визначеному положеннями ст. ст. 525, 526, 651 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частина 1 ст. 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 177 ЦК України до об`єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

За правилами ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст. 328 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Положеннями ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.

Положенням пункту 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року (у редакції чинній станом на лютий 2018 року) для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо).

У разі придбання майнових прав на об`єкт нерухомості документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об`єкта будівництва, є договір купівлі-продажу майнових прав; технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 вказала на те, що майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

У п. 93 постанови Великою Палатою Верховного Суду зроблений висновок, що саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування (п.93).

Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (п.95).

У п. 100 цієї постанови вказано, що оскільки після виконання умов інвестиційного договору інвестор набуває майнові права на об`єкт інвестування, які після завершення будівництва об`єкта нерухомості та прийняття його до експлуатації трансформуються у право власності інвестора на проінвестований об`єкт з необхідністю державної реєстрації інвестором такого права за собою, то забудовник позбавлений права відчужувати об`єкт інвестування на користь будь-якої іншої особи.

У постанові від 28 серпня 2023 року у справі № 522/7828/20 Верховний Суд також вказав на те, що майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Враховуючи особливість перетворення права на майнові права у право на новостворений об`єкт нерухомого майна, саме інвестор є першим власником за договором купівлі-продажу майнових прав на певне нерухоме майно, яке фактично існує, однак набуває формальних ознак об`єкта цивільних прав лише після його державної реєстрації.

У постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 522/8262/17 Верховний Суд вказав на те, що укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, покупець отримує речове право, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому. Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації. Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, у разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства (див. постанову Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 753/6287/19).

Із встановлених обставин справи вбачається, що 08 лютого 2018 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Вестбетонбуд» укладений договір купівлі-продажу майнових прав №012-03-0802, за умовами якого ТОВ «Вестбетонбуд» (продавець) (змінило найменування на « ОСОБА_5 ») продав, а позивач ОСОБА_1 (покупець) купив майнові права на спірну квартиру.

Вказаний договір сторонами не оспорювався, а отже є чинним і правомірним. За вказаним договором покупець сплатив кошти в розмірі, обумовлену договором. А отже, на підставі укладеного з позивачем договору та виконання своїх зобов`язань, позивач набув майнове право на спірну квартиру.

Зазначене свідчить про те, що між сторонами існували договірні правовідносини, внаслідок яких майнове право на спірний об`єкт нерухомості було передано продавцем за його волею, за відплатним правочином, а позивачем набуто майнове праве, внаслідок якого він стає первинним власником.

Однак, вирішуючи спір та визнаючи за ОСОБА_1 майнові права на квартиру АДРЕСА_8 площею 40,4 квадратних метра (будівельний/проектний номер квартири 260), суд першої інстанції не з`ясував, що на час розгляду справи квартира АДРЕСА_10 ) 27.12.2023 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав (номер витягу 360635868).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Колегія суддів виходить з того, що відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач залучається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17 (провадження № 14-626цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (провадження № 14-61цс19, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (провадження № 14-94цс19) та інших звертала увагу на те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

За наведених обставин і сталої судової практики Верховного Суду можна дійти висновку, що вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню до правовідносин, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.

Так, учасники справи - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Таким чином, визначення позивачем у справі складу сторін (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи, як співвідповідача, за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті, є підставою для відмови в задоволенні позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом сторін.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, -належного відповідача.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 як власник квартири АДРЕСА_14 , не був залучений до участі у справі як співвідповідач.

Натомість, як власник квартири, про визнання майнових прав на яку звернувся до суду позивач ОСОБА_1 , апелянт ОСОБА_3 повинен бути залучений до участі у справі як співвідповідач, оскільки судом вирішувалося питання про його права та інтереси як власника спірного нерухомого майна (на час ухвалення оскаржуваного рішення).

Підтвердження того, що позивач подавав до суду першої інстанції клопотання про залучення ОСОБА_8 до участі у справі, матеріали справи не містять.

Відтак, лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі, серед іншого, вирішувати питання щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позову, а без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Оскільки суб`єктний склад учасників справи визначає суд першої інстанції, а в даній справі не залучено всіх осіб, в тому числі апелянта ОСОБА_3 , який є учасниками спірних матеріальних правовідносин, як відповідача, рішення суду підлягає скасуванню, так як в такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права особи, не залученої до участі у справі як відповідача, а й її процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Отже, зазначене свідчить про істотне порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 знайшли своє підтвердження.

Суд першої інстанції, розглядаючи справу, не з`ясував належний суб`єктний склад відповідачів, як наслідок, дійшов передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог в оскаржуваній частині.

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

За змістом п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що вказане не призведе до порушення прав позивача, оскільки він не позбавлений права на судовий захист шляхом подання позову з правильно визначеним суб`єктним складом відповідачів, за такими позовними вимогами.

В порядку визначеному ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З урахуванням висновку апеляційного суду по суті спору, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи наявність підстав для задоволення апеляційної скарги особи, яка не брала участі у розгляді справ, про права та обов`язки якої вирішив суд, останньому підлягає до компенсації за рахунок позивача сума сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 6710 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 травня 2024 року в частині визнання за ОСОБА_1 майнових прав на квартиру АДРЕСА_15 8) по вул. Бережанська, 18, село Горішній, Давидівська територіальна громада, Львівський район, Львівська область, на земельній ділянці з кадастровим номером 4623685100:02:001:0424, з 08.02.2018 року – скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні такої вимоги відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 6710 (шість тисяч сімсот десять) гривень 00 копійок.

Врешті рішення суду першої інстанції, з врахуванням Постанови Верховного Суду від 21 січня 2026 року, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення повної постанови.

Повний текст постанови складений 08 жовтня 2026 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді С.М. Бойко

С.М. Копняк